Ухвала

від 02.04.2014 по справі 1570/6328/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

02 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/6328/2012

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами заступника прокурора Одеської області, Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодіо» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури Одеської області, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення надмірно сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодіо» (далі - позивач, ТОВ «Автодіо») завернулось з адміністративним позовом до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість та зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області здійснити повернення на користь ТОВ «Автодіо» надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість.

Судом першої інстанції розглядалися вимоги позивача з урахуванням їх уточнень від 27.06.2013 року, згідно яких позивач просив: визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету ТОВ «Автодіо» мита у сумі 2878036,60 грн. та ПДВ у сумі 6712313,49 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9590350,09 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Автодіо» надмірно сплачених до бюджету ТОВ «Автодіо» мита у сумі 2 878 036,60 грн. та ПДВ у сумі 6 712 313,49 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9 590 350,09 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету ТОВ «Автодіо» мита у сумі 2 878 036,60 грн. та ПДВ у сумі 6 712 313,49 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9 590 350,09 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Автодіо» надмірно сплачених до бюджету ТОВ «Автодіо» мита у сумі 2 878 036,60 грн. та ПДВ у сумі 6 712 313,49 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9 590 350,09 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Автодіо» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 178,19 грн.

Апелянтами на зазначену постанову подані апеляційні скарги. Апелянти просять оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодіо» 23.09.2011 р. було укладено Контракт № SA-23/09 з компанією «SCRANTON PACIFIC LLC», згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Валюта Контракту згідно п. 2.3. - євро, валюта платежу згідно п. 3.2. - долари США або євро. Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Инкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - CPT Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000) - згідно п. п. 4.2, 4.4 Контракту.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодіо» (Покупцем) 18.10.2010 р. було укладено Контракт № CHA-10/2010 з компанією «CHARTWAY EXPRESS LLP» (Продавцем), згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Валюта Контракту згідно п. 2.3. - долари США, валюта платежу згідно п. 3.2. - долари США або євро. Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Инкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - CIP, CIF, DDU, DAF, CPT (у редакції INCOTERMS-2000) - згідно п. п. 4.2, 4.4 Контракту .

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодіо» (Покупцем) 17.11.2010 р. було укладено Контракт № PA-02/11/2010 з компанією «CROSSFIELD INVESTMENTS UK LIMITED» (Продавцем), згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Валюта Контракту згідно п. 2.3. - євро, валюта платежу згідно п. 3.2. - долари США або євро. Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Инкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - DAF Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000) - згідно п. п. 4.2, 4.4 Контракту.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодіо» (Покупцем) 03.02.2011 р. було укладено Контракт № SA-03/02 з компанією «SCRANTON PACIFIC LLC» (Продавцем), згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Валюта Контракту згідно п. 2.3. - євро, валюта платежу згідно п. 3.2. - долари США або євро. Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Инкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - CIP Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000) - згідно п. п. 4.2, 4.4 Контракту.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодіо» (Покупцем) 17.02.2011 р. було укладено Контракт № CH-04/02/2011 з компанією «CHARTWAY EXPRESS LLP» (Продавцем), згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Валюта Контракту згідно п. 2.3. - євро, валюта платежу згідно п. 3.2. - долари США або євро. Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Инкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - CIP Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000) - згідно п. п. 4.2, 4.4 Контракту.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодіо» (Покупцем) 17.02.2011 р. було укладено Контракт № BMG-02/2011 з компанією «BMG AG» (Продавцем), згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати Товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Валюта Контракту згідно п. 2.3. - євро, валюта платежу згідно п. 3.2. - долари США або євро. Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ Инкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - CIP Starokazache (Ukraine) (у редакції INCOTERMS-2000) - згідно п. п. 4.2, 4.4 Контракту. Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодіо» були укладені з нерезидентами інші контракти на аналогічних умовах, що підтверджується матеріалами справи.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов вказаних Контрактів компаніями-нерезидентами Товариству з обмеженою відповідальністю «Автодіо» були поставлені товари на загальну суму 101 752 616 гривень 63 копійки.

Дані щодо фактурної вартості товарів, які були поставлені компаніями-нерезидентами Товариству з обмеженою відповідальністю «Автодіо» на виконання умов зовнішньоекономічних контрактів на загальну суму 101 752 616 гривень 63 копійки відображені у графах 22, 42 вантажних митних декларацій, та підтверджені інвойсами, які додані до кожної вантажної митної декларації.

Колегією суддів встановлено, що мито у розмірі 12 262 556 гривень 20 копійок та податок на додану вартість у розмірі 30 862 271 гривень 91 копійка були сплачені з митної вартості товарів, визначеної за шостим методом, що відображено графах 43, 45, 47 митних декларацій, а не з митної вартості за чергу ?першу ?у ?застосовується ?який ?першим методом,

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правильного застосування ст. 273 МК України, згідно якої митна вартість, визначена за резервним (шостим) методом, не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Статтею 259 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу .

Згідно ч.1 ст. 261 МК України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, ?встановлених ?законами ?України.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2. за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4. на основі віднімання вартості; 5. на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6. резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч. 1 ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, що ?даних, ?підтверджених ?документально ?піддаються ?обчисленню. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 р., оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що Південна митниця, заперечуючи проти позову, не надала жодного доказу та не обґрунтувала правомірності митного оформлення товару за його митною вартістю, визначеною не за першим, а за резервним методом визначення митної вартості товару, не довела здійснення митницею заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів визначення митної вартості, та не пояснила, яким чином перевірялось числове значення складових митної вартості товарів, зазначеної у графі 45 вантажних митних декларацій.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які документально підтверджують митну вартість товару за резервним методом (графи 43, 45, 47 митних декларацій), з якої до бюджету були сплачені мито у розмірі 12 262 556 гривень 20 копійок та податок на додану вартість у розмірі 30 862 копійка. ? 91 ?гривень ? 271.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006 № 1766 (в редакції, діючої на момент виникнення спірних правовідносин), для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документі або якщо він відмовився від їх надання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно законодавства (п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що декларантом були подані до митниці необхідні документи для митного оформлення товару, у тому числі зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунки-фактури (інвойси), ВМД , в яких зазначена фактурна (договірна) вартість товару (графа 22,42), які у своїй сукупності документально підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору).

Крім того, колегію суддів досліджено умови зовнішньоекономічних контрактів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодіо» з компаніями-нерезидентами, в яких визначено умови поставки - CIF, CIP кордон України (у редакції INCOTERMS-2000). При тлумаченні термінів дійсного Контракту має чинність документ ІНКОТЕРМС 2000 року й Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року (відповідно до умов контрактів).

Термін «Умови поставки - CIF Одеса, CIF Іллічівськ ( у редакції ІНКОТЕРМС -2000) визначає наступне: СIF - Cost, Insurance and Freight (...named port of destination) - продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати й фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. CIP - Carriage and Insurance Paid to (...named place of destination). Термін означає, що продавець повинен доставить товар названому їм перевізникові. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. За умовами терміна на продавця також покладає обов'язок по забезпеченню страхування від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення на користь покупця (укладання договору страхування з мінімальним покриттям, оплата страхових внесків).

Таким чином, додаткові витрати, пов'язані з перевезенням та страхуванням товару, несе продавець товару відповідно до умов контрактів.

Відповідно до вимог ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1. за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2. за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3. за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4. на основі віднімання вартості; 5. на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6. резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу .

Вимога ч. 3 ст. 266 МК України вказує, що, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу , проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу . У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Цією ж статтею передбачається, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу .

Таким чином, метод 6 (резервний) може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання 1-5 методів визначення вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості, встановленої ч.3 ст. 266 МК України.

Разом з тим, відповідачем - Південною митницею Міндоходів, як суб'єктом владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено неможливість застосування попередніх п'яти методів за митними деклараціями (у графі 43 яких зазначено 6 метод).

Згідно положень ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори виключно в порядку і розмірах, встановлених Законом, а не надмірно.

Митний кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи (Преамбула МК України).

Згідно п. 15 ст. 1 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України.

Відповідно до ст. 4 МК України митне регулювання здійснюється на основі принципів: виключної юрисдикції України на її митній території; виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи; законності; єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; системності; ефективності; додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб; гласності та прозорості.

Таким чином, діяльність митних органів має бути спрямована, зокрема, на забезпечення захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності.

Колегія суддів зазначає, що захист прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності, полягає, серед іншого, й в забезпеченні сплати податків і зборів виключно у розмірах, встановлених законом, а не надмірно.

Факт надмірно сплати позивачем мита та податку на додану вартість підтверджується висновком судово-економічної експертизи, призначеної в ході розгляду справи у суді першої інстанції, та іншими матеріалами справи.

Правова позиція Південної митниці ґрунтується на тому, що митниця повинна реагувати виключно на заниження декларантом митної вартості товарів, а її завищення не передбачає вчинення митницею дій з цього приводу.

Колегія суддів звертає увагу, що вищенаведений пункт 15 ст. 1 МК України вимагає від митниці забезпечити додержання всіх норм законодавства з питань митної справи, а не тлумачити на свою користь відокремлену норму цього Кодексу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зміст контролю правильності визначення митної вартості товарів також передбачає реагування митниці на завищення митної вартості з метою запобігання надмірної сплати декларантом податків і зборів.

З наведеного випливає, що митні органи зобов'язані вчиняти законні дії, незалежно від того, більша чи менша сума митних платежів зазначена у митній декларації при поданні її до митного оформлення,

Також, безпідставними є доводи представника Південної митниці стосовно того, що декларант не звертався до митниці з заявами про випуск товарів під гарантійне зобов'язання, оскільки ст. 264 МК України надає право декларанту (а не встановлює обов'язок) звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори згідно з митною вартістю цих товарів.

Крім того, висновком № 680 судово-економічної експертизи від 30 травня 2013, проведеної за матеріалами справи № 1570/6328/2012, встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодіо» надмірно сплачені до Державного бюджету України митні платежі, обчислені Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару Компаніями «SCRANTON PACIFIC LLC», «CHARTWAY EXPRESS LLP», «BMG AG», «CROSSFIELD INVESTMENTS UK LIMITED», на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодіо» у відповідності до умов Контрактів, у розмірі 9 590 350,09 грн., у тому числі мито у розмірі 2 878 036,60 грн., податок на додану вартість у розмірі 6 712 313,49 грн. Отже, висновком експерта підтверджено факт надмірної сплати позивачем до бюджету коштів у розмірі 9 590 350,09 грн., у тому числі: мита у розмірі

2 878 036,60 грн., податку на додану вартість у розмірі 6 712 313,49 грн.

Таким чином, оцінивши у сукупності наявні докази, а саме: контракт, інвойси, дані митних декларацій, висновок судово-економічної експертизи № 680 від

30 травня 2013 року, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють порядок сплати митних платежів та застосування методів визначення митної вартості товарів, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 4.18 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 р., яка набрала чинності для України 15.09.2011 р., повернення мита та податків здійснюється у випадках, коли встановлено, що відбулася зайва сплата мит та податків в результаті помилки при їхньому нарахуванні. Відповідно до ст. 4.22 вказаної Конвенції у випадках, коли митною службою встановлюється, що надлишкові сплачені суми є результатом помилки з боку митної служби при нарахуванні мит та податків, повернення здійснюється у пріоритетному порядку.

Ст. 301 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI (у редакції від 07.06.2012 р.) передбачено, що у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суму надміру сплачених платежів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум та митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно п. 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування, через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 р. № 25/44, надмірно сплачені митні та інші платежі - це сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007 р.

Згідно п. 1 Розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Колегією суддів встановлено, що позивачем були направлені на адресу Південної митниці заяви від 17.08.2012 р. № 17-08/1, від 18.10.2012 р. № 18-10/2 про повернення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість у загальній сумі 9 590 350,09 гривень у зв'язку з неправильним визначенням митної вартості. Однак, жодних дій щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Автодіо» надмірно сплачених коштів у загальній сумі 9 590 350,09 гривень не здійснено. ?При таких обставинах, колегія суддів вважає, що бездіяльність Південної митниці щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Автодіо» надмірно сплаченого мита у розмірі 2 878 036,60 гривень та надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 6 712 313,49 гривень, у загальній сумі 9 590 350,09 гривень, є протиправною.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги постанову Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року по справі № 21-439а13, на яке посилається представник Південної митниці Міндоходів, оскільки вказано постанова прийнята не з подібних правовідносин. Так предметом позову по справі № 21-439а13 є визнання протиправними та скасування рішення митниці про визначення митної вартості, картки відмови та стягнення надмірно сплаченого ПДВ на підставі цього. Право на повернення коштів з Державного бюджету виникає виключно після подання відповідної заяви. Після проведення відповідної перевірки Митний орган готує висновок, який направляється до органів Держказначейства, які в свою чергу спрямовують кошти Державного бюджету згідно напрямку, вказаному в заяві - на розрахунковий рахунок, в погашення податкового боргу, у рахунок майбутніх платежів.

В ситуації, що розглядалася Верховним Судом України, скасування картки відмови та рішення про визначення митної вартості у судовому порядку є підставою для митного органу для коригування показників ВМД та відображення відповідної суми переплати на обліковій картці платника податків, з якої кошти перераховуються згідно заяви платника - у відповідному напряму (зокрема - на розрахунковий рахунок).

Так, відповідно до п. 1 Порядку відображення відомостей про доплату (повернення) сум митних платежів і відкоригованих фактичних відомостей про товари, які стали відомі після закінчення митного оформлення, затвердженого наказом Державної митної служби України від 25.09.2008 р. № 1045, на підставі судового рішення митним органом здійснюється оформлення аркуша коригування і внесення в доповнення до ВМД, до якої складається аркуш коригування, відомостей про повернення сум митних платежів, а також внесення в Єдину автоматизовану інформаційну систему митної служби відкоригованих фактичних відомостей про товари, які стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, та відомостей про повернення сум митних платежів.

Відповідно до Порядку оформлення аркуша коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 р. № 1145, посадова особа підрозділу митного органу складає аркуш коригування за допомогою автоматизованої системи митного оформлення. У разі складання аркуша коригування у випадку повернення митних платежів заповнюються розділи ІІ та ІІІ аркуша коригування. У розділі ІІ аркуша коригування відображається розрахунок сум митних платежів за новими відомостями (графа 47 МД на бланку єдиного адміністративного документа). До розділу ІІІ аркуша коригування вносяться фактичні відомості про повернення митних платежів. У колонці «Підстава» аркушу коригування зазначається код підстави здійснення повернення сум митних платежів згідно з класифікатором підстав здійснення повернення сум митних платежів. Відповідно до наказу Мінфіну від 20.09.2012 р. № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, судове рішення є підставою для здійснення повернення сум митних платежів.

Проте, позивач по справі № 21-439а13 вимагав захистити порушене право (відшкодувати надмірно сплачені кошти) при тому, що його право ще не виникло (не подавалася відповідна заява до митного органу) та не ким не було порушено, тому Верховний Суд України дійшов висновку про те, що суди підмінили функцію митного органу та визначили митну вартість за першим методом.

Ст. 43 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI передбачено, що повернення надміру сплаченого суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми.

На виконання ст. 43 Податкового кодексу України наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618 був затверджений Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами. Відповідно до п. 1 розділу ІІІ вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодіо» були направлені на адресу Південної митниці заяви про повернення надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість у загальній сумі 9 590 350,09 гривень (з відповідним обґрунтуванням та доданням ВМД) - з цього моменту у ТОВ «Автодіо» виникло право на повернення надмірно сплачених коштів.

Однак, жодних дій щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Автодіо» надмірно сплачених коштів не здійснено. ?

У разі відсутності спору такі заяви є підставою для Митного органу для проведення відповідної перевірки митної вартості, встановлення її необґрунтованості, внесення змін у відповідні ВМД, оформлення висновку до Держказначейства про повернення коштів згідно заяви - на розрахунковий рахунок.

Проявляючи протиправну бездіяльність митний орган не виконав своїх функцій щодо контролю визначення митної вартості, обов'язків по наданню відповіді, по складанню висновку до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, чим порушив право Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодіо». Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодіо» звернулося до суду з позовом про визнання бездіяльності Митного органу протиправною та захисту свого вже порушеного права на повернення коштів.

В даному випадку по справі за позовом ТОВ «Автодіо» суд першої інстанції не підміняє функції митного органу з огляду на те, що в ході розгляду справи встановлюється протиправність бездіяльності митного органу, висновком експерту встановлюється факт та розмір надмірної сплати коштів до бюджету, і стягнення таких коштів є єдиною можливою формою захисту порушених прав позивача з огляду на те, що в добровільному порядку митний орган свою функцію вже не виконав (проявив протиправну бездіяльність).

По справі № 21-439а13 за позовом ПП «СПС» були інші підстави позову на відміну від справи за позовом ТОВ «Автодіо», оскільки ПП «СПС» оскаржувались рішення про визначення митної вартості та картка відмови. У справі за позовом ТОВ «Автодіо» по вантажним митним деклараціям митним органом не приймалися рішення про визначення митної вартості та картки відмови.

Суд першої інстанції по справі за позовом ТОВ «Автодіо» не визначає митну вартість за першим методом, суд встановлює, що митний орган протиправно не визначив митну вартість за цим методом і протиправно не повернув позивачу надмірно сплачені кошти, тому суд стягує такі кошти примусово.

Відповідно до п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 судові рішення про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів органами Казначейства.

Відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що при здійсненні митного оформлення товарів за вказаними митними деклараціями резервний шостий метод визначення митної вартості цих товарів був застосований з порушенням вимог, встановлених МК України , що призвело до надмірної сплати позивачем до бюджету мита та ПДВ.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, який посилається на Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 р. №611/147) та стверджує про неможливість повернення надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість без наявності відповідного висновку митного органу.

Так, відповідно до п. 1 вищевказаного Порядку, його дія не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів. Такий порядок визначений Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою КМУ від 3.08.2011 року № 845 .

Тому, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2 , 7 , 10 , 11 , 70 , 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційних скаргах про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, свою позицію суду не довели та не обґрунтували її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області, Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 14.04.2014 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький