Постанова

від 18.04.2014 по справі 920/1119/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2014 р. Справа № 920/1119/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю прокурора - Дуднік В.В. (посв. №009116 від 13.10.2012 р.)

та представників:

позивача - Островський С.В. (дов. б/н від 16.04.2014 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області (вх. №291С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 30 липня 2013 року у справі

за позовом Приватного підприємства фірма "Євфрат", м. Суми

до Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ППФ "Євфрат", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив визнати самочинне будівництво приміщень літери "А-1", "Б", "Г", "Е", "Л" загальною площею 863,5 кв. м та огорожу №1-5 таким, що відповідає державним будівельним і санітарним нормам; визнати право власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення, а саме: нежитлове приміщення - кафе з мотелем та літнім майданчиком під літерою "А-1" загальною площею 698,6 кв. м; нежитлове приміщення під літерою "Б" баня загальною площею 45,2 кв. м; нежитлове приміщення під літерою "В" будівля охорони загальною площею 7,8 кв. м; нежитлове приміщення під літерою "Г" убиральня загальною площею 48,1 кв. м; нежитлове приміщення під літерою "Е" сарай загальною площею 6,1 кв. м; огорожа №1-5; навіси Д, Ж, З, И, К загальною площею 57,7 кв. м, які розташовані за адресою: м. Суми, вул. Замостянська, 1.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30 липня 2013 року у справі №920/1119/13 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено частково. Визнано за ППФ "Євфрат" право власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення, а саме: кафе з мотелем та літнім майданчиком під літерою "А-1" загальною площею 698,6 кв. м; нежитлове приміщення під літерою "Б" баня загальною площею 45,2 кв. м; нежитлове приміщення під літерою "В" будівля охорони загальною площею 7,8 кв. м; нежитлове приміщення під літерою "Г" убиральня загальною площею 48,1 кв. м; нежитлове приміщення під літерою "Е" сарай загальною площею 6,1 кв. м; огорожа №1-5; навіси Д, Ж, З, И, К загальною площею 57,7 кв. м, які розташовані за адресою: м. Суми, вул. Замостянська, 1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Заступник прокурора Сумської області з рішенням суду першої інстанції в частині визнання права власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення відмовити.

Відповідач правову позицію прокурора підтримує. Просить апеляційну скаргу задовольнити, справу розглянути без участі представника виконкому Сумської міської ради.

Позивач вимоги ухвал суду від 31.01.2014 р., 11.03.2014 р., 25.03.2014 р. не виконав, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав. Представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Крім того, позивач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати письмові заперечення на підтримку своєї правової позиції.

Колегія суддів розглянула зазначене клопотання та враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався, у позивача було достатньо часу для надання необхідних документів та доказів, дійшла висновку про відмову у його задоволенні.

Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вислухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та уповноваженого представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ППФ "Євфрат", отримавши після пожежі від виконкому Сумської міської ради дозвіл на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об'єктів, на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: вул. Замостянська, 1, м. Суми та належить позивачу на праві власності (державний акт серія СМ № 2156013, кадастровий номер земельної ділянки 5910136300060190006), за власні кошти збудував нерухоме майно.

В 2011 році КП "Сумське міське БТІ" всі приміщення були визнані самовільно збудованими, а саме, згідно технічного паспорту інвентаризаційній справи № 141215: кафе з літнім майданчиком під літерою "А-1" загальною площею 698,6 м 2 ; під літерою "Б" баня загальною площею 45,2 м 2 ; під літерою "В" будівля охорони загальною площею 7,8 м 2 ; під літерою "Г" убиральня загальною площею 48,1 м 2 ; під літерою "Е" сарай загальною площею 6,1 м 2 ; навіси Д, Ж, З, И, К загальною площею 57,7 м 2 ; під літерою "Л" літній майданчик з навісом площею 257,3 м 2 .

Загальна площа побудованого нерухомого майна становить 863,5 м 2 .

На замовлення позивача ТОВ "Суми-Експерт МС" складено висновок № 26 від 15.05.2013 р. експертного будівельно-технічного дослідження про відповідність державним будівельним нормам самовільно збудованих нежитлових приміщень по вул. Замостянська, 1.

З метою оформлення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно та відповідність державним будівельним і санітарним нормам нежитлових приміщень.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання права власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення, господарський суд Сумської області виходив з того, що спірні об'єкти побудовано з дотриманням будівельних норм, будівництвом не порушуються права третіх осіб, будівництво здійснено на власній земельній ділянці за власні кошти, а також те, що позивач після пожежі одержав від Виконавчого комітету Сумської міської ради дозвіл на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об'єктів.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частинами 3, 4, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно статті 5 Закону України "Про основи містобудування", статей 12, 23 Закону України "Про планування та забудову територій", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво об'єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією (ст.18 цього Закону).

Прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомості регулюється Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 р., відповідно до якого прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (п.11 Порядку).

Відповідно до п.12 Порядку, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

За приписами п. 22 Порядку видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Згідно з п. 23 Порядку для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3.

Позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції: доказів отримання у встановленому порядку дозволу на будівництво спірних об'єктів нерухомості та доказів подання заяви про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката на збудовану нежитлову будівлю. Тобто, позивачем в порушення норм чинного законодавства будівництво нежитлових будівель була здійснена без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, та без прийому їх державною технічною комісією

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статтей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, особа звертається за захистом своїх прав або інтересів до осіб, які, на її переконання, ці права або інтереси порушують.

Нормою ст. 392 Цивільного кодексу України встановлена обов`язкова умова, за наявності якої власник майна може пред`явити позов про визнання за ним права власності, зокрема це не визнання його права власності особою, яка вказана відповідачем.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що ППФ "Євфрат" зверталось до виконкому з питанням щодо визнання за ним права власності на самочинно збудовані приміщення та отримав негативну відповідь.

Однак в матеріалах справи відсутні докази звернення до відповідача з проханням оформити право власності на спірні нежитлові приміщення, та з матеріалів справи не вбачається яким чином відповідач порушує права ППФ "Євфрат".

Отже, заявляючи позов про визнання права власності на об'єкти будівництва, позивач мав довести належними і допустимими доказами дотримання ним вимог зазначених вище норм щодо будівництва нерухомого майна. Втім, позивач в порушення вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не довів, а суд першої інстанції в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не встановив зазначених обставин.

З огляду на те, що відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією, судом не наведено будь-яких матеріально-правових норм на підтвердження висновку про визнання за позивачем права власності на спірне майно та не встановлено за допомогою належних засобів доказування чи прийняті вони в експлуатацію державною технічною комісією, тощо.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво, суд фактично дозволив використовувати об'єкт, який не було визнано готовим для введення в експлуатацію, чим порушив встановлений порядок державного управління в сфері містобудування та архітектури.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання самочинного будівництва приміщень літери "А-1", "Б", "Г", "Е", "Л" загальною площею 863,5 кв. м та огорожу №1-5 таким, що відповідає державним будівельним і санітарним нормам, оскільки, як вірно зазначив суд, дана вимога з огляду на те, що предмет позову в частині вимог визнання таким, що відповідає вимогам державних будівельних та санітарних норм, не відповідає способам захисту судом права, передбачених законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені у вищезазначених нормативних актах, не передбачений він і іншими нормами права.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 30 липня 2013 року у справі №920/1119/13 в частині визнання за ППФ "Євфрат" права власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню.

Керуючись статтями 22, 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні усного клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 30 липня 2013 року у справі №920/1119/13 в частині визнання за ППФ "Євфрат" права власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення, а саме: кафе з мотелем та літнім майданчиком під літерою "А-1" загальною площею 698,6 кв. м; нежитлове приміщення під літерою "Б" баня загальною площею 45,2 кв. м; нежитлове приміщення під літерою "В" будівля охорони загальною площею 7,8 кв. м; нежитлове приміщення під літерою "Г" убиральня загальною площею 48,1 кв. м; нежитлове приміщення під літерою "Е" сарай загальною площею 6,1 кв. м; огорожа №1-5; навіси Д, Ж, З, И, К загальною площею 57,7 кв. м, які розташовані за адресою: м. Суми, вул. Замостянська, 1скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін

Повна постанова складена 18.04.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Черленяк М.І.