Постанова

від 23.07.2013 по справі 1570/6328/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/6328/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.,

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - Віноградової С.А. (за довіреністю);

представника відповідача - Південної митниці - Приймак І.В. (за довіреністю);

представника прокуратури - Вербовщук С.Г. (за посвідченням);

відповідач - ГУДКС України в Одеській області - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автодіо" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю органу Прокуратури, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автодіо" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість та зобов'язання Головне управління Державної казначейської служби в Одеській області здійснити повернення на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автодіо" надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість.

27.06.2013 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, і в остаточній редакції своїх позовних вимог позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю "Автодіо" мита у сумі 2878036, 60 грн. та податку на додану вартість у сумі 6712313, 49 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9590350,09 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автодіо» (ідентифікаційний код 37281544) надмірно сплачених до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю «Автодіо» мита у сумі 2878036, 60 грн. та податку на додану вартість у сумі 6712313, 49 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9590350,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «Автодіо» як покупцем та компаніями: "SCRANTON PACIFIC LLC", "CHARTWAY EXPRESS LLP", "CROSSFIELD INVESTMENTS UK LIMITED","BMW AG" як продавцями, укладено контракти, згідно яких продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати й оплачувати товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Також, як зазначає позивач, TOB «Автодіо» були укладені інші контракти на аналогічних умовах. Позивач зазначає, що згідно інвойсів, які додаються до заяви, TOB «Автодіо», на виконання умов вищезазначених контрактів поставлені товари загальною фактурною вартістю 101752616,63 грн., що відображено у митних деклараціях, однак мито та ПДВ були сплачені з митної вартості, зазначеної у графі 45 митних декларацій (за шостим резервним методом), і ціна товару з урахуванням коригування відповідно до цих декларацій склала 132435765,20 грн., у зв'язку з чим декларантом була здійснена переплата мита та ПДВ.

Позивач зважає на те, що визначення митної вартості товару за резервним методом є неправомірним, оскільки позивачем були надані митниці всі документи, які підтверджують правильність визначення митної вартості за першим методом, а саме: договори, інвойси, митні декларації. При цьому, позивач зазначив, що Південна митниця як орган, на який покладено обов'язок визначати правильність обчислення митної вартості, не проконтролювала те, що платежі до бюджету були сплачені з митної вартості, визначеної за шостим (резервним) методом, яка документально та нормативно не підтверджується. Оскільки позивачем внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачено до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Таким чином, позивач вважає, що у зв'язку зі збільшенням ціни (вартості) товару, державі через Південну митницю та Головне управління Державного казначейства України в Одеській області надмірно сплачені мито у сумі 2878036, 60 грн. та податок на додану вартість у сумі 6712313, 49 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9590350,09 грн. Посилаючись на затверджений наказом ДМС України №618 від 20.07.2007 року (на виконання ст. 43 Податкового кодексу України) Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, позивач зазначив, що останнім передбачається подання заяви довільної форми до загального відділу митного органу для повернення з державного бюджету України митних та інших платежів. На виконання зазначеного Порядку позивачем неодноразово направлялись до Південної митниці заяви про повернення надмірно сплачених коштів, однак Південною митницею не прийнято рішення про повернення позивачу надмірно сплачених до бюджету коштів, що свідчить, на думку позивача, про протиправність бездіяльності Південної митниці.

Відповідач - Південна митниця надала до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.5 а.с. 33-40), в яких просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що з боку Південної митниці відсутні ознаки протиправної бездіяльності, оскільки 22.10.2012 р. на адресу Південної митниці надійшла заява позивача про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ у загальній сумі 9590350,09 грн., та вже 25.10.2012 року Південна митниця надала TOB «АВТОДІО» відповідь. Так, як зазначає відповідач, він не вбачає підстав для повернення надмірно сплачених коштів, оскільки декларантом TOB «АВТОДІО» самостійно заявлено до митного оформлення товари за митною вартістю, визначеною декларантом, з використанням другорядних методів визначення митної вартості. Разом з цим, відповідач посилається на те, що за результатами контролю за правильністю визначення митної вартості Південною митницею прийнято рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом TOB «АВТОДІО» та здійснено митне оформлення за зазначеними у позові ВМД. При цьому, Південна митниця, при проведенні оформлення вантажу, що надійшов на адресу TOB «АВТОДІО», здійснила всі дії, передбачені митним законодавством України та у відповідності до нього. Водночас, як зазначено у запереченнях на адміністративний позов, в усіх ВМД, зазначених в адміністративному позові у гр. 44 відсутні відомості стосовно рішення про визначення митної вартості товарів, при цьому посилання позивача щодо усної відмови Південної митниці є необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено такого поняття. Відтак, відповідач вважає, що у зв'язку з тим, що митна вартість товарів була визначена декларантом ТОВ "Автодіо" самостійно і Південна митниця погодилась з таким методом нарахування мита та ПДВ на підставі цих відомостей про митну вартість товару, тому підстави для повернення митних платежів ТОВ "Автодіо" відсутні.

Відповідач - Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.5 а.с. 29-31), в яких зазначив, що повернення зайво сплачених коштів здійснюється відповідним органом Державного казначейства України на підставі висновків митних органів, шляхом перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку про повернення та протягом п'яти днів від дати отримання висновку про повернення. Оскільки головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області не отримувало від Південної митниці висновок про повернення з Державного бюджету України коштів - надмірно сплаченого мита і ПДВ у загальній сумі 9590350, 09 грн. на користь ТОВ «Автодіо», правовові підстави на здійснення операцій щодо повернення спірної грошової суми у ГУДКСУ в Одеській області відсутні.

Ухвалою, занесеною до журналу судового засідання 13.12.2012 р., на підставі листа, зареєстрованого 07.12.2012 року за вхід. № 39332/2012 (т.5 а.с.41) допущено до участі у справі прокуратуру міста Одеси для представництва інтересів держави.

Представник позивача у судовому засіданні 22.07.2013 року заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві, з урахуванням уточнень до позову, надані пояснення та на надані докази, а також, зважаючи на висновок судово-економічної експертизи.

Представник відповідача - Південної митниці в судовому засіданні 22.07.2013 року заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов, письмових поясненнях та на надані докази.

Представник органу Прокуратури в судовому засіданні 22.07.2013 року проти задоволення адміністративного позову заперечував, підтримавши правову позицію відповідачів та зазначивши, що підстави для визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету ТОВ «Автодіо»коштів,- відсутні.

Представник відповідача - ГУДКС України в Одеській області в судове засідання не прибув, був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи, а тому відповідно до положень ч.4 ст.128 КАС України справа слухалась за його відсутності, за наявними в справі запереченнями представника цього відповідача та письмовими доказами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача Південної митниці, представника прокуратури, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 23.09.2011 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "SCRANTON PACIFIC LLC" (Продавцем) укладено Контракт № SA-23/09 (т.9 а.с. 70-72), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СРТ Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000).

03.02.2011 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "SCRANTON PACIFIC LLC" (Продавцем) укладено Контракт № SA-03/02 (т.9 а.с. 75-77), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється у вигляді передоплати, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2010 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2010).

25.05.2011 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "SCRANTON PACIFIC LLC" (Продавцем) укладено Контракт № SA-25/05 (т.9 а.с. 80-82), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СРТ Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000).

01.09.2011 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "SCRANTON PACIFIC LLC" (Продавцем) укладено Контракт № SA-01/09 (т.9 а.с. 85-87), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється у вигляді передоплати, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2010 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СРТ Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2010).

26.09.2011 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "CHARTWAY EXPRESS LLP" (Продавцем) укладено Контракт № СН-26/09/2011 (т.9 а.с. 90-93), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу на 180 діб, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000).

07.10.2011 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "CHARTWAY EXPRESS LLP" (Продавцем) укладено Контракт № СН-07/10/2011 (т.9 а.с. 96-99), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000).

18.10.2011 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "CHARTWAY EXPRESS LLP" (Продавцем) укладено Контракт № СНА-10/2010 (т.9 а.с. 101-104), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу на 180 діб, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР, CIF, DDU, DAF, СРТ кордон України (у редакції INCOTERMS-2000).

17.02.2011 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "CHARTWAY EXPRESS LLP" (Продавцем) укладено Контракт № СН-04/02/2011 (т.9 а.с. 107-110), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу на 180 діб, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2010 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2010).

11.05.2011 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "CHARTWAY EXPRESS LLP" (Продавцем) укладено Контракт № СН-11/05/2011 (т.9 а.с. 113-116), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу на 180 діб, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000).

16.06.2011 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "CHARTWAY EXPRESS LLP" (Продавцем) укладено Контракт № СН-16/06/2011 (т.9 а.с. 119-122), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу на 180 діб, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000).

13.07.2011 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "CHARTWAY EXPRESS LLP" (Продавцем) укладено Контракт № СН-13/07/2011 (т.9 а.с. 125-128), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу на 180 діб, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000).

17.02.2011 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "BMW AG" (Продавцем) укладено Контракт № BMG -02/2011 (т.9 а.с. 131-134), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу на 180 діб, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Інкотермс 2010 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2010).

04.05.2011 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "BMW AG" (Продавцем) укладено Контракт № BMG -03/2011 (т.9 а.с. 137-140), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу на 180 діб, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - СІР Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000).

17.11.2010 року між ТОВ «Автодіо» (покупцем) та компанією "CROSSFIELD INVESTMENTS UK LIMITED" (Продавцем) укладено Контракт № РА-02/11/2010 (т.9 а.с. 143-146), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу на 180 діб, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - DAF Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000).

На виконання умов зазначених контрактів з компаніями "SCRANTON PACIFIC LLC", "CHARTWAY EXPRESS LLP", "CROSSFIELD INVESTMENTS UK LIMITED", "BMW AG" було поставлено TOB «Автодіо» товар загальною фактурною вартістю 101752616,63 грн ., згідно інвойсів №№: СНА007 від 20.10.2010 року, СНА-016 від 07.11.2010 року, СНА-017 від 07.11.2010 року, СНА-018 від 07.11.2010 року, СНА-019 від 07.11.2010 року, СНА-020 від 07.11.2010 року, СНА-021 від 07.11.2010 року, СНА-022 від 07.11.2010 року, СНА-023 від 07.11.2010 року, СНА-024 від 07.11.2010 року, СНА-025 від 07.11.2010 року, СНА-026 від 07.11.2010 року, СНА-027 від 07.11.2010 року, СНА-028 від 07.11.2010 року, СНА-029 від 07.11.2010 року, СНА-030 від 07.11.2010 року, СНА-012 від 07.11.2010, СНА-013 від 07.11.2010 року, СНА-014 від 07.11.2010, СНА-015 від 07.11.2010, СНА-001 від 07.11.2010,

СНА-002 від 07.11.2010, СНА-003 від 07.11.2010, СНА-004 від 07.11.2010, СНА-005 від 07.11.2010, СНА-006 від 07.11.2010, СНА-007 від 07.11.2010, СНА-008 від 07.11.2010, СНА-009 від 07.11.2010, СНА-010 від 07.11.2010, СНА-011 від 07.11.2010, СНА011 від 25.10.2010 року, СНА-042 від 07.11.2010, СНА-041 від 07.11.2010, СНА-040 від 07.11.2010, СНА-039 від 07.11.2010, СНА-038 від 07.11.2010, СНА-037 від 07.11.2010, СНА-036 від 07.11.2010, СНА-035 від 07.11.2010, СНА-034 від 07.11.2010, СНА-033 від 07.11.2010, СНА-032 від 07.11.2010, СНА-031 від 07.11.2010, СНА-002 від 19.11.2010 року, СНА-005 від 19.11.2010 року, СНА017 від 27.10.2010 року, СНА-001 від 19.11.2010 року, СНА-003 від 19.11.2010 року, СНА-004 від 19.11.2010 року, СНА-002 від 26.11.2010 року, СНА-001від 26.11.2010, СНА-003 від 26.11.2010 року, СНА-002 від 05.12.2010 року, СНА-001 від 05.12.2010 року, СНА-004 від 05.12.2010 року, СНА-003 від 05.12.2010 року, СНА054 від 16.12.2010 року, СНА-004 від 25.12.2010 року, СНА-001 від 25.12.2010 року, СНА-002 від 05.02.2011, СНА-001 від 05.02.2011 року, СНА-001від 02.01.2011 року, СНА-001 від 06.02.2011року, СНА-001від 17.02.2011 року, СНА-002 від 17.02.2011 року, СНА-003 від 25.12.2010 року, СНА-002 від 25.12.2010 року, СНА-004 від 25.12.2010 року, СНА072 від 26.01.2011року, СНА-001 від 26.02.2011 року, СНА-001від 20.05.2011 року, СНА-002 від 20.05.2011року, СНА-003 від 01.06.2011 року, СНА-001від 01.06.2011 року, СНА-001від 28.06.2011 року, СНА-001 від 19.07.2011 року, СНА 010від 20.10.2010 року, СНА 002 від 18.10.2010 року, СНА005 від 20.10.2010 року, СНА001 від 18.10.2010 року, СНА008 від 20.10.2010 року, СНА006 від 20.10.2010 року, СНА003 від 18.10.2010 року, СНА004 від 18.10.2010 року, СНА013 від 25.10.2010 року, СНА009 від 20.10.2010 року, СНА016 від 26.10.2010 року, СНА015 від 26.10.2010 року, СНА012 від 25.10.2010 року, СНА014 від 26.10.2010 року, СНА024 від 07.11.2010 року, СНА025 від 07.11.2010 року, СНА026 від 07.11.2010 року, СНА018 від 01.11.2010 року, СНА026 від 07.11.2010 року, СНА022 від 08.11.2010 року, СНА019 від 01.11.2010 року, СНА030 від 14.11.2010 року, СНА029 від 14.11.2010 року, СНА027 від 12.11.2010 року, СНА028 від 12.11.2010 року, 02/11/2010 від 17.11.2010 року, 01/11/2010 від 17.11.2010 року, СНА021 від 08.11.2010 року, СНА023 від 08.11.2010 року, СНА031 від 19.11.2010 року, СНА044 від 01.12.2010 року, СНА039 від 25.11.2010 року, СНА041 від 29.11.2010 року, СНА032 від 23.11.2010 року, СНА038 від 23.11.2010 року, СНА020 від 08.11.2010 року, СНА034 від 23.11.2010 року, СНА042 від 01.12.2010 року, СНА035 від 23.11.2010 року, СНА036 від 23.11.2010 року, СНА046 від 03.12.2010 року, СНА043 від 01.12.2010 року, СНА037 від 23.11.2010 року, СНА048 від 10.12.2010 року, СНА052 від 14.12.2010 року, СНА045 від 03.12.2010 року, СНА047 від 09.12.2010 року, СНА049 від 15.12.2010 року, СНАО33 від 23.11.2010 року, СНА051 від 15.12.2010 року, СНА050 від 15.12.2010 року, СНА053 від 20.12.2010 року, СНА048 від 14.12.2010 року, СНА056 від 07.01.2011 року, СНА058 від 07.01.2011 року, СНА057 від 07.01.2011 року, СНА055 від 22.12.2010 року, СНА063 від 17.01.2011 року, СНА070 від 24.01.2011року, СНА069 від 24.01.2011 року, СНА071від 24.01.2011 року, СНА065 від 23.01.2011 року, СНА067 від 20.01.2011 року, СНА068 від 21.01.2011 року, 0273 від 04.02.2011 року, СН002 від 03.02.2011 року, 0272 від 04.02.2011 року, СНА061 від 14.01.2011 року, СНА062 від 14.01.2011 року, СНА059 від 14.01.2011 року, 0271 від 04.02.2011 року, СНА075 від 02.02.2011 року, СНА074 від 02.02.2011року, СНА060 від 14.01.2011 року, СНА073 від 28.01.2011 року, СН004 від 17.02.2011року, СН003 від 17.02.2011 року, СН006 від 17.02.2011 року, BMG-02/2011-01 від 17.02.2011 року, СНА081 від 18.02.2011 року, СНА077 від 18.02.2011року, СНА084 від 26.02.2011 року, СНА080 від 18.02.2011 року, СНА078 від 18.02.2011 року, СНА079 від 18.02.2011 року, СНА076 від 17.02.2011 року, СН005 від 17.02.2011 року, СН007 від 10.03.2011 року, СНА085 від 03.03.2011 року, СНА083 від 28.02.2011 року, СНА086 від 03.03.2011 року, СНА082 від 23.02.2011 року, СНА095 від 08.04.2011 року, СНА088 від 14.04.2011 року, СНА090 від 07.04.2011 року, СНА087 від 22.03.2011 року, СНА089 від 04.04.2011 року, СНА098 від 13.04.2011 року, СНА099 від 21.04.2011 року, СНА091 від 08.04.2011 року, CHA100 від 22.04.2011 року, CHA096 від 08.04.2011 року, 0275 від 24.03.2011 року, CHA092 від 08.04.2011 року, CHA093 від 08.04.2011 року, CHA089 від 04.04.2011 року, СНA094 від 08.04.2011 року, CHA103 від 04.05.2011 року, СНA110 від 16.05.2011 року, СНA104 від 04.05.2011 року, СНA102 від 04.05.2011 року, CHA101 від 04.05.2011 року, СНA106 від 14.05.2011 року, СН008 від 11.05.2011 року, СНА105 від 10.05.2011 року, СНА117 від 20.05.2011 року, СНА-004 від 20.05.2011 року, СНА-003 від 20.05.2011 року, СНА087 від 22.03.2011 року, СНА116 від 20.05.2011 року, СНА108 від 16.05.2011 року, СНА115 від 20.05.2011 року, СНА111 від 18.05.2011 року, СНА113 від 18.05.2011 року, СНА122 від 27.05.2011 року, 0292 від 25.05.2011 року, 20-BMW/11 від 04.05.2011 року, СНА109 від 16.05.2011 року, СНА107 від 16.05.2011 року, СНА114 від 18.05.2011 року, СНА-005 від 01.06.2011 року, СНА-004 від 01.06.2011 року, СНА-006 від 01.06.2011 року, СНА121 від 26.05.2011 року, СНА120 від 20.05.2011 року, СНА119 від 20.05.2011 року, СНА118 від 20.05.2011 року, СНА124 від 03.06.2011 року, СНА123 від 03.06.2011 року, СНА125 від 06.06.2011 року, СНА126 від 06.06.2011 року, СНА127 від 06.06.2011 року, СНА132 від 14.06.2011 року, СНА131 від 10.06.2011 року, СНА128 від 06.06.2011 року, СНА129 від 06.06.2011 року, СНА130 від 10.06.2011 року, СН009 від 16.06.2011 року, СН010 від 21.06.2011 року, СНА133 від 17.06.2011 року, СНА136 від 27.06.2011 року, СНА134 від 22.06.2011 року, СНА-002 від 28.06.2011 року, СНА135 від 22.06.2011 року, СН013 від 13.07.2011 року, СН012 від 13.07.2011 року, СН011 від 13.07.2011 року, СНА142 від 18.07.2011 року, СНА141 від 18.07.2011 року, СНА140 від 18.07.2011 року, СНА138 від 07.07.2011 року, СНА137 від 01.07.2011 року, СНА144 від 22.07.2011 року, СНА143 від 22.07.2011 року, СНА145 від 28.07.2011 року, СHA147 від 31.07.2011 року, СНА139 від 14.07.2011 року, CHA146 від 28.07.2011 року, 0294 від 08.08.2011 року, 0293 від 08.08.2011 року, СН014 від 05.08.2011 року, СН015 від 05.08.2011 року, СНА148 від 15.08.2011 року, 0295 від 01.09.2011 року, СНА150 від 01.09.2011 року, СНА149 від 01.09.2011 року, СНА151 від 02.09.2011 року, СНА152 від 07.09.2011 року, СНА154 від 15.09.2011 року, СНА153 від 15.09.2011 року, СН016 від 26.09.2011року, 0296 від 23.09.2011 року, СН019 від 07.10.2011 року, СН018 від 07.10.2011 року, СН017 від 07.10.2011 року, СНА160 від 10.10.2011 року, СНА159 від 10.10.2011 року (т.5-т.9).

Судом встановлено, що позивачем до Південної митниці подані вантажні митні декларації, відповідно до яких задекларовані товари, поставлені ТОВ «Автодіо» згідно вищевказаних інвойсів, а саме, вантажні митні декларації: від 29.10.2010 року № 500040011/2010/009404, від 13.11.2010 року № 500040404/2010/005136, від 13.11.2010 року № 500040404/2010/005135, від 13.11.2010 року № 500040404/2010/005134, від 16.11.2010 року № 500040404/2010/005183, від 22.11.2010 року № 500040404/2010/005283, від 09.12.2010 року № 500040404/2010/005741, від 09.12.2010 року № 500040404/2010/005740, від 09.12.2010 року № 500040403/2010/004701, від 14.12.2010 року № 500040404/2010/005907, від 10.12.2010 року № 500040404/2010/005775, від 14.12.2010 року № 500040404/2010/005910, від 09.12.2010 року № 500060702/2010/005459, від 09.12.2010 року № 500060702/2010/005458, від 09.12.2010 року № 500060702/2010/005470, від 14.12.2010 № 500060702/2010/005535, від 14.12.2010 року № 500060702/2010/005533, від 14.12.2010 року № 500060702/2010/005534, від 18.12.2010 року № 500060702/2010/005609, від 23.12.2010 року № 500040404/2010/006188, від 29.12.2010 року № 500060702/2010/005782, від 05.01.2011 року № 500060702/2011/000053, від 21.02.2011 року № 500040404/2011/000920, від 21 02.2011 року № 500040404/2011/000918, від 11.02.2011 року № 500060702/2011/000584, від 25.02.2011 року № 500040404/2011/000995, від 26.02.2011 року № 500040404/2011/001020, від 26.02.2011 року № 500040404/2011/001021, від 25.02.2011 року № 500060702/2011/000794, від 02.03.2011 року № 500040015/2011/000700, від 03.03.2011 року № 500040404/2011/001124, від 28.05.2011 року № 500040404/2011/003221, від 28.05.2011 року № 500040404/2011/003220, від 09.06.2011 року № 500040404/2011/003415, від 09.06.2011 року № 500040404/2011/003416, від 07.07.2011 року № 500040404/2011/003888, від 26.07.2011 року № 500040404/2011/004233, від 27.10.2010 року № 500040404/2010/004695, від 29.10.2010 року № 500040011/2010/009321, від 29.10.2010 року № 500040011/2010/009398, від 01.11.2010 року № 500040011/2010/009323, від 01.11.2010 року № 500040011/2010/009402, від 01.11.2010 року № 500040011/2010/009399, від 02.11.2010 року № 500040403/2010/004092, від 02.11.2010 року № 500040403/2010/004091, від 04.11.2010 року № 500040403/2010/004158, від 04.11.2010року № 500040404/2010/004927, від 05.11.2010 року № 500040403/2010/004189, від 10.11.2010 року №500040403/2010/004273, від 10.11.2010 року № 500040403/2010/004275, від 11.11.2010 року № 500040403/2010/004283, від 13.11.2010 року № 500040404/2010/005129, від 13.11.2010 року № 500040404/2010/005133, від 13.11.2010 року № 500040404/2010/005132, від 13.11.2010 року № 500040404/2010/005131, від 22.11.2010 року № 500040404/2010/005289, від 23.11.2010 року № 500040011/2010/012113, від 24.11.2010 року № 500040404/2010/005363, від 26.11.2010 року № 500040404/2010/005466, від 27.11.2010 року № 500040404/2010/005470, від 01.12.2010 року №500040015/2010/000413, від 01.12.2010 року № 500040015/2010/000412, від 02.12.2010 року № 500040015/2010/000420, від 02.12.2010 року № 500040015/2010/000421, від 02.12.2010 року № 500040011/2010/013007, від 09.12.2010 року № 500040404/2010/005739, від 09.12.2010 року № 500040404/2010/005743, від 09.12.2010 року № 500040403/2010/004702, від 10.12.2010 року № 500040404/2010/005815, від 10.12.2010 року № 500040404/2010/005816, від 10 12.2010 року № 500040015/2010/000520, від 10.12.2010 року № 500040015/2010/000522, від 10.12.2010 року № 500040015/2010/000519, від 10.12.2010 року № 500040015/2010/000521, від 15.12.2010 року № 500040404/2010/005965, від 15.12.2010 року № 500040015/2010/000564, від 17.12.2010 року № 500040015/2010/000589, від 17.12.2010 року № 500040404/2010/006044, від 17.12.2010 року № 500040403/2010/004791, від 20.12.2010 року № 500040015/2010/000540, від 20.12.2010 року № 500040403/2010/004816, від 23.12.2010 року № 00040404/2010/006191, від 23.12.2010 року № 500040404/2010/006189, від 24.12.2010 року № 500040404/2010/006213, від 25.12.2010 року № 500040015/2010/000718, від 25.12.2010 року № 500040015/2010/000719, від 25.12.2010 року № 500040015/2010/000717, від 28.12.2010 року № 500040015/2010/000763, від 28.12.2010 року № 500040403/2010/004940, від 11.01.2011 року № 500040404/2011/000132, від 11.01.2011 року № 500040404/2011/000136, від 01.02.2011 року № 500040404/2011/000187, від 01.02.2011 року №500040404/2011/000186, від 01.02.2011 року № 500040403/2011/000079, від 02.02.2011 року № 500040404/2011/000554, від 04.02.2011 року № 500040606/2011/000141, від 04.02.2011 року № 500040606/2011/000139, від 04.02.2011року № 500040606/2011/000140, від 04.02.2011 року № 500040404/2011/000593, від 07.02.2011 року № 500040015/2011/000294, від 10.02.2011 року № 500040403/2011/000373, від 11.02.2011 року № 500040015/2011/000369, від 11.02.2011 року № 00040015/2011/000370, від 11.02.2011 року № 500040015/2011/000371, від 11.02.2011 року № 500040403/2011/000392, від 11.02.2011 року № 500040403/2011/000391, від 11.02.2011 року № 500040403/2011/000393, від 12.02.2011 року № 500040015/2011/000373, від 12.02.2011року № 500040606/2011/000159, від 12.02.2011 року № 500040606/2011/000160, від 16.02.2011 року № 500040403/2011/000430, від 17.02.2011 року № 500040403/2011/000437, від 01.03.2011 року № 500040015/2011/000670, від 01.03.2011 року № 500040015/2011/000671, від 01.03.2011 року № 500040015/2011/000672, від 01.03.2011 року № 500040015/2011/000673, від 02.03.2011 року № 500040015/2011/000699, від 02.03.2011 року № 500040015/2011/000701, від 03.03.2011 року №500040404/2011/001123, від 03.03.2011 року № 500040015/2011/000716, від 03.03.2011 року № 500040015/2011/000714, від 03 03.2011 року № 500040015/2011/000715, від 10.03.2011 року № 500040404/2011/001284, від 10.03.2011 року № 500040015/2011/000749, від 18.03.2011 року № 500040015/2011/000874, від 18.03.2011 року № 500040015/2011/000884, від 19.03.2011 року № 500040404/2011/001452, від 19.03.2011 року № 500040015/2011/000885, від 21.03.2011 року № 500040404/2011/001545, від 28.04.2011 року № 500040015/2011/001474, від 05.05.2011 року № 500040404/2011/002749, від 05.05.2011 року № 500040403/2011/001170, від 06.05.2011 року № 500040403/2011/001176, від 06.05.2011 року № 500040606/2011/000474, від 06.05.2011 року № 500040403/2011/001177, від 06.05.2011 року № 500040403/2011/001178, від 07.05.2011 року № 500040403/2011/001191, від 10.05.2011 року № 500040015/2011/001574, від 10.05.2011 року № 500040015/2011/001573, від 11.05.2011 року № 500040015/2011/001589, від 11.05.2011 року № 500040015/2011/001592, від 11.05.2011 року № 500040015/2011/001591, від 14.05.2011 року № 500040606/2011/000508, від 14.05.2011 року № 500040015/2011/001621, від 18.05.2011 року № 500040606/2011/000513, від 26.05.2011 року № 500040606/2011/000565, від 26.05.2011 року № 500040403/2011/001429, від 26.05.2011 року № 500040403/2011/001424, від 26.05.2011 року № 500040403/2011/001430, від 26.05.2011 року № 500040403/2011/001427, від 26.05.2011 року №500040403/2011/001428, від 26.05.2011 року № 500040404/2011/003168, від 26.05.2011 року № 500040015/2011/001812, від 26.05.2011 року № 500040403/2011/001426, від 28.05.2011 року № 500040403/2011/001445, від 28.05.2011року № 500040404/2011 /003222, від 28.05.2011 року № 500040404/2011/003223, від 30.05.2011року №500040403/2011/001466, від 01.06.2011 року № 500040015/2011/001865, від 01.06.2011 року № 500040015/2011/001860, від 01.06.2011 року № 500040404/2011/003297, від 02.06.2011 року № 500040404/2011/003303, від 03.06.2011 року № 500040015/2011/001914, від 03.06.2011 року № 500040403/2011/001521, від 03.06.2011 року № 500040015/2011/001903, від 03.06.2011 року № 500040015/2011/001911, від 03.06.2011 року № 500040015/2011/001912, від 03.06.2011 року № 500040015/2011/001913, від 03.06.2011 року № 500040606/2011/000618, від 06.06.2011 року № 500040015/2011/001942, від 07.06.2011 року №500040606/2011/000645, від 09.06.2011 року № 500040404/2011/003414, від 09.06.2011 року № 500040404/2011/003409, від 09.06.2011 року № 500040404/2011/003411, від 09.06.2011 року № 500040404/2011/003413, від 09.06.2011 року № 500040403/2011/001570, від 09.06.2011 року № 500040403/2011/001571, від 10.06.2011 року № 500040403/2011/001579, від 10.06.2011 року № 500040403/2011/001578, від 14.06.2011 року № 500040606/2011/000674, від 14.06.2011 року № 500040606/2011/000673, від 17.06.2011 року № 500040403/2011/001659, від 20.06.2011 року № 500040403/2011/001669, від 20.06.2011 року № 500040403/2011/001667, від 20.06.2011 року № 500040403/2011/001670, від 22.06.2011 року № 500040015/2011/002189, від 24.06.2011 року № 500040015/2011/002262, від 01.07.2011 року № 500040404/2011/003780, від 06.07.2011 року № 500040404/2011/003356, від 06.07.2011року № 500040404/2011/003358, від 06.07.2011 року № 500040404/2011/003359, від 07.07.2011 року № 500040404/2011/003389, від 20.07.2011 року № 500040015/2011/002559, від 20.07.2011 року № 500040015/2011/002560, від 20.07.2011 року № 500040015/2011/002563, від 21.07.2011 року № 500040015/2011/002715, від 21.07.2011 року № 500040015/2011/002716, від 26.07.2011 року № 500040404/2011/004234, від 29.07.2011року № 500040403/2011/001936, від 01.08. 2011 року № 500040403/2011/001971, від 01.08.2011 року № 500040404/2011/004351, від 04.08.2011 року № 500040015/2011/002932, від 04.08.2011 року № 500040404/2011/004383, від 11.08.2011 року № 500040403/2011/002041, від 12.08.2011 року № 500040015/2011/003089, від 16.08.2011 року № 500040015/2011/003120, від 16.08.2011 року № 500040015/2011/003123, від 23.08.2011 року № 500040015/2011/003299, від 06.09.2011 року № 500040015/2011/003502, від 07.09.2011 року № 500040403/2011/002236, від 14.09.2011 року № 00040404/2011/005158, від 15.09.2011року № 500040404/2011/005164, від 22.09.2011 року № 00040403/2011 /002418, від 06.10.2011року № 500040011/2011/020007, від 06.10.2011 року № 500040011/2011/020019, від 19.10.2011 року №500040011/2011/021068, від 19.10.2011 року № 500040011/2011/021070, від 20.10.2011 року № 500040011/2011/021155 (т.5 -т.9).

Фактурна вартість товарів згідно інвойсів (ціна договору), зазначена в деклараціях, у графі " 22" та загальна фактурна вартість товарів згідно всіх декларацій склала 101752616,63 грн .

Як зазначено позивачем, Південною митницею було усно відмовлено у прийнятті митних декларацій, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України, у зв'язку із нібито заниженням митної вартості товару, що імпортується.

У зв'язку з цим, ТОВ «Автодіо» у графі 45 вантажних митних декларацій здійснило коригування митної вартості товару, що імпортується, за шостим (резервним) методом та зазначило митну вартість, вказану Південною митницею, в результаті чого загальна вартість товару склала 12262556,20 грн., що вбачається із вже досліджених судом декларацій.

В результаті збільшення митної вартості товару, збільшилась загальна сума сплаченого декларантом мита, яке склало 2878036, 60 грн. та податку на додану вартість, сума якого склала 6712313, 49 грн .

Зазначені ВМД були прийняті Південною митницею до оформлення без зауважень та здійснено митне оформлення товару.

ТОВ «Автодіо» сплачено до державного бюджету мито, яке склало 2878036, 60 грн. та податок на додану вартість, сума якого склала 6712313, 49 грн, про що свідчать наявні відмітки Південної митниці на вантажних митних деклараціях.

17.08.2012 року ТОВ «Автодіо» звернулось до Південної митниці із заявою № 17-08/1 про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ (т.9 а.с.174-175). Вказану заяву позивачем було надіслано до Південної митниці, що підтверджується квитанцією Укрпошти № 354 (т.9 а.с.176), проте, як встановлено судом, на вказану заяву позивач відповіді не отримав.

18.10.2012 року ТОВ «Автодіо» знову звернулось із заявою № 18-10/2 до Південної митниці про повернення надмірно сплачених коштів (т.9 а.с.177-178).

У відповідь на вказану заяву позивач отримав від Південної митниці лист від 25.10.2012 року № 8/42-02/21666, у якому остання зазначила, що декларантом ТОВ «Автодіо» було самостійно заявлено до митного оформлення товари за митною вартістю, визначеною декларантом, з використанням другорядного методу визначення митної вартості (резервного). За результатами контролю за правильністю визначення митної вартості Південною митницею прийнято рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та здійснено митне оформлення за наданими ВМД (т.9 а.с.181-182).

Вирішуючи питання щодо правомірності заявлених позовних вимог ТОВ «Автодіо», суд виходить з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Митним кодексом України від 11 липня 2002 року N 92-IV (надалі - МК України), а також прийнятими на виконання положень Митного кодексу України іншими нормативно-правовими актами, які стосуються митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також визначення митної вартості товарів, сплати митних платежів.

Згідно з п.15 ст.1 МКУ від 11.07.2002 року митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів.

Відповідно до ст.10 МК України від 11.07.2002 року при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Статтею 40 МК України від 11.07.2002 року визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України та передбачає виконання цими органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної

Статтею 265 МК України від 11.07.2002 року визначено, що митний орган здійснює також контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Статтею 86 МКУ передбачено, що у випадку, якщо декларантом не виконано всі умови встановлені митним законодавством, митний орган має право відмовити в прийнятті митної декларації; відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Згідно вимог ч. 4 статті 273 МК України (яка регламентує застосування шостого резервного методу визначення митної вартості), якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово проінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

При цьому, Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, якій втратив чинність з 01.06.2012 року, та діяв на час виникнення спірних правовідносин, був встановлений перелік документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, які декларант зобов'язаний подати. У разі необхідності для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документі або якщо він відмовився від їх надання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно законодавства (п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження).

Так для підтвердження митної вартості товарів подаються, зокрема, бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, передбачених зазначеним Порядком.

Судом встановлено, що декларантом були подані до митниці необхідні для митного оформлення товару документи, що підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору): зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунки-фактури (інвойси), ВМД, в яких зазначена фактурна (договірна) вартість товару (графи 22,42 ВМД).

Судом також встановлено, що митні платежі позивачем були сплачені з митної вартості товарів. При цьому суд зазначає, що вищенаведені обставини не заперечуються сторонами, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Водночас, суд зазначає, що Південна митниця, як суб'єкт владних повноважень, не позбавлена обов'язку у випадку самостійного визначення декларантом митної вартості за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості перевіряти правильність його застосування, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 262 МК України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2. за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4. на основі віднімання вартості; 5. на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6. резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ст.267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Частиною 3 ст. 266 МК України передбачено, що, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Цією ж статтею передбачено, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, резервний метод може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання попередніх методів визначення вартості.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Згідно зі ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 30.10.1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

В свою чергу, Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що первинний метод митного оцінювання визначений у Статті 1 (тобто, за ціною угоди з товарами, які ввозяться), і імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї Статті, коли умови, передбачені в ній, виконано.

Метою прийняття Угоди про застосування статті VII ГАТТ, в тому числі, є: вироблення правил для їх застосування положень статті VII ГАТТ з тим, щоб надати більшої однорідності та певності при їх застосуванні.

Отже, потреби в справедливій, однорідній та нейтральній системі оцінювання товарів для митних цілей, яка запобігає використанню довільних або надуманих митних вартостей, передбачає, що основою для оцінювання товарів для митних цілей більшою мірою має бути контрактна вартість товарів, які оцінюються.

Митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень Статті 8 за умови, що: (a) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або використання товарів покупцем; (b) продаж або ціна не підпадають під якусь умову або міркування, відповідно до якого вартість не може бути визначена відносно товарів, що оцінюються; (c) жодна частина виручки за будь-який подальший перепродаж, розпорядження або використання товарів покупцем не перейде прямо або опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблене відповідне коригування відповідно до положень Статті 8; (d) покупець і продавець не пов'язані між собою або якщо покупець і продавець пов'язані, то контрактна вартість прийнятна для митних цілей згідно з положеннями параграфа 2 Статті 1.

Якщо згадані умови не виконуються, митна вартість не може бути визначена відповідно до ціни угоди з товарами, які ввозяться, послідовно застосовуються інші методи митної оцінки.

В разі відсутності зауважень, митний орган повинен прийняти ціну угоди в якості бази для визначення митної вартості. При цьому наявність інших цін в базі митного органу значення не має.

При цьому, відповідно до ст. 273 МК України митна вартість, визначена за резервним (шостим) методом, не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості, що відповідає приписам ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 р.

Як вбачається із змісту вантажних митних декларацій, на підставі яких митним органом було здійснено розмитнення товару, у них зазначені як фактурна (договірна) вартість товару (графа 22,42), так і митна вартість товару на підставі резервного методу визначення митної вартості (графа 12,45). При цьому, як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, у ТОВ «Автодіо» наявні усі необхідні документи, що підтверджують фактурну вартість товару, у тому числі зовнішньоекономічні договори (контракти) та рахунки - фактури (інвойси), що були надані відповідачу - митному органу під час митного оформлення товару, і які у своїй сукупності документально підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору), та крім того, ці документи відповідають приписам ст. VII Генеральної угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України в своїх рішеннях при вирішенні питань у подібних спірних правовідносинах неодноразово визначав, що згідно норм МК України та підзаконних актів митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Так, Верховним Судом України (постанови від 20.04.2010 року №10/58, від 21.01.2011 року по справі №21-56а10, від 14.11.2011 року по справі №21-213а11, від 21.03.2012 року по справі за позовом ТОВ "ОНВІ" до Житомирської митниці) встановлено, що згідно норм МК України та підзаконних актів митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий Адміністративний суд України у постанові від 19.01.2012 року, справа № к-4577/09 (справа за позовом СПД до Волинської митниці). На думку Вищого Адміністративного суду відсутність вимоги митного органу про надання додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару з наступним винесенням картки відмови у митному оформленні товару, унеможливлює реалізацію права декларанта на доведення митному органу правильності визначення ним митної вартості товарів, зокрема, за першим методом. Митним органом при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен бути дотриманий порядок такого здійснення в частині як забезпечення реалізації права декларанта на доведення правильності заявленої ним митної вартості, так і проведення консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом визначення митної товару.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, оформлення митницею товару згідно з поданою позивачем вантажною митною декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки, а відповідно і може бути оскаржено до суду. При цьому, право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив код товарної номенклатури, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб та в межах закону. Такого висновку дійшов Верховний суд України при прийнятті постанови від 01.12.2009 року по справі за позовом ТОВ "Пластфарма" до Львівської митниці та Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання нечинним митного оформлення товарів та зобов'язання вчинити дії, яка з урахуванням положень ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Крім того, в рішенні від 02.08.2012 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підстав та в межах закону.

В рішенні від 12.03.2013 року по справі №К/9991/88303/11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Разом з цим, в своєму рішенні від 26.03.2013 року за адміністративним позовом "Варра Трейд" до Південної митниці (№К\800/10052/13, №К\800/11330/13, №К/800/13680/13) Вищий адміністративний суд України зазначив, що відповідно до положень МК України для застосування наступних за основним методів визначення митної вартості товарів має бути обґрунтована неможливість застосування першого методу. Безпідставним є застосування третього та шостого методів визначення митної вартості товарів за відсутності доказів та обґрунтування неможливості застосування першого, а потім кожного наступного. Аналогічна правова позиція зазначена в рішенні Вищого Адміністративний суд України від 15.01.2013 року (справа за позовом ТОВ "ГАЛІОН БЕСТ" до Південної митниці), від 02.08.2012 року (справа №К-40568/10 за позовом ТОВ "Толиман ЛТД" до Південної митниці).

Також, своєму рішенні від 27.03.2013 року за позовом ТОВ "АЙТІ-СЕРВІС" до Південної митниці (К/9991/80833/123) Вищий адміністративний суд України зазначив, що за наявності вантажно-митних декларації, в яких у графі 42 зазначена ціна товару за ціною договору, тобто за першим методом, а в графі 45 зазначено коригування ціни товару за шостим методом. Ціна товару за шостим методом (графа 45) значно вище ціни товару за першим методом (графа 42). Платежі до бюджету були сплачені з ціни товару за шостим методом (графа 45 декларацій), внаслідок чого виникла надмірна сплата позивачем до бюджету.

Отже, не враховано те, що у позивача були всі наявні документи, які підтверджують правильність обчислення ціни товару за першим методом, а саме: договори, інвойси, митні декларації (графи 42, 44), які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, при наданні митниці документів, в яких визначена митна вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) обов'язок доказування щодо неможливості застосування цього методу та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів покладається на суб'єкта владних повноважень.

Згідно ухвали від 26 грудня 2012 року судом призначалась судово-економічна експертиза (т.5 а.с.76-79).

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 680 за матеріалами справи №1570/6328/2012, складеного 30 травня 2013 року, нарахування митних платежів, нарахованих Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару компаніями "SCRANTON PACIFIC LLC", "CHARTWAY EXPRESS LLP", "CROSSFIELD INVESTMENTS UK LIMITED", "BMG AG" на адресу ТОВ «Автодіо» у відповідності з вимогами Контракту у розмірі 43124828,11 грн., в тому числі мито у розмірі 12262556,20 грн., ПДВ по митній вартості у розмірі 30862271,91 грн. (12262556,20 + 30862271,91 = 43124828,11), документально не обґрунтовані даними про вартість товару, що поставлявся, відображеного в наданих на дослідження інвойсах та специфікаціях та нормативно не обґрунтовані даними про митну вартість товару, відображену у графі 12 та 47 вантажних митних декларацій. ТОВ «Автодіо» зайво сплачені до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару Компаніями "SCRANTON PACIFIC LLC", "CHARTWAY EXPRESS LLP", "CROSSFIELD INVESTMENTS UK LIMITED", «BMG AG» у відповідності з умовами контракту у розмірі 9590350, 09 грн., у тому числі, мито у розмірі 2878036,60 грн., ПДВ по митній вартості у розмірі 6712313,49грн. (т.5 а.с.114-125).

При цьому, суд не бере до уваги надані з боку відповідача - Південної митниці рецензії на висновки експертних економічних досліджень № 82 від 06.07.2012 року та № 86 від 13.07.2012 року, виконі ОСОБА_5 (т.5 а.с.151-154), оскільки вказані рецензії надані не на висновок судово-економічної експертизи, яка проводилась в межах розгляду адміністративної справи, та стосуються не позивача, а зовсім інших підприємств.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Південна митниця, заперечуючи проти позову, не надала жодного доказу та не обґрунтувала правомірності митного оформлення товару позивача за його митною вартістю визначеною не за першим, а за резервним методом визначення митної вартості товару, не довела здійснення митницею заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів визначення митної вартості, та не пояснила, яким чином перевірялось числове значення складових митної вартості товарів, зазначеної у графі 45 ВМД.

Відповідно до ст. 4 МК України, принципами митного регулювання є, зоеркма, додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; законності; гласності та прозорості.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що митна вартість товару зазначена позивачем у ВМД позивача за резервним методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ, а Південна митниця не вчиняла дій, визначених Митним кодексом України, на виконання прав і обов'язків митних органів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару та процедури визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Судом встановлено, що позивач звертався до Південної митниці з заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, посилаючись на митне оформлення товару не за договірною вартістю товару, а за резервним методом визначення митної вартості товару, проте будь-яких дій з боку Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених мита та ПДВ не здійснено.

Відповідно до ст.ст. 4.18, 4.22 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 року, яка набрала чинності для України 15.09.2011 року, ст. 301 Митного кодексу України від 13.03.2012 року у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суму надміру сплачених платежів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум та митних платежів здійснюється у пріоритетному порядку.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим Кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Частиною 1 ст. 301 Митного кодексу України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Відповідно до вимог ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618 (далі Порядок № 618).

Відповідно до п. 1 Розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку № 618 передбачено, що для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно п. 6 Розділу ІІІ Порядку № 618 керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Відповідно до п.7 Розділу ІІІ Порядку № 618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Згідно вимог Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного Казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147 (далі Порядок №611/147), загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця. Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

Відповідно до п.11 Розділу ІІІ Порядку № 618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Отже, бездіяльність Південної митниці щодо повернення позивачу надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість відповідно до поданої ним заяви у зв'язку з митним оформленням товару позивача не за першим, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, є протиправною.

Крім того, суд критично ставиться до заперечення проти задоволення позову ГУДКС України в Одеській області, яке обґрунтоване тим, що надмірно сплачене ввізне мито та податок на додану вартість ним може бути сплачено лише при наявності відповідного висновку митного органу, якій вони не отримували.

В п.1 Порядку № 611/147 визначено, що його дія не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України „Про виконавче провадження", а також Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011року №845, у якому зазначений механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.

Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач - Південна миниця, яка заперечувала проти адміністративного позову, таких доказів не надала та не довела суду, що діяла підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які посилався в обґрунтування своїх вимог, а тому позовні вимоги ТОВ «Автодіо» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю органу Прокуратури, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених коштів - підлягають задоволенню.

Судові витрати суд вважає за необхідне розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автодіо" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю органу Прокуратури, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених коштів - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодіо» (ідентифікаційний код 37281544) мита у сумі 2878036,60 грн. та податку на додану вартість у сумі 6712313,49 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9590350,09 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодіо» (ідентифікаційний код 37281544) надмірно сплачених до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодіо» мита у сумі 2878036,60 грн. та податку на додану вартість у сумі 6712313,49 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9590350,09 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодіо» (ідентифікаційний код 37281544) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2178,19 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею23 липня 2013 року.

Суддя О.М.Соколенко