Постанова

від 24.07.2013 по справі 810/3269/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2013 року Справа №810/3269/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Іванківського районного споживчого товариства

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Іванківське районне споживче товариство (далі по тексту Іванківське РСТ, позивач) звернулося до суду, пред'явивши вимоги до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС (далі по тексту Іванківська МДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

№0000292203 від 29.03.2013р. про сплату штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 13 167,44 грн.;

№0001012200 від 13.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у розмірі 75433,00 грн. за основним платежем та 12454,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000982200 від 13.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у розмірі 8779,00 грн. за основним платежем та 2195,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0001002200 від 13.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 66906,00 грн. за основним платежем та 13021,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000992200 від 13.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 24766,00 грн. за основним платежем та 4448,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги аргументовано неправомірністю висновків, викладених в акті перевірки від 12.03.2013р. №114-22/35585328 щодо встановлення порушення товариством податкового законодавства, а саме:

- п. п. 1.22.1 п.1. 22 ст. 1; п. п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п. 5.1; п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування податку на прибуток підприємства» від 28.12.94 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями); п. 138.1, 138.4 ст. 138; п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139; п. п. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого було занижено податок па прибуток на загальну суму 158624,00 грн.;

- п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-РВ (із змінами та доповненнями), п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 91663,00 грн.;

- п. 2.6 та п. 4.3, п. 3.5 та п. 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 p. № 637 (зі змінами та доповненнями);

- п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003р., п.п.168.1.1. п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 5390,06 грн.

Вважає висновки податкового органу хибними, а прийнятті за наслідками перевірки податкові повідомлення-рішення, - протиправними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2013р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

В призначений для розгляду справи час уповноважені представники сторін до суду не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи, судом були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження, на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Вивчивши та перевіривши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №414097 Іванківське районне споживче товариство було зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області, реєстраційний номер юридичної особи за ЄДР 1 337 102 0000 000569, ідентифікаційний код - 35585328. Товариство перебуває на податковому обліку у Іванківській МДПІ Київської області з 15.08.2008р. На підставі свідоцтва №100134352 серії НБ №125716, є платником податку на додану вартість.

Відповідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АА №714886 позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У березні 2013 р., на підставі направлень від 12.02.2013р. №6, №7, №8, №9, №10, виданих Іванківською МДПІ Київської області начальником відділу податкового контролю Іванківської МДПІ Семеновим С.Л., головним державним податковим інспектором І рангу відділу податкового контролю Осипенко Л.В., головним державним податковим ревізором-інспектором І рангу відділу оподаткування фізичних осіб Іванківської МДПІ Лещенко Н.А. та головним державним податковим ревізор-інспектором відділу моніторингу грошових операцій управління податкового контролю ДПС у Київській області Іваницею С.П., головним державним податковим ревізор-інспектором відділу моніторингу грошових операцій управління податкового контролю ДПС у Київській області Волинець О.Я., відповідно до ст.ст. 77, 81 ПК України, плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, було проведено планову виїзну перевірку Іванківського районного споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012р. валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р.

Актом перевірки від 12.03.2013р. №114-22/35585328 встановлено порушення позивачем вимог:

- п. п. 1.22.1 п.1. 22 ст. 1; п. п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п. 5.1; п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування податку на прибуток підприємства» від 28.12.94 №334/94-ВР (із змінами та доповненнями); п. 138.1, 138.4 ст. 138; п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139; п. п. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого було занижено податок па прибуток на загальну суму 158624,00 грн., в тому числі за IV квартал 2010 р. в сумі 28224,00 гри., за І квартал 2011 р. в сумі 24072,00 грн., за II квартал 2011 р. в сумі 9286,00 грн., за III квартал 2011 р. в сумі 9695,00 грн., за IV квартал 2011 р. в сумі 24126,00 грн., за 1 квартал 2012 р. в сумі 10105,00 грн., за II квартал 2012 р. в сумі 10858,00 грн., за III квартал 2012 р. в сумі 10697,00 грн. та за IV квартал 2012 р. в сумі 31561,00 грн.;

- п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-РВ (із змінами та доповненнями), п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 91663,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 р.- 3478,00 грн., листопад 2010 р. - 3274,00 грн., грудень 2010 р. 4326,00 грн., січень 2011 р.- 3096,00 грн., лютий 2011р.- 3235,00 грн., березень 2011 р.- 3330,00 грн., квітень 2011 р.- 4163,00 грн., травень 2011 р.- 4272 грн., червень 2011 р.- 3769,00 грн., липень 2011 р.- 3680,00 грн., серпень 2011 р.- 3218,00 грн., вересень 2011 р.- 2478,00 грн., жовтень 2011 р.- 3371,00 грн., листопад 2011 р.- 3424,00 грн., грудень 2011 р.- 4704,00 грн., січень 2012 р.- 3732,00 грн., лютий 2012 р.- 2974,00 грн., березень 2012 р. 3047,00 грн., квітень 2012р.- 3189,00 грн., травень 2012 р.- 2996,00 грн., червень 2012 р.- 3038,00 грн.. липень 2012 р.- 3128,00 грн., серпень 2012 р.- 2840,00 грн., вересень 2012 р.- 3101,00 грн., жовтень 2012 р.- 3312,00 грн., листопад 2012 р.-3312,00 грн., грудень 2012 р.- 3176,00 грн.;

- п. 2.6 та п. 4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004p. № 637 (зі змінами та доповненнями);

- п. 3.5 та п. 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 p. № 637 (зі змінами та доповненнями);

- п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІV від 22.05.2003р., п.п.168.1.1. п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 5390,06 грн., в чому числі за грудень 2010 р. в сумі 2172,58 грн., за червень 2012 р. в сумі 939,78 грн. га за грудень 2012 р. в сумі 2277,7 грн.

За результатами перевірки Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області ДПС були прийняті вказані оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з висновками Іванківської МДПІ Київської області ДПС, викладеними в акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової служби у Київській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області № 29/10/10-36-70-206/277 від 10.06.2013 р. податкове повідомлення рішення Іванківської МДПІ №0000292203 від 29.03.2013 р. було залишено без змін; податкове повідомлення-рішення №0000262200 від 29.03.2013 р. було частково скасовано в частині донарахування валового доходу від орендної плати за нерухоме майно, донарахованої пені, завищення витрат по нарахуванню орендної плати за земельні ділянки; податкове повідомлення рішення №0000272200 від 29.03.2013р. було частково скасовано в частині донарахування податкового зобов'язання від орендної плати за нерухоме майно; податкове повідомлення-рішення №0000301700 від 29.03.2013р. було скасовано.

За результатами рішення про результати розгляду скарги податковим органом було направлено Іванківському РСТ податкові повідомлення-рішення:

№0001012200 від 13.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у розмірі 75433,00 грн. за основним платежем та 12454,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000982200 від 13.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у розмірі 8779,00 грн. за основним платежем та 2195,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0001002200 від 13.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 66906,00 грн. за основним платежем та 13021,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000992200 від 13.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 24766,00 грн. за основним платежем та 4448,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого:

відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Щодо висновків відповідача в частині порушення позивачем вимог п. 2.6, п. 4.3, п. 3.5 та п. 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004p. № 637 (зі змінами та доповненнями) суд зазначає:

як вбачається з акту перевірки (а.с.88), 11.03.2011р., позивачем був виписаний прибутковий касовий ордер №703 на загальну суму 1179,00 грн., але в касі товариства оприбутковано 14.03.2011р., чим було порушено п. 2.6, п. 4.3 вказаного Положення № 637.

Наказом №2 від 10.01.2011р. по Іванківському РСТ затверджено ліміт залишку готівки в касі підприємства на 2011р. в сумі 15 000,00 грн. Податковим органом встановлено, що, 23.02.2011р., з касі товариства було видано готівкові кошти, згідно касового ордеру №1, в якому видача готівки не підтверджена підписом одержувача, відсутній підпис про одержання готівки на суму 16670,00грн., що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі товариства на кінець робочого дня, 23.02.2011р., чим було порушено п.3.5 та п. 7.24, вказаного Положення.

З огляду на встановлені порушення податковим органом, 29.03.2013р., по виявленим двом епізодам було застосовано до позивача штрафні санкції за порушення правил оприбуткування готівки в касі у розмірі 5895,00 грн. та за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства у розмірі 7272,44 грн.

Оглядовим листом ВАСУ від 24.10.2008 р. №1776/100/13-08 роз'яснено, що фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватися в межах строків, визначених статтею 250 ГК України.

Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій певним терміном: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що до Іванківського РСТ санкції застосовано пізніше ніж через рік з дня порушення.

Враховуючи викладене, ППР №0000292203 від 29.03.2013р. про сплату штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 13 167,44 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковий орган в акті перевірки вказав, що Іванківською РСТ було занижено валові доходи в частині нарахування орендної плати за нерухоме майно товариства на загальну суму 138 434,00 грн. - за 4 квартал 2010 р. та за - 1 квартал 2011р., а після часткового скасування податкового повідомлення-рішення №0000262200 від 29.03.2013р. відповідач прийшов до висновку, що доходи в частині нарахування орендної плати за нерухоме майно Іванківського РСТ занижено на суму 74318,00 грн., в результаті чого було донараховано податкове зобов'язання на суму 18 580,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що Іванківською РСТ було занижено дохід від операційної діяльності в частині нарахування орендних платежів за здане в оренду нерухоме майно на загальну суму 187 593,00 грн., згодом після часткового скасування податкового повідомлення-рішення №0000262200 від 29.03.2013р. відповідач прийшов до висновку про заниження доходу від операційної діяльності, в результаті чого позивачу було донараховано податкове зобов'язання на суму 56 853,00 грн.

Загалом, донараховане податкове зобов'язання позивачу складає 75433,00 грн.(18580,00+56853,00), а також штрафні санкції на суму 12 454,00 грн (4650,00+ 7804,00)

Пунктом 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає в себе загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

П.п.1.20.1.п.1.20.ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

П.п.1.20.2. п.1.20.ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судом встановлено, що перевіряючими не проводився детальний візуальний огляд об'єктів, а вказані цінові діапазони в акті перевірки відображають лише рівень цінових показників в районі місцезнаходження об'єкту, тому не можуть бути висновком для визначення цінових показників для конкретного об'єкту.

Пунктом 135.2. ст. 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст.153 ПК України, дохід отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, не менше від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари.

Згідно п.39.1 та п. 39.14 ст.39 ПК України, звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне. Обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обгрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Суд звертає увагу, що дохід від оренди нерухомого майна визначався Іванківським РСТ на підставі договірної ціни визначеної в договорах оренди, відповідно до ст.39 Податкового кодексу України.

Всупереч положенням визначеними ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковим органом не встановлено факт, що ціна за договорами оренди є незвичайною та відсутні звернення до платника податку з обґрунтування рівня звичайних цін.

Отже, висновок про заниження Іванківським РСТ валових доходів в частині нарахування орендної плати за нерухоме майно підприємства за 4 квартал 2010 р. та 1 квартал 2011 року на загальну суму 74318,00 грн. та заниження валових доходів в частині нарахування орендної плати нерухоме майно в сумі 187 593,00 грн. за період 2 квартал 2011 р., 3 квартал 2011 р., 4 квартал 2011 р. 1 квартал 2012 р., 2 квартал 2012 р., 3 квартал 2012 р., 4 квартал 2012 р., є необґрунтованими.

Виходячи з викладеного, ППР №0001012200 від 13.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у розмірі 75433,00 грн. за основним платежем та 12454,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Висновок викладений на стр. 37-38 акту перевірки про те, що позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ за результатами аналізу операцій із здавання в оренду нерухомого майна на загальну суму 66 906 грн. не відповідає дійсності. Оскільки, рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги №29/10/10-36-70-206/277 від 10.06.2013р. податкове повідомлення-рішення №0000272200 від 29.03.2013 р. було скасовано в частині донарахування податкового зобов'язання від орендної плати за нерухоме майно, проте відповідач не виконав рішення вищестоящого органу, а лише донараховані податкові зобов'язання визначені податковим повідомленням-рішенням №0000272200 на загальну суму 91663,00 грн., виклав у двох податкових повідомленнях-рішеннях №0001002200 від 13.06.2013р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 66906,00 грн. за основним платежем та 13021,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000992200 від 13.06.2013р., яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 24766,00 грн. за основним платежем та 4448,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд приходить до висновку, що ППР №0001002200 від 13.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 66906,00 грн. за основним платежем та 13021,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправним та підлягає скасуванню.

Висновок викладений на стр. 29 акту перевірки про те, що було завищено адміністративні витрати на вартість використаного пального для легкового автомобіля Шевроле AVEO, державний номер АІ 0097АЕ, за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. на суму 35989 грн., є необґрунтованим, оскільки:

відповідно до п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення та оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Пунктом 1 наказу Держкомстату від 17.02.98р. № 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» визначає подорожні листи як типові форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля.

Пунктом 2 квказаного Наказу передбачено обов'язкове застосування подорожніх листів всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Порядок заповнення подорожнього листа легкового автомобіля регулюється Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженою наказом Держкомстату України від 17.02.1998 р. № 74, яка встановлює єдиний порядок застосування порожнього листа службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, дані якого є підставою для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів та обліку витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів (п. 1.3 Інструкції).

З матеріалів справи вбачається, що Іванківське РСТ здійснювало списання фактично витрачених пально-мастильних матеріалів службового легкового автомобіля на підставі первинних документів - подорожніх листів встановленої законодавством форми (типова форма №3) (а.с. 213а -213б том 1). Таким чином, витрати на використане пальне легковим автомобілем Шевроле AVEO в сумі 35989,00 грн. пов'язані з господарською діяльністю Іванківського РСТ, тому їх слід вважати адміністративними. Враховуючи правомірність віднесення до адміністративних витрат вартість використаного пального, позивачем правомірно віднесено їх суму до податкового кредиту.

ППР №0000982200 від 13.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток у розмірі 8779,00 грн. за основним платежем та 2195,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягає скасуванню.

В акті перевірки відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 24 766,00 грн. (стор. 38 акту перевірки) за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р., внаслідок чого донараховано податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 24766,00грн., та застосовано штрафні санкції на суму 4448,00 грн. Підставою висновку стали укладені угоди, ро нікчемний характер яких стверджує відповідач з ТОВ «Продмаркет» на суму 15072,48 грн.; ТОВ «Торгівельно будівельний Дім «Олді» на суму 1385,56 грн.; ТОВ «Олександрія -Бліг» на суму 959,60 грн; ПДВ у розмірі 7348,00 грн. при придбанні пального січень-грудень 2012 р.

Між Іванківським РСТ та ТОВ «Продмаркет» було укладено договір №510 від 07.05.2009р. на поставку товару (пива в асортименті) згідно заявок Покупця. Поставка товару здійснювалась на розподільчий склад для подальшої реалізації по торгових підприємствах району. Так, за період з 1 жовтня 2010 року по 24 січня 2012 року Іванківським РСТ отримано від ТОВ «Продмаркет» товару на суму 108209,88 грн. Товар отримувався згідно товарно-транспортних накладних постачальника і оприбутковувся по накладній складу з урахуванням націнки. Потім товар було відпущено по торгових підприємствах РСТ, який був реалізований населенню, а сума виручки відображена по касовому апарату, про що свідчать касові стрічки.

Між Іванківським РСТ та ТОВ «Олександрія-Бліг» було укладено договір №18-016 від 15.12.2011 р. на поставку лікеро-горілчаних напоїв згідно заявок Покупця. 23.12.2011р. згідно накладної №0052018 було отримано товар - горілку «Українську Супер міцну» ємкістю 0,5 л. в кількості 200 пляшок, ємкістю 0,75 л. в кількості 60 пляшок на загальну суму 5757, 60 грн. Постачальником надана податкова накладна №51019/003 від 23.12.2011 р. на суму 5757,60грн.

Іванківським РСТ було придбано будівельні матеріали в ТОВ «Торгівельно будівельний Дім «Олді» за готівку згідно чеку № 1011160553 від 16.11.2010 р. на суму 6498,34 грн, в т.ч. ПДВ - 1083, 06 грн., та чеку № 1011270608 від 27.11.2010 р. на суму 1815,00 грн., в т.ч. ПДВ - 302,50 грн. Придбані будівельні матеріали були оприбутковані на складі будівельних матеріалів і використано на ремонт магазину с. Мусійки і ресторану «Тетерів».

На підтвердження цих обставин позивач надав суду копії первинних документів: видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, договорів, ліцензій, довідок і свідоцтв контрагентів про державну реєстрацію платниками ПДВ.

Як встановлено судом, позивач включив зазначені суми до складу податкового кредиту у тому звітному податковому періоді, в якому отримав від постачальників товарів (робіт, послуг) податкові накладні.

Підсумовуючи викладене, ППР №0000992200 від 13.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 24766,00 грн. за основним платежем та 4448,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягає скасуванню.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, видаткові накладні, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угод між позиваче та його контрагентами ТОВ "Продмаркет", ТОВ "Торгівельно будівельний Дім "Олді", ТОВ "Олександрія -Бліг", суд зазначає таке:

згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а, отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає проведені операції з ТОВ "Продмаркет", з ТОВ "Торгівельно будівельний Дім "Олді" та з ТОВ "Олександрія -Бліг" здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, вказані угоди порушують публічний порядок, а тому висновки податкового органу мають характер припущень.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання позивачем з контрагентами договорів на надання послуг, дані контрагенти ТОВ "Продмаркет", ТОВ "Торгівельно будівельний Дім "Олді" та ТОВ "Олександрія -Бліг", як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та мали свідоцтво платника ПДВ.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання вказаних послуг позивачем та використання позивачем його у власній господарській діяльності - видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, договори, копії ліцензії, довідоки і свідоцтва.

Відповідачем під час проведення перевірки зауважень щодо даних документів не надано.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту. Крім того, судом не приймаються посилання відповідача в акті перевірки на факт нікчемності угод між позивачем та його контрагентами з висновків актів перевірки вищезазначеного підприємства, якими встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, отже, є нікчемними в силу закону.

З 1 січня 2011 року платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються положеннями розділу V Податкового кодексу України.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.15. статті 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Це означає, що позивач діяв правомірно, коли не включав до податкового кредиту не підтверджені податковими накладними суми кредиту, та включив сплачені суми податку лише після отримання податкових накладних.

Позбавлення платника податків права включати сплачені ним у попередніх податкових періодах у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг) суми податку на додану вартість лише тому, що податкові накладні отримано із запізненням, в наступних податкових періодах, означатиме запровадження принципів подвійного оподаткування та протиправної конфіскації майна такого платника податків, що є неприпустимим у правовій державі.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є помилковими і безпідставними.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення №0000292203 від 29.03.2013р., №0001012200 від 13.06.2013р., №0000982200 від 13.06.2013р., №0001002200 від 13.06.2013р., №0000992200 від 13.06.2013р. є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Таким чином, судові витрати у розмірі 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн. 70 коп. підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000292203 від 29.03.2013р., №0001012200 від 13.06.2013р., №0000982200 від 13.06.2013р., №0001002200 від 13.06.2013р., №0000992200 від 13.06.2013р.

Стягнути на користь Іванківського районного споживчого товариства з Державного бюджету судовий збір 2211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.