Постанова

від 19.12.2006 по справі 11/245-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/245-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

19 грудня 2006 р.                                                                                Справа № 11/245-06

за позовом  Дочірнього підприємства "Вінницяхліб" відкритого акціонерного товариства

                   "Концерн Хлібпром", м. Вінниця

до                Вінницької обласного державної адміністрації, м. Вінниця  

про              скасування розпорядження.          

Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання  Т.Поліщук, за участю представників:

від позивача     -     Д. Кришина, І. Сьома, О. Сєров за довіреностями;

від відповідача  -   Т. Ляхевич, О. Кобзар за довіреностями.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про скасування розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації від 21 квітня 2006 року № 146  “Про тимчасове державне регулювання цін на основні види хліба для дочірнього підприємства "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" (надалі –Розпорядження).

Позовні вимоги мотивовано тим, що 21 квітня 2006 року  відповідачем прийнято  Розпорядження за № 146, яким тимчасово до 1 вересня 2005 року для дочірнього підприємства "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" граничні рівні оптово-відпускних цін на хліб пшеничний з борошна першого гатунку (подовий і формовий) у розмірі 1,75 грн. за 1 кг., на хліб із суміші борошна пшеничного та житнього (подовий і формовий) у розмірі 1,42 грн. за 1 кг. та встановлено, що у разі зміни оптово-відпускних цін на основні види хліба запровадити для дочірнього підприємства "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" обов'язкове декларування зміни цін на вказані види хліба в головному управління економіки облдержадміністрації.

Пунктом 4 Розпорядження визначено, що Розпорядження набирає чинності з моменту опублікування його в місцевих засобах масової інформації.

Розпорядження № 146  від 21.04.2006 року набуло чинності, оскільки було опубліковано у газеті обласної ради "Вінниччина-п'ятниця" від 12 травня 2006 року № 80 (21738)

Окрім того, на виконання вимог п. 3 Розпорядження, 05 травня 2006 року воно було зареєстроване у Вінницькому обласному управлінні юстиції за №13/641, про що свідчить відмітка на Розпорядженні.

Згідно Розпорядження підставою встановлення для позивача граничних оптово-відпускних цін на хліб пшеничний з борошна першого ґатунку, суміші борошна пшеничного та житнього є Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.95р. №135.

Вказане Положення визначає порядок державного регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, встановлюючи такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, або застосовуючи різні ціни чи різні інші умови до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Позивач вважає, що застосування Положення можливе виключно щодо:

- суб'єктів природних монополій;

- суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, встановлюючи такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, або застосовуючи різні ціни чи різні інші умови до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Позивач вказує на те, що він не є суб'єктом природних монополій в розумінні Закону України "Про природні монополії".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;  застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Ст. 48 розглядуваного Закону вказує що, за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

З аналізу Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та Закону України "Про захист економічної конкуренції" вбачається, що визнання суб'єкта господарювання таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції можливе виключно органами Антимонопольного комітету України шляхом прийняття відповідного рішення за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Станом на день подання позову позивач не отримував жодного рішення органів Антимонопольного комітету України про визнання його таким, що вчинив порушення (чи порушує) законодавства про захист економічної конкуренції, а відтак слід прийти до висновку, що позивач жодним чином не порушував вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, в результаті чого, застосування в Розпорядженні Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.95р. №135 до позивача є неправомірним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Пунктом 1 Розпорядження передбачено, встановлення тимчасово до 01 вересня 2006 року для Дочірнього підприємства "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" граничні оптово-відпускні ціна на хліб пшеничний з борошна першого ґатунку (подовий і формовий) у розмірі 1,75 грн. за 1 кг. та на хліб із суміші борошна пшеничного та житнього (подовий і формовий) у розмірі 1,42 грн. за 1 кг..

На думку позивача, зазначена норма Розпорядження суперечить положенням Закону України "Про ціни і ціноутворення" та інших нормативно-правових актів України.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення", державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних цін і тарифів.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення", Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Повноваження місцевих державних адміністрацій щодо державного регулювання цін і тарифів встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.96р. №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" та постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.95р. №135 "Про Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень".

Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96р. №1548 та пункти 12, 13, 14 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96р. №1548 містять перелік продукції, товарів і послуг, щодо яких місцеві державні адміністрації мають повноваження регулювати ціни і тарифи. В цьому переліку відсутні повноваження місцевих державних адміністрацій щодо встановлення граничних оптово-відпускних цін на хліб та хлібобулочні вироби, а відповідно до абз. 9 п. 12 вказаної постанови дозволено регулювати тільки граничні торговельні надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості) на борошно, хліб і хлібобулочні вироби, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці, ковбаси варені, молоко, сир, масло тваринне та олію.

Положеннями Закону України "Про місцеві державні адміністрації" не передбачені повноваження місцевих державних адміністрацій щодо державного регулювання цін на хліб та хлібобулочні вироби.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Кабінет Міністрів України в межах, визначених законами України, може передавати місцевим державним адміністраціям окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня. Водночас актами законодавства України жодному органові виконавчої влади не надані повноваження щодо регулювання цін і тарифів на хліб та хлібобулочні вироби.

В статті 29 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" вказується, що місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження, делеговані їм обласними і районними радами відповідно до Конституції України в обсягах і межах, передбачених статтею 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Однак в статті 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відсутні повноваження щодо регулювання цін і тарифів на хліб та хлібобулочні вироби, відповідно, вони не можуть бути делеговані Вінницькій облдержадміністрації Вінницькою облрадою.

Встановивши в пункті 1 Розпорядження граничні оптово-відпускні ціни на хліб та хлібобулочні вироби, відповідач перевищив свої повноваження, встановлені законами України.

Тим самим були порушені вимоги частини другої статті 6 Конституції України, відповідно до якої органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, та частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також позивач вважає, що в результаті прийняття Розпорядження відповідачем порушені:

- положення абзацу 7 статті 6 Господарського кодексу України, згідно з якою одним з загальним принципом господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини;

- положення абзацу 3 частини 1 ст. 44 Господарського кодексу України, відповідно до якої, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- ст. 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення", відповідно до якої в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Відповідач в запереченнях на позов  від 29.07.2006р.  та в судовому засіданні проти позову заперечив та зауважив, що діяв у межах повноважень у відповідності до ч.1 ст.9 Закону України "Про ціни і ціноутворення", згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 року № 135 "Про Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень". Вказує, що відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. За повідомленням Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України позивача було повідомлено про зайняття  монопольного (домінуючого становища).

В судовому засіданні 06.07.2006 року відповідач подав клопотання про витребування у Вінницького обласного  територіального відділення Антимонопольного комітету України лист від 10.03.2006 року № 06-29.3/483, яким позивача повідомлено про наявність ознак монопольного становища, яке судом задоволено.

Ухвалою суду від 06 липня 2006 року провадження у справі зупинено до отримання витребуваних документів.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2006 року провадження у справі поновлено.

Заслухавши пояснення учасників судового  процесу, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та оцінивши  наявні у справі докази, суд вбачає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вінницькою обласною державною адміністрацією 21 квітня 2006 року прийнято  Розпорядження  "Про тимчасове державне регулювання цін на основні види хліба" для дочірнього підприємства "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" за № 146.

Вказане розпорядження 05 травня 2006 року   зареєстроване у Вінницькому обласному управлінні юстиції за №13/641 та було опубліковане у газеті обласної ради "Вінниччина-п'ятниця" від 12 травня 2006 року № 80 (21738).

Відповідно до Розпорядження відповідача  встановлено тимчасово до 1 вересня 2005 року для дочірнього підприємства "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" граничні рівні оптово-відпускних цін на: хліб пшеничний з борошна першого гатунку (подовий і формовий) у розмірі 1,75 грн. за 1 кг., хліб із суміші борошна пшеничного та житнього (подовий і формовий) у розмірі 1,42 грн. за 1 кг.  та запроваджено  обов'язкове декларування зміни цін на вказані види хліба в головному управління економіки облдержадміністрації у разі зміни оптово-відпускних цін на основні види хліба.

При прийнятті Розпорядження відповідач керувався ч.1 ст.9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" та Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 року № 135 "Про Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень".

Згідно ст.9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Відповідно до Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень воно визначає порядок державного регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, встановлюючи такі ціни чи інші умови придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умови існування значної конкуренції на ринку, або застосовуючи різні ціни чи різні інші умови до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Станом на момент прийняття оспорюваного Розпорядження ДП "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" не являвся  суб'єктом природних монополій у розумінні Закону України "Про природні монополії".

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;  застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Стаття 48  Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає що, за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Законом України "Про Антимонопольний комітет України" та Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що визнання суб'єкта господарювання таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції можливе виключно органами Антимонопольного комітету України шляхом прийняття відповідного рішення за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Станом на дату прийняття оскаржуваного Розпорядження рішення  Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання ДП "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром", таким що зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку хліба і хлібобулочних виробів відсутнє, а тому слід прийти до висновку, що позивач жодним чином не порушував вимоги законодавства про захист економічної конкуренції, в результаті чого, застосування в Розпорядженні Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.95р. №135 до позивача є неправомірним і підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству та прийнято з перевищенням повноважень наданих Голові обласної державної адміністрації Вінницької області.

Також, відповідачем не надано доказів, які свідчили б про зловживання позивачем монопольним  (домінуючим) становищем на ринку хліба і хлібобулочних виробів, а, відтак, у відповідача не було правових підстав для застосування щодо ДП "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень у вигляді встановлення для дочірнього підприємства "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" граничного рівня оптово-відпускних цін на хліб пшеничний з орошна першого гатунку (подовий і формовий) у розмірі 1,75 грн. за 1 кг., хліб із суміші борошна пшеничного та житнього (подовий і формовий) у розмірі 1,42 грн. за 1 кг. та запровадження обов'язку декларування зміни цін на вказані види хліба в головному управління економіки облдержадміністрації у разі зміни оптово-відпускних цін на основні види хліба.

З урахуванням наведеного суд вважає, що у Вінницької обласної державної адміністрації відсутні правові підстави для прийняття Розпорядження "Про тимчасове державне регулювання цін на основні види  хліба"    для дочірнього підприємства "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" № 146  від 21.04.2006 року.

За таких обставин суд вважає безпідставними доводи відповідача.  

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Частина 3 вказаної норми встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене суд вважає, що Розпорядження "Про тимчасове державне регулювання цін на основні види хліба для дочірнього підприємства "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" № 146  від 21.04.2006 року  не відповідає вказаним принципам.

За вказаних вище обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про скасування  Розпорядження "Про тимчасове державне регулювання цін на основні види хліба для дочірнього підприємства "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" № 146  від 21.04.2006 року підлягають задоволенню із застосуванням повноважень встановлених ст. 162 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 89, 94, 98, 153, 158, 160, 162, 163, 167, 254, 255, п. 6 розділу VII  Кодексу адміністративного судочинства України, -

    ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним і скасувати  Розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації "Про тимчасове державне регулювання цін на основні види хліба для дочірнього підприємства "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" № 146  від 21.04.2006 року.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" ( м. Вінниця, вул. Артема, 1, код ЄДРПОУ  32603993) 3 грн. 40 коп витрат із сплати судового збору.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду  подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

                                                               Постанова виготовлена в повному обсязі та підписана 29.12.2006р..

Суддя                                                    Матвійчук В.В.