Постанова

від 25.07.2013 по справі 820/4578/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 р. справа №820/4578/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Сердюка О.О.,

представника відповідача - Журавльвої А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріан" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КРІАН» (код ЄДРПОУ 36035881) - звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд :

- Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинськолму районі м. Харкова №№ 0009832202; 0009822202; 0009842202 від 12.12.2012 р. та № 0000142202 від 02.04.2013 року у повному обсязі.

Позовні вимоги позивач обґрунтував наступним.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені відповідачем необґрунтовано, безпідставно та незаконно, суперечать вимогам ч.3 ст.2 КАС України та покладають на платника податків додаткові грошові зобов'язання на користь Державного бюджету України. Позивач не погоджується з висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки від 26.11.2012 р. № 5423/2202/36035881 про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Агенство «Віасат» впродовж 2011 року, які стали підставою для складання відповідачем оспорюваних податкових повідомлень - рішень. Позивач наполягає на тому, що господарські операції, здійснені між ним та ТОВ «Агенство Віасат» у 2011 році мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами, які позивач додає до позовної заяви.

Позивач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, що залучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін; дослідивши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та матеріали справи; оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

26.11.2012 р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби ( правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) складено Акт № 5423/2202/36035881 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Кріан» ( податковий номер 36035881) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агенство»Віасат» (податковий номер 36862548 ) за 2011 рік з питань дотримання податкового законодавства за 2011 рік.

За результатами перевірки, викладеними у вищевказаному акті відповідачем складено податкові повідомлення-рішення :

- № 0009832202 від 12.12.2012 р. із зазначенням нарахованого грошового зобов'язання у сумі 59 136,00 гр. ( податок на прибуток);

- № 0009822202 від 12.12.2012 р. із зазначенням нарахованого грошового зобов'язання у сумі 42 822,50 грн. ;

- № 0009842202 від 12.12.2012 р. із зазначенням нарахованого грошового зобов'язання у сумі 14 785,00 грн.

- № 0000142202 від 02.04.2013 року із зазначенням нарахованого грошового зобов'язання 42821,50 грн.

У вищевказаних акті та податкових-повідомленнях рішеннях зазначено про порушення позивачем :

П. 5.1, п.п. 5.2.1.; п. 5.2., п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст.. ; п. 11.2.2. п. 211.2. ст.. 11 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін та доповнень; п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14; п. 138.1 п. 138.2 пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138; пп. 139.1.5. п. 139.1 ст. 139; ст.. 185; п. 187.1 ст. 187; п. 198.1 п. 1982, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Як зазначено в акті перевірки та не заперечується позивачем ТОВ «КРІАН» визначення сум додаткових податкових зобов'язань позивача перед Державним бюджетом здійснено відповідачем у зв'язку з визнання нереальними та фіктивними господарських операцій, оформлених позивачем та ТОВ «Агенство «Віасат» нижченаведеними договорами : Договором № 2/1602 від 01.03.2011 р. ; Договором № 1/2701 від 01.03. 2011 р.; Договором № 2/2204 від 22.04.2011 р.; Договором № 17 від 18.05.2011 р.; Договором № 21 від 13.06.2011 р; Договором № 36 від 24.08.2011 р.

За результатами дослідження судом договорів та документів, оформлених у відповідності до вищевказаних договорів , що містяться у матеріалах справи, вбачається наступне.

Договір № 2/1602 від 01.03.2011 р . про надання ТОВ «Агенство «Віасат» послуг ТОВ «КРІАН» з виготовлення і розміщення буклетів з інформацією, наданою Замовником у лікувально-профілактичних закладах України. Перелік лікарських препаратів , БАД та ЛПЗ надається у Додатках до договору. Додаток №1- містить перелік ЛПЗ -1669. Додаток №2- містить перелік лікарських препаратів та БАД.

Вартість послуг відповідно до договору складається із суми оплати за виготовлення та розміщення санбюлетенів у ЛПЗ. Остаточна вартість виготовлення та розміщення в ЛПЗ одного санбюлетня вказується при підписанні Акту здачі-прийняття робіт.

Виконання робіт за договором оформлено Актом здачі-прийняття від 31.03.2011 р. із зазначенням вартості послуг 99 500,00 грн. за розміщення 4630 санбюлетенів.

Оплату послуг підтверджено платіжним дорученням № 107 від 31.03.2011 р. на суму 99 500,00 грн.

Суд зазначає, що вищевказаними документами не визначено, з врахуванням яких саме складових сторонами за договором при підписанні Акту приймання-передачі робіт визначено вартість одного санбюлетеня, що стало підставою для визначення вартості 4 630 бюлетенів. Вказаними документами також не підтверджено надання позивачеві послуг у відповідності до умов вищевказаного договору, оскільки позивач не надав документів, які б були доказом не тільки фактичного розміщення санбюлетенів у лікувальних закладах ( наприклад, містили б відмітку лікувальних закладів про розміщення санбюлетенів), а ще й підтверджували б факт їх розміщення саме у тих лікувальних закладах та саме тих лікарських препаратів, що зазначені у додатках №№ 1,2 до договору.

Також Позивач не надав відповіді на запит суду та запит представника відповідача про те, яким чином надані послуги з розміщення санбюлетенів було використано підприємством у господарській діяльності і який економічний ефект від цих послуг підприємство отримало.

На підставі вищевикладеного суд зазначає про те, що відсутні підстави вважати господарську операцію, оформлену договором № 2/1602 від 01.03.2011 р., такою, що відбулась реально, оскільки наданими позивачем документами не підтверджено факт оплати та факт отримання останнім саме тих послуг, надання яких було передбачене договором, а також не доведено, яким чином надані послуги було використано позивачем у господарській діяльності.

Договір № 1/2701 від 01.03.2011 р . - за умовами договору виконавець - ТОВ «Агенство «Віасат» прийняв на себе зобов'язання здійснити пошук та аналіз потенційних партнерів-виробників середньоланцужкових триглицеридів, надати рекомендації по вибору оптимального товару і постачальника.

Відповідно до умов договору виконавець був зобов'язаний надати інформацію про виробника з вказівкою повного найменування, адреси, телефонів, факсів, електронної пошти, скриньки в Інтернет; надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень

Сума винагороди за договором становить 74 000,00 грн .

31.03.2011 р. сторонами підписано АКТ про приймання-передачу робіт, виконаних у відповідності до договору № 1/2701 від 01.03.2011 р.

Документи про оплату послуг, наданих саме за цим договором, не надано.

Крім того, у підтвердження отримання послуг за вказаним договором позивач надав :

- Звіт до договору № 1/2701, викладений іноземною мовою, за виключенням 2-3 речень, що викладені українською мовою.

- Контракт 410386 від 06.06.2011 р. , укладений між «КРІАН» та Компанією « SternChemie GmbH &Co/KG»(Германія) -продавець.

Предмет у контракті конкретно не визначено - вказано хімічна продукція в асортименті та кількості, вказаній до додатку договору. Додаток не надано;

- Митну декларація із зазначенням отримувачем товару - «КРІАН», товару - середньо-ланцюгові тригліцериди; посилання на контракт 410386 від 06.06.2011 р.

Суд зазначає, що позивачем не надано документ, який би містив повну інформацію щодо виробника як це передбачається умовами договору. Наданий контракт про постачання хімічної продукції не містить чітко визначеного предмету договору. За таких обставин відсутні підстави вважати, що вказаний контракт укладений позивачем саме з тим контрагентом і для отримання саме тієї продукції, що передбачені договором № 1/2701.

Також Позивач не надав відповіді на запит суду та запит представника відповідача про те, яким чином надані послуги з пошуку партнера було використано підприємством у господарській діяльності і який економічний ефект від цих послуг підприємство отримало.

На підставі вищевикладеного суд зазначає про те, що відсутні підстави вважати господарську операцію, оформлену договором № 1/2701 від 01.03.2011 р . такою, що відбулась реально, оскільки наданими позивачем документами не підтверджено факт оплати та факт отримання останнім саме тих послуг, надання яких було передбачене вищевказаним договором, а також не доведено, яким чином надані послуги було використано позивачем у господарській діяльності .

Договір № 17 від 18.05.2011 р., за умовами договору виконавець ТОВ «Агенство «Віасат» зобов'язується надати ТОВ «КРІАН» послуги з пошуку та аналізу потенційних партнерів-виробників натрію карбонату декагидрату та надати рекомендації по вибору оптимального товару і постачальника. При цьому виконавець зобов'язується надати результати досліджень з детальним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень.

Суму винагороди за договором визначено у розмірі 94 000,00 грн.

31.03.2011 р виконання договору оформлене сторонами Актом про приймання-передачу наданих послуг.

Оплату наданих послуг за вказаним договором підтверджено такими документами:

- Рахунком № 78 від 30.06..2011 р. на суму 94 000,00 грн. ( з ПДВ 15 666.67 грн.)

із зазначенням призначення платежу - "послуги з пошуку партнерів. Договір № 17 від 18.05.2011 р."

- Платіжним дорученням № 157 від 30.06.2011 р. 94 000,00 грн. - із зазначенням призначення платежу -" послуги згідно рахунку - фактури № 78 від 30.06.2011 р".

Суд зазначає, що позивачем не надано документ з детальним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень, як це передбачено умовами договору. Позивачем не надано будь-які інші документи, які б підтверджували факт належного виконання контрагентом ТОВ «Агенство «Віасат» зобов'язань з пошуку потенційних виробників . На запит суду та представника відповідача про те, яку економічну вигоду отримано підприємством в результаті оплати вказаних послуг у сумі 94 000,00 грн. позивач відповіді не надав.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави вважати господарську операцію, оформлену договором № 17 від 18.05.2011 р такою, що відбулась реально, оскільки наданими позивачем документами не підтверджено факт оплати та факт отримання останнім саме тих послуг, надання яких було передбачене договором, а також не доведено, яким чином надані послуги було використано позивачем у господарській діяльності .

Договір № 17 від 18.05.2011 р., за умовами договору виконавець - ТОВ «Агенство «Віасат» - зобов'язується розробити дизайн сайту для компанії та передати : майнові права на використання веб-сайта на власний розсуд; право перешкоджати використанню сайта, у т.ч. використання в мережі Інтернет; інші майнові права, передбачені законодавством.

Вартість послуг за договором становить 12 107,00 грн.

20.06.2011 р. сторонами підписано Акт виконаних робіт за вказаним договором.

Оплату послуг за договором підтверджено платіжним дорученням № 152 від 20.06.2011 р. - послуги за договором Д-р № 2/2204 від 22.04.201 р. на суму 12 107,00 грн.

Суд зазначає, що вказаний договір не містить такої суттєвої умови як визначення моделі сайту, яка обов'язково має бути додатком до договору, а також не містить інших умов, яким мав би відповідати сайт, створений виконавцем. Відсутність вказаних умов у договорі не дозволяє визначити повноту та якість послуг, наданих виконавцем.

Таким чином реальність здійснення господарської операції за договором № 17 від 18.05.2011 суд також вважає не доведеною, оскільки позивачем не доведено факт оплати і факт отримання позивачем послуг саме у тому обсязі і тієї якості, які було передбачено вказаним договором.

Договір № 21 від 13.06.2011 р. , за умовами договору виконавець - ТОВ «Агенство «Віасат» - прийняло на себе зобов'язання: надати послуги з розробки маркетингової стратегії підприємства з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень Суму винагороди за договором визначено у розмірі 29 000,00 грн. За умови виконання робіт у термін до 30 дн.- 32 000,00грн .

30.06.2011 р. сторонами підписано акт прийому-здачі виконаних робіт за договором..

Оплату наданих послуг підтверджено платіжним дорученням № 159 від 06.07.2011 р. на суму 29 000,00 грн . та Платіжним дорученням № 160 від 06.07.2011 р. на суму 3000,00 грн. ( Всього 32 000,00 грн)

Суд зазначає, що позивачем не надано документ з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень, як це передбачено договором. При цьому суд зазначає, що в даному випадку абсолютно очевидним є те, що без належним чином оформленого документу щодо маркетингової стратегії підприємства відсутні підстави вважати, що послуги за договором надані у належному обсязі та належної якості. Також суд зазначає, що результати оплачених послуг за договором № 21 від 13.06.2011 р. без належно оформленого документа щодо маркетингової стратегії підприємства не можуть бути використані позивачем у господарській діяльності.

Таким чином, реальність господарської операції за договором № 21 від 13.06.2011 р. позивачем не доведено.

Договір №36 від 24.08.2011 р. за умовами договору виконавець - ТОВ «Агенство «Віасат» - прийняло на себе зобов'язання: здійснити пошук та аналіз потенційних партнерів - виробників крохмалю картопляного натурального та рекомендації по вибору оптимального постачальника; надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень.

Вартість послуг за договором визначено у розмірі 125 000,00 грн.

Оплату послуг за договором на суму 55 000,00 грн. підтверджено такими документами:

1. рахунком на оплату № 125 від 23.09.2011 р. га суму 30 000,00 грн. та платіжним дорученням № 212 від 23.09.2011 р. на суму 30 000,00 грн.;

2. рахунком на оплату № 133 від 30.09.2011 р. на суму 25 000,00 грн.

Крім того, на підтвердження виконання договору позивачем надано :

- звіт до договору № 36 від 24.08.2011 р. , викладений іноземною мовою ( за виключенням 2-х речень, викладених українською мовою);

- контракт 211209 від 21.12.2009 р. , укладений між ТОВ «КРІАН» (покупець) та Біркамідон Рохстофхенделс Гмбх (постачальник).

- переклади Сертифікату аналізу; Спеціфікації опису картопляного крахмалу.

Щодо наданих документів суд зазначає, що передбачені договором результати досліджень з детальним описом позивачем не надані; наданий позивачем контракт від 21.12.2009 р. не може розглядатись як такий, що укладений з постачальником, пошук якого здійснено на виконання саме умов договору № 36 24.08.2011 р. Суд також не приймає до уваги надані переклади сертифікату та специфікації, оскільки вони не містять будь-яких відомостей, які б свідчили про їх отримання в результаті належного виконання - ТОВ «Агенство «Віасат» зобов'язань за договором №36 від 24.08.2011 р. Платіжними документами підтверджено часткову оплату послуг за договором. При цьому, з врахуванням вищевказаних зауважень відсутні підстави вважати, що позивачем оплачено послуги у обсязі та якості, передбачених вказаним договором.

Таким чином, суд вважає наявними підстави для висновку про те, що позивачем не надано доказів реальності господарської операції, оформленої договором №36 від 24.08.2011 р.

Крім договорів та документів, оформлених з посиланням на вказані договори суду надано:

- Платіжне доручення № 126 від 05.05.2011 р. на суму 30 000,00 грн. за послуги згідно рахунку - фактури № 31 від 31.03.2011 р.

- Платіжне доручення № 137 від 17.05.2011 р. на суму 44 000,00 грн. за послуги згідно рахунку - фактури № 31 від 31.03.2011 р.- Акт до договору № 27 від 20.07.2011 р. на суму 35 000,00 грн.

- Рахунок-фактура № 31 від 31.03.2011 р. на суму 74 000,00 грн. - за пошук та аналіз партнерів за кордоном; без посилання на дату на номер договору ;

- Платіжне доручення № 194 від 30.08.2011 р. на суму 35 000,00 грн . за послуги за договором № 27 від 20.07.2011 р.

- Звіт до договору № 27 від 20.07.2011 р.( перелік виставок у Німеччині на 4-й квартал 2011 р.)

Вказані документи не приймались судом до уваги як такі, що не містять посилання на договори, що підлягали аналізу та були підставою для визначення додаткових податкових зобов'язань позивача.

Суд також не приймає до уваги копії інших документів, наданих позивачем, що викладені іноземною мовою.

Представником позивача надано до суду «Економічне обґрунтування доцільності залучення сторонніх організацій ( у т.ч. ТОВ «Агенство «Віасат») для аналізу та пошуку партнерів за кордоном», у якому зазначається про те, що в результаті залучення сторонніх організацій підприємство мало можливість уникнути витрат на фонд заробітної плати, виробничі площі, засоби виробництва ( комп'ютери, телефони, інш).

При цьому у вказаному документі позивач не надав відповідь на запит позивача та суду про те, який економічний ефект, яку вигоду він отримав, оплативши послуги, надані ТОВ «Агенство «Віасат» за вищевказаними договорами, та яким чином результати наданих послуг було використано у господарській діяльності підприємства.

Висновки щодо не підтвердження позивачем факту реальності здійснення господарських операцій між ним та ТОВ ТОВ «Агенство «Віасат» за вищевказаними договорами здійснені судом з врахуванням нижченаведених положень діючого законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, відповідно до вказаного, документи, які не підтверджують фактичне здійснення господарської операції не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних ознак у таких документах та відповідності їх за формою вимогам діючого законодавства.

Статтею 1 вказаного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака реальної господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПКУ витрати для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків цих витрат.

Відповідно до п.п 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами.

Відповідно до п. 4.1.ст. 4 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» ( далі - Закон № 334/94-ВР) Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1. Закону № 334/94-ВР валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податків для подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. 5.2.1. вказаного Закону передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду.

П. 5.3.1. Закону № 334/94-ВР передбачається, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності..

Податковим кодексом України передбачається наступне :

П. 14.1.27. витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу ( крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

П. 138.1.1. містить перелік витрат операційної діяльності - з посиланням на п. 138.2., яким передбачається , що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів , встановлених розділом II цього Кодексу.

Підсумовуючи результати дослідження наданих позивачем договорів та документів, оформлених з посиланням на ці договори, суд зазначає про неможливість встановлення того факту, що оплату з посиланням у платіжних документах на конкретні договори було здійснено саме за належно та у повному обсязі надані послуги , передбачені цими договорами. У порушення умов, передбачених договорами, позивачем не надано жодного документу, який би містив детальний та повний опис послуг, що мали бути надані виконавцем за кожним з договорів. Використання наданих послуг у своїй господарській діяльності позивачем не підтверджено. На запит суду та на запит відповідача не надано пояснень стосовно того, яким чином позивачем було виправдано витрати, понесені як оплата за договорами про надання послуг, та який економічний ефект було отримано в результаті отриманих послуг.

Відповідно до вищенаведених норм права право платника податків на включення здійснених ним витрат до валових, ставиться у залежність від того, чи пов'язана оформлена первинними документами господарська операція з господарської діяльністю платника податків, чи мала вона дійсно реальний характер.

Враховуючи результати дослідження вищевказаних документів та вищенаведених норм права суд зазначає, що, позивачем було надано копії документів ( договорів, податкових накладних, актів виконаних робіт, платіжних документів), які формально є первинними документами, але в силу того, що ці документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з надання послуг, суд не сприймає їх як первинні навіть за наявності у цих документах усіх формальностей, на які посилається позивач, вимагаючи задоволення позову.

Таким чином суд погоджується з висновком відповідача про фіктивність та нереальність господарських операцій щодо надання послуг, оформлених між позивачем та ТОВ « Агенство»Віасат» договорами № 2/1602 від 01.03.2011р.; № 1/2701 від 01.03. 2011 р.;№ 2/2204 від 22.04.2011 р.; № 17 від 18.05.2011 р.; № 21 від 13.06.2011 р. № 36 від 24.08.2011 р.

Оскільки висновки відповідача за результатами перевірки з питань дотримання позивачем податкового законодавства за 2011 рік у Акті від 26.11.2012 р. за № 5423/2202/36035881 про завищення позивачем витрат та відповідне заниження податку на прибуток на суму 59 136,00 грн.; заниження суми ПДВ до сплати на суму 35 566,00 та завищення розміру від'ємного значення сум ПДВ у грудні 2011 р. на суму 14 785,00 грн., надані у зв'язку з визнанням нереальними та фіктивними господарських операцій, оформлених між позивачем та ТОВ « Агенство»Віасат» договорами № 2/1602 від 01.03.2011р.; № 1/2701 від 01.03. 2011 р.;№ 2/2204 від 22.04.2011 р.; № 17 від 18.05.2011 р.; № 21 від 13.06.2011 р. № 36 від 24.08.2011 р., то такі висновки суд вважає цілком обґрунтованими.

Відповідно, суд приходить до висновку про те, що правомірними і такими , що не підлягають скасуванню є оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення, складені на підставі Акту від 26.11.2012 р. за № 5423/2202/36035881.

Вимагаючи скасувати податкові повідомлення-рішення у повному обсязі, позивач не оспорює суми додаткових податкових зобов'язань, визначені у цих податкових повідомленнях рішеннях. Отже, враховуючи, що саме суми додаткових податкових зобов'язань, визначені в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях не є предметом спору, суд не перевіряє правильність їх визначення, оскільки відповідно до ч.3 ст. 72 КАС обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень №№ 0009832202; 0009822202; 0009842202 від 12.12.2012 р. та № 0000142202 від 02.04.2013 року.

На підставі усього вищевикладеного суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та, керуючись статтями 2,6,11,69-71; 160-163,167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріан" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 26 липня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.