Постанова

від 23.07.2013 по справі 802/2047/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 липня 2013 р. Справа № 802/2047/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника Віктора Сергійовича,

представника позивача: Вересюк М.В.,

представника відповідача: Гуменюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства фірма "Хілд"

до: Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство фірма "Хілд" (надалі позивач, ПП фірма "Хілд") з адміністративним позовом до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 162 665,00 гривень, в тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 143 259,00 гривень та 1 квартал 2010 року в сумі 19406,00 гривень, а також порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 130 132,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та надала заперечення, в яких вказала, що вони не підлягають задоволенню, оскільки під час проведення перевірки підприємством не було надано жодного первинного документа, який підтверджує факт господарської діяльності з ТОВ РМА "Монамі", ТОВ "Компаня Вайліс". Тому, витрачені кошти, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат, а сплачений ПДВ, в свою чергу, віднесено до податкового кредиту.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

В січні 2013 року посадовими особами Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП фірма "Хілд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Рекламно маркетингове агентство «Монамі» та ТОВ «Компанія Вайліс» за період з 01.10.2009 року по 31.03.2010 року.

В ході проведення перевірки перевіряючими встановлено порушення ПП фірма "Хілд" п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, завищення валових витрат в сумі 207 408,00 гривень, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 162 665,00 гривень, в тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 143 259,00 гривень та 1 квартал 2010 року в сумі 19406,00 гривень, а також порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 130 132,00 гривень.

За результатами проведеної перевірки Вінницькою ОДПІ складено акт перевірки № 13/22-33559275 від 16.01.2013 року (а.с. 12-24).

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення форми "Р" № 0000032320 від 07.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток в сумі 203 331,00 грн. та № 0000042320 від 07.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі 62 665,00 грн. (а.с.9,10).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню форми "Р" № 0000042320 від 07.01.2013 року, суд виходить з наступного.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Так, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що придбання товарно - матеріальних цінностей, зокрема, світильників та магнітів у ТОВ "Компанія Вайліс" відбувалось на підставі усного договору, а поставка придбаного товару здійснювалась за рахунок контрагента.

Разом з тим, придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ «Компанія Вайліс» підтверджується видатковими накладними №0112-7 від 01.12.2009 року, №ВН-0000009 від 07.01.2010 року, податковими накладними № 91407 від 14.09.2011 року, №0112-6 від 01.12.2009 року (а.с.27-29) № 0112-7 від 01.12.2009 року, №0112-8 від 01.12.2009 року та від 07.01.2010 року (а.с.32-34).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-Х1V зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 наведеного Положення.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

На думку суду, первинні документи, досліджені в судовому засіданні, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, відповідно до вимог чинного законодавства, є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт придбання товарно - матеріальних цінностей відповідно до вимог чинного законодавства та є підставою для формування податкового кредиту.

В свою чергу, на підтвердження зберігання придбаних товарно - матеріальних цінностей у ТОВ «Компанія Вайліс» представником позивача надано копії складських довідок по складу ПП фірма "Хілд" від 01.12.2009 року та від 07.01.2010 року.

Крім того, в судовому засіданні, судом досліджено долучений до матеріалів справи представником позивача договір поставки №1144/30/10 від 01.04.2010 року, укладений між позивачем та ТОВ "Епіцентр К", та додаткові угоди № 1, 2 до Договору поставки за № 1144/30/10 від 01.04.2010 року, які підтверджують реалізацію ПП фірма "Хілд" придбаних ТМЦ у ТОВ «Компанія Вайліс».

Враховуючи зазначене, доводи представника відповідача, що під час перевірки позивачем не надано первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з придбання та транспортування товару спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Щодо висновків Тростянецької ОДПІ, викладених у акті № 454/23-328136696 від 25.11.2011 року (а.с.11-25) про нікчемність правочинну суд звертає увагу на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року №7319, яким роз'яснено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладанні та виконанні договору, не є підставою для визнання правочину нікчемним, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкового органу щодо визначення правочину, укладеного між ПП фірма "Хілд" та ТОВ «Компанія Вайліс», нікчемним.

Разом з тим, при прийнятті рішення суд враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 06.05.2011р., в якому зазначено, що умовою для визнання недійсним правочинну, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що придбання ТМЦ у ТОВ "Компанія Вайліс" підтверджується належними та допустими доказами, які містяться в матеріалах справи, тому висновки відповідача щодо заниження податку на додану вартість є необгрунтованими та безпідставними, як наслідок прийняте податкове повідомлення-рішення № 00000042320 від 17.01.2013 року - протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000032320 від 17.01.2013 року, яким занижено податок на прибуток за основним платежем в сумі 162665 грн., за штрафними санкціями в сумі 40666 грн., суд виходить з наступного.

Як видно з акту перевірки Тростянецької ОДПІ ДПС до валових витрат позивачем зайво віднесені маркетингові послуги від ТОВ "РМА "Монамі" та придбання ТМЦ у ТОВ "Компанія Вайліс" в сумі 650657 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 573034 грн. та 1 квартал 2010 року в сумі 77623 грн.

Порядок формування валових витрат передбачений Законом України "Про оприбуткування підприємств" та Податковим кодексом України в залежності від перевіряємого періоду.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо господарської операції з ТОВ "Компанія Вайліс" суд зазначає таке.

Відповповідно до акту перевірки Тросятнецькою ОДПІ позивачем збільшено податок на прибуток з аналогічних підстав, що і з податку на додану вартість, тому віповідна господарська операція додатково судом не досліджується, а податкове повідомлення-рішення № 0000032320 від 17.01.2013 року в частині нарахування суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 62665 грн., за штрафними санкціями 15666 грн. є протиправним.

Щодо збільшення податку на прибуток з підстав непідтвердженя господарської операції з товариством з обмеженою відповідальністю "РМА "Монамі" суд зазначає наступне.

Так, на підтвердження господарської операції з вищезазначеним контрагентом представником позивача долучено до матеріалів справи акт № 121107 здачі-прийняття (надання послуг) від № 12/11/09, відповідно до якого загальна вартість робіт з консультаційних послуги з проведення аналізу ринку на території України з прогнозом на 2010 рік без ПДВ складає 200000,00 грн. (двісті тисяч грн. 00 коп.), ПДВ 20% - 40000,00 грн. Загальна вартість з ПДВ 240000,00 грн. (двісті сорок тисяч грн. 00 коп.).

Акт № 271116 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від № 27/11/09, відповідно до якого загальна вартість робіт (послуг) за консультаційні послуги з проведення аналізу рикну на території України з прогнозом на 2010 рік без ПДВ 200000,00 грн. (двісті тисяч грн. 00 коп.), ПДВ 20% - 40000,00 грн. Загальна вартість з ПДВ 240000,00 грн. (двісті сорок тисяч грн. 00 коп.).

Судом також досліджені податкові накладні № 121107 від 12.11.2009 року, № 27116 від 27.11.2009 року, виписки по особовим рахункам за 26.01.2010 року, 02.02.2010 року, 05.02.2010 року на загальну суму 480000,00 грн. та дослідження аналізу ринку ТОВ рекламно маркетигове агенство "Монамі" для ПП "фірма Хілд".

Надаючи оцінку наданим доказам суд також враховує доводи представника відповідача, що в основу висновків податкового органу також покладено акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києві №833/3-22-80-36375673 від 29.10.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Рекламно маркетингове агентство «Монамі» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - покупцями з червня 2009 року по грудень 2011 року (а.с.85-109).

Відповідно до зазначеного акту керівник та головний бухгалтер ТОВ "РМА Монамі" - ОСОБА_3 є громадянкою республіки Білорусь.

Згідно листа Державної прикордонної служби України від 19.12.2011 року № 4539/5/07-6016 за період з 2009-2011 роки ОСОБА_3 не перетинала кордон України та листа Київського міського центру зайнятості від 02.03.2012 року № 141787 не отримувала дозволів на використання праці іноземних громадян на підприємствах, установах та організаціях міста Києва.

Так, на думку податкового органу, враховуючи відсутність ОСОБА_3 на території України за весь час існування підприємства, а також відсутність дозволу на використання праці, документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності ТОВ "РМА "Монамі" складені всупереч вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому не можуть підтвердити вчинення господарських операцій.

Відтак, з зазначеними висновками податкового органу суд погоджується також з огляду на таке.

По-перше, з наданих суду доказів неможливо встановити обсяг замовлених послуг та співмірність ціни замовленим послугам, по-друге, згідно виписок по особовим рахункам на загальну суму 400000,00 грн. без ПДВ оплата відповідних послуг призначалась лише по акту № 121107 від 12.11.2009 року, в той час, як загальна вартість робіт по зазначеному акту складає 200000,00 грн. без ПДВ, по-третє, дослідження аналізу ринку ТОВ рекламно маркетингове агентство "Монамі" (для ПП "фірма "Хілд"), на думку суду, не відповідає замовленим послугам, зокрема, не зазначено за який рік здійснено аналіз ринку та які прогнози на 2010 рік, як того вимагає мета дослідження.

При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в листі № 1936/11-13-11 від 01.11.2011р., в якому зазначено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, здійснивши системний аналіз наданих у справу доказів, суд дійшов висновку, що надання послуг товариством з обмеженою відповідальністю "РМА "Монамі" на загальну суму 400000,00 грн. без ПДВ, не підтверджується дослідженими первинними документами, тому податкове повідомлення-рішення № 0000032320 від 17.01.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 100000,00 грн. (що складає 25% від суми наданих послуг - 400000,00 грн.) та за штрафними санкціями в сумі 15666 грн. відповідає вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Разом з тим, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

При вирішені даного спору суд враховує положення частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю вищенаведених обставин та враховуючи, що податкове повідомлення-рішення № 0000032320 від 17.01.2013 року в частині не відповідає всім критеріям наведеним у статті 3 КАС України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та його скасування в частині грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 62665 грн., штрафної санкції - 15666 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000042320 від 17.01.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000032320 від 17.01.2013 року в частині нарахування суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 62665 грн., за штрафними санкціями в сумі 15666 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства фірми "Хілд"(09400, Київська область, Ставищенський район, смт. Ставище, вул. Леніна, буд. 22, код ЄДРПОУ 33559275, п/р 26007301100614 Поділська філія ПАТ БТБ Банк, МФО 300777 судові витрати в сумі 1215 грн. (одна тисяча двісті п'ятнадцять) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби з рахунків Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна