Рішення

від 30.07.2013 по справі 2-0117-2328/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №:2-0117-2328/11Головуючий суду першої інстанції:Асанов Е.Н. № провадження:22-ц/190/4541/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Любобратцева Н. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Любобратцевої Н.І., суддів:Філатової Є.В., Харченко І.О., при секретарі:Почотовій Я.О.,

за участю позивача ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_9, третя особа - ОСОБА_10, Іванівська сільська рада Сакського району, про встановлення земельного сервітуту,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 29 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася з позовом до ОСОБА_9 про встановлення земельного сервітуту, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником жилого будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Прохід та проїзд до житлового будинку позивача можливий лише через суміжну земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_9 та розташована по АДРЕСА_2. Відповідачка відмовляється укласти договір про встановлення земельного сервітуту, тому позивачка просила встановити безоплатний постійний земельний сервітут для проходу та проїзду до її будинку частиною земельної ділянки, що належить ОСОБА_9 площею 55 кв.м.

Справу судами розглядалося неодноразово.

Останнім рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 29 травня 2013 року в задоволенні зазначеного позову ОСОБА_6 відмовлено. Судом також прийнято окрему ухвалу від 29 травня 2013 року, якою про виявлені порушення законодавства доведено до відома Сакського міжрайонного прокурора та голови Іванівської сільської ради (т.2 а.с.113-114). Окрема ухвала ніким із осіб, які брали участь у справі, не оскаржена.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом зроблено невірні висновки щодо обставин справи, оскільки не врахований той факт, що іншого проходу та проїзду до її будинку немає, крім того судом не врахований висновок експерту, не допитані свідки у судовому засіданні, не оцінені надані докази.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони по справі є співвласниками квартир у житловому будинку квартирного типу, а земельна ділянка для обслуговування будинку квартирного типу може бути передана у власність або користування лише об'єднанню власників квартир цього будинку. Але діючим законодавством не передбачено встановлення земельного сервітуту між окремими власниками квартир такого будинку.

Проте погодитися з такими висновками місцевого суду не може колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам, встановленим під час розгляду справи, а також вимогам чинного законодавства.

Так, статтею 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення і провадиться, зокрема, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймати рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або наданих у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення 7 сесії 24 скликання Іванівської сільської ради Сакського району від 25 квітня 2003 року № 38 ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) передано у власність 0,1900 га земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1, і що підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії НЖ № 531453 від 20 травня 2009 року (т.1 а.с.6). На підставі рішення 8 сесії 24 скликання Іванівської сільської ради Сакського району від 27 липня 2003 р. № 45 та рішення 17 сесії 5 скликання Іванівської сільської ради Сакського району від 06 червня 2008 року № 225 ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0660 га в АДРЕСА_2 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), і що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 18 травня 2009 р. (т.1 а.с.30).

Таким чином, саме орган місцевого самоврядування, діючи у межах своїх повноважень і компетенції, надав сторонам земельні ділянки, визначив їх цільове призначення і статус, а у підтвердження цього видав державні акти на право власності на земельні ділянки, які до теперішнього часу ніким не оспорено і не скасовано.

Помилково визначивши спірні земельні ділянки як прибудинкову територію, суд першої інстанції вийшов за межи своєї компетенції, взяв на себе функції органу місцевого самоврядування. Неправильне застосування норм матеріального права привело до неправильного вирішення справи.

Так, з позовної заяви ОСОБА_6 слідує, що вона, як власник суміжної земельної ділянки, що знаходиться в її приватної власності, просила встановити безоплатний безстроковий земельний сервітут, оскільки проїхати та пройти на свою земельну ділянку вона може тільки через земельну ділянку, що на праві приватної власності належить відповідачці ОСОБА_9

Статтями 401, 402 ЦК України, ст.ст. 98, 100 ЗК України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсі або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Пленум Верховного Суду України в п. 22-2 своєї постанови № 7 від 16 квітня 2004 р. (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою № 2 від 19 березня 2010 р.) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в іншій спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 квітня 2012 р., проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підхід та під'їзд до земельної ділянки АДРЕСА_1 можливий лише через земельну ділянку АДРЕСА_2, яка знаходиться у власності ОСОБА_9 (т. 1 а.с.45-47).

Проте із пояснень сторін у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та висновку експертного судово-технічного дослідження від 27 червня 2012 року, проведеному Севастопольським відділенням Харківського НДІСЕ ім. М.С.Бокаріуса слідує, що при візуальному обстеженні земельних ділянок встановлено, що на територію земельної ділянки ОСОБА_6 є два входи і два в'їзди. Один вхід та в'їзд розташований між крапкою «Г» і крапкою «Д», другий вхід та в'їзд проходять через територію земельної ділянки ОСОБА_9 У зв'язку з цим експерт прийшов до висновку, що з технічної точки зору існує проїзд до земельної ділянки ОСОБА_6 не через земельну ділянку ОСОБА_9 і такий, що не зачіпає прав громадян - власників суміжних ділянок. Можливо здійснювати проїзд з центральної дороги через землі сільської ради за умовами улаштування покриття (т.1 а.с.107-110).

Враховуючи, що земельна ділянка, що знаходиться у власності позивачки ОСОБА_6, має два входи та два в'їзди, а запропонований експертом відповідно до висновків експертизи від 12 квітня 2012 р. варіант встановлення земельного сервітуту площею 55 кв.м (3,5 м та 4,11 м завширшки; 15,9 м. та 17,62 м завдовжки) (т.1 а.с.48), суттєво обмежує право власності на земельну ділянку відповідачки ОСОБА_9, яка складає всього 0,0660 га, колегія суддів приходить до висновку, що такий сервітут є обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється, а крім того, ОСОБА_6 має можливість проходу та проїзду до своєї земельної ділянки у іншій спосіб, про що свідчить той факт, що саме нею влаштовано другий вхід та в'їзд не через земельну ділянку відповідачки, якими вона має змогу користуватися.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6, але з інших підстав і мотивів.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_9, третя особа - ОСОБА_10, Іванівська сільська рада Сакського району, про встановлення земельного сервітуту, відмовити, але з інших підстав і мотивів.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Любобратцева Н.І.

Філатова Є.В.

Харченко І.О.