Рішення

від 29.07.2013 по справі 911/1287/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 911/1287/13 29.07.13

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика"

до дочірнього підприємства "Сервісжитлобуд"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Аккорд-Груп"

про звернення стягнення на заставленем майно

Представники:

від позивача: Онищук Д.В. - представник за довіреністю № 309 від 21.03.2013 року;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до дочірнього підприємства "Сервісжитлобуд" про звернення стягнення на заставлене майно.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.11.2012 року між публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" (заставодержатель за договором) та дочірнім підприємством "Сервісжитлобуд" (заставодавець за договором) укладено договір застави цінних паперів № 05-356/ЗЦП-12, відповідно до умов якого забезпечено вимоги заставодержателя за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12- КЛ/02 від 19.11.2012 року, разом з всіма змінами та доповненнями до нього, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп» (позичальник), за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути заставодержателю до 05.11.2015 року включно, в порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором кредит в розмірі, еквівалентному 125 000 000,00 грн. та сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 28 відсотків річних у гривні.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненні кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, в зв'язку з чим станом на 07.04.2013 року у позичальника перед заставодержателем виникла заборгованість за кредитом в розмірі 125 000 000,00 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 13 378 200,47 грн. У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позичальнику нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 186 011,06 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогами:

- про зобов'язання сторін, для отримання документального підтвердження (звіт про оцінку), який матиме юридичну силу в суді і може використовуватися в рамках судового діловодства, провести оцінку предмету застави з метою визначення його справедливої вартості, а саме акцій у кількості 1 000 000 штук, шляхом звернення до визначеного суб'єкта оціночної діяльності, який має відповідний сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, має в наявності кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, згідно якого суб'єкт оціночної діяльності вправі здійснювати оцінку рухомих речей та здійснює практичну діяльність на ринку незалежної оцінки не менше 5-ти років та подальшого укладення тристороннього договору на проведення оцінки вищевказаного майна;

- в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп» за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 року за кредитом в розмірі 125 000 000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом розмірі 13 378 200,47 грн., пені по простроченим процентам в розмірі 186 011,06 грн. та інших витрат, пов'язаних з виконанням винесеного рішення, звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави цінних паперів № 05-356/ЗЦП-12 від 19.11.2012 року (зі змінами та доповненнями), а саме на прості іменні акції публічного акціонерного товариства «Київський завод «Будмаш» (код ЄДРПОУ 05765109), міжнародний ідентифікаційний код (ISIN) 4000078240, в кількості 1 000 000 штук, загальною вартістю 10 000,00 грн., шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, а саме - цінних паперів - простих іменних акцій, що належать на праві власності дочірнього підприємства "Сервісжитлобуд" в кількості 1 000 000 штук за ціною визначеною на підставі оцінки наданої суб'єктом оціночної діяльності;

- про зобов'язання перерахувати зберігачу АТ «Банк «Таврика» прості іменні акції емітента ПАТ «КЗ «Будмаш» в кількості 1 000 000 штук, з рахунку у цінних паперах (депозитарний код рахунку 300970-UA40005002 у зберігача АТ «Банк «Таврика») депонента - дочірнього підприємства "Сервісжитлобуд" код ЄДРПОУ 24927374, на рахунок у цінних паперах АТ «Банк «Таврика» 001147 (депозитарний код рахунку 100024- UA30300970) відкритий у зберігача АТ «Банк «Таврика» (код зберігача 1147 у депозитарії ПрАТ «ВДЦП», код МДО 300970).

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2012 року порушено провадження у справі № 911/1287/13, справу призначено до розгляду та залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Аккорд-Груп" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2013 року, на підставі ч. 8 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, справу № 911/1287/13 передано за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року прийнято до провадження справу № 911/1287/13, розгляд справи призначено на 15.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.07.2013 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та третьої особи, розгляд справи відкладено на 29.07.2013 року.

В судове засідання 29.07.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заяву про зміну позовних вимог № 02/2211 від 18.05.2013 року та просив суд в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп» за договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 року за кредитом в розмірі 125 000 000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом розмірі 13 378 200,47 грн., пені по простроченим процентам в розмірі 186 011,06 грн. та інших витрат, пов'язаних з виконанням винесеного рішення, звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави цінних паперів № 05-356/ЗЦП-12 від 19.11.2012 року (зі змінами та доповненнями), а саме на прості іменні акції публічного акціонерного товариства «Київський завод «Будмаш» (код ЄДРПОУ 05765109), міжнародний ідентифікаційний код (ISIN) 4000078240, в кількості 1 000 000 штук, загальною вартістю 10 000,00 грн., шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, а саме - цінних паперів - простих іменних акцій, що належать на праві власності дочірньому підприємству "Сервісжитлобуд" в кількості 1 000 000 штук за ціною визначеною на підставі оцінки, яка надана суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Е.Р.С.Т.Е.» від 07.05.2013 року, що складає 0,01 грн. за одну акцію, а всього 10 000,00 грн., перерахувати прості іменні акції емітента ПАТ «КЗ «Будмаш» в кількості 1 000 000 штук, рахунку у цінних паперах (депозитарний код рахунку 300970-UA40005002 у зберігача АТ «Банк «Таврика») депонента - дочірнього підприємства "Сервісжитлобуд" код ЄДРПОУ 24927374, на рахунок у цінних паперах АТ «Банк «Таврика» 001147 (депозитарний код рахунку 100024- UA30300970) відкритий у зберігача АТ «Банк «Таврика» (код зберігача 1147 у депозитарії ПрАТ «ВДЦП», код МДО 300970). Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача 68 820,00 грн. судового збору.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились вимоги суду не виконали, про поважні причини неявки повноважних представників відповідача та третьої особи суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належний чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

19.11.2012 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп.» (позичальник) укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 року, відповідно до умов якого банк відкриває позивальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 125 000 000,00 грн., терміном користування з 19.11.2012 року по 05.11.2015 року включно. За користування кредитом встановлюється плата в розмірі 28 % річних.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.2.4. кредитного договору, банк має право стягнути достроково з позичальника фактичну суму заборгованості за кредитом, що залишилась та процентами, які підлягали сплаті за цим договором, при порушенні позичальником будь-яких умов цього договору та/або умов договору застави заставодавцем або при порушенні судом справи про банкрутство позичальника (заставодавців, поручителів, гарантів). При цьому строк повернення кредитних коштів вважається таким, що настав, а вся заборгованість за цим договором підлягає сплаті на десятий календарний день від дати прострочення позичальником будь-якої частини грошового зобов'язання за цим договором.

Згідно п. 4.1. кредитного договору, позичальник здійснює повернення кредитних коштів на відкритий позичковий рахунок. Позичальник має право повернути кредит частинами в межах строку користування кредитом або в кінці строку, зазначеного в п.1.1 договору.

У відповідності до п. 4.3. кредитного договору, нараховані проценти за користування кредитом позичальник щомісячно сплачує на рахунок до передостаннього робочого дня (включно) місяця, наступного за розрахунковим, та в останній день повернення кредиту.

На виконання зобов'язань за кредитним договором банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 125 000 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника з дати відкриття до 07.04.2013 року.

18.02.2013 року публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп.» з претензією про необхідність погашення заборгованості за договором про надання відновлювальної відкличної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 року, відповідно до якої, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором по сплаті відсотків за користування кредитом. Проте зазначена претензія залишена позичальником без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим станом на 07.04.2013 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 125 000 000,00 грн., заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 9 734 364,85 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом нарахованим за період з 01.03.2013 по 07.04.2013 року в розмірі 3 643 835,62 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 07.04.2013 року факт наявності заборгованості за договором про надання відновлювальної відкличної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 року по кредиту в розмірі 125 000 000,00 грн., по простроченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 9 734 364,85 грн. та по відсоткам за користування кредитом нарахованим за період з 01.03.2013 по 07.04.2013 року в розмірі 3 643 835,62 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором позивач нарахував позичальнику пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 186 011,06 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями розділу 6 кредитного договору, встановлено що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов"язань за цим довором відповідно до чинного законодавства України. За несвоєчасне погашення заборгованості за цим договором, зокрема наданого кредиту, процентів за користування ним, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність у позичальника перед позивачем заборгованості по кредиту у розмірі 125 000 000,00 грн., заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 9 734 364,85 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом нарахованим за період з 01.03.2013 по 07.04.2013 року в розмірі 3 643 835,62 грн. суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 186 011,06 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

19.11.2012 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (заставодержатель за договором) та дочірнім підприємством "Сервісжитлобуд" (заставодавець за договором) укладено договір застави цінних паперів № 05-356/ЗЦП-12.

Відповідно до п. 1.1. договору застави, застава за цим договором забезпечує вимоги заставодержателя за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 року (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно зміни процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо, укладеним між заставодержателем і товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп.», ідентифікаційний код 38262287, за умовами якого останній зобов'язаний заставодержателю по 05.11.2015 року включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути розмірі 125 000 000,00 грн., сплатити проценти за користування ним, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Заставою за цим договором також забезпечуються вимоги заставодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, передбачених цим договором; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет застави, визначений в п.1.2. договору.

У відповідності до п. 1.2. договору застави, в забезпечення виконання зобов'язань, визначених у п.1.1. цього договору, заставодавець передає в заставу заставодержателю належні йому на праві власності цінні папери, а саме прості іменні акції публічного акціонерного товариства «Київський завод «Будмаш» (код ЄДРПОУ 05765109), міжнародний ідентифікаційний код (ISIN) 4000078240, в кількості 1 000 000 штук, загальною вартістю 10 000,00 грн.

Згідно звіту про незалежну оцінку вартості однієї простої іменної акції публічного акціонерного товариства «Київський завод «Будмаш», ринкова вартість об'єкта оцінки - однієї простої іменної акції публічного акціонерного товариства «Київський завод «Будмаш» становить 0,01 грн.

Відповідно до ч.1 статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).

Згідно статті 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 11 Закону України «Про заставу» передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно положенням ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 2.2. договору застави, у випадку невиконання або неналежного виконання заставолдавцем/позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору, заставодержатель має право звернути стягнення та задовольнити свої вимоги в рахунок предмета застави в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, необхідні витрати на утримання предмету застави в порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктом 2.3. договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем: на підставі рішення суду; в позасудовому порядку відповідно до ст.ст. 24, 26, 27, 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Заставодержатель визначає самостійно в порядку та на умовах, визначеному чинним законодавством України та цим договором

Згідно статті 19 ЗУ «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Положеннями ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу» та ч. 2 ст. 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» зверталось до заставодавця з претензією № 23/952 від 28.02.2013 року про необхідність погашення кредитної заборгованості та з вимогою № 23/1112 від 11.03.2013 року про надання документів для звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, визначеному положеннями договору застави. Проте зазначена вимоги та претензія залишені без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням позичальниками зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» права власності на предмет застави.

Нормами ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу» визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

У відповідності умовам ч. 7 ст. 20 ЗУ «Про заставу», реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Відповідно до норм чинного законодавства України реалізація заставного майна шляхом набуття права власності на заставне майно на підставі рішення суду не передбачена.

Крім того, у відповідності до норм ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст.. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв'язку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позов про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

В свою чергу, фактично позовна вимога публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" спрямована на зміну власника майна за рішенням суду, що чинним законодавством не віднесено до повноважень суду.

З огляду на вищезазначене, факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Аккорд-Груп" заборгованості станом на 07.04.2013 року по кредиту у розмірі 125 000 000,00 грн., по простроченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 9 734 364,85 грн. та по відсоткам за користування кредитом нарахованим за період з 01.03.2013 по 07.04.2013 року в розмірі 3 643 835,62 грн., пені несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 186 011,06 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, та враховуючи те, що в забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 року, між публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» та товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Аккорд-Груп.» укладено договір застави цінних паперів № 05-356/ЗЦП-12 від 19.11.2012 року, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Аккорд-Груп" визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.06.2011 року № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012, № 5515-VI, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Постановою Правління Національного банку України № 97 від 20.03.2013 року відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 18 від 20.03.2013 року, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 та ч.4 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Лемеша Миколу Володимировича.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищезазначене, витрати по сплаті судового збору в розмірі 68 820,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Звернути стягнення на предмет застави згідно договору застави цінних паперів № 05-356/ЗЦП-12 від 19.11.2012 року (зі змінами та доповненнями), а саме на прості іменні акції публічного акціонерного товариства «Київський завод «Будмаш» (код ЄДРПОУ 05765109), міжнародний ідентифікаційний код (ISIN) 4000078240, в кількості 1 000 000 штук, загальною вартістю 10 000,00 грн., що належать на праві власності дочірньому підприємству "Сервісжитлобуд" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, 15, корпус Б, ідентифікаційний код 24927374) в кількості 1 000 000 штук для задоволення грошових вимог публічним акціонерним товариством «Банк «Таврика» (01135, м.Київ, вул. Дмитрівська, 92-94, ідентифікаційний код 19454139) за договором про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 19-11-12-КЛ/02 від 19.11.2012 року, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Аккорд-Груп" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 16, ідентифікаційний код 38262287) в сумі 125 000 000 (сто двадцять п'ять мільйонів) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 9 734 364 (дев'ять мільйонів сімсот тридцять чотири тисячі триста шістдесят чотири) грн. 85 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом нарахованим за період з 01.03.2013 по 07.04.2013 року в розмірі 3 643 835 (три мільйони шістсот сорок три тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 62 коп., пені несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом в розмірі 186 011 (сто вісімдесят шість тисяч одинадцять) грн. 06 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з дочірнього підприємства "Сервісжитлобуд" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, 15, корпус Б, ідентифікаційний код 24927374) в доход Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 02.08.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий