Постанова

від 25.07.2013 по справі 826/10372/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2013 року 15:16 № 826/10372/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Антощук Л.П.,

від відповідача: Мисливого І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000762290, № 0000772290 від 18 червня 2013 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей» (далі - позивач, ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000762290, № 0000772290 від 18 червня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан», які на момент здійснення даних господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровані як платники податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач вказував на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне надання послуг, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Позивач зазначав, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому він не може нести відповідальність за можливе невиконання податкових зобов'язань постачальником контрагента позивача.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених із ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан», позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання недійсними цих правочинів не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 230 510,00 грн. та суму податку на прибуток у розмірі 365 090,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан», оскільки фактично господарських операцій позивача з вказаними контрагентами не відбувалось, що свідчить про протиправність правочинів, укладених з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

В обґрунтування даних висновків відповідач посилався на отримані від ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рубан» (код ЄДРПОУ 37868598) від 13.08.2012 р. № 1209/22-01/37868598 та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вакат» (код ЄДРПОУ 37868692) від 13.08.2012 р. № 1210/22-01/37868692, згідно яких не встановлено факту реального здійснення господарських операцій вказаними підприємствами.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» (код ЄДРПОУ 32553602) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 29.07.2003 року.

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 13.12.2005 р. за № 172, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 39108755 від 26.01.2006 р., індивідуальний податковий номер 325536026592.

У період з 15.05.2013 року по 17.05.2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при взаємовідносинах з ТОВ «Вакат» (код ЄДРПОУ 37868692) та ТОВ «Рубан» (код за ЄДРПОУ 37868598) за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 20.05.2013 року № 1467/2290/32553602 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с. 15-30.

18 червня 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000762290, яким позивачу за порушення п.139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 456 362,50 грн., з яких 365 090,00 грн. - основного платежу та 91 272,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 52) та податкове повідомлення-рішення № 0000772290, яким позивачу, у зв'язку із порушенням п. 198.6 ст. 198, п. 201.12 ст. 201, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 288 137,50 грн., з яких основного платежу - 230 510,00 грн. та 57 627,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 53).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит за березень 2012 року у розмірі 230 510,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі у розмірі 1 738 528,00 грн. за наслідками операцій з контрагентами - ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан».

В Акті перевірки також зазначено, що відповідачем отримано матеріали стосовно ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» від інших податкових органів. Так, від ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вакат» (код ЄДРПОУ 37868692) від 13.08.2012 № 1210/22-01/37868692 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентом, яким сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р., та акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рубан» (код ЄДРПОУ 37868598) від 13.08.2013 №1209/22-01/37868598 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентом, яким сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р., в яких зазначається наступне:

- станом на 13.08.2012 р. ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» мають стан 9 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

- свідоцтва платників ПДВ ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» анульовані 16.07.2012 р.;

- чисельність працюючих на ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» згідно бази даних ДПІ складає 1 особу;

- інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства відсутня;

- фінансово-господарська діяльність ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності вказаними підприємствами;

- фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Вакат», ТОВ «Рубан» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач встановив, що господарські операції між позивачем, ТОВ «Вакат» і ТОВ «Рубан» реально не здійснювалися, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по вказаним операціям та формування валових витрат, що призвело до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за березень 2012 року на суму 230 510,00 грн. та заниження податку на прибуток в розмірі 365 090,00 грн.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку із реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат можна зробити також з положень пункту п. 138.2 ст. 138 ПК України та розділу ІІІ ПК України.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, тобто придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу та підтвердження господарських операцій з придбаних товарів (робіт, послуг) первинним документами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Вакат» позивачем було надано суду договір № ДГ-000027 про надання послуг від 24.02.2012 р. (том І, а.с. 67-68), за умовами якого ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» (як замовник) доручив, а ТОВ «Вакат» (як виконавець) зобов'язалось надавати у відповідності до умов даного договору послуги по організації та проведенню заходів, обслуговування супроводження робіт пов'язаних з цим (пункт 1.1). За послуги надані виконавцем, замовник виплачує винагороду, яка розрахована за фактично виконану роботу виконавцем згідно встановлених тарифів та оформлена відповідним актом на надання послуг, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1). Розрахунок здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок виконавця (п. 4.2). Прийом передача виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі робіт (п. 6.1.).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Вакат» було виконано послуги по організації та проведенню заходів, послуги з організації конференцій у м. Києві, м. Сімферополі, м. Дніпропетровську, м. Харкові, м. Запоріжжі та інш., послуги з організації тренінгів, організації трансферів по Україні, послуги з організації обслуговування заходів, тощо, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) : № ОУ-0000017 від 01.03.2012 р., № ОУ-0000018 від 02.03.2012 р., № ОУ-0000019 від 05.03.2012 р., № ОУ-0000020 від 05.03.2012 р., № ОУ-0000021 від 05.03.2012 р., № ОУ-0000022 від 06.03.2012 р., № ОУ-0000023 від 06.03.2012 р., № ОУ-0000024 від 06.03.2012 р., № ОУ-0000025 від 07.03.2012 р., № ОУ-0000026 від 07.03.2012 р., № ОУ-0000027 від 07.03.2012 р., № ОУ-0000028 від 07.03.2012 р., № ОУ-0000029 від 13.03.2012 р., № ОУ-0000030 від 19.03.2012 р., № ОУ-0000031 від 19.03.2012 р., № ОУ-0000032 від 19.03.2012 р., № ОУ-0000033 від 20.03.2012 р., № ОУ-0000034 від 21.03.2012 р., № ОУ-0000035 від 21.03.2012 р., № ОУ-0000036 від 21.03.2012 р., № ОУ-0000037 від 21.03.2012 р., № ОУ-0000038 від 22.03.2012 р., № ОУ-0000039 від 23.03.2012 р., № ОУ-0000040 від 23.03.2012 р., № ОУ-0000041 від 26.03.2012 р., № ОУ-0000042 від 26.03.2012 р., № ОУ-0000043 від 26.03.2012 р., № ОУ-0000044 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000045 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000046 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000047 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000048 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000049 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000050 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000051 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000052 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000053 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000054 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000055 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000056 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000057 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000058 від 30.03.2012 р. (том І, а.с. 72-113).

За наслідками виконаних робіт ТОВ «Вакат» було виписано на користь ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» податкові накладні на загальну суму 1 383 058,48 грн., в тому числі ПДВ - 230 509,74 грн.: від 01.03.2012 № 1 на загальну суму 36 906,48 грн., в тому числі ПДВ - 6 151,08 грн., від 02.03.2012 р. № 5 на загальну суму 59 460,00 грн., в тому числі ПДВ - 9 910,00 грн., від 05.03.2012 р. № 8 на загальну суму 45 390,00 грн., в тому числі ПДВ - 7 565,00 грн., від 05.03.2012 р. № 9 на загальну суму 2 900,00 грн., в тому числі ПДВ - 483,33 грн., від 05.03.2012 р. № 10 на загальну суму 6 856,50 грн., в тому числі ПДВ - 1 142,75 грн., від 06.03.2012 р. № 11 на загальну суму 49 999,98 грн., в тому числі ПДВ - 8 333,33 грн., від 06.03.2012 р. № 12 на загальну суму 59 604,00 грн., в тому числі ПДВ - 9 934,00 грн., від 06.03.2012 р. № 13 на загальну суму 54 295,98 грн., в тому числі ПДВ - 9 049,33 грн., від 07.03.2012 р. № 15 на загальну суму 14 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 333,33 грн., від 07.03.2012 р. № 16 на загальну суму 7 349,58 грн., в тому числі ПДВ - 1 224,93 грн., від 07.03.2012 р. № 17 на загальну суму 12 216,00 грн., в тому числі ПДВ - 2 036,00 грн., від 07.03.2012 р. № 18 на загальну суму 56 076,00 грн., в тому числі ПДВ - 9 346,00 грн., від 13.03.2012 р. № 20 на загальну суму 50 736,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 456,00 грн., від 19.03.2012 р. № 23 на загальну суму 11 809,98 грн., в тому числі ПДВ - 1 968,33 грн., від 19.03.2012 р. № 24 на загальну суму 49 999,98 грн., в тому числі ПДВ - 8 333,33 грн., від 19.03.2012 р. № 25 на загальну суму 21 389,58 грн., в тому числі ПДВ - 3 564,93 грн., від 20.03.2012 р. № 26 на загальну суму 9 550,02 грн., в тому числі ПДВ - 1 591,67 грн., від 21.03.2012 р. № 27 на загальну суму 10 396,02 грн., в тому числі ПДВ - 1 732,67 грн., від 21.03.2012 р. № 29 на загальну суму 8 400,00 грн. в тому числі ПДВ - 1 400,00 грн., від 21.03.2012 р. № 30 на загальну суму 59 922,00 грн. в тому числі ПДВ - 9 987,00 грн., від 21.03.2012 р. № 31 на загальну суму 9 199,02 грн. в тому числі ПДВ - 1 533,17 грн., від 22.03.2012 р. № 32 на загальну суму 52 776,00 грн. в тому числі ПДВ - 8 796,00 грн., від 23.03.2012 р. № 34 на загальну суму 9 421,02 грн. в тому числі ПДВ - 1 570,17 грн., від 23.03.2012 р. № 35 на загальну суму 49 999,50 грн. в тому числі ПДВ - 8 333,25 грн., від 26.03.2012 р. № 36 на загальну суму 31 393,98 грн. в тому числі ПДВ - 5 232,33 грн., від 26.03.2012 р. № 37 на загальну суму 59 430,00 грн. в тому числі ПДВ - 9 905,00 грн., від 26.03.2012 р. № 39 на загальну суму 51 555,48 грн., в тому числі ПДВ - 8 592,58 грн., від 30.03.2012 р. № 48 на загальну суму 57 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 9 500,00 грн., від 30.03.2012 р. № 49 на загальну суму 54 302,04 грн., в тому числі ПДВ - 9 050,34 грн., від 30.03.2012 р. № 50 на загальну суму 43 890,00 грн., в тому числі ПДВ - 7 315,00 грн., від 30.03.2012 р. № 51 на загальну суму 15 071,40 грн., в тому числі ПДВ - 2 511,90 грн., від 30.03.2012 р. № 52 на загальну суму 31 000,02 грн., в тому числі ПДВ - 5 166,67 грн., від 30.03.2012 р. № 53 на загальну суму 48 467,10 грн., в тому числі ПДВ - 8 077,85 грн., від 30.03.2012 р. № 54 на загальну суму 58 416,00 грн., в тому числі ПДВ - 9 736,00 грн., від 30.03.2012 р. № 55 на загальну суму 53 634,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 939,00 грн., від 30.03.2012 р. № 62 на загальну суму 21 000,00 грн., в том числі ПДВ - 3 500,00 грн., від 30.03.2012 р. № 61 на загальну суму 8 064,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 344,00 грн., від 30.03.2012 р. № 60 на загальну суму 7 500,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 250,00 грн., від 30.03.2012 р. № 59 на загальну суму 56 400,00 грн. в тому числі ПДВ - 9 400,00 грн., від 30.03.2012 р. № 58 на загальну суму 21 020,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 503,00 грн., від 30.03.2012 р. № 57 на загальну суму 6 230,82 грн., в тому числі ПДВ - 1 038,47 грн., від 30.03.2012 р. № 56 на загальну суму 10 030,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 671,67 грн. (том І, а.с. 128 -169).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за березень 2012 року, а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту за березень 2012 року у розмірі 230 509,74 грн.

Оплата виконаних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача в АТ «УкрСиббанк».

Згідно наданої на запит суду декларації з податку на додану вартість ТОВ «Вакат» за березень 2012 року вбачається, що останнім у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 ) було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» у загальному розмірі 1 383 058,48 грн., в тому числі ПДВ - 230 509,74 грн., що відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за цей період (том І, а.с.197).

Отже, розбіжностей в додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» та ТОВ «Вакат» судом не виявлено.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Рубан» позивачем було надано суду договір № ДГ-00018 про надання послуг від 09.02.2012 р. (том І, а.с. 69-70), за умовами якого ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» (як замовник) доручив, а ТОВ «Рубан» (як виконавець) зобов'язалось надавати у відповідності до умов даного договору послуги по організації та проведенню заходів, обслуговування супроводження робіт пов'язаних з цим (пункт 1.1). За послуги надані виконавцем, замовник виплачує винагороду, яка розрахована за фактично виконану роботу виконавцем згідно встановлених тарифів та оформлена відповідним актом на надання послуг, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1). Розрахунок здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок виконавця (п. 4.2). Прийом передача виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі робіт (п. 6.1.).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Рубан» було виконано послуги по організації та проведенню заходів: циклової наради в м. Ялті, організації конференцій у м. Миргороді, м. Харкові, м. Святогорську, м. Києві та інших містах, надання послуг з організації сувенірної продукції, послуги з організації обслуговування заходів, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) : № ОУ-10002/4 від 10.02.2012 р., № ОУ-2002/7 від 20.02.2012 р., № ОУ-2002/8 від 20.02.2012 р., № ОУ-1502/5 від 15.02.2012 р., № ОУ-1402/1 від 14.02.2012 р., № ОУ-1402/2 від 14.02.2012 р., № ОУ-1302/2 від 13.02.2012 р., № ОУ-1302/1 від 13.02.2012 р., № ОУ-1002/3 від 10.02.2012 р., № ОУ-1002/1 від 10.02.2012 р., № ОУ-1002/2 від 10.02.2012 р., № ОУ-0902/1 від 09.02.2012 р., № ОУ-0902/2 від 09.02.2012 р., № ОУ-0902/3 від 09.02.2012 р. (том І, а.с. 114-127).

Як встановлено перевіркою та підтверджено представником відповідача в судовому засіданні, податковий кредит з ПДВ за наслідками операцій з ТОВ «Рубан» позивачем не формувався.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Досліджені судом податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції .

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «Вакат» (індивідуальний податковий номер 378686910085) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва № 200030309 від 21 лютого 2012 року (том І, а.с. 227).

На запит суду ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС було надано виписку з АІС «Податковий блок», відповідно до якої Свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Вакат» як платника податку на додану вартість було анульоване 16 липня 2012 року (том І, а.с.191), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у березні 2012 року.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Вакат» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Вакат» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявні в матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 065430 серія АГ від 16.07.2013 року № 065428 серія АГ від 16.07.2013 року (том І, а.с.215-218) підтверджують, що ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» зареєстровані як юридичні особи Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, станом на момент здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжують перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Посилання відповідача на те, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС було встановлено відсутність ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» за їх місцезнаходженням судом до уваги не приймаються.

По-перше, як вбачається з вказаних вище витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Вакат» знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Греківська, буд. 77, а ТОВ «Рубан» знаходиться за адресою: місто Вишгород, «Карат» промисловий майданчик, буд. 5-а, оф. 509. Даних про внесення до ЄДР інформації про відсутність ТОВ «Вакат» то ТОВ «Рубан» за їх місцезнаходженням дані витяги не містять.

По-друге, на переконання суду, відсутність ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» за їх місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єктів господарювання як платників ПДВ чи для припинення їх як юридичних осіб, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань виконавцями робіт (постачальниками товарів) за укладеними договорами.

Крім того, суду не надано доказів припинення юридичних осіб - ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» (скасування державної реєстрації, виключення їх з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру, тощо, під час взаємовідносин із позивачем .

З наведеного суд приходить до висновку, що вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність правочинів між позивачем та ТОВ «Вакат» і ТОВ «Рубан» по організації та проведенню заходів, організації обслуговування таких заходів, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом під час розгляду справи, послуги по організації та проведенню заходів, конференцій, тренінгів, організації трансферів по Україні, послуги з організації обслуговування заходів, замовлялись позивачем у ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» з метою виконання своїх зобов'язань перед третіми особами - компанією «Новартіс Консьюмер Хелт Сервісез С.А.», ТОВ «Байєр», ТОВ «АстраЗенека Україна».

Послуги, що були виконані ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» і передані позивачу, в подальшому були передані замовникам - компанії «Новартіс Консьюмер Хелт Сервісез С.А.», ТОВ «Байєр», ТОВ «Астра Зенека Україна». Реальність виконання робіт (надання послуг), їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю послуг, виконаних ТОВ «Вакат», ТОВ «Рубан» та послуг, реально прийнятих замовниками, їх найменуванням, обсягом, строками виконання, підтвердженням чого є надані позивачем договори, акти передачі робіт позивачем замовникам та актами виконаних робіт, переданих ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» позивачу.

Таким чином, придбання (замовлення) послуг у ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності, що спрямована на отримання доходу.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавались (замовлялись) позивачем у вказаних підприємств, замовлялись з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» найманих працівників, матеріальних ресурсів, необхідних для виконання господарських зобов'язань, не може бути взяте судом до уваги на підтвердження безтоварності угод з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цих контрагентів.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку .

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для надання послуг, що були надані ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» позивачу.

До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.08.2012 р. № 1210/22-01/37868692 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вакат» (код ЄДРПОУ 37868692) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків (том І, а.с. 252-256), та акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.08.2012 р. № 1209/22-01/37868598 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рубан» (код ЄДРПОУ 37868598) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків (том І, а.с. 257-261) як на доказ безтоварності операцій ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» з ТОВ «Вакат» і ТОВ «Рубан».

Вказані акти було складено, як зазначено у них у зв'язку з відсутністю ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» за зареєстрованим місцезнаходженням. Як вбачається зі змісту наведених актів, первинні документи, якими б підтверджувались чи спростовувались господарські відносини між ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» податковим органом не досліджувались.

Таким чином, висновок про відсутність фактичного виконання ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей», ТОВ «Вакат» і ТОВ «Рубан» своїх зобов'язань ґрунтується лише на припущенні про відсутність у контрагентів позивача документів, що підтверджують здійснення відповідних операцій. Однак, самі по собі такі припущення не можуть бути підставою для донарахування ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» податкових зобов'язань.

В свою чергу, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання (замовлення) робіт (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Вакат» та ТОВ «Рубан» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Новий стандарт ділових подорожей» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати за березень 2012 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняті ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС податкове повідомлення-рішення № 0000772290 від 18 червня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 288 137,50 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000762290 від 18 червня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 456 362,50 грн., є неправомірними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини, достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується квитанцією від 02 липня 2013 року (том І, а.с.3).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби № 0000762290, № 0000772290 від 18 червня 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стандарт ділових подорожей» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 30 липня 2013 року.