Ухвала

від 24.07.2013 по справі 801/2417/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/2417/13-а

24.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 15.04.13 у справі № 801/2417/13-а

за позовом Приватного підприємства "МТО Холод" (пров. Керчинський,буд.7,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.13 позовні вимоги Приватного підприємства "МТО Холод" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 21.02.2013 р. № 0002972204, від 21.02.2013 р. № 0002982204, від 21.02.2013р. № 0003012204.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "МТО Холод" 2294,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Олімп-Пром" (ЄДРПОУ 37517265) за вересень, жовтень 2011 року, ПП "Стар Гоу" (ЄДРПОУ 36647793) за квітень 2011 року, ПП "Градостройінвест -СВ" (ЄДРПОУ-34555182) за квітень 2012.

За результатами перевірки складений акт від 07.02. 2013 року № 646/22-3/36478299, яким встановлені порушення позивачем:

- п.п.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 із змінами і доповненнями, та донарахуванню податку на прибуток за 2-4 кв. 2011р. на загальну суму 50902 грн., (за 2 кв. 2011р. на суму 28100 грн., за 3 кв. 2011 р.-9384 грн., за 4 кв. 2011р.-13418 грн.)

- п.п. 14.1.185, п.п. 14.1.191, ст.. 14 п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого донараховано ПДВ у сумі 62301 грн., у т.ч. за квітень 2011 року - 24434,51 грн., за вересень 2011 року- 8160 грн., за жовтень 2011 року - 9918 грн., та зменшено значення ряд. 19 податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 року на 1750 грн., за квітень 2012 року-19788 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.02.2013 р.:

- № 0002972204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 71768,50 у т.ч. за основним платежем 62301 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 9467,5грн.

- № 0003012204 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1750 грн.

- № 0002982204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму за основним платежем 50903 грн.;

Судом встановлено, що ПП "МТО Холод" (Замовник) мав господарські відносини з ПП "Стар Гоу" (Виконавець) на підставі договору про співпрацю від 31.03.11 року.

На підтвердження виконання зазначеного вище договору, позивачем були надані наступні документи:

- податкові накладні № 78 від 21.04.2011 року, номенклатура - запасні частини, загальна сума - 59265,68., сума ПДВ -9877,61грн., №39 від 12.04.2013 року, номенклатура - запасні частини, загальна сума - 87341,35 грн., сума ПДВ - 14556,89 грн.;

- видаткові накладні № 73/04 від 21.04.2011 року, номенклатура - запасні частини, загальна сума - 59265,68 грн.,-9877,61 грн., № 36/04 від 12.04.2011 року, загальна сума -87341,35 грн., сума ПДВ - 14556,89 грн.;

- платіжні доручення, завірені банком ПАТ "КБ "Правекс банк":

№ 38 від 11.04.2011 року, призначення платежу - передплата за панель профіль, загальна сума -87341,35;

№ 40 від 22.04.2011 року, призначення платежу - передплата за комплектуючі, загальна сума - 59265,68 грн.

Також, між ПП "МТО Холод" та ТОВ "Олімп-Пром" був кладений договор купівлі - продажу від 01.09.11 року, на підтвердження виконання якого позивачем були надані наступні документи:

- податкові накладні № 84 від 20.09.2011 року, номенклатура-запасні частини, загальна сума -48960,55 грн., сума ПДВ - 8160,11 грн.; № 84 від 25.10.2011 року, номенклатура - електротехнічні товари, загальна сума - 46252,40 грн., сума ПДВ - 7708,73 грн., №91 від 28.10.2011 року, номенклатура - запасні частини, загальна сума - 23754,40 грн., сума ПДВ - 3959,07 грн.

- рахунок фактора № СФ -200903 від 20.09.2011 р. постачальника ТОВ "Олімп-Пром" та одержувача ПП "МТО Холод" на загальну суму 48960,65 у т.ч. ПДВ у розмірі 8160,11 грн., № СФ -251001 від 25.10.2011р. на загальну суму 46252,40 у т.ч. ПДВ у розмірі 7708,73 грн., № СФ -281002 від 28.10.2011р. на загальну суму 23754,40 у т.ч. ПДВ у розмірі 3959,07,

- видаткові накладні № РН - 200903 від 20.09.2011 року, номенклатура - запасні частини, загальна сума - 48960,55 грн., сума ПДВ - 8160,11 грн., № РН-281002 від 28.09.2011 року, номенклатура - електротехнічні товари, загальна сума - 23754,40 грн., сума ПДВ - 3959,07 грн., № РН -251001 від 25.10.2011 року, номенклатура - запасні частини, загальна сума -46252,40 грн., сума ПДВ -7708,73 грн.

- платіжні доручення, завірені банком ПАТ "КБ "Правекс Банк":

№ 179 від 24.11.2011 року, призначення платежу - за комплектуючі до холодильного обладнання, загальна сума - 46252,40 грн.;

№ 180 від 28.11.2011 року призначення платежу - за комплектуючі до холодильного обладнання, загальна сума - 23754,40 грн.

№ 158 від 19.09.2011 року призначення платежу - за комплектуючи до холодильного обладнання, загальна сума - 48960,65 грн.

Між позивачем та ПП "Грандстройінвест- СВ" були укладені договори

- №01/04/12ТО від 01.04.2012 року про технічне обслуговування холодильного обладнання,

- № 01/04/12 від 01.04.2012 року про співпрацю.

На підтвердження виконання зазначених вище робіт позивачем долучені до матеріалів справи:

- податкова накладна № 18 від 06.04.2012 року,

- номенклатура - ремонт компресора, загальна сума - 79127,60 грн., сума ПДВ - 13187,93 грн., № 62 від 28.04.2012 року, номенклатура - ремонт масло насоса, загальна сума - 1600,00 грн., сума ПДВ - 266,67 грн.; № 63 від 30.04.2012 року, номенклатура - технічне обслуговування за квітень 2012 р., загальна сума - 38000 грн., сума ПДВ -6333,33 грн.;

- акти здачі - приймання: № 060401 від 06.04.2012 року, номенклатура - ремонт компресорів, загальна сума - 79127,60 грн., сума ПДВ - 13187,93 грн., № 280401 від 28.04.2012 року номенклатура - ремонт масло насоса, загальна сума - 1600 грн., сума ПДВ -266,67 грн.; № 300402 від 30.04.2012 року, номенклатура - технічне обслуговування за квітень 2012, загальна сума - 38000 грн., сума ПДВ - 6333,33 грн.

- платіжні доручення, завірені банком ПАТ "КБ "Правекс Банк":

№67 від 06.04.2012р., призначення платежу-за ремонт компресорів, загальна сума - 79127,60 грн., № 79 від 23.04.2012 р., призначення платежу - технічне обслуговування за квітень 2012 р., загальна сума - 38000 грн., №84 від 23.04.2012 року призначення платежу - ремонт масло насоса, загальна сума -1600,00грн.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3. ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

З матеріалів справи вбачається, що у ході виконання укладених між позивачем та контрагентом договорів, були створені документи: акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні, які вказані вище. Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідачем, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів безтоварності операцій.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Разом з тим судом встановлено , що 25.08.2010р. ПП "МТО Холод" укладено з ДП "Маркет-Плазо" договір співпраці № 17, відповідно до якого ДП "Маркет-Плазо" (Замовник) доручає, а ПП "МТО Холод" (Виконавець) зобов'язується виконувати послуги з реконструкції, монтажу, демонтажу, ремонту холодильного обладнання та трубопроводів, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

17.08.2011 року ПП "МТО Холод" також укладено з ТОВ "Астра" договір технічного обслуговування холодильного обладнання на виконання комплексу робіт по технічному обслуговуванню, яке встановлено на торгових об'єктах клієнтів замовників, розташованих на території АРК з внесенням змін які були зазначені у додаткових угодах №1 від 15.10.2011р., №2 від 13.11.2011р. та № 3 від 16.12.2011р.

На виконання умов зазначених договорів позивачем було здійснено зазначені послуги та роботи з ДП "Маркет-Плазо", ТОВ "Астра" що підтверджується дослідженими під час розгляду справи видатковими накладними та виписками з банку.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що висновки ДПІ щодо не виконання робіт та послуг отриманих від контрагенту яки не реалізовувались та не використовувались у господарській діяльності позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 р. у розмірі 50903,00 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідачем зазначено, що позивачем до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг за 2 квартал 2011 року у сумі 12000,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 13550 грн., за 4 квартал 2011 року -11261 грн. У зв'язку з чим відповідач зробив висновок про те, що позивачем завищено податок на прибуток у сумі 50903,00грн.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що висновки щодо заниження позивачем податку на прибуток не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 50903,00грн.

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального здійснення робіт (послуг) з контрагентами ТОВ "Олімп-Пром" (ЄДРПОУ 37517265) за вересень, жовтень 2011 року, ПП "Стар Гоу" (ЄДРПОУ 36647793) за квітень 2011 року, ПП "Градостройінвест -СВ" (ЄДРПОУ-34555182) за квітень 2012 р, у зв'язку з тим, що останні мають ознаки "фіктивності" та їх діяльність спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагенти - ТОВ "Олімп-Пром" (ЄДРПОУ 37517265) ПП "Стар Гоу" (ЄДРПОУ 36647793) ПП "Градостройінвест - СВ" (ЄДРПОУ-34555182) є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Суб'єкти господарювання, згідно частини першої статті 19 ГК України, мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 07.02. 2013 року № 646/22-3/36478299 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 21.02.13 № 0002972204, від 21.02.2013 № 0002982204, від 21.02.2013 № 0003012204.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.13 у справі № 801/2417/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва