Постанова

від 31.07.2013 по справі 803/1638/13-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року м. ЛуцькСправа № 803/1638/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Михайловського С.В.,

представника відповідача Копка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Володимир-Волинський цукровий завод» (далі - позивач, підприємство, ВАТ «Володимирцукор») звернулося в суд з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, інспекція, Володимир-Волинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на прибуток підприємств у розмірі 10 425 417,00 грн. та від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 8 340 333,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12 червня 2013 року Володимир-Волинською ОДПІ на підставі акта перевірки від 15 серпня 2012 року були винесені податкові повідомлення-рішення №0000502302, №0000502302 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 10 425 417,00 грн. та відповідно з податку на додану вартість на суму 8 340 333,00 грн.. Підприємство посилається на порушення з боку податкового органу встановлених пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України строків прийняття податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що перевірка проводилася у серпні 2012 року, однак податкові повідомлення-рішення за нею прийняті лише у червні 2013 року. Крім того, на думку позивача, податковим органом не враховані положення статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до яких з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав. На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року №0000502302, №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на прибуток підприємств у розмірі 10 425 417,00 грн. та відповідно про нарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 8 340 333,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач, Володимир-Волинська ОДПІ, та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.29-30) зміст яких зводиться до того, що вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 листопада 2012 року у справі №1-39/11 та ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22 березня 2013 року встановлена нереальність господарських операцій між ВАТ «Володимирцукор» та ВКП «Українська нафтогазова компанія», які були предметом перевірки у серпні 2012 року. За правилами пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення були винесені протягом десяти днів з дня, коли податковому органу стало відомо про завершення судового розгляду цих справ (06 червня 2013 року). На підставі вищевикладеного просять суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлено та не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 26 серпня 2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Володимирцукор» (а.с.5).

Постановою Господарського суду Волинської області від 23 травня 2012 року підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Михайловського С.В. (а.с.6-7).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, ревізорами Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Володимир-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, на підставі пункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Державної податкової служби у Волинській області Р.Й. Байкевича від 13 липня 2012 року, у період з 07 серпня 2012 року по 15 серпня 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинській цукровий завод» з питань правових відноси з ВКП «Українська нафтогазова компанія» та ТзОВ «Агросфера-А» та відображення даних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку. За результатами вищезазначеної перевірки складений акт від 15 серпня 2012 року №383/22-00372664 (а.с.9-18).

Згідно висновків акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ВАТ «Володимирцукор» частини першої статті 203, статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ «Володимирцукор» з ВКП «Українська нафтогазова компанія». Внаслідок порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено заниження податку на прибуток у сумі 10 425 417,00 грн. Крім того, внаслідок порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 8 340 333,00 грн. (а.с.18).

Вищезазначені висновки обґрунтовані тим, що в січні 2008 року ВАТ «Володимирцукор» придбало у ВКП «Українська нафтогазова компанія» цукор-пісок загальною вартістю 50 042 000,00 грн., з яких ПДВ становить 8 349 333,00 грн. Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність (безтоварність) цієї операції з огляду на відсутність у контрагента позивача достатніх трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності (а.с.12-14).

На підставі висновків акту перевірки від 15 серпня 2012 року №383/22-00372664 Володимир-Волинська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року №0000502302 яким нарахувала основний платіж з податку на прибуток підприємств у розмірі 10 425 417,00 грн., та від 12 червня 2013 року №0000502302 яким нарахувала основний платіж з податку на додану вартість у розмірі 8 340 333,00 грн. (а.с.19-20).

Надаючи правову оцінку вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні положення були закріплені у Законах України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», які діяли до 01 січня 2011 року, а саме на момент вчинення господарських операцій між ВАТ «Володимирцукор» та ВКП «Українська нафтогазова компанія» у січні 2008 року.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суд з'ясовує рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі, зміст якого викладений у частині четверті статті 11 Кодексу та полягає у тому, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування реальності господарських операцій між ВАТ «Володимирцукор» та ВКП «Українська нафтогазова компанія».

