Рішення

від 30.07.2013 по справі 920/1119/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.07.2013 Справа № 920/1119/13

за позовом: Приватного підприємства фірма "Євфрат", м. Суми

до відповідача: Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власності

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бабік В.В. (довіреність б/н від 01.07.2013 р.)

Від відповідача: не з'явився

При секретарі судового засідання Лєпковій О. О.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.07.2013 р. по 30.07.2013 р.

Суть спору: позивач просить суд визнати самочинне будівництво приміщень літери «А-1», «Б», «Г», «Е», «Л» загальною площею 863,5 кв.м та огорожу № 1-5 таким, що відповідає державним будівельним і санітарним нормам; визнати право власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення, а саме: нежитлове приміщення - кафе з мотелем та літнім майданчиком під літерою «А-1» загальною площею 698,6 м 2 ; нежитлове приміщення під літерою «Б» баня загальною площею 45,2 м 2 ; нежитлове приміщення під літерою «В» будівля охорони загальною площею 7,8 м 2 ; нежитлове приміщення під літерою «Г» убиральня загальною площею 48,1 м 2 ; нежитлове приміщення під літерою «Е» сарай загальною площею 6,1 м 2 ; огорожа № 1-5; навіси Д, Ж, З, И, К загальною площею 57,7 м 2 , які розташовані за адресою: м. Суми, вул. Замостянська, 1.

Представник відповідача в попереднє судове засідання надав заперечення на позов.

Представник відповідача в дане судове засідання не прибув, однак надіслав клопотання, в якому просить у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці з 22.07.2013 р. по 02.08.2013 р. перенести розгляд справи.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом цієї норми господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю у іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою ст. 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 32-34 ГПК).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд відхиляє клопотання відповідача та відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

26.07.2005 року позивач після пожежі одержав від Виконавчого комітету Сумської міської ради дозвіл на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об'єктів, що підтверджується копією дозволу на виконання будівельних робіт № 394 від 26.07.2005 року (а.с. 9).

Позивач в позовній заяві зазначає, що будівництво проведено на земельній ділянці, яка належить ППФ «Євфрат» на праві власності, державний акт серія СМ № 2156013, кадастровий номер земельної ділянки 5910136300060190006, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 8).

З матеріалів справи вбачається, що у 2011 р. Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» всі приміщення були визнані самовільно збудованими, а саме згідно технічного паспорту інвентаризаційній справи № 141215 кафе з літнім майданчиком під літерою «А-1» загальною площею 698,6 м 2 ; під літерою «Б» баня загальною площею 45,2 м 2 ; під літерою «В» будівля охорони загальною площею 7,8 м 2 ; під літерою «Г» убиральня загальною площею 48,1 м 2 ; під літерою «Е» сарай загальною площею 6,1 м 2 ; навіси Д, Ж, З, И, К загальною площею 57,7 м 2 ; під літерою «Л» літній майданчик з навісом площею 257,3 м 2 .

У зв'язку з наведеним, на замовлення позивача ТОВ «Суми-Експерт МС» складено висновок № 26 від 15.05.2013 р. експертного будівельно-технічного дослідження про відповідність державним будівельним нормам самовільно збудованих нежитлових приміщень по вул. Замостянська, 1.

Враховуючи викладене, позивачем на сьогоднішній день за власні кошти збудовано нерухоме майно, яке розташоване на власній земельній ділянці та знаходиться за адресою: вул. Замостянська, 1, м. Суми.

Технічна характеристика побудованого нерухомого майна визначена відповідно до технічного паспорту, який видано комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» від 12.04.2011 року, загальна площа якого становить 863,5 м.кв.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ст. 319 Цивільного Кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, а відповідно до ст. 320 цього ж Кодексу, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного Кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст. 331 Цивільного Кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів, є власником цієї речі.

При складенні вищевказаного технічного паспорту, КП «Сумське МБТІ» в ньому зазначено примітку про здійснення позивачем самочинного переобладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Проте, в матеріалах справи, а саме з державного акту на земельну ділянку вбачається, що саме для цієї мети була придбана земельна ділянка.

Разом з тим, позивачем здійснено будівництво на власній земельній ділянці, яка була відведена під розміщення павільйону-бару, згідно до затвердженого ескізного проекту та інших документів - державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с. 8).

Тому, приймаючи до уваги те, що позивач є власником вищевказаного нерухомого майна, збудованого за власні кошти у відповідності до будівельних норм та правил і такі дії позивача щодо будівництва вказаного нерухомого майна не порушують прав інших осіб, інтересів громади - то позивач правомірно володіє вищевказаним нерухомим майном, а оскільки відповідач не визнає правомірність такого володіння, що в свою чергу, унеможливлює здійснення за позивачем відповідної реєстрації прав власності на належну йому нерухомість, то позивач вважає, що право власності позивача може бути захищено в судовому порядку шляхом визнання його права власності на зазначене нерухоме майно.

Відповідно до ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (далі по тексту - Закон), речові права (право власності) на нерухоме майно підлягають обов'язковій державній реєстрації.

При цьому, право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, що знаходиться на території України підлягає обов'язковій державній реєстрації, а підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення права власності на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили, що передбачено відповідно вимогами ст. 4 та ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року (далі по тексту - Інструкція № 127), передбачено, що комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації повідомляють органи місцевого самоврядування про наявність самовільних будівництв або перепланувань та реконструкцій та ведуть книги обліку таких випадків.

Правовідносини, пов'язані з самочинним будівництвом, є комплексними. Самочинний забудовник вступає у цивільні правовідносини з особами, права яких порушуються або можуть бути порушені самочинним будівництвом, власником земельної ділянки (якщо будівництво здійснюється на чужій земельній ділянці). З іншого боку, забудовник вступає у адміністративні правовідносини з органами місцевого самоврядування та державної влади, дозволи яких вимагаються для здійснення будівництва, які проводять інвентаризацію нерухомого майна та реєстрацію права власності на нього тощо. З усіх комплексом цих відносин тісно пов'язаний цивільно-правовий наслідок - виникнення або не виникнення права власності на самочинно збудоване майно.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2), і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.

Частина 5 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлює, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Стаття 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, як це передбачено у статті 319 ЦК України і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосувавши аналогію закону та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм, враховуючи роз'яснення, надані судам першої інстанції, у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна (Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва»), суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч. 2 ст. 375 Цивільного кодексу України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищевикладене, оскільки можливість визнання права на самочинно збудоване майно передбачена чинним законодавством в судовому порядку, а підставою для судового захисту у спорах про визнання є не порушення права, а його невизнання носіями пасивного цивільного обов'язку, права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання права власності.

Проте, як свідчить з резолютивної частини позовних вимог позивач просить суд визнати самочинне будівництво приміщень літери «А-1», «Б», «Г», «Е», «Л» загальною площею 863,5 кв.м та огорожу № 1-5 таким, що відповідає державним будівельним і санітарним нормам. Суд не може задовольнити дану вимогу з огляду на те, що предмет позову в частині вимог визнання таким, що відповідає вимогам державних будівельних та санітарних норм не відповідає способам захисту судом права, передбачених законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені у вищезазначених нормативних актах, не передбачений він і іншими нормами права.

Проте, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна у власності позивача, а відповідачем не подано доказів перебування спірного майна у власності третіх осіб, суд вважає вимоги щодо визнання права власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення, а саме: нежитлове приміщення - кафе з мотелем та літнім майданчиком під літерою «А-1» загальною площею 698,6 м 2 ; нежитлове приміщення під літерою «Б» баня загальною площею 45,2 м 2 ; нежитлове приміщення під літерою «В» будівля охорони загальною площею 7,8 м 2 ; нежитлове приміщення під літерою «Г» убиральня загальною площею 48,1 м 2 ; нежитлове приміщення під літерою «Е» сарай загальною площею 6,1 м 2 ; огорожа № 1-5; навіси Д, Ж, З, И, К загальною площею 57,7 м 2 , які розташовані за адресою: м. Суми, вул. Замостянська, 1, такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 317, 319, 328, 375, 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Приватним підприємством фірмою "Євфрат" (40007, м. Суми, вул. Замостянська, 1, код 14006124) право власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення, а саме: нежитлове приміщення - кафе з мотелем та літнім майданчиком під літерою «А-1» загальною площею 698,6 м 2 ; нежитлове приміщення під літерою «Б» баня загальною площею 45,2 м 2 ; нежитлове приміщення під літерою «В» будівля охорони загальною площею 7,8 м 2 ; нежитлове приміщення під літерою «Г» убиральня загальною площею 48,1 м 2 ; нежитлове приміщення під літерою «Е» сарай загальною площею 6,1 м 2 ; огорожа № 1-5; навіси Д, Ж, З, И, К загальною площею 57,7 м 2 , які розташовані за адресою: м. Суми, вул. Замостянська, 1.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 01 серпня 2013 року.

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА