Ухвала

від 25.07.2013 по справі 801/2248/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2248/13-а

25.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/2248/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 09.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпайпгрупп" (вул. Севастопольська, буд. 31, корп. 9, Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліпайгрупп" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.13р. № 00031515202 та № 0001671501.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.04.13 у справі № 801/2248/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпайпгрупп" - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 22.03.2013 р. №00031515202р. та №0001671501.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Поліпайгрупп" (ЄДРПОУ 36275095) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Аланар" (ЄДРПОУ 36951716), ПП "Ньютехнолоджи" (ЄДРПОУ 36951648), БВП "Строитель плюс" (ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.09.2010 р. по 31.05.2011 р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 12.02.2013 р. № 706/15.2/36275095, за висновками якого вбачаються порушення позивачем податкового законодавства, у тому числі:

1)пп. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 71677,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2010 р. - 5000,00 грн., 4 квартал 2010 р. - 22917,00 грн., 1 квартал 2011 р. - 7114,00 грн., 2 квартал 2011 р. -.36646,00 грн.

2) п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 185.1ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість всього у сумі 59890,00 грн., у т.ч.: вересень - 2010 р. - 4000,00 грн., жовтень 2010 року - 7333,00 грн., листопад 2010 року - 5000,00 грн., грудень 2010 року - 6000,00 грн., березень 2011 року - 5961,00 грн., квітень 2011 року - 22386,00 грн., травень 2011 року - 9480,00 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в бюджет у сумі 59890,00 грн., що належить до сплати в бюджет.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 22.02.2013 р. №0003151502 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 65474,25 грн., з яких за основним платежем 59890,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 5584,25 грн. (а.с.19) та № 0001671501 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 80434,75 грн., з яких за основним платежем 71677,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 8757,75 грн.(а.с.21).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачеві грошові зобов'язання з податку на прибуток та штрафні санкції, оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентами та як наслідок, безпідставно виніс податкові повідомлення - рішення щодо позивача, нарахувавши грошові зобов'язання та штрафні санкції

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час здійснення господарських операцій, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ПП "Аланар" (код ЄДРПОУ 36951716), ПП "Ньютехнолоджи" (код ЄДРПОУ 36951648), БВП "Строитель плюс" (код ЄДРПОУ 31263808) на підставі договорів.

Між позивачем (Покупець) та ПП "Аланар" (Продавець) був укладений договір купівлі - продажу труб та фітинів №95 від 01.04.2011р., згідно якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцю труби та фітинги (далі Товар) в асортименті та об'ємах відповідно до накладних на момент передачі.

Колегією суддів безперечно встановлено, що для підтвердження фактичного існування договірних відносин та реального настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, були використані первинні документи, на підставі яких у бухгалтерському та податковому обліку відображено отримані товари від ПП "Аланар" у квітні, травні 2011 р., а саме: податкові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи.

Загальна вартість договору за перевіряємий період складає 168454,33 грн., в тому числі ПДВ 28075,72 грн. Розрахунки проводилися у безготівковій формі про що свідчать банківські виписки.

Також, між позивачем (Замовник) та БВП "Строитель плюс" (Виконавець) були укладені наступні договори:

- №1023 від 27.09.2010 р. про надання транспортних послуг, згідно якого Виконавець надає транспортні послуги по перевезенню вантажу Замовнику.

- №404 від 01.03.2011р. про надання транспортних послуг, згідно якого Виконавець своїми силами та транспортом надає транспортні послуги по перевезенню вантажу Замовнику у об'ємі, кількості та за адресом, відповідно заявок Замовника на протязі дії цього Договору.

Про фактичне існування договірних відносин та реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, свідчать податкові накладні, акти наданих послуг, підписані обома сторонами договору, що є безпосереднім фактом підтвердження виконання узятих за договором зобов'язань і, відповідно, фактом виконання робіт.

Отже, загальна вартість договорів за перевіряємий період складає 156500,00 грн., в тому числі ПДВ 23683,32 грн.

Розрахунки проводилися у безготівковій формі. Згідно банківських виписок на рахунок БВП "Строитель плюс" перераховано усього 156500,00 грн.

Між позивачем (Покупець) та ПП "Ньютехнолоджи" (Продавець) був укладений договір купівлі - продажу труб, фітингів та обладнання №б/н, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцю труби, фітингі та обладнання (далі Товар) в асортименті та об'ємах відповідно до накладних на момент передачі.

Фактичне існування договірних відносин та реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, свідчать податкова накладна №39 від 01.04.2011р. на суму 14640 грн. у т.ч. ПДВ 2440 грн.. видаткова накладна №РН-39/04 від 01.04.2011р. на суму 14640 грн., у т.ч. ПДВ - 2440 грн., рахунок - фактура №СФ-38/04 від 01.04.2011р.

- податкова накладна №58 від 17.03.2011р. на суму 19745,65 грн. у т.ч. ПДВ 3290,94грн., видаткова накладна №РН-56/03 від 17.03.2011р. на суму 19745,65 грн., у т.ч. ПДВ -3290,94грн., рахунок - фактура №СФ-47/03 від 17.03.2011р.

Отже, загальна вартість договору за перевіряємий період складає 34385,65 грн., в тому числі ПДВ 5730,24 грн.

Розрахунки проводилися у безготівковій формі. Згідно банківських виписок на рахунок ПП "Ньютехнолоджи" перераховано усього 48114,27 грн.

На підставі викладеного, та враховуючи що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача (ПП "Аланар" (код ЄДРПОУ 36951716), ПП "Ньютехнолоджи" (код ЄДРПОУ 36951648), БВП "Строитель плюс" (код ЄДРПОУ 31263808) були юридичними особами, зареєстрованими як платники податків на додану вартість, позивач мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Зазначені вище обставини залишилися поза увагою податкового органу, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними.

Стосовно заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 71677,00 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно п. 5.1. Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п.5.2.1 п. 5.2 Закону № 334 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, з положень пп. 5.2.1. п. 5.2. включаються до складу валових витрат.

Обмеження щодо неможливості віднесення до валових витрат сум, визначено пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону. Так, зокрема пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

До складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ПП "Аланар" (код ЄДРПОУ 36951716), ПП "Ньютехнолоджи" (код ЄДРПОУ 36951648), БВП "Строитель плюс" (код ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р. віднесена сума 299 450 грн.,

Колегією суддів безперечно встановлено, що валові витрати позивач сформував на підставі господарських операцій, які підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та здійснені фактично.

Крім того, товари, придбані ТОВ "Поліпайпгрупп" у БВП "Строитель - плюс", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" були реалізовані наступним СГД: Кооперативу "Монтажник", ТОВ "Комплект Сервіс 2009", ЗАО "Кримська фруктова компанія", ТОВ "СК Гражданстрой філіал ПМК №8", ТОВ "Полімертех", ДП "Керченський морській порт" , ПП "Арт-холл", ВСП БМЕУ - 6 , ТОВ "Фітосовхоз "Радуга". Факт продажу підтверджується первинними документами, що містяться у справі, складені відповідно до вимог законодавства, зауважень до яких податковий орган не висловив та які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток на суму 71677,00 грн.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.04.13 у справі № 801/2248/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна