Ухвала

від 03.07.2013 по справі 820/2811/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 р.Справа № 820/2811/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2013р. по справі № 820/2811/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

28.04.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноком" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 03.12.2012 року № 0000640042, від 03.12.2012 року № 000065042.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28.04.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, та податку на прибуток, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з Фірма "Оникс-ТОВ" за грудень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 19.11.2012 року №507/42-013/30511780, яким встановлено порушення: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2012 року на суму 22095,58 грн.; п.144.1 ст.144, п.138.8 ст.138, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого завищено амортизацію та собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт на суму 1258 грн. за 1 півріччя 2012 року та занижено податок на прибуток на загальну суму 264 грн. (за 1 квартал 2012 року - 132 грн., за 2 квартал 2012 року - 132 грн.) та завищено суму податку на прибуток, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах (рядок 13.5.2 (рядок 13.5 - рядок 13.5.1, відносяться до рядка 13.4, додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації за наступний звітний період)) на загальну суму 264 грн. (за 1 квартал 2012 року - 132 грн., за 2 квартал 2012 року - 132 грн.).

На підставі зазначеного акту СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС винесені податкові повідомлення-рішення від 03.12.2012 року № 0000640042, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем - 22096 грн. та 11048 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 03.12.2012 року №000065042, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 264 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, та податку на прибуток, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Фактичною підставою висновку податкового органу щодо заниження суми податку на прибуток та заниження суми податку на додану вартість став акт від 30.03.2012 року № 63/23-212/36373215 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Будінжиніринг Плюс" - контрагента Фірми "Оникс-ТОВ", яка у свою чергу є контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" та акт від 13.08.2012 року № 285/23/14091756 про результати проведеної зустрічної звірки Фірми "Оникс-ТОВ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Будінжиніринг плюс" за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно з п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

У відповідності до п 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Техноком" - замовник та Фірмою "Оникс-ТОВ" - підрядник укладено договір підряду на виконання робіт від 21.12.2011 року № 36/12-11, згідно якого замовник доручає підряднику, а підрядник зобов'язується на свій ризик зі своїх та матеріалів замовника виконати наступні роботи: здійснити переоснащення технологічного обладнання цеху з виробництва спецій та приправ на об'єкті за адресою - село Комунар Харківського району Харківської області, вул. Безлюдівська, 2б, та передати їх замовнику, усунути протягом граничного строку недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт або матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору. Об'єм робіт визначається кошторисом, який складається підрядником та підтверджується замовником, після чого стає невід'ємною частиною даного договору.

Ціна робіт становить суму в розмірі 110488,71 грн., крім того ПДВ 20% - 22097,74 грн.

У виконання умов договору ТОВ "Техноком" прийняв роботи, що підтверджується актами прийняття-здачі робіт, сплативши його вартість, що підтверджується виписками з рахунку, а Фірмою "Оникс-ТОВ" виписано податкові накладні № 8 від 26.12.2011 року, № 12 від 30.12.2011 року, що підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаним договором робіт.

Фактичне виконання робіт підтверджується договірною ціною, локальною сметою, відомістю ресурсів, розрахунками, довідкою щодо вартості робіт, актами.

Також, позивачем надані свідоцтва та витяги з КП "ХРБТІ", технічний паспорт, з яких вбачається, що нежитлові будівлі - фабрика по виробництву спецій та смакових приправ літ. "П-1", адміністративно-побутовий корпус літ. "М-2", механізована мийка літ. "3-2", склад тимчасового зберігання готовою продукції "А-1", котельна літ. "Д-1" за адресою Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 2-б, належать на праві приватної власності ТОВ "Техноком".

Крім того, позивачем надано дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки № 821.11.63-45.21.1 з переліком робіт, з якого вбачається, що Фірмі "Оникс-ТОВ" дозволяється виконання робіт підвищеної небезпеки під час влаштування інженерних мереж.

Також, позивачем зазначено, що укладення вищевказаного договору на виконання робіт - здійснення переоснащення технологічного обладнання цеху з виробництва спецій та приправ на об'єкті за адресою - село Комунар Харківського району Харківської області, вул. Безлюдівська, 2б, необхідно було для подальшого використання вказаного об'єкту у свої господарській діяльності - виготовлення продукції.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані Фірмою "Оникс-ТОВ", відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

На час укладання та виконання договору Фірма "Оникс-ТОВ" була зареєстрована як юридична особа та була платником податку на додану вартість, що встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами.

Таким чином, Фірма "Оникс-ТОВ" виконала свої зобов'язання за договором від 21.12.2011 року №36/12-11, а ТОВ "Техноком" прийняла роботи за цим договором, що відображено у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту та до валових витрат суми з придбання робіт у Фірми "Оникс-ТОВ".

Судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за наслідками господарських відносин із вказаним контрагентом, в даному випадку, не вбачається.

Отже, позивачем дотримано вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з Фірмою "Оникс-ТОВ".

Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, п.144.1 ст.144, п.138.8 ст.138, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України.

Посилання податкового органу на висновки актів перевірок контрагента позивача - Фірми "Оникс-ТОВ" та його контрагента - ПП "Будінжиніринг Плюс" є необґрунтованими, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також слід вказати, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року, яка є чинною, адміністративний позов Приватного підприємства "Будінжиніринг плюс" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними - задоволено, визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова по проведенню зустрічної звірки Приватного підприємства "Будінжиніринг плюс" за жовтень 2011 року, результати якої оформлені актом від 28.12.2011 року № 1277/23-212/36373215, визнано неправомірними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки Приватного підприємства "Будінжиніринг плюс" за грудень 2011 року, результати якої оформлені актом від 30.03.2012 року № 63/23-212/36373215, визнано неправомірними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню зустрічної звірки Приватного підприємства "Будінжиніринг плюс" за січень 2012 року, результати якої оформлені актом від 22.06.2012 року № 396/22-207/36373215, зобов'язано Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби поновити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» задекларовані Приватним підприємством "Будінжиніринг Плюс" щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період січень 2012 року, замість внесених даних на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Будінжиніринг Плюс" від 22.06.2012 року № 396/22-207/36373215.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені положеннями Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржуване податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 03.12.2012 року № 0000640042, від 03.12.2012 року № 000065042 прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2013р. по справі № 820/2811/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.