Ухвала

від 09.12.2015 по справі 803/1638/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 876/11135/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Бедрій Х.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

До Волинського окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство «Володимир-Волинський цукровий завод» (далі - позивач, підприємство, ВАТ «Володимирцукор») з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, інспекція, Володимир-Волинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на прибуток підприємств у розмірі 10 425 417,00 грн. та від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 8 340 333,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12 червня 2013 року Володимир-Волинською ОДПІ на підставі акта перевірки від 15 серпня 2012 року були винесені податкові повідомлення-рішення №0000502302, №0000502302 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 10 425 417,00 грн. та відповідно з податку на додану вартість на суму 8 340 333,00 грн.. Підприємство посилається на порушення з боку податкового органу встановлених пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України строків прийняття податкових повідомлень-рішень, податковим органом не враховані положення статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до яких з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав. З врахуванням вказаних обставин вважає, що наявні підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2013 року №0000502302, №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на прибуток підприємств у розмірі 10 425 417,00 грн. та відповідно про нарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 8 340 333,00 грн..

Постановою Волинського окружного адміністратвиного суду від 31 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод» до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на прибуток підприємств у розмірі 10 425 417,00 грн. та від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 8 340 333,00 грн. - відмовлено повністю.

З висновками суду першої інстанції не погодився апелянт - Відкрите акціонерне товариство «Володимир-Волинський цукровий завод», що зазначає про підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Покликається на ч.1 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом » ( редакції чинній з 19.01.2013 року), в якій зазначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів, обов'язкових платежів, крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 26 серпня 2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Володимирцукор» (а.с.5).

Постановою Господарського суду Волинської області від 23 травня 2012 року підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Михайловського С.В. (а.с.6-7).

Як встановлено матеріалами справи, ревізорами Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Володимир-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, у період з 07 серпня 2012 року по 15 серпня 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинській цукровий завод» з питань правових відноси з ВКП «Українська нафтогазова компанія» та ТзОВ «Агросфера-А» та відображення даних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку. За результатами вищезазначеної перевірки складений акт від 15 серпня 2012 року №383/22-00372664 (а.с.9-18).

Згідно висновків акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ВАТ «Володимирцукор» частини першої статті 203, статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ «Володимирцукор» з ВКП «Українська нафтогазова компанія». Внаслідок порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено заниження податку на прибуток у сумі 10 425 417,00 грн. Крім того, внаслідок порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 8 340 333,00 грн. (а.с.18).

На підставі висновків акту перевірки від 15 серпня 2012 року №383/22-00372664 Володимир-Волинська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року №0000502302 яким нарахувала основний платіж з податку на прибуток підприємств у розмірі 10 425 417,00 грн., та від 12 червня 2013 року №0000502302 яким нарахувала основний платіж з податку на додану вартість у розмірі 8 340 333,00 грн. (а.с.19-20).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, вказав, що вироком суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено, що господарські операції Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод» та Виробничо-комерційного підприємства «Українська нафтогазова компанія» не носять реального характеру, а отже не могли бути підставою для формування податкового кредиту та валових витрат і дані обставини судом першої інстанції взято як преюдиційні. Податковим органом були дотримані строки винесення податкових повідомлень-рішень передбачені статтею 86 Податкового кодексу України та правила застосування строків давності нарахування грошового зобов'язання передбачені статтею 102 Податкового кодексу України, а також дотримані вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на прибуток підприємств у розмірі 10 425 417,00 грн. та від 12 червня 2013 року №0000502302 про нарахування основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 8 340 333,00 грн. є обґрунтованими та правомірними.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції такими, що відповідають дійсним обставинам справи, правова оцінка обставинам у справі дана вірно. При цьому. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Ревізорами Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Володимир-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області, на підставі пункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Державної податкової служби у Волинській області Р.Й. Байкевича від 13 липня 2012 року, у період з 07 серпня 2012 року по 15 серпня 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинській цукровий завод» з питань правових відноси з ВКП «Українська нафтогазова компанія» та ТзОВ «Агросфера-А» та відображення даних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку. За результатами вищезазначеної перевірки складений акт від 15 серпня 2012 року №383/22-00372664 (а.с.9-18).

Згідно висновків акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ВАТ «Володимирцукор» частини першої статті 203, статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ «Володимирцукор» з ВКП «Українська нафтогазова компанія». Внаслідок порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено заниження податку на прибуток у сумі 10 425 417,00 грн. Крім того, внаслідок порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 8 340 333,00 грн. (а.с.18).

Вищезазначені висновки обґрунтовані тим, що в січні 2008 року ВАТ «Володимирцукор» придбало у ВКП «Українська нафтогазова компанія» цукор-пісок загальною вартістю 50 042 000,00 грн., з яких ПДВ становить 8 349 333,00 грн. Контролюючий орган дійшов висновку про нереальність (безтоварність) цієї операції з огляду на відсутність у контрагента позивача достатніх трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності (а.с.12-14).

На підставі висновків акту перевірки від 15 серпня 2012 року №383/22-00372664 Володимир-Волинська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року №0000502302 яким нарахувала основний платіж з податку на прибуток підприємств у розмірі 10 425 417,00 грн., та від 12 червня 2013 року №0000502302 яким нарахувала основний платіж з податку на додану вартість у розмірі 8 340 333,00 грн. (а.с.19-20).

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 листопада 2012 року у справі №1-39/11 залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22 березня 2013 року встановлені обставини, що свідчать про нереальність господарських операцій між ВКП «Українська нафтогазова компанія» та ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» і саме цей висновок став підставою для винесення податкових-повідомлень рішень Володимир-Волинської ОДПІ від 12 червня 2013 року. (а.с.31-56).

Згідно частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Оскільки вироком суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлені обставини нереальності господарських операцій між ВКП «Українська нафтогазова компанія» та ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод», які були предметом податкової перевірки, тому в силу частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вищезазначені обставини є обов'язковими для адміністративного суду, тобто преюдиційними.

Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності факту порушення податковим органом строку прийняття податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

За загальним правилом, яке визначено у пункті 86.8 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Однак, як визначено у пункті 86.9 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 листопада 2012 року у справі №1-39/11 та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 22 березня 2013 року податковим органом отримано 06 червня 2013 року за вхідним №1308/19, що підтверджується письмовими запереченнями відповідача (а.с.29-30).

Оскільки податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року прийняті Володимир-Волинською ОДПІ протягом десяти робочих днів з дня отримання відомостей про вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області та ухвалу Апеляційного суду Волинської області, тому суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що податковим органом не порушено строків прийняття податкових повідомлень-рішень визначених у пункті 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

За правилами частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент порушення процедури банкрутства), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняє контролюючим органам нараховувати штрафні та інші види санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів, однак не забороняє цим органам проводити нарахування основного платежу з відповідного податку чи збору в ході перевірки. Володимир-Волинська ОДПІ врахувала положення частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та штрафні санкції у податкових повідомленнях-рішеннях від 12 червня 2013 року не нараховувала.

Крім того, згідно частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав. Нараховані податкові зобов'язання вважаються поточною кредиторською заборгованістю підприємства-банкрута перед Державним бюджетом України та можуть бути стягнені і під час ліквідаційної процедури.

З огляду на вищевикладене відповідач, суб'єкт владних повноважень, виносячи оскаржувані податкові повідомлення-рішення не порушив приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, , ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року у справі № 803/1638/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль