Рішення

від 31.07.2013 по справі 904/4292/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.13 р. Справа № 904/4292/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС К", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ВАЛЕНТИНА-ІІ" ЛТД, м. Дніпропетровськ

про стягнення 49 921, 19 грн., з яких: 39 003, 90 грн. заборгованості за Договором поставки, 9 907, 42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 009, 87 грн. пені.

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

Від Позивача: Голубчиков Р.В., довіреність б/н від 25.01.2013 р.

Від Відповідача: Нугаєва В.В., довіреність № 6 від 02.04.2013 р.

Присутні: Ткаченко І.В., паспорт АН 416633 від 29.09.2005 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕРС К" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ВАЛЕНТИНА-ІІ" ЛТД про стягнення 49 921, 19 грн., з яких: 39 003, 90 грн. заборгованості за Договором поставки, 9 907, 42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 009, 87 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2013 р. порушено провадження у справі № 904/4292/13, розгляд справи призначено на 01.07.2013 р.

В судовому засіданні 01.07.2013 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування додаткових документів до матеріалів справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судовому засіданні 22.07.2013 р. позовні вимоги підтримав, надав Акт звірки розрахунків.

Відповідач позовні вимоги визнав частково з підстав, викладених у відзиві на позов, надав заяву про долучення до матеріалів справи Акту звірки розрахунків та копії платіжного доручення № 1542 від 19.07.2013 р. про сплату 500, 00 грн. заборгованості за накладною № 000026529 від 04.12.2012 р.

В судовому засіданні 22.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши письмові докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕРС К" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ВАЛЕНТИНА-ІІ" ЛТД (Покупець) було укладено Договір поставки № 0896, відповідно до п. 1.1 предметом якого є постачання і передача товару (канцтовари, паперово-білова продукція, оргтехніка, видаткові матеріали та інше) Постачальником у власність Покупцеві.

Відповідно до п. 9.1. Договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р., а відносно виконання зобов'язань - до повного їх виконання

Згідно п. 2.2 Договору, загальна кількість, асортименти (номенклатура), ціна товару вказується в супровідній накладних на дану партію товару, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Також сторони дійшли згоди, що накладна є одночасно і специфікацією на постачання товару.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що сума Договору визначається виходячи з вартості загальної кількості поставленого товару.

Відповідно до п. 3.9 Договору, факт постачання наступає в момент приймання-передачі товару між представниками сторін і фіксується підписами на видаткових накладних.

На виконання умов договору, Позивач поставив та передав у власність Відповідача товар, згідно накладних № № 000025006 від 15.11.2012 р., 000025398 від 21.11.2012 р., 000025833 від 27.11.2012 р., 000026272 від 30.11.2012 р., 000026529 від 04.12.2012 р., 000027254 від 12.12.2012 р., 000027750 від 19.12.2012 р., 000028280 від 25.12.2012 р., 000028454 від 11.01.2013 р., 000029146 від 21.01.2013 р., 000029953 від 29.01.2013 р., 000030602 від 05.02.2013 р., 000030975 від 11.02.2013 р., 000031507 від 15.02.2013 р., всього на суму 40 579, 44 грн.

Товар за даними накладними Відповідач у власність отримав, заперечень щодо не відповідності якості чи кількості товару на адресу Постачальника не надходило.

Згідно п. 4.3 Договору, строк оплати товару становить не більш ніж 15 календарних днів з моменту прийняття-передачі товару.

Позивач зазначає, що Покупець свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково в сумі 1 575, 54 грн., заборгованість Відповідача станом на дату подання позову становить 39 003, 9 грн.

У зв'язку з викладеним Позивач просить суд стягнути з Відповідача 49 921, 19 грн., з яких: 39 003, 90 грн. заборгованості за Договором поставки, 9 907, 42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 009, 87 грн. пені.

Відповідач позовні вимоги не визнає частково, зазначає, що в період з 31.05.2013 р. по 16.07.2013 р. ним було перераховано Позивачу грошові кошти згідно платіжних доручень № № 1401 від 31.05.2013 р., 1414 від 04.06.2013 р., 1440 від 11.06.2013 р., 1515 від 11.07.2013 р., 1522 від 11.07.2013 р., 1531 від 16.07.2013 р., всього на суму 11 502, 10 грн., а отже сума заборгованості становить 27 501, 80 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення 9 907, 42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, Відповідач просить суд відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що сторони Договору № 0896 від 19.12.2011 р. невірно визначили сутність процентів за користування чужими грошовими коштами, які є не боргом, а відповідальністю за неналежне виконання зобов'язань, а оскільки сторони вже передбачили нарахування пені за неналежне виконання зобов'язань, то стягнення одночасно і пені і процентів є порушенням ст. 61 Конституції, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Також Відповідач, посилаючись на скрутне матеріальне становище та часткову оплату заборгованості просить суд зменшити розмір пені.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони в судове засідання надали двосторонній Акт звірки розрахунків, відповідно до якого сума заборгованості Відповідача станом на 17.07.2013 р. становить 27 501, 80 грн., крім того Відповідач надав копію платіжного доручення № 1542 від 19.07.2013 р. про сплату 500, 00 грн. заборгованості за накладною № 000026529 від 04.12.2012 р.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абзацу першого п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

В абзаці четвертому п. 4.4. Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області 28.05.2013 р. (відповідно до відбитку поштового штемпеля), тоді як перша оплата Відповідачем здійснена 31.05.2013 р.

Таким чином, провадження у справі щодо частини позовних вимог про стягнення 12 002, 10 грн. заборгованості за Договором оренди нерухомого майна, яка була сплачена Відповідачем після звернення до суду з позовом, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в частині стягнення 27 001, 80 грн. заборгованості, позовні вимоги є обґрунтованими, визнаними сторонами та підлягаючими задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 9 907, 42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договір поставки № 0896 19.12.2011 р. передбачає відстрочку з оплати товарів, тобто, виходячи зі змісту ст. 1057 ЦКУ, є особливою формою комерційного кредитування.

Відповідно до п. 4.3 Договору граничний термін виконання зобов'язань Покупцем, щодо оплати отриманого товару складає 15 календарних днів з моменту прийняття-передачі даного товару. Після встановленого строку оплати грошові кошти для боржника (покупця) стають чужими і за їх користування необхідно сплачувати відсотки у відповідності до ч. 5 ст. 694 ЦКУ якою передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, то на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦКУ з дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. В даному випадку відсотки розглядаються як додаткові зобов'язання Покупця.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами Сторони встановили у п. 4.5 Договору і визначили, що у разі несвоєчасного отримання коштів Постачальником, Покупець на вимогу останнього зобов'язується йому виплачувати 0, 2 % від суми заборгованості за кожний день користування коштами з моменту виникнення заборгованості до моменту її погашення.

Суд відхиляє заперечення Відповідача щодо того, що стягнення одночасно і пені і процентів є порушенням ст. 61 Конституції України, оскільки відповідно до п. 8 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.

У зв'язку з викладеним вимога Позивача про стягнення з Відповідача 9 907, 42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 1 009, 87 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.11.2012 р. по 15.02.2013 р.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Як встановлено ст. ст. 548-549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Умовами п. 5.4 Договору поставки передбачено, що у разі виникнення простроченого зобов'язання Покупця по оплаті товару, він виплачує Постачальнику пеню у розмірі визначену чинним законодавством України.

На підставі викладеного, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, вимога про стягнення пені в розмірі 1 009, 87 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши клопотання Відповідача щодо зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням пункту 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За викладеного, враховуючи те, що штрафні санкції не є надмірно великими, а Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого тяжкого матеріального стану, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру пені.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 37 919, 09 грн., з яких: 27 001, 80 грн. заборгованості за Договором поставки, 9 907, 42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 009, 87 грн. пені, в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 12 002, 10 грн. провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з Відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини на користь Позивача в розмірі 1 720, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 77, 80, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ВАЛЕНТИНА-ІІ" ЛТД (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Прокатна, 17-А; код ЄДРПОУ 13449078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС К" (49089, м. Дніпропетровськ, вул. Суворова, 35; код ЄДРПОУ 32176486):

- 27 001, 80 грн. (двадцять сім тисяч одна грн. 80 коп.) заборгованості за Договором поставки;

- 9 907, 42 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот сім грн. 42 коп.) процентів за користування чужими грошовими коштами;

- 1 009, 87 грн. (одна тисяча дев'ять грн. 87 коп.) пені;

- 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог - провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано

29.07.2013 року

Суддя М.М. Боділовська