Постанова

від 24.05.2013 по справі 814/960/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

24 травня 2013 року Справа № 814/960/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Дочірнього підприємства «ЦВЄТМЕТ» Закритого акціонерного товариства «ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОЛЬОРМЕТ» (пл. Привокзальна, 1, м. Миколаїв, 54020)

до відповідача : Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029)

про: скасування податкового повідомлення - рішення від 15.02.2013р. № 0000042202, визнання протиправними дії,

в с т а н о в и в:

Дочірнім підприємством «ЦВЄТМЕТ» Закритого акціонерного товариства «ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОЛЬОРМЕТ», пред'явлено позов до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби з вимогою скасування податкового повідомлення - рішення від 15.02.2013р. № 0000042202 та визнання протиправними дій, мотивуючи свої вимоги тим, що вказане податкове повідомлення-рішення є безпідставним та не ґрунтується на нормах законодавства України (а.с. 3-11).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва № 0000042202 від 15.02.13р. прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с. 135-136).

Представники сторін надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

З 24.01.2013р. по 30.01.2013р. Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок та особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва МО ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ДП «ЦВЄТМЕТ» Закритого акціонерного товариства «ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОЛЬОРМЕТ» з питань правових відносин з платником податків ТОВ «СКРАП-МЕТ» та ТОВ «Д І Я» за травень-жовтень 2011 року та січень-березень 2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 302/22-200/32543070 від 01.02.13р. (а.с. 12-31). На підставі вказаного Акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000042202 від 15.02.13р. про застосування збільшення суми грошового зобов'язання - 2 437,50 грн. за платежем «Податок на додану вартість», з яких за основним платежем - 1 950,00 грн. та сплату штрафних санкцій в сумі 487,80 грн. (а.с. 32).

В податковому повідомленні-рішенні №0000042202 від 15.02.13р. зазначено, що позивачем порушено п.п.7.4.1. п.7.4., п.п.7.7.1. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Підставою відмовлення в зарахуванні позивачу вказаної суми податкового кредиту є, як вказується в Акті перевірки, те, що, на думку відповідача, операції з поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ «СКРАП-МЕТ» та ТОВ « Д І Я» можуть мати ознаки безтоварності, оскільки первині документи, що виписані ТОВ «СКРАП-МЕТ» та ТОВ «Д І Я» на адресу позивача складались та підписувалися не уповноваженими на це особами.

Проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача з питань правових відносин з платниками податків: ТОВ «СКРАП-МЕТ» та ТОВ «Д І Я» за період з за травень-жовтень 2011 року та січень-березень 2011 року, не було виявлено будь-яких порушень податкового законодавства або іншого законодавства з питань оподаткування зі сторони позивача. Фактично всі недоліки та претензії сформульовано в акті перевірки щодо контрагентів, а не до позивача.

По контрагенту ТОВ «Д І Я»: єдиним доводом правомірності дій відповідача виступає те, що контрагент позивача ТОВ «Д І Я» в зв'язку з прийняттям ухвали Господарським судом Миколаївської області про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи від 03.08.2011р. по справі №5016/2312/2011(5/72). ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва направлено лист від 16.08.11р. №5554/10/23-127 ліквідатору ТОВ «Д І Я» Черепенко Вікторії Григорівні щодо надання документів, які стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «Д І Я» за попередні три роки. Отримано відповідь від 16.09.2011р. №977, згідно якої ліквідатор Черепенко В.Г. повідомила, що документи ТОВ «Д І Я» їй не передавались. З 25.10.2011 року підприємство ТОВ «Д І Я» припинено (ліквідовано, закрито). Вказані обставини підтверджуються актом від 11 08.2012р. №659/22-225/36700263 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Д І Я» щодо - підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «У-ТРАНС» (код за ЄДРПОУ 37157117), ТОВ «ТРАНС ГАРАНТ СЕРВІС» (код за -ГЛРПОУ 35639320) та контрагентами-покупцями за вересень, жовтень 2010 року.

Однак суд звертає увагу на те, що на момент господарських відношень між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Д І Я» останній на момент здійснення угоди був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, видане в встановленому законодавством порядку.

Крім того, судом встановлено, що у вересні 2010р. між ТОВ «Д І Я» та позивачем була здійснена господарська операція щодо поставки товару відповідно до накладної №12, від 09.09.2010р. (а.с. 37).

Всі передбачені зазначеною накладною товари були прийняті позивачем, що підтверджується податковою накладною (а.с. 38).

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Стосовно контрагента-постачальника позивача ТОВ «СКРАП-МЕТ» суд зазначає, що 28.04.2011р. позивачем укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «СКРАП-МЕТ» №30 (а.с. 111), відповідно до умов якого ТОВ «СКРАП-МЕТ» зобов'язався продавати та передавати у власність Позивача брухт та відходи чорних металів, а позивач - приймати та оплачувати його вартість.

В період з травня 2011 року по березень 2012 року позивачем було придбано у ТОВ «СКРАП-МЕТ» брухт та лом чорних металів на загальну суму 790 158,40 грн. За кожним фактом поставки постачальником ТОВ «СКРАП-МЕТ» було видано позивачу видаткові та податкові накладні, оформлені відповідно з вимогами діючого законодавства та надані за вимогою Відповідача для перевірки.

В обґрунтування висновку про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій, здійснених Позивачем з ТОВ «СКРАП-МЕТ», Відповідач послався на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СКРАП-МЕТ» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 02.12.2010 по 31.10.2012» від 03.12.2012 №5235/22-8/37400862. Згідно вказаного акту, 29.05.2012 до ЄДР внесено запис про відсутність ТОВ «СКРАП-МЕТ» за місцезнаходженням. Крім того, в акті також зазначено про те, що ТОВ «СКРАП-МЕТ» начебто здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Однак, суд звертає увагу на те, що на момент укладення договорів позивачем витребувано від його контрагента - ТОВ «СКРАП-МЕТ» копії документів, які підтверджують його статус як юридичної особи з зазначенням юридичної та фактичної адреси, так і статус платника податків, в тому числі копії свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, які видавалися органами державної податкової служби та ліцензії (а.с. 112-116).

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг. Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, відповідач у даному випадку первинно мав встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Позивач надав суду копії документів, що підтверджують здійснення ним реальних господарських операцій у періоді що перевірявся, а саме: накладні, картки-рахунки, податкові накладні, витяги про рух коштів на рахунку позивача (а.с. 39-83). Зазначені документи у повному обсязі надавалися відповідачу під час проведення перевірки, проте, відповідачем первинні документи та пояснення позивача не було взято до уваги.

Суд зазначає, що констатування фактів порушень податкового законодавства, ґрунтуючись лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки). Зазначене є порушенням п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Згідно до п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Слід зазначити, що механізм підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, законодавством України не визначений. Законодавство про оподаткування податком на прибуток та ПДВ визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, які, як зазначено вище, позивачем дотримані.

Податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства, тим більше тих суб'єктів господарської діяльності, з якими платник податків не мав прямих господарських зв'язків. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Податковий кодекс України та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД-фізичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Судом досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товару, придбання яких є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Суд звертає увагу на те, що позивач повністю розрахувався з контрагентами за поставлений товар.

Судом встановлено, що всі контрагенти-постачальники позивача на момент здійснення угод були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ, видані в встановленому законодавством порядку (а.с. 121-126).

Згідно ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV (із змінами і доповненнями) з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців створено Єдиний державний реєстр, відомості з якого є відкритими і загальнодоступними.

Відповідно до ст.18 цього закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно ст. 59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб-засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Посилання відповідача на відсутність у постачальників позивача трудових та матеріальних ресурсів (умов для впровадження відповідної господарської діяльності) необґрунтовані у зв'язку з їх не підтвердженням.

Таким чином, на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ, та сплатив податки.

Суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятих податкових рішень. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають судовому захисту.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 15.02.2012 року № 0000042202.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби щодо включення до акту перевірки від 01.02.2013р. № 302/22-200/32543070 висновків щодо:

- непідтвердженості реальності здійснення господарських операцій, здійснених ДП «ЦВЄТМЕТ» ЗАТ «ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОЛЬОРМЕТ» з ТОВ «СКРАП-MET» та зазначеними у акті перевірки покупцями;

- недійсності правочинів, укладених ДП «ЦВЄТМЕТ» ЗАТ «ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОЛЬОРМЕТ» з ТОВ «ДІ Я» та ТОВ «СКРАП-МЕТ»;

- того, що первинні документи, що виписані ТОВ «СКРАП-МЕТ» та ТОВ «Д І Я» на адресу ДП «ЦВЄТМЕТ» Закритого акціонерного товариства «ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОЛЬОРМЕТ» складались та підписувались не уповноваженими на це особами;

- здійснення правочинів між ТОВ «СКРАП-МЕТ», ТОВ «Д І Я» та ДП «ЦВЄТМЕТ» Закритого акціонерного товариства «ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОЛЬОРМЕТ» без мети настання реальних наслідків.

4. Визнати протиправними висновки перевірки Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби щодо внесення в акт перевірки № 302/22-200/32543070 від 01.02.2013р. висновків щодо:

- непідтвердженості реальності здійснення господарських операцій, здійснених ДП «ЦВЄТМЕТ» ЗАТ «ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОЛЬОРМЕТ» з ТОВ «СКРАП-MET» та зазначеними у акті перевірки покупцями;

- недійсності правочинів, укладених ДП «ЦВЄТМЕТ» ЗАТ «ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОЛЬОРМЕТ» з ТОВ «ДІ Я» та ТОВ «СКРАП-МЕТ»;

- того, що первинні документи, що виписані ТОВ «СКРАП-МЕТ» та ТОВ «Д І Я» на адресу ДП «ЦВЄТМЕТ» Закритого акціонерного товариства «ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОЛЬОРМЕТ» складались та підписувались не уповноваженими на це особами;

- здійснення правочинів між ТОВ «СКРАП-МЕТ», ТОВ «Д І Я» та ДП «ЦВЄТМЕТ» ЗАТ «ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «КОЛЬОРМЕТ» без мети настання реальних наслідків.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих