Рішення

від 02.08.2013 по справі 0827/6392/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц778/3050/13 Головуючий у 1 інстанції: Голубкова М. А. Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Савченко О.В.,

суддів Стрелець Л.Г.,

Кочеткової І.В.,

при секретарі: Мосіній О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Спеціальний підрозділ «Радар» про стягнення недоплаченої заробітної плати, стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку , відпускних, вихідної допомоги, компенсації, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПП «Спеціальний підрозділ «Радар» про стягнення недоплаченої заробітної плати, стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку , відпускних, вихідної допомоги, компенсації, моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що з 11.03.2004 року був прийнятий на посаду охоронця ПП«Спеціальний підрозділ «Радар» з погодинною оплатою праці, а 14.05. 2012 року наказом № 15 к його було звільнено з посади охоронця за власним бажанням по ст.. 38 КЗпП України.

Вважає, що підставою для його звільнення є грубе і систематичне порушення відповідачем законодавства про працю.

Зазначав, що він працював за змінним графіком, зміна розпочиналася о 7 - 00 год. поточної доби і закінчувалася о 7 -00 год. наступної доби. Також протягом 2010 р. він працював не лише добовими змінами , а й дванадцятигодинними змінами, які починалися о 19-00 год. поточної доби і закінчувалися о 7 -00 год. наступної доби, таким чином він працював і у нічний час.

Тривалість робочого часу в кожному окремому місяці завжди перевищувала законодавчо визначену норму, в період з липня 2009 р. по травень 2012 р. він відпрацював всього 7833 годин, з них вночі -2824 годин , в надурочний час -2198 годин, проте відповідач не проводив оплату праці з урахуванням « нічних» і « неурочних» годин праці.

Згідно його розрахунку з липня 2009 року по час звільнення 14.05.2012 року йому повинно було бути нараховано 60586,63 грн., фактично було нараховано та сплачено 40 007,60 грн., отже розмір недоплаченої заробітної плати за цей період становить 20 579,03 грн.

Крім того вважає, що йому було неправильно обчислено компенсацію за невикористану щорічну відпустку і виплата за час щорічної відпустки, оскільки для її обчислення використовується розмір середньої заробітної плати , а вона була обчислена неправильно, з порушенням вимог трудового законодавства. Недоплата в липні 2010 року становить 534,81 грн., у грудні 2011 року - 449,21 грн., у травні 2012 року при звільненні у травні 2012 р. - 590,07 грн., а всього не доплачено 1574,09 грн.

Факт порушення відповідачем норм трудового законодавства був встановлений територіальною державною інспекцією праці у Запорізькій області, через що керівника було притягнуто до адміністративної відповідальності та видано припис на усунення порушень, які по теперішній час не усунуто.

В період роботи він неодноразово звертався з вимогами щодо належної оплати праці, внаслідок чого з керівництвом виник конфлікт, який привів до його звільнення з роботи.

В день звільнення йому виплатили заробітну плату з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки 30.05.2012 року він надав відповідачу претензію про виплату заробітної плати в сумі 22 153,12 грн., яка не була задоволена відповідачем.

Зазначає, що має право на виплату вихідної допомоги в розмірі 5202 грн. на підставі ст. 44 КЗпП України, оскільки власник порушував законодавство про працю.

Крім того вважає, що діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що він віддавав весь час роботі, не міг приділяти достатньо уваги родині, і через неналежну оплату праці у членів сім'ї виникали до нього претензії, страждав його авторитет. Моральну шкоду оцінює у 5000 грн.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути з відповідача на його користь недоплачену заробітну плату в сумі 20 579,03 грн., грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку 1574,09 грн., вихідну допомогу в сумі 5202 грн. , моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Спеціальний підрозділ «Радар» на користь ОСОБА_4 недоплачену заробітну плату за відпрацьовані надурочні часи з липня 2009 року по травень 2012 року у сумі 10 846,35 грн. Стягнуто з ПП «Спеціальний підрозділ «Радар» на користь ОСОБА_4 недоплачену мінімальну заробітну плату за жовтень 2011 року в сумі 125 грн., недоплачені відпускні в сумі 59,08 грн., та моральну шкоду у розмірі 1000 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що в частині відмови в задоволенні його позовних вимог рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його в цій частині змінити, ухваливши нове рішення, яким стягнути недоплачену заробітну плату в сумі 20579,03 грн. і недоплачені відпускні в сумі 1574,09 грн. в іншій частині рішення залишити без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що з 11.03.2004 року на підставі наказу № 19-к позивача було прийнято на роботу в якості охоронця в ПП « Спеціальний підрозділ « Радар» з погодинною оплатою праці .

14.05. 2012 р. позивач звільнився за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що працював в ПП „Спеціальний підрозділ" Радар за змінним графіком. Тривалість зміни дорівнювалась 24 та 12 годинами поспіль. З них 8 годин припадали на нічний час з 22 години вечора по 6- ту годину ранку.

З липня 2009 року по травень 2012 року він відпрацював всього 7833 години, з них вночі - 2824 години, в надурочний час 2198 години.

В якості доказу заявлених вимог про працю у нічні часи позивач надав ксерокопії журналів чергування працівників відповідача, який заповнювався самими працівниками. Судом у відповідності зі ст. 212 ЦПК України дана належна оцінка зазначеному доказу.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами позовні вимоги в частині стягнення недорахованої заробітної плати за роботу у нічні часи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з наданими ПП „Спеціальний підрозділ Радар" графіками змін працівників підприємства.

Відповідно до ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Згідно ст. 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за облікований період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

Статтею 106 КЗпП України передбачено, що оплата праці в надурочний час здійснюється в подвійному розмірі годинної ставки.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд врахував зазначені норми закону з достатньою повнотою з'ясував, яку кількість часу відпрацював позивач понад встановлену ст. 50 КЗпП України норму тривалості робочого часу, маючи на увазі, що ця робота вважається надурочною та оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Проте при розрахунку компенсації за невикористану відпустку судом не в повному обсязі врахована та обставина, що невірне нарахування заробітної плати за вказані місяці призвело до невірного нарахування грошової компенсації за невикористану відпустку.

Оскільки суми, що впливають на визначення середньої заробітної плати для нарахування відпускних, збільшилися, то й сума відпускних, відповідно мала б бути розрахована судом таким чином:

Відпускні у липні 2010 року : ( 1504,48 + 900,88 + 1061,6 + 1102,4 + 1579,08 + 2419,35 + 2159,16 +2388,88 + 2192,98 + 2832 + 2068,4) : 355 *24 = 1444,78 грн.

1444,78 - 1105,20 = 339.58 грн ; сума відпускних не доплачена у липні 2010 року.

Сума відпускних недоплачена в грудні 2011року ( 1283,15 + 1202,63 + 1416,96 + 1332,04 + 1681,6 + 1681,6 + 1428,89 + 1635,44 + 1305,5 + 1330,8 + 985 + 1316) : 355 * 24 + 1122,28 грн.

1122,28 - 891,12 + 231,16 грн. ; сума відпускних не доплачена в грудні 2011 року.

Відпускні в травні 2012 року складають: ( 1681,6 = 1428,89 + 1635,44 + 1305,5 + 1330,8 + 985 + 1316,8 + 1222,6 + 1320,71 + 1227,32 + 1395,07 + 1731,36) : 355 * 28 = 1307,80 грн.

Отже не доплачено в травні 2012 року 1307,80 - 1051,12 + 256,68 грн. таким чином недоплачена компенсація з невикористану відпустку складає 827,42 гривні (339,58 + 231,16 + 256,68) = 827,42 гривні.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення вихідної допомоги, суд обґрунтовано виходив з того, що на підставі ст. 44 КЗпП України вихідна допомога виплачується у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору ( ст. 38 і 39 КЗпП України).

З тексту заяви про звільнення вбачається, що позивач просив звільнити його за власним бажанням ( ст. 38 КЗпП України) у зв'язку з низькою заробітною платою, про будь-які порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору в заяві не зазначено. ( а.с.22 т.1) Вказані порушення не встановлені і судом першої інстанції при вирішенні даного спору.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з приписів ст. 237-1 КЗпП України та моральних страждань, яких позивач зазнав при порушенні його прав.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильність висновку суду першої інстанції.

Заперечуючи проти позову, та не погоджуючись з рішення суду першої інстанції представник відповідача зазначала, що позивач звільнився з підприємства за власним бажанням у травні 2012 року, що підтверджується наказом № 45 к від 14.05.2012 року.

При звільненні ніяких вимог з приводу будь-якої недоплати заробітної плати відповідачу позивач не пред'являв, хоча, як зазначає позивач у своїй позовній заяві йому була недорахована заробітна плата з 2009 року по 2012 рік, про що він знав і у 2009, 2010 та 2011 році, знав і при звільнені.

За правилами ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Посилаючись на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом порушеного права просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач не подав апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегією суддів переглядалось рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, яка частково знайшла своє підтвердження при розгляді справи апеляційним судом.

За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції в частині часткового стягнення недоплачених відпускних підлягає скасуванню на підставі ч.4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ПП „ Спеціальний підрозділ „Радар" на користь ОСОБА_3 недоплачені відпускні в сумі 827 гривен 42 коп.

Інші доводи скарги переконливих підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 не містять.

Керуючись ст.ст.209,218, 307,309,314,317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2013 року в частині часткового стягнення недоплачених відпускних скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту:

Стягнути з Приватного підприємства „Спеціальний підрозділ „Радар" ЄДРПОУ 30744516 на користь ОСОБА_3 ( ідентифікаційний НОМЕР_1) недоплачені відпускні в сумі 827 ( вісімсот двадцять сім гривен 42 коп.)

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: