Постанова

від 31.07.2013 по справі 919/31/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 919/31/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову від 27.05.2013 р. Севастопольського апеляційного господарського суду у справі№ 919/31/13-г господарського суду м. Севастополя

за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслідер", м. Севастополь (м. Київ) провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Козловський О.Є, представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 08.01.2013 року порушено провадження у справі № 919/31/13-г про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслідер" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Севастополя від 19.03.2013 року (суддя - О.М. Архипенко) Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено голову ліквідаційної комісії - Козловського О.Є., якого зобов`язано здійснити відповідну публікацію в офіційних друкованих органах та вчинити дії у ліквідаційній процедурі відповідно до Закону про банкрутство.

Не погодившись із цією постановою суду, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Інспекція, ДПІ) звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду м. Севастополя від 19.03.2013 року та припинити провадження у справі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року (головуючий суддя - Євдокімов І.В., судді: Котлярова О.Л., Воронцова Н.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду м. Севастополя від 19.03.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року та припинити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, ст. 51 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Здійснюючи касаційне провадження у справі, колегія суддів, враховуючи викладені Інспекцією касаційні вимоги у справі та те, що оскаржуваною постановою апеляційного суду було залишено без змін постанову суду першої інстанції, виходить з того, що до предмету касаційного оскарження відноситься і згадана постанова місцевого суду.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч. 2 ст. 4 1 ГПК України).

Сторонами у справі про банкрутство згідно норм Закону про банкрутство визначені кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 51 Закону про банкрутство, визначений положеннями п. 3 вказаної статті та передбачає право кредиторів заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника , який ліквідується, банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 51 Закону про банкрутство), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника .

Інспекцією в апеляційній скарзі вказується про те, що при прийнятті місцевим судом оскаржуваної постанови не враховані приписи щодо необхідності перевірки податковим органом достовірності та повноти складеного щодо Боржника ліквідаційного балансу, ненадання доказів щодо ознак неплатоспроможності Боржника (рішення про стягнення суми боргу та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення відповідної суми), а дії ліквідатора направлені на уникнення проведення згаданої перевірки, визнання ж Боржника банкрутом позбавляє податковий орган можливості провести щодо Боржника податкову перевірку.

Однак, слід наголосити на тому, що ні в апеляційній, ні в касаційній скаргах ДПІ не зазначає про наявність кредиторських вимог до Боржника та звернення із відповідною заявою у даній справі про банкрутство .

При цьому, колегія суддів враховує, що в Бюлетені державної реєстрації від 28.09.2012 року № 226 (26), тобто більше ніж за три місяці до порушення даної справи про банкрутство було опубліковано оголошення, відповідно до вимог ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, про прийняття учасниками Товариства рішення про ліквідацію останнього (а.с. 9, 11). З моменту публікації вказаного оголошення інформація щодо рішення про ліквідацію Товариства стала загальновідомою.

Вищенаведене свідчить, що податковий орган - Інспекція, мала і достатньо часу, і правових підстав ще до порушення справи про банкрутство провести належним чином перевірку стосовно Боржника відповідно до норм глави 8 Податкового кодексу України.

У зв'язку із цим суд касаційної інстанції вважає неналежним посилання Інспекції, зокрема в апеляційній скарзі, на повноваження податкового органу щодо здійснення контролю за додержанням порядку та умов щодо сплати податків, за відсутністю належних доказів щодо проведення дій з цього контролю у встановлений законом спосіб - шляхом проведення податкової перевірки тощо.

У зв'язку із викладеним також слід зазначити, що заявником апеляційної скарги не викладено належних обґрунтувань, з посиланням на відповідні норми законодавства, яким чином прийнята у даній справі постанова про визнання Боржника банкрутом (за відсутністю доказів на підтвердження кредиторських вимог Інспекції та доказів недотримання досудової процедури звернення із заявою про порушення справи про банкрутство Боржника в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство) порушує права і охоронювані законом інтереси вказаного податкового органу.

Крім цього, суд касаційної інстанції зазначає, що, зокрема органи державної податкової служби, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, є кредиторами неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

У зв'язку із цим слід додати наступне.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство, яким встановлений місячний термін для направлення ліквідатору кредиторами своїх претензій до боржника, що ліквідується в порядку норм ст. 51 Закону про банкрутство, шляхом подання заяв із вимогами до банкрута з дня офіційного оприлюднення судового рішення про визнання цього боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку і після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом . А у разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості Боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. Також Інспекція, у разі незгоди з відмовою ліквідатора Товариства надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або у межах справи про банкрутство).

У зв'язку із викладеним та враховуючи положення ст. 210 Господарського кодексу України щодо вимог про набуття статусу кредитора неплатоспроможного боржника, встановлений ст.ст. 1, 11, 14, 15 та ст. 51 Закону про банкрутство порядок набуття особою статусу, зокрема, кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство, а також викладений у даній постанові правовий аналіз норм ст. 91 ГПК України щодо права на апеляційне оскарження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ДПІ на момент прийняття оскаржуваної постанови суду першої інстанції (ст. 91 ГПК України) не набула статусу кредитора Боржника або учасника провадження у справі про банкрутство, оскаржувана нею в апеляційному порядку постанова про визнання Товариства банкрутом не стосується її прав та обов'язків, а тому не мала право звертатись з апеляційною скаргою на постанову про визнання банкрутом відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

Однак, суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, дослідивши лише згадані вище обставини щодо можливості Інспекцією провести документальну перевірку стосовно Товариства, а тому цим судом прийнято невірне судове рішення - з перегляду по суті постанови про визнання Товариства банкрутом за скаргою Інспекції (та залишивши її без змін), а відповідно і порушив норми процесуального права.

Згідно ж норм п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір за поданою Інспекцією апеляційною скаргою на постанову господарського суду м. Севастополя від 19.03.2013 року не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою Інспекції на постанову господарського суду м. Севастополя від 19.03.2013 року - припиненню.

Дійшовши викладеного висновку, касаційні вимоги про припинення провадження у справі про банкрутство задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 7, 14, 15, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 року), ст. 210 Господарського кодексу України, ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, глави 8 Податкового кодексу України та п. 1 ст. 80, ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби України задовольнити частково.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. у справі № 919/31/13-г скасувати.

3. Прийняти нове рішення (ухвалу): "Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову господарського суду м. Севастополя від 19.03.2013 р. у справі № 919/31/13-г ".

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 01.08.2013 року.