Рішення

від 31.07.2013 по справі 905/4311/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.2013р. Справа № 905/4311/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ

до відповідача-1: Приватного підприємства «Біт-Стайл», м. Донецьк

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біт-Стайл», м. Донецьк

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №012/11-165/077 від 03.07.2008р. в розмірі 1 005 357,62 грн., з яких заборгованість за кредитом в сумі 852 169,22 грн., заборгованість за відсотками в сумі 140 274,11 грн., пеня за порушення строків сплати кредиту в сумі 5 148,37 грн., пеня за порушення строків сплати процентів в сумі 7 765,92 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Чабанов О.П. за довіреністю.

Від відповідача: не з'явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

31.07.2013р. з 10.50 год. по 11.00 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ звернулось до Приватного підприємства «Біт-Стайл», м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Біт-Стайл», м. Донецьк про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №012/11-165/077 від 03.07.2008р. в розмірі 1 005 357,62 грн., з яких заборгованість за кредитом в сумі 852 169,22 грн., заборгованість за відсотками в сумі 140 274,11 грн., пеня за порушення строків сплати кредиту в сумі 5 148,37 грн., пеня за порушення строків сплати процентів в сумі 7 765,92 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором №012/11-165/077 від 03.07.2008р., у зв'язку з чим нараховує до стягнення штрафні санкції та притягує до солідарної відповідальності його поручителя - відповідача-2.

Ухвалою суду від 17.06.2013р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/4311/13.

Разом з позовом позивачем подано заяву №140-12/00/2205 від 10.06.2013р. про його забезпечення шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу-1, - нежитлове приміщення площею 36,6 кв.м у банно-пральному комбінаті, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 150; на нерухоме майно, що належить відповідачу-2, - нежитлове приміщення площею 227,7 кв.м у підвалі та на другому поверсі будівлі літ. А-3, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 150, нежитлове приміщення площею 327,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 13А.

В обґрунтування необхідності застосування заходів до забезпечення позову заявник посилається на ймовірність реалізації вищевказаного майна в межах зведених виконавчих проваджень, порушених щодо відповідачів.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.1 постанови №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, виходячи зі змісту заявлених позивачем вимог щодо накладення арешту на нерухоме майно відповідачів, вони фактично спрямовані на недопущення задоволення за рахунок зазначеного майна вимог інших кредиторів у виконавчих провадженнях щодо ТОВ «Біт-Стайл» та ПП «Біт-Стайл».

Згідно з ч.1 ст.60 Закону України „Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З огляду на наведені обставини, суд розцінює №140-12/00/2205 від 10.06.2013р. як таку, що за своїм змістом не відповідає вимогам ст.ст.66-67 ГПК України, а тому не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 31.07.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, через канцелярію суду надали тотожні за змістом клопотання №№05/07, 10/07 від 25.07.2013р. про відкладення розгляду справи з підстав неотримання копії позовної заяви з додатками, що унеможливлює захист їхніх інтересів у суді.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.а.с.8-11), 13.06.2013р. копії позовної заяви з доданими до неї документами надіслані цінним листом на юридичну адресу відповідачів: 83001, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 150. Крім того, згідно з ч.2 ст.22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, про розгляд якої відповідачі були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №№29681600, 30833678, 30833619.

З огляду на наведені обставини, суд відмовляє у задоволенні клопотань відповідачів про відкладення розгляду справи як таких, що необґрунтовано заявлені.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачами не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки їх повноважних представників в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4 2 ,4 3 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - кредитор, правонаступником якого є позивач) та Приватним підприємством «Біт-Стайл» (далі - позичальник) укладений кредитний договір №012/11-165/077, згідно з п.1.1 якого кредитор відкриває позичальнику відновлювальну (револьверну) кредитну лінію у сумі 175 000,00 дол. США в строк до 02.06.2018р. Відповідно до п.1.3 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти 15% річних.

Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість), починаючи з першого місяця видачі першого траншу за кредитом, визначеній позичальником з дотриманням вимог п.1.1 договору. Зокрема, за умовами п.6.14 (в редакції додаткової угоди від 16.06.2009р.), позичальник зобов'язується здійснювати погашення основної заборгованості та нарахованих процентів за кредитом (позичкова заборгованість) у валюті кредиту відповідно до графіку погашення кредиту (додаток №1 до договору).

За умовами п.10.2 (в редакції додаткової угоди від 16.06.2009р.), за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Кредитний договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за цим договором (п.9.1).

Протягом дії кредитного договору, за згодою сторін неодноразово вносились зміни до його умов, зокрема, змінювався графік погашення кредиту, останню редакцію якого викладено в додатку до додаткової угоди від 27.12.2011р.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №012/11-165/077 від 03.07.2008р. (з наступними змінами), сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

У забезпечення виконання кредитного договору №012/11-165/077 від 03.07.2008р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біт-Стайл» (далі - поручитель) укладений договір поруки №12/06/0520 від 07.09.2010р., відповідно до п.2.2 якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника - Приватного підприємства «Біт-Стайл», які виникають з кредитного договору №012/11-165/077 від 03.07.2008р. щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу) в розмірі та у строки, передбачені кредитними договорами, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитних договорів в повному обсязі.

Виходячи зі змісту п.3.1 договору поруки, сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором за виконання боргових зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитними договорами, нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та неустойки, відшкодування збитків.

Проаналізувавши зміст договору поруки №12/06/0520 від 07.09.2010р., суд дійшов висновку, що він носить забезпечувальний характер щодо кредитного договору №012/11-165/077 від 03.07.2008р. і підпадає під правове регулювання §3 Глави 49 Цивільного кодексу України.

Як вбачається зі змісту договору поруки №12/06/0520 від 07.09.2010р., сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

На виконання умов кредитного договору №12/06/0520 від 07.09.2010р., позивач протягом їх дії надавав відповідачу грошові кошти в межах суми узгодженого ліміту кредитування нараховував відсотки за користування кредитом. Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед позивачем.

У зв'язку з вищевикладеним банк звернувся до позичальника з вимогою №С05-120-11/5897 від 05.07.2012р. в якій на підставі п.3.9 кредитного договору вимагав дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором №012/11-165/077 від 03.07.2008р.

За приписами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Листом №07/08 від 21.08.2012р. ПП «Біт-Стайл» гарантувало банку погашення наявної заборгованості до 15.10.2012р., проте зазначені зобов'язання залишились ним не виконані, у зв'язку з чим 22.03.2013р. банк повторно звернувся до позичальника з листом-вимогою №140-12-1-00/116 від 22.03.2013р.

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, станом на 01.06.2013р. у відповідача-1 наявна заборгованість за кредитним договором №012/11-165/077 від 03.07.2008р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 852 169,22 грн., що є гривневим еквівалентом 106 614, 44 дол. США, та заборгованість за відсотками в сумі 140 274,11 грн., що є гривневим еквівалентом 17 549,62 дол. США. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №905/4311/13 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у позичальника заборгованості у зазначених сумах.

Разом з цим, виходячи з наведеного в позовній заяві розрахунку позовних вимог, при визначенні гривневого еквіваленту заборгованості у доларах США позивачем застосований курс, визначений Національним Банком України на 01.06.2013р., що є безпідставним з огляду на звернення позивача до суду 14.06.2013р. Проте, беручи до уваги, що як на 01.06.2013р., так і на 14.06.2013р. Національним банком України встановлений однаковий курс гривні до долара США, що дорівнює 799,30 грн. за 100 дол. США, суд не вбачає порушення прав відповідача при розрахунку боргових зобов'язань, виражених в іноземній валюті, за курсом, визначеним позивачем.

Стосовно стягнення заборгованості в національної валюті, суд виходить з наступного, відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України, що цілком кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Встановлений законодавцем обов'язок приймати на території України виконання будь-яких зобов'язань в національній валюті, на погляд суду, дає право кредитору заявляти вимоги в валюті України за зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті. Оскільки у суду відсутні заперечення з цього приводу з боку відповідача, суд вважає можливим та законним задоволення вимог позивача в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 852 169,22 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 140 274,11 грн. правомірними та доведеними належним чином, а тому задовольняє їх в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем на підставі п.10.2 кредитного договору за період з 01.12.2012р. по 01.06.2013р. нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 5 148,37 грн., що є гривневим еквівалентом 644,11 дол. США, та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 7 765,92 грн., що є гривневим еквівалентом 971,59 дол.США.

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що штрафні санкції нараховані за підсумком, що збільшується, внаслідок чого порушуються приписи ч.6 ст.232 ГК України.

З огляду на наведені обставини, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в обґрунтованій частині, а саме: пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3 923,92 грн., що є гривневим еквівалентом 490,92 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 4 802,43 грн., що є гривневим еквівалентом 600,83 дол. США.

Відповідно ч.ч.1-2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Аналогічні за змістом умови щодо солідарної відповідальності поручителя містяться в п.3.1 договору поруки №12/06/0520 від 07.09.2010р.

За приписами ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача-2 з вимогами №С05-120-1-27/592 від 12.08.2012р. та №140-12-1-00/118 від 22.03.2013р., в яких повідомив про порушення відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором №012/11-165/077 від 03.07.2008р. та просив погасити наявну заборгованість. Вищевказану вимогу поручителем в повному обсязі не виконано, доказів протилежного під час розгляду справи №905/4311/13 не надано.

Отже, беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі договору поруки №12/06/0520 від 07.09.2010р. заборгованості за кредитним договором №012/11-165/077 від 03.07.2008р. є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в обґрунтованій частині.

З огляду на приписи ст.ст.1, 21, 28 ГПК України, заявлені Донецькою обласною дирекцією ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позовні вимоги підлягають задоволенню на користь юридичної особи позивача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 534, 549-552, 611, 612, 629, 575, §3 Глави 49, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234, 345-346 Господарського кодексу України, ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ до Приватного підприємства «Біт-Стайл», м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Біт-Стайл», м. Донецьк про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №012/11-165/077 від 03.07.2008р. в розмірі 1 005 357,62 грн., з яких заборгованість за кредитом в сумі 852 169,22 грн., заборгованість за відсотками в сумі 140 274,11 грн., пеня за порушення строків сплати кредиту в сумі 5 148,37 грн., пеня за порушення строків сплати процентів в сумі 7 765,92 грн. - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Біт-Стайл» (83001, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 150, ЄДРПОУ 24801785) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Біт-Стайл» (83001, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 150, ЄДРПОУ 31298474) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) за кредитним договором №012/11-165/077 від 03.07.2008р. в розмірі 1 005 357,62 грн. заборгованість за кредитом в сумі 852 169,22 грн., заборгованість за відсотками в сумі 140 274,11 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3 923,92 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 4 802,43 грн., судовий збір в сумі 20 023,39 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 31.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 05.08.2013р.

Суддя П.В. Демідова