Постанова

від 25.07.2013 по справі 2а-1781/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 р.Справа № 2а-1781/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-Контакт» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-Контакт» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 року ТОВ «Контур-Контакт» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000540231 від 03.03.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 14820 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки під час перевірки товариством надано всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Віллія Експотрейд» та ПП «Мгновение ЮГ». Відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою або відсутність у них трудових ресурсів, складських приміщень та виробничих потужностей не являється підставою для того, щоб господарські операції визнати такими, що не мають реального товарного характеру, а також про неправомірність формування податкового кредиту за такими правочинами. При здійсненні договірних відносин ТОВ «Контур-Контакт» переконалось, що його контрагенти були платниками ПДВ та мали право на видачу податкових накладних. Позивач не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо неї.

ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що наявність належним чином оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності. В ході перевірки не підтверджено наявності поставок товарів (робіт, послуг) від ПП «Віллія Експотрейд» у грудні 2010 року та ПП «Мгновение ЮГ» у липні 2011 року. У контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспорті засоби та земельні ділянки; підприємства відсутні за юридичною адресою. На думку відповідача, ПП «Віллія Експотрейд» та ПП «Мгновение ЮГ» здійснювали діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Спірне податкове повідомлення-рішення податкова інспекція вважає правомірним; в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. позов ТОВ «Контур-Контакт» залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Контур-Контакт» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва від 25.11.2011р. №1898, відповідно до п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 08.02.2012р. по 10.02.2012р. посадовими особами ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Контур-Контакт» (код за ЄДРПОУ 23083299) з питань взаємовідносин з ПП «Віллія Експотрейд» (код за ЄДРПОУ 36505128) за грудень 2010 року та ПП «Мгновение ЮГ» (код за ЄДРПОУ 34387624) за липень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №482/231-00/23083299 від 15.02.2011р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 11856 грн. (у т.ч. за грудень 2010 року в сумі 10689 грн., за липень 2011 року в сумі 1167 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно з інформацією Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2010 року та липень 2011 року ТОВ «Контур-Контакт» сформовано податковий кредит по ПДВ у тому числі за рахунок здійснення операцій з контрагентами ПП «Віллія Експотрейд» та ПП «Мгновение ЮГ».

ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва отримано від ДПІ у м.Херсоні матеріали перевірки ПП «Віллія Експотрейд» у вигляді довідки від 21.03.2011р. №9/15-2/36505128 «Про результати документальної позапланової перевірки щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у грудні 2010 року, січні 2011 року», відповідно до якої остання податкова звітність ПП «Віллія Експотрейд» - декларація з ПДВ за листопад 2010 року; декларації за грудень 2010 року, січень 2011 року мають статус «Не визнано як податкова звітність». Основні засоби у ПП «Віллія Експотрейд» відсутні, балансова вартість запасів 12,5 тис. грн., кількість працюючих на підприємстві у 2010 році склала 1 особа (директор підприємства); підприємство має стан 8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Згідно пояснень директора ПП «Віллія Експотрейд» гр. ОСОБА_2 він зареєстрував дане підприємство за винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності, до фінансово-господарської діяльності підприємства ніякого відношення не має, про рух товарів нічого не знає, довіреність на представництво своїх інтересів від імені ПП «Віллія Експотрейд» нікому не виписував.

ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва листом від 19.10.2011р. отримано від ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області акт №163/23-34387624 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Мгновение ЮГ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - контрагентами за червень, липень, серпень 2011 року, згідно якого податкова звітність по податку на прибуток за 2010 рік, І-ІІ квартали 2011 року до податкових органів підприємством не надавалась, основні засоби та дані про працюючих відсутні. ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області отримано від ВПМ ДПІ у Жовтневому районі Миколаївської області пояснення директора ПП «Мгновение ЮГ», яка зазначила, що в період з 01.06.2011р. підприємство не здійснювало ведення фінансово-господарської діяльності, а також не здійснювалось виписування довіреностей на здійснення діяльності іншим особам.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ПП «Віллія Експотрейд» та ПП «Мгновение ЮГ», встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру; згідно ч. 1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди, укладені ПП «Віллія Експотрейд» та ПП «Мгновение ЮГ» з контрагентами за грудень 2010 року, липень 2011 року, є недійсними.

На підставі вказаного акту перевірки 03.03.2012р. ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000540231, яким ТОВ «Контур-Контакт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 14820 грн. (у т.ч. за основним платежем - 11856 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2964 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Контур-Контакт» про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не отримував товарів та послуг від угод з контрагентами, зважаючи на встановленні обставини фінансово-господарської діяльності ПП «Віллія Експотрейд» та ПП «Мгновение ЮГ», а тому не мав права відносити до податкового кредиту суми ПДВ від вказаних угод. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальників ПП «Віллія Експотрейд» та ПП «Мгновение ЮГ» товарів та послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Між тим, наявні у позивача документи (податкові накладні, накладні на отримання товару, договори, за якими отримано послуги та товари, акти здачі - прийняття робіт, товарно-транспортні накладні), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своїм безпосереднім постачальникам, які видали йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи не відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України, якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

В свою чергу, представником відповідача не спростовано доводи позивача про те, що на момент складення контрагентами податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваному повідомленні - рішенні, підприємства - контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та відповідно мали право на складання податкових накладних.

Висновок же податкового органу про відсутність у постачальників позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності є недоведеним, так як він був здійснений тільки на підставі податкової звітності без перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів підприємства. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів вважає, що аналіз наданих позивачем первинних бухгалтерських та податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ПП «Віллія Експотрейд» та ПП «Мгновение ЮГ», які були предметом перевірки. Зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Так, досліджуючи копії податкових накладних, договорів, актів здачі-прийому робіт, колегія суддів встановила, що вони у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст.201 Податкового кодексу України, в тому числі мають такі необхідні реквізити як печатку підприємств та підписи.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що у податкового органу не було заперечень до правильності складання вище наданих первинних документів, що також підтверджується висновками акту перевірки, серед яких не зазначено порушення позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України в частині складання податкових накладних та інших первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій позивачем з ПП «Віллія Експотрейд» в грудні 2010 року та ПП «Мгновение ЮГ» в липні 2011 року.

Ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції, ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва не надало доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ПП «Віллія Експотрейд» та ПП «Мгновение ЮГ» були фіктивними підприємствами, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства. З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору з позивачем та його виконання контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку та мали право на видачу податкових накладних.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №482/231-00/23083299 від 15.02.2011р., складеному за результатами перевірки ТОВ «Контур-Контракт». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з вказаними вище контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В свою чергу, розглядаючи справу та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи), які відповідають вимогам закону, та сплата на користь постачальників товарів та послуг суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ПП «Віллія Експотрейд» та ПП «Мгновение ЮГ», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про обґрунтованість та законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.3 ч.1ст.202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-Контакт» задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Контур-Контакт» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0000540231 від 03 березня 2012 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.