Ухвала

від 03.07.2013 по справі 820/712/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 р.Справа № 820/712/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 820/712/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

31.01.2013 року ТОВ "АСС" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.09.2012 р., № 0001392220 від 15.10.2012 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 09.04.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

ДПІ у Московському районі міста Харкова подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено позапланову перевірку ТОВ «АСС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Амалія Сервіс Плюс» за період з 01.02.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт № 1681/2220/23914837 від 11.09.2012 р., яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Амалія Сервіс Плюс» на суму 94064 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Московському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.09.2012 р., яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 141096 грн., у тому числі за основним платежем - 94064 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 47032 грн.

Крім того, фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АСС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам із ТОВ АК «АСС СКАЙ» за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 1915/22/23914837 від 21.09.2012 р., яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.4, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого допущено заниження зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 126672 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0001392220 від 15.10.2012 р., яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 190008 грн., у тому числі за основним платежем - 126672 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 63336 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Фактичною підставою висновку податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язання з податку на додану вартість є посилання у акті перевірки на акт ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 192/22/33205879 від 22.06.2012 р. Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Амалія Сервіс Плюс" яким встановлено факт неможливості реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності за перевіряємий період та акту № 1031/22-104/34861783 від 22.06.2012 р. «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «АК «АСС СКАЙ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів ТОВ «АСС», їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2012 року. Відповідно до акту перевірки було встановлено, у ТОВ «АСС-СКАЙ» відсутній факт реального вчинення господарських операцій з покупцем ТОВ „АСС" та постачальником ТОВ "ВОДА ХАРКОВА" за березень 2012 року.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судовим розглядом встановлено, що позивачем із ТОВ АК «АСС СКАЙ» укладено угоду № 1 від 01 липня 2009 року щодо отримання ТМЦ, а саме гофрокартону та паперу в асортименті.

У виконання умов вказаного договору наданий ряд видаткових та податкових накладних (а.с.115-127), оплата товару підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Слід вказати, що транспортування товару відбувалось власним транспортом ТОВ «АСС», придбаний товар знаходився на відповідальному зберіганні на складі.

Крім того, встановлене використання вказаного товару (катону) позивачем в подальшому у власній господарській діяльності, а саме у виробництві гофроящиків на замовлення ТОВ «Слобожанський миловар».

Також судовим розглядом встановлено, що у період з грудня 2011 року по січень 2012 року «ТОВ «АСС» придбано ТМЦ у ПП «Амалія Сервіс Плоюс» згідно договору поставки від 01.11.2011 року № 2П паперу, картону та іншого, та включено відповідні податкові накладні № 1 від 01.12.2011 року та № 4 від 10.12.2011 року до реєстру отриманих податкових накладних.

Оплата здійснювалась у безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

Таким чином, позивач на законних підставах та у відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, сформував податковий кредит з ПДВ, який визначив виходячи з вартості послуг, придбаних з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської своєї діяльності, що підтвердив належним чином складеними первинними документами.

Податковий орган наведених фактичних обставин не заперечував та наголошував, що оскільки ПП «Амалія Сервіс Плюс» мало правовідносини з підприємством ТОВ «Промтехноопт», тому факт реальності вчинених угод є непідтвердженим.

Стосовно таких посилань колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди Повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Однак, зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

Податковим органом не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача, так і ПП «Амалія Сервіс Плюс» та ТОВ АК»АСС Скай» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Також безпідставними є посилання податкового органу на акти перевірок ПП «Амалія Сервіс Плюс» та ТОВ АК»АСС Скай», оскільки обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.09.2012 р., № 0001392220 від 15.10.2012 р. такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2013р. по справі № 820/712/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.