Постанова

від 26.07.2013 по справі 812/5776/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2013 року Справа № 812/5776/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі: Білоконі Д.І.,

за участю сторін

від позивача: Хатнюк О.О. (довіреність від 19.07.2013),

від відповідача: Березниченко О.О. (довіреність від 04.02.2013 №641/100),

Серджан А.Д. (довіреність від 19.07.2013 №324/8/12-11-10-00/25)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів»» до Державної податкової інспекції в м.Ровеньках Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №0000142242 від 14.06848012,-

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів» до Державної податкової інспекції в м.Ровеньках Луганської області Державної податкової служби Державної податкової інспекції в м.Ровеньках Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №0000142242 від 14.06848012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 03.06.2013 по 05.06.2013 Державною податковою інспекцією в м.Ровеньках Луганської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.03.2013.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №261/22/35652996 від 06.06.2013 року. У висновку акту перевірки відповідачем вказано порушення ТОВ «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів» п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України та завищено суму податку на додану вартість за зазначений період на суму 43 533,00 грн., у тому числі за лютий 2012 року на суму 43 533,00 грн. у зв'язку з укладанням угоди з ТОВ «Плано», яка не спрямована на реальне здійснення поставок товару. У позивача наявні первинні документи, підтверджуючі реальність придбання товару у ТОВ «Плано», складені у відповідності до діючого законодавства. Податкове повідомлення - рішення позивач вважає незаконним, у зв'язку з чим просив визнати протиправними дії в частині винесення податкового повідомлення-рішення, та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142242 від 14.06848012.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, простив суд позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надали письмові заперечення на позов, просили відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.104-113).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів», ідентифікаційний код юридичної особи 35652996, зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради Луганської області 26.01.2008 (а.с.19). Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м.Ровеньки Луганської області та є платником податку на додану вартість.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 03.06.2013 року по 05.06.2013 співробітниками ДПІ у м. Ровеньки Луганської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів» (код за ЄДРПОУ 32060338) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 по взаємовідносинах з ТОВ «Плано» (код ЄДРПОУ 32060338). За результатами перевірки складено акт від 06.06.2013 №261/22/35652996 (а.с.21-42). Згідно висновків акту, невиїзною перевіркою ТОВ «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів» встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого перевіркою ТОВ «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів» встановлено завищення податкового кредиту за лютий 2012 року на суму 43 533,00 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 14.06.2013 №0000142242, яким ТОВ «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 43 533,00 грн. (а.с. 18).

З розділу 3 акту перевірки вбачається, що за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 ТОВ «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів» за висновком відповідача безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від контрагента - постачальника ТОВ «Плано» на суму 43 533,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що до перевірки позивачем не надано товарно-транспортні накладні оформлені відповідно до діючого законодавства; документи, що засвідчують якість та комплектність оприбуткованого товару (технічний паспорт, сертифікати відповідності, посвідчення про якість заводу-виробника), документи складського обліку щодо оприбуткування та подальшого використання активів. Таким чином, ТОВ «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів» документально не підтверджено отримання товару.

Матеріалами справи підтверджено, що 19 грудня 2011 року між ТОВ «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів» (далі - Покупець) та ТОВ «Плано» (далі - Постачальник) було укладено договір на поставку обладнання №19-12/11 (а.с. 43-44). Згідно п. 1 договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця обладнання (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість по встановленим цінам згідно специфікації на загальну суму 372 400,00 грн. Пунктом 2 договору сторони обумовили умови поставки, а саме відгрузка товару здійснюється від постачальника транспортом покупця (само вивіз). Поставка здійснюється у строк 10 днів з моменту письмової заявки.

28.12.2011 сторони уклали Додаткову угоду до договору №19-12/11 від 19.12.2011 в частині внесення змін до п.2 Договору №19-12/11 від 19.12.2011: поставка здійснюється транспортом покупця та входить у вартість товару. Поставка товару на склад покупця на адресу: Шахта Малоіванівська Перевальський район Луганської області проводиться у строк 10 днів з моменту отримання письмової заявки (а.с. 46).

Письмова заявка згідно умов договору №19-12/11 від 19.12.2011 та додаткової угоди до зазначеного договору позивачем не надана.

Згідно специфікації №1 до договору №19-12/11 від 19.12.2011, рахунку -фактури №СФ-0000036 від 26.12.2011 вартість породопогрузочної машини 1ППМ-5 складає 291 666,67 грн., з урахуванням ПДВ 350 000,00 грн. (а.с. 45, 49).

Судом досліджені надані представником позивача податкові та видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, які складені сторонами на виконання умов договору.

З видаткової накладної №РН-0000006 від 23.02.2012 вбачається, що товар породонавантажувальну машину 1 ППМ-5 вартістю 350 000 грн.(з урахуванням ПДВ) отримав за довіреністю №16 від 20.02.2012 ОСОБА_1 (а.с. 50).

З журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів» вбачається, що 20.02.2012 за №16 довіреність видана ОСОБА_1 на отримання товару від ТОВ «Альфа-Метал-Компані» (а.с. 201-202), що не відноситься до спірної господарської угоди.

У товарно-транспортній накладній зазначено про одержання товару вантажоодержувачем ТОВ «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів» особою за дорученням №17 від 20.02.2012 (а.с. 51).

Отже, видаткова накладна та товарно-транспортна накладна містять різні дані про довіреності на одержання товару - довіреність №16 від 20.02.2012 та №17 від 20.02.2012.

Надана товарно-транспортна накладна №2302/1 від 23.02.2012 (а.с. 181) не може бути врахована як належний доказ поставки товару від ТОВ «Плано» з наступних підстав.

ТТН і путні листи є основними документами на перевезення вантажів, відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила перевезення вантажів), ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на дорозі їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи (абз. 28 розділу 1 Правил перевезення вантажів). Як випливає з вмісту ст. 48 Закону про автотранспорт, ТТН необхідно оформляти навіть при перевезеннях вантажів для власних потреб (тобто своїм транспортом, а не за договором з транспортною організацією). ТТН - це один з документів, які завжди мають бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

При оформленні ТТН необхідно дотримуватися загальних вимог відносно вмісту первинних документів. Такі вимоги містяться в п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88) та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996. Так, первинний документ обов'язково повинен містити наступні реквізити: назва підприємства, від імені якого складається документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; вміст та об'єм господарській операції і її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні); посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Форма товарно-транспортної накладної Т-1 на двох сторінках: на першій (товарній) зазначаються стосунки вантажовідправників і вантажоодержувачів, а також списання ТМЦ у вантажовідправників і оприбутковування ТМЦ у вантажоодержувачів. На другій сторінці бланка товарно-транспортної накладної зазначаються стосунки автотранспортної організації із замовниками-вантажовідправниками, облік транспортної роботи і розрахунки за надання послуг з вантажоперевезення. Всі реквізити мають бути обов'язково заповнені.

З товарно-транспортної накладної №2302/1 від 23.02.2012 вбачається, що в ній не заповнені такі обов'язкові реквізити щодо маси, виду пакування, способу визначення маси, які не дають можливості визначити можливість перевезення породопогрузочної машини 1ППМ-5 автотранспортом зазначеним у товарно-транспортній накладній. Також відсутні підписи водія-експедитора, який відповідальний за прийняття вантажу та його доставки на пункт розвантаження, відсутній підпис особи, яка здала вантаж, відсутній підпис вантажоодержувача.

Також, на підтвердження виконання вказаного договору представником позивача не були надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 та від 25.04.66 №П-7- щодо перевірки якості та кількості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок приймання продукції по якості П-7 «З метою збереження якості продукції, що поставляється, створення умов для своєчасного і правильного приймання її за якістю об'єднання і його виробнича одиниця, підприємство, організація-виробник (відправник) зобов'язані забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість тощо), відвантажувальних і розрахункових документів, відповідність зазначених у них даних про якість і комплектності продукції фактичному якості та комплектності її ».

Згідно з п. 4 Інструкції П-7 «При прийомі вантажу від органів транспорту одержувач у всіх випадках, коли це передбачено правилами, що діють на транспорті, зобов'язаний вимагати від органу транспорту складання комерційного акта, а при доставці вантажу автомобільним транспортом - відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акту».

Позивачем зовсім не надано документів, з яких можливо встановити фактичну якість та комплектність придбаного обладнання.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці та його територіальні органи видають дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов'язань на постачання.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що саме роботодавець, а не виробник, повинен отримати дозвіл на експлуатацію механізмів, устаткування підвищеного небезпеки. Виробник отримує дозвіл лише на застосування ціх механізмів, устаткувань підвищеної небезпеки.

Доказів, які підтверджують введення придбаного обладнання в експлуатацію (застосування) позивачем не надано.

На підтвердження оприбуткування на підприємстві придбаної породонавантажувальної машини 1 ППМ-5 представником позивача наданий акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с. 180).

Дослідженням вказаного акту встановлено, що акт типової форми №03-1, затвердженої наказом Мінстату України від 29.12.1995 №352, не містить дати та підпису особи, яка його повинна затверджувати, зовсім відсутні відомості щодо наказу та/або розпорядження, дати його прийняття про передачу в експлуатацію, місцезнаходження, короткої характеристики об'єкта, відомості про відповідність технічним умовам, проведення доробки, підсумки іспитів об'єктів, висновку комісії, переліку технічної документації, відмітки бухгалтерії про відкриття картки або переміщення об'єкта (а.с. 180).

Згідно акту Лисичанської ДПІ у Луганській області від 25.04.2013 №28/22-32060338 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Плано» (код ЄДРПОУ 32060338) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 та з податку на додану вартість за період з 01.02.2012 по 30.04.2012 по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Укрбудпостач 2000» (код ЄДРПОУ 35083688)» досліджувалися обставини поставки товару породонавантажувальної машини 1 ППМ-5 за умовами договору постачання від 13.02.2012 №130212/2, укладеного між ТОВ «Плано» та ТОВ «Укрбудпостач 2000» . Відповідно до умов договору постачання поставка товару здійснюється покупцем (ТОВ «Плано» на умовах само вивезення або транспортом продавця (ТОВ «Укрбудпостач 2000»). ТОВ «Плано» товарно-транспортні накладні, інші документи або пояснення щодо перевезення активів від ТОВ «Укрбудпостач 2000» до перевірки не надано. Актом перевірки ДПІ у Дніпропетровському районі м.Києва від 22.08.2012 №2570/22-521/35083688 встановлено, що фактичне місцезнаходження суб'єкта господарювання ТОВ «Укрбудпостач 2000» (офісних приміщень, основних фондів, печатки) не встановлено, ТОВ «Укрбудпостач 2000» не міг здійснювати транспортування активів, оскільки на підприємстві відсутні транспортні засоби. Крім того, в акті ДПІ у Дніпропетровському районі м.Києва від 22.08.2012 №2570/22-521/35083688 визначено, що у ТОВ «Укрбудпостач 2000» відсутні підтверджуючи документи щодо виникнення податкового кредиту в т.ч. головних книг, журналів-ордерів та карток рахунків №№311 «Поточні рахунки у національній валюті», 63«Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 «Розрахунки по податкам і платежам», 68 «Розрахунки по іншим операціям», 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та первинних документів до них, ВМД, податкових накладних на придбання, реєстри отриманих податкових накладних, прибуткові накладні, тощо (а.с. 107).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов:

1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції;

2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ;

3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вказано вище, обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану вартість є не лише наявність податкових накладних та відповідних первинних документів, а і фактичність безпосередньої поставки товарів. При цьому будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а у разі її відсутності не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Поряд з цим, позивачем не надано доказів на підтвердження доставки йому придбаного товару, не підтверджено отримання товарів (робіт, послуг), а тому при відсутності фактичних поставок продукції підприємство не має права на формування податкового кредиту.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з частиною першою ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

На підставі зазначеного, суд оцінює первинну документацію позивача щодо здійснення господарських операцій з його контрагентом як таку, що не містить достовірної інформації та не несе в собі доказової сили.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником позивача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника відповідача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, у задоволені позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що вимоги позивача є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 26 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 30 липня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірнично-збагачувальна фабрика Космонавтів»» до Державної податкової інспекції в м.Ровеньках Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №0000142242 від 14.06848012,- відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 30 липня 2013 року.

Суддя О.В. Захарова