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 листопада 2012 року у справі №1-39/11 та ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22 березня 2013 року встановлено наступне (а.с.31-56).

ОСОБА_4 будучи керівником ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод», переслідуючи мету ухилитися від сплати податків, що підлягали перерахуванню до бюджету очолюваним ним товариством, обравши для цього спосіб завищення валових витрат та податкового кредиту, для реалізації своїх злочинних намірів, використав завідомо неправдиві документи про придбання ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» в січні 2008 року у ВКП «Українська нафтогазова компанія» цукру-піску в кількості 17 872,143 тонни на загальну суму 50 042 000 грн.. в т.ч. ПДВ - на суму 8 340 333,33 грн.

У дійсності ВКП «Українська нафтогазова компанія» ніякого цукру-піску для ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» не постачало, людських та матеріальних ресурсів для поставок цукру-піску не мало, засобами для заготівлі, придбання, виготовлення, зберігання, транспортування цукру-піску не володіло, а документи про постачання цукру- піску зазначеним суб'єктом господарювання в адресу ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» носили для ОСОБА_4 завідомо безтоварний характер.

Так, в січні 2008 року ОСОБА_4, як керівник ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» для реалізації своїх злочинних намірів, з метою надання видимості реального здійснення господарських операцій, дав незаконні вказівки працівникам бухгалтерії ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод», яким нічого не було відомо про злочинні наміри останнього, включити до реєстру отриманих податкових накладних №1 ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» за січень 2008 року податкову накладну № 1 від 18.01.2008 року податкову накладну №2 від 22.01.2008 року, а також в жовтні 2008 року включити до реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 10 ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» за жовтень 2008 року податкову накладну №3 від 25.01.2008 року податкову накладну №4 від 29.01.2008 року, внаслідок чого по податковому обліку ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод»в січні та жовтні 2008 року ОСОБА_4 було організовано проведення зазначених вище завідомо неправдивих для нього податкових накладних, нібито виписаних від імені ВКП «Українська нафтогазова компанія», які мали засвідчувати факт постачання товару ВКП «Українська нафтогазова компанія»в адресу ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод», чого в дійсності не відбувалось.

Крім того, в січні 2008 року з метою надання видимості правдивості проведеним операціям, та маскування своєї протиправної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків, ОСОБА_4 для відображення в обліках товариства працівникам ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» було надано прибутковий ордер №3 від 18.01.2008 р., прибутковий ордер №4 від 22.01.2008, прибутковий ордер №5 від 25.01.2008 року, прибутковий ордер №6 від 29.01.2008. Однак, слідством встановлено, що зазначені операції в дійсності не відбувались, про що ОСОБА_4 було достеменно відомо, а вищезазначені документи для останнього носили завідомо неправдивий характер.

Також, з метою надання видимості правдивості проведеним операціям та маскування своєї протиправної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків, ОСОБА_4 в рахунок розрахунку з ВКП «Українська нафтогазова компанія» за нібито поставлені товари було виписано та надано в адресу останнього від імені ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» вексель серії АА №1332266 від 30.01.2008 на загальну суму 50 042 000 грн. Вказаний вексель був переданий ВКП «Українська нафтогазова компанія» згідно акту приймання-передачі векселів від 30.01.2008 року. По вказаному векселю ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» ніяких розрахунків не проводило, та фактично ніяких витрат при проведенні фінансово-господарських операцій з ВКП «Українська нафтогазова компанія» ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» не зазнало, що в свою чергу вказує на удаваний характер вищезазначених взаємовідносин ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» з ВКП «Українська нафтогазова компанія».

Таким чином, судами при розгляді вищезазначеної кримінальної справи встановлені обставини, що свідчать про нереальність господарських операцій між ВКП «Українська нафтогазова компанія» та ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» і саме цей висновок став підставою для винесення податкових-повідомлень рішень Володимир-Волинської ОДПІ від 12 червня 2013 року.

Згідно частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки вироком суду у кримінальній справі, який набрав законної сили встановлені обставини нереальності господарських операцій між ВКП «Українська нафтогазова компанія» та ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод», які були предметом податкової перевірки, тому в силу частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вищезазначені обставини є обов'язковими для адміністративного суду, тобто преюдиційними.

Суд не приймає посилання позивача на порушення податковим органом строку прийняття податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

За загальним правилом, яке визначено у пункті 86.8 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Однак, як визначено у пункті 86.9 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, перевірка ВАТ «Володимирцукор» була призначена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Державної податкової служби у Волинській області Р.Й. Байкевича від 13 липня 2012 року (а.с.9).

Володимир-Волинська ОДПІ вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 листопада 2012 року у справі №1-39/11 та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 22 березня 2013 року отримала 06 червня 2013 року за вхідним №1308/19, що підтверджується письмовими запереченнями відповідача (а.с.29-30).

Оскільки податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року прийняті Володимир-Волинською ОДПІ протягом десяти робочих днів з дня отримання відомостей про вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області та ухвалу Апеляційного суду Волинської області, тому суд дійшов висновку, що податковим органом не порушено строків прийняття податкових повідомлень-рішень визначених у пункті 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Щодо доводів позивача про банкрутство ВАТ «Володимирцукор» суд зазначає наступне.

За правилами частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент порушення процедури банкрутства), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняє контролюючим органам нараховувати штрафні та інші види санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів, однак не забороняє цим органам проводити нарахування основного платежу з відповідного податку чи збору в ході перевірки.

Слід зазначити, що Володимир-Волинська ОДПІ врахувала положення частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та штрафні санкції у податкових повідомленнях-рішеннях від 12 червня 2013 року не нараховувала, тобто діяла у спосіб передбачений законом.

Крім того, згідно частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.

Однак, на думку суду, вищезазначена норма не обмежує право податкових органів здійснювати перевірку платника податків, які визнані банкрутами та нараховувати основне зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, що спростовує доводи представника позивача у судовому засіданні. Нараховані податкові зобов'язання вважаються поточною кредиторською заборгованістю підприємства-банкрута перед Державним бюджетом України та можуть бути стягнені і під час ліквідаційної процедури.

З огляду на вищевикладене відповідач, суб'єкт владних повноважень, виносячи оскаржувані податкові повідомлення-рішення не порушив приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Також суд зазначає, що за правилами підпункту 102.2.2 пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Оскільки у розглядуваному випадку посадову особу платника податків - директора ВАТ «Володимирцукор» засуджено за ухилення від сплати податків, тому строки нарахування грошового зобов'язання, які передбачені статтею 102 Податкового кодексу України (1095 днів) по господарським операціям з ВКП «Українська нафтогазова компанія» не застосовуються.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність висновків про нереальність господарських операцій між ВКП «Українська нафтогазова компанія» та ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод», а також правомірність процедури прийняття податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на прибуток підприємств у розмірі 10 425 417,00 грн. та від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 8 340 333,00 грн.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на прибуток підприємств у розмірі 10 425 417,00 грн. та від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 8 340 333,00 грн., суд дійшов висновку, що податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а винесені рішення у повному обсязі відповідають приписам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки вироком суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено, що господарські операції Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод» та Виробничо-комерційного підприємства «Українська нафтогазова компанія» не носять реального характеру, а отже не могли бути підставою для формування податкового кредиту та валових витрат і дані обставини судом взято як преюдиційні, враховуючи, що податковим органом були дотримані строки винесення податкових повідомлень-рішень передбачені статтею 86 Податкового кодексу України та правила застосування строків давності нарахування грошового зобов'язання передбачені статтею 102 Податкового кодексу України, а також дотримані вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на прибуток підприємств у розмірі 10 425 417,00 грн. та від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 8 340 333,00 грн. є обґрунтованим та правомірним, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на прибуток підприємств у розмірі 10 425 417,00 грн. (десять мільйонів чотириста двадцять п'ять тисяч чотириста сімнадцять гривень) та від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 8 340 333,00 грн. (вісім мільйонів триста сорок тисяч триста тридцять три гривні) - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 02 серпня 2013 року.