Постанова

від 07.11.2013 по справі 820/4578/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 р. Справа № 820/4578/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Сердюка О.О., відповідача - Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріан" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2013р. по справі № 820/4578/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріан"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КРІАН" (далі по тексту - ТОВ «Кріан», позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), у якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинськолму районі м. Харкова №№ 0009832202; 0009822202; 0009842202 від 12.12.2012 р. та № 0000142202 від 02.04.2013 року у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року по справі № 820/4578/13-а у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріан" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року по справі № 820/4578/13-а та прийняти нову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що господарські операції за угодами між ТОВ «Кріан» та ТОВ "Агентство Віасат" з приводу надання останнім позивачеві маркетингових та програмних послуг у 2011 році мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а відтак, позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за результатами відносин із вказаним контрагентом. З огляду на викладене, вважає спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про збільшення позивачеві грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток такими, що прийняті необґрунтовано та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року по справі № 820/4578/13-а та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. З посиланням на акт позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кріан» стверджує про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агентство Віасат», у зв'язку з чим вважає висновки акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту вірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ - правомірними, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.11.2012 р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області) проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кріан» (податковий номер 36035881) з ТОВ «Агентство Віасат» (податковий номер 36862548) за 2011 рік.

За результатами перевірки складено акт № 5423/2202/36035881 від 26.11.2012 року, яким зафіксовано порушення позивачем ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2011 року на суму 16668 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 66394 грн., у т.ч. за березень 2011 року - в сумі 28916 грн., червень 2011 р. в сумі 4833 грн., липень 2011 р. - в сумі 15667 грн., серпень 2011 р. - 2518 грн., жовтень 2011 р. - 10833 грн., грудень 2011 р. - в сумі 4167 грн., у т.ч. завищення рядка 22 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» декларації з ПДВ за 2011 р. на загальну суму 11563 грн., до сплати - 50351 грн.; п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валовий дохід на суму 83340 грн. у 1 кварталі 2011 р.; п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст.5., п. 11.2.2. п. 11.2. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням змін та доповнень - в результаті завищення валових витрат на суму 144580 грн. у І кварталі 2011 р., в якому придбаний товар на суму 82915 грн. був реалізований, а на суму валових витрат 61665 грн. донараховано податок на прибуток в сумі 15416 грн.; пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1., п.138.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України на загальну суму 43720 грн., у т.ч. по періодах: ІІ квартал 2011 року - на суму 26470 грн., ІІІ квартал 2011 року - на суму 17250 грн. (т.1, а.с.13-35).

На підставі наведених висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.12.2012 року:

- № 0009832202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 59137 грн., у т.ч. 59136 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0009822202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 42822,5 грн., у т.ч. 35566 грн. - за основним платежем та 7256,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0009842202 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14785,00 грн.

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся зі скаргою до ДПС у Харківській області. За результатами розгляду скарги було скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 року № 0009822202 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1,00 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 року № 0009822202 та інші податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2013 року № 0000142202 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 42821,50 грн., у т.ч. 35566 грн. - за основним платежем та 7256,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012 року № 0009832202, № 0009822202, № 0009842202 та від 02.04.2013 р. № 0000142202.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту перевірки про порушення ТОВ «Кріан» пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1., п.138.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, щодо завищення валових витрат за 1-3 квартали 2011 року на суму 334670 грн., а також п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України щодо завищення податковий кредит з ПДВ на загальну суму 66394 грн.

У свою чергу, такі висновки відповідачем зроблено виходячи з твердження про фіктивність та відсутність реального характеру господарських операцій з надання позивачеві послуг контрагентом ТОВ " Агенство"Віасат" за договорами № 2/1602 від 01.03.2011р., № 1/2701 від 01.03. 2011 р., № 2/2204 від 22.04.2011 р., № 17 від 18.05.2011 р., № 21 від 13.06.2011 р., № 36 від 24.08.2011 р.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, враховуючи наступне.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат за 1 квартал 2011 року виникли до 01.04.2011 року (набрання чинності розділом ХІІІ Податкового кодексу України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави формування витрат у 2-4 кварталах 2011 року, а також підстави та порядок формування податкового кредиту березень, червень, липень, серпень, жовтень, грудень 2011 року регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р., чинного на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведеним приписам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" кореспондують відповідні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Кріан» (Замовник) та ТОВ "Агенство "Віасат" (Виконавець) було укладено договір № 1/1602 від 01.03.2011 р. про надання послуг ТОВ "КРІАН" з виготовлення і розміщення буклетів з інформацією, наданою Замовником, у лікувально-профілактичних закладах України (поліклініки, лікарні, диспансери, діагностичні центри). Перелік лікарських препаратів, БАД та ЛПЗ надається у Додатках до договору. Вартість послуг відповідно до договору складається із суми оплати за виготовлення та розміщення санбюлетенів у ЛПЗ. Остаточна вартість виготовлення та розміщення в ЛПЗ одного санбюлетня вказується при підписанні Акту здачі-прийняття робіт (т.1, а.с.36-59).

Виконання робіт за договором оформлено Актом здачі-прийняття від 31.03.2011 р. із зазначенням вартості послуг 99 500,00 грн. за розміщення 4630 санбюлетенів з інформацією про преапарти, надані Замовником («Содерм», розчин для зовнішнього застосуванням, «Біфон», лосьйон для волосся та шкіри голови, «Деласкін», крем та порошок) (т.1, а.с.69).

Оплату послуг підтверджено платіжним дорученням № 107 від 31.03.2011 р. на суму 99 500,00 грн.

За результатами надання послуг ТОВ «Агентство Віасат» виписано позивачеві податкову накладну № 37 від 31.03.2011 р. на суму 99500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 16583,33 грн. (т.1, а.с.78).

Також, як свідчать матеріали справи, 01.03.2011 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ "Агенство "Віасат" (Виконавець) було укладено договір № 1/2701 надання послуг з пошуку та аналізу партнерів, за умовами якого Виконавець прийняв на себе зобов'язання здійснити пошук та аналіз потенційних партнерів-виробників середньоланцужкових триглицеридів, надати рекомендації по вибору оптимального товару і постачальника. Інформація надається з вказівкою повного найменування, адреси, телефонів, факсів, електронної пошти, скриньки в Інтернеті, а за можливості і списку продукції, що ним виробляється; надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень у термін 90 днів з моменту підписання договору. Результати досліджень надаються у письмовому вигляді на українській, російській чи англійській мові, або суміші з них. Сума винагороди за договором становить 74000,00 грн. (т.1, а.с.60-61).

31.03.2011 р. сторонами підписано акт прийому-здачі виконаних робіт у відповідності до договору № 1/2701 від 01.03.2011 р. (т.1, а.с.68). Виконавцем виписано позивачеві податкову накладну № 36 від 31.03.2011 р. на суму 74000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12333,33 грн. (т.1, а.с.77).

За результатами проведених досліджень Виконавцем оформлено та надано позивачеві звіт до договору № 1/2701, викладений іноземною мовою (т.1, а.с.117-127).

Надані послуги оплачені згідно рахунку-фактури № 31 від 31.03.2011 р. у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень від 05.05.2011 р. та від 17.05.2011 р. на суму 30000,00 грн. та 44000,00 грн. відповідно (т.2, а.с.105-107).

Виконавцем виписано замовнику податкову накладну № 36 від 31.03.2011 р. на суму 74000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12333,33 грн. (т.1, а.с.77).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2011 р. між ТОВ «Кріан» (Замовник) та ТОВ «Агентство Віасат» (Виконавець) було укладено договір № 17 від 18.05.2011 р., за умовами якого Виконавець зобов'язується надати ТОВ "КРІАН" послуги з пошуку та аналізу потенційних партнерів-виробників натрію карбонату декагидрату та надати рекомендації по вибору оптимального товару і постачальника. При цьому виконавець зобов'язується надати результати досліджень з детальним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень в термін 90 днів з моменту підписання договору. Виконавець надає результати досліджень у письмовому вигляді на українській, російській чи англійській мові, або суміші з них. Суму винагороди за договором визначено у розмірі 94000,00 грн. (т.1, а.с.64-65).

За результатами надання послуг було оформлено акт прийому-здачі виконаних робіт від 30.06.2011 р. (т.1, а.с.71).

Оплату наданих послуг за вказаним договором підтверджено наявними в матеріалах справи копіями рахунку № 78 від 30.06.2011 р. на суму 94000,00 грн. ( з ПДВ 15666,67 грн.) та платіжного доручення № 157 від 30.06.2011 р. 94000,00 грн. - із зазначенням призначення платежу - "послуги згідно рахунку - фактури № 78 від 30.06.2011 р". (т.1, а.с.90).

Виконавцем надано позивачеві податкову накладну № 222 від 30.06.2011 р. на суму 94000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 15666,67 грн. (т.1, а.с.80).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Агентство Віасат» укладено договір № 2/2204 від 22.04.2011 р., за умовами договору якого Виконавець - ТОВ "Агенство "Віасат" - зобов'язується розробити дизайн сайту для компанії та передати : майнові права на використання веб-сайта на власний розсуд; право перешкоджати використанню сайта, у т.ч. використання в мережі Інтернет; інші майнові права, передбачені законодавством. Вартість послуг за договором становить 12107,00 грн. (т.1, а.с.62-63).

20.06.2011 р. сторонами підписано акт виконаних робіт за вказаним договором.

Оплату послуг за договором підтверджено платіжним дорученням № 152 від 20.06.2011 р. із призначенням платежу «послуги за договором Д-р № 2/2204 від 22.04.201 р.» на суму 12107,00 грн. (т.1, а.с.89).

Виконавцем видано позивачеві податкову накладну № 127 від 20.06.2011 р. на суму 12107,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2017,83 грн. (т.1, а.с.79).

Матеріалами справи підтверджено, що 13.06.2011 р. ТОВ «Кріан» (Замовник) та ТОВ «Агентство Віасат» укладено договір № 21 про надання послуг, за умовами якого виконавець - ТОВ "Агенство "Віасат" - прийняло на себе зобов'язання надати послуги з розробки маркетингової стратегії підприємства з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень. Результати досліджень надаються у письмовому вигляді на українській, російській або англійській мовах або суміші з них, в 90-денний термін з моменту підписання договору. Суму винагороди за договором визначено у розмірі 29000,00 грн., за умови виконання робіт у термін до 30 дн.- 32000,00грн. (т.1, а.с.66-67).

30.06.2011 р. сторонами підписано акт прийому-здачі виконаних робіт за договором (т.1, а.с.70), виконавцем виписано податкову накладну № 224 від 30.06.2011 р. на суму 29000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4833,33 грн., та № 223 від 30.06.2011 р. на суму 3000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 500,00 грн. (т.1, а.с.81-82).

Оплату наданих послуг підтверджено платіжним дорученням № 159 від 06.07.2011 р. на суму 29000,00 грн. та платіжним дорученням № 160 від 06.07.2011 р. на суму 3000,00 грн., всього 32000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (т.1, а.с.91-92).

В рамках виконання зобов'язань за договором ТОВ «Агентство Віасат» оформлено звіт по розробці маркетингової стратегії підприємства (т.2, а.с.127-147).

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Агентство Віасат» (Виконавець) укладено договір №36 від 24.08.2011 р., за умовами якого Виконавець прийняв на себе зобов'язання здійснити пошук та аналіз потенційних партнерів - виробників крохмалю картопляного натурального, та надати рекомендації по вибору оптимального постачальника; надати результати досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень, у термін 90 днів з моменту підписання договору. Вартість послуг за договором визначено у розмірі 125000,00 грн. (т.1, а.с.113-114).

За результатами проведених досліджень ТОВ «Агентство Віасат» складено звіти по пошуку та аналізу потенційних партнерів-виробників та постачальників крохмалю картопляного натурального (т.1, а.с.149-156).

Оплату послуг за договором на суму 55000,00 грн. здійснено у безготівковій формі згідно з рахунками на оплату № 125 від 23.09.2011 р. на суму 30000,00 грн., № 133 від 30.09.2011 р. на суму 25000,00 грн., а також платіжними дорученнями № 212 від 23.09.2011 р. на суму 30000,00 грн., № 222 від 30.09.2011 р. на суму 25000,00 грн. (т.1, а.с.94-95, 115-116).

Виконавцем видано позивачеві податкову накладну № 134 від 23.09.2011 р. на суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 5000,00 грн., та № 169 від 30.09.2011 р. на суму 25000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4166,67 грн. (т.1, а.с.84-85).

Колегія суддів відмічає, що акти прийому-передачі наданих послуг оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а виписані ТОВ «Агентство Віасат» податкові накладні - згідно п.201.1 ст.201 ПК України.

Як свідчать матеріали справи, виконавцем послуг було надано позивачеві звіти у письмовому вигляді про проведені дослідження щодо пошуку та аналізу потенційних партнерів-виробників середньоланцужкових триглицеридів, виробників натрію карбонату декагидрату, виробників крохмалю картопляного натурального, а також щодо розробки маркетингової стратегії підприємства (т.1, а.с.117-127, 149-156, т.2, а.с.110-124, 127-147), як і було передбачено положеннями відповідних договорів. Викладення іноземною мовою звітів про результати досліджень щодо пошуку та аналізу партнерів не суперечить умовам угод, оскільки, як зазначалось вище, складення звітів на російській, українській, англійській мовах або суміші з них прямо передбачено договорами.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає помилковими твердження суду першої інстанції про те, що результати досліджень не містять детального опису усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків досліджень, оскільки суд першої інстанції не витребував, та відповідно, не мав у розпорядженні перекладу звітів.

Беручи до уваги характер послуг, що надавались позивачеві контрагентом ТОВ «Агентство Віасат», колегія суддів вважає обґрунтованим відображення наданих послуг в актах прийому передачі у грошовому виразі, та зазначає, що відповідачем не надані суду докази того, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що факт надання послуг повністю підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами та документами, створеними в процесі надання цих послуг.

Як пояснив представник позивача та не заперечується відповідачем по справі, ТОВ «Кріан» є постачальником хімічних та органічних продуктів на фармацевтичні заводи та підприємства, що виробляють біологічно активні добавки.

Вказана обставина підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до якої видами діяльності ТОВ «Кріан» за КВЕД є, зокрема, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (т.2, а.с.2).

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження отримання послуг з пошуку та аналізу потенційних партнерів-виробників середньоланцужкових триглицеридів за договором № 1/2701 від 01.03.2011 р. було надано копію контракту № 410386 від 06.06.2011 р. із знайденим TOB «Агентство «Віасат» контрагентом - Компанією «SternChemie GmbH & Co/KG" (Німеччина) та митної декларації, якими підтверджується отримання позивачем товару за контрактом (т.1, а.с.128-132).

Колегія суддів вважає помилковим твердження суду першої інстанції про те, що вказаний контракт про постачання хімічної продукції не містить чітко визначеного предмету договору, а тому не може вважатися укладеним позивачем саме з тим контрагентом і для отримання саме тієї продукції, що передбачені договором № 1/2701, оскільки, відповідно до п.1.1 асортимент та кількість хімічної продукції, купівля-пордаж якої є предметом контракту, визначається у додатку до останнього.

Відповідно до наданої представником позивача копії додатку № 1 до договору № 410386 від 06.06.2011 р. (т.2, а.с.108), сторонами договору було визначено предмет поставки як середньоланцюжкові тригліцериди (порошок) Bergabest 70/30 Bergabest MCT Powder 70/30 в упаковці по 20 кг мішок в кількості 60 кг, що відповідає даним митної декларації.

Отримані позивачем від ТОВ «Агентство Віасат» послуги призвели до укладення вищенаведеного Контракту із німецьким виробником, на підставі якого було імпортовано хімічні препарати, які в подальшому позивачем було реалізовано TOB «Карбіон», що підтверджується видатковою накладною № 46 від 22.06.2011 р. (т.2, а.с.109).

Крім того, як свідчать матеріали справи, за результатами наданих послуг з пошуку та аналізу потенційних партнерів-виробників крохмалю ТОВ «Кріан» було здійснено закупівлю крохмалю картопляного натурального виробника Emsland-Starke GmbН, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії митних декларацій (т.1, а.с.161-162), а також документів на підтвердження якості товару - сертифікат аналізу, специфікація (т.1, а.с.163-164, 190-196).

Колегія суддів зауважує, що позивачем надавались до суду першої інстанції економічне обгрунтування використання послуг з пошуку партнерів за кордоном, у якому визначено більш доцільним отримання послуг від TOB "Агентство "Віасат" порівняно з наймом спеціалістів з високим професійним досвідом і знанням іноземних мов (висока вартість кваліфікованого персоналу, необхідність виробничих площ та засобів виробництва, витрати часу на поставлення завдань, контроль їх виконання, навчання та роз'яснення) з наведенням відповідних кількісних показників (т.2, а.с.4), які, однак, не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 1/1602 від 01.03.2011 р. про надання послуг ТОВ "КРІАН" з виготовлення і розміщення буклетів з інформацією, наданою Замовником, у лікувально-профілактичних закладах України було укладено позивачем з метою виконання власних зобов'язань перед TOB «Хелс Промоушн», визначених Договором № 1009191 від 10 вересня 2010 року (т.2, а.с.101-103).

Відповідно до умов вказаного договору позивач повинен був надати послуги з виготовлення та розміщення санбюлетеней з інформацією про лікарські засоби у лікувально-профілактичних закладах України. Через відсутність у ТОВ «Кріан» необхідного штату працівників та досвіду надання таких послуг, позивачем було укладено договір про надання вказаних послуг з ГОВ «Агентство «Віасат», виступаючи у даному випадку посередником.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи суду першої інстанції в обґрунтування твердження щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агентство Віасат» про те, що позивачем не надано доказів фактичного розміщення санбюлетенів щодо відповідних лікарських препаратів та у відповідних лікувальних закладах, що зазначені у додатках №№ 1,2 до договору № 1/1602 (наприклад, документів з відміткою лікувальних закладів про розміщення санбюлетенів), оскільки, як пояснив представник позивача та не спростовано відповідачем по справі, санбюлетені розміщувались на безкоштовних дошках оголошення та інформації лікувально-профілактичних закладів і надавались відвідувачам як безкоштовний інформаційний бюлетень, тому отримання відмітки лікувально-профілактичного закладу про розміщення не є обов'язковим виходячи із характеру розміщення.

Колегією суддів не беруться до уваги твердження суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами не обґрунтовано, з урахуванням яких саме складових сторонами за договором при підписанні акту приймання-передачі робіт визначено вартість одного санбюлетеня, що стало підставою для обчислення вартості 4630 бюлетенів, оскільки відсутність такого обґрунтування не була підставою для визнання в акті перевірки господарських операцій з надання позивачеві послуг за відповідним договором фіктивними та такими, що не мають реального характеру.

Також, слід відмітити, що вартість виготовлення та розміщення в ЛПЗ одного санбюлетеня визначена у договорі між ТОВ «Хелс Промоушн» та ТОВ «Кріан» і складає 21,60 грн., з урахуванням чого визначається і вартість виготовлення та розміщення санбюлетенів згідно договору між позивачем, який в даному випадку виступає посередником, та ТОВ «Агентство Віасат».

Фактичне виконання робіт щодо виготовлення та розміщення 4630 санбюлетенів з інформацією про препарати ТОВ «Хелс Промоушн» підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2011 р. (т.2, а.с.168).

За надання вказаних послуг позивачеві від TOB «Хелс Промоушн» перераховано 100008,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи банківською випискою (т.2, а.с.104), оплативши при цьому ТOB «Агентство «Віасат» 99500,00 грн., тобто, отримавши від операції економічну вигоду.

Матеріалами справи підтверджено, що договір № 2/2204 від 18.05.2011 р. про розробку дизайна сайту та передачі на нього майнових прав було укладено ТОВ «Кріан» із ТОВ «Агентство Віасат» в рамках виконання власних зобов'язань, взятих позивачем на умовах договору № 1/2212 від 22.12.2011 р. із TOB "Перша фумігаційна компанія".

З приводу тверджень суду першої інстанції про відсутність у договорі № 2/2204 від 18.05.2011 р. такої умови, як визначення моделі сайту, яка обов'язково має бути додатком до договору, а також інших умов, яким повинен відповідати сайт, що, на думку суду першої інстанції, не дозволяє визначити повноту та якість послуг, наданих виконавцем, колегія суддів зазначає, що визначення повноти та якості послуг не належить до компетенції суду, та є прерогативою споживача таких послуг, який, у випадку неналежного виконання останніх, має право надіслати мотивовану відмову від підписання акту виконаних робіт та встановити термін для доробки та усунення недоліків (п.5.2 договору № 2/2204 (т.1, а.с.62).

Крім того, діючим законодавством не визначено обов'язкову наявність опису моделі сайту та вимог до нього в якості істотної умови подібних договорів.

З матеріалів справи вбачається, що TOB "Кріан" сплатило за надані послуги на користь TOB "Агенство "Віасат" суму 346607,00 грн. з якої 12107,00 грн. та 99500,00 грн., призначені для продажу іншим компаніям. У своїй господарській діяльності використано послуг, отриманих від TOB "Агенство "Віасат" на суму 235000,00 грн.

Згідно з обґрунтуванням, наданим TOB "Кріан" до суду першої інстанції, у випадку працевлаштування спеціалістів з високим професійним досвідом і знанням іноземних мов витрати за 2011 рік склали б 539938,00 грн.

Таким чином, економічний ефект складає 539938,00 - 235000,00 = 304938,00 грн.

З огляду на види діяльності позивача, зміст послуг, що надавались позивачеві контрагентом ТОВ «Агентство Віасат», та предмет вищезазначених договорів, колегія суддів вважає, що спірні послуги безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Кріан».

За таких обставин, колегія суддів вважає хибними висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено використання наданих ТОВ «Агентство Віасат» послуг у господарській діяльності підприємства ТОВ «Кріан» та отримання останнім економічного ефекту від спірних господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що висновок відповідача про фіктивність та відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агентство Віасат» базується виключно на відомостях акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.02.2012 р. № 282/23-1/36862548 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Агентство Віасат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 18.12.2009 р. по 31.12.2011 р., яким зафіксовано відсутність ТОВ «Агентство Віасат» за юридичною адресою, порушення 19.01.2012 року кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення ТОВ «Агентство Віасат»; порушення ТОВ «Агентство Віасат» ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Агентство Віасат» при придбанні та продажу товарів (послуг); відсутність об'єктів оподаткування при придбання товарів (послуг) за період з 18.12.2009 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення ст.ст.134, 138 р.ІІІ, ст.ст.185, 198 р. V Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим відповідачем в акті перевірки ТОВ «Кріан» зазначено про неможливість отримання позивачем послуг від ТОВ «Агентство Віасат».

З приводу посилань відповідача на вищевказаний акт перевірки ТОВ «Агентство Віасат» колегія суддів відмічає, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Колегія суддів вказує, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Колегія суддів констатує, що відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції доказів наявності судових рішень про визнання нікчемними правочинів між позивачем та ТОВ «Агентство Віасат».

Крім того, колегія суддів зауважує, що податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведеної перевірки ТОВ «Агентство Віасат» податкових повідомлень-рішень, якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

Щодо посилань відповідача по справі в обґрунтування висновку про нікчемність правочину між позивачем та вказаним контрагентом на порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення, зокрема, ТОВ «Агентство Віасат», колегія суддів зазначає, що такі обставини не тягнуть за собою автоматичного визнання нікчемним правочину між позивачем та вказаним контрагентом.

Також, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що у відповідності до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що належним доказом наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад може бути виключно обвинувальний вирок суду, якого до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, посилання відповідача в акті перевірки позивача на акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13.02.2012 р. № 282/23-1/36862548 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Агентство Віасат» не є підставою для визнання господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом фіктивними та такими, що не направлені на настання реальних правових наслідків.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), колегія суддів приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки № 5423/2202/36035881 від 26.11.2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) замовлення позивачем послуг у ТОВ «Агентство Віасат», що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Колегія суддів зауважує, що податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту суми вартості придбаних послуг у виконавця ТОВ «Агентство Віасат» на відсутність у останнього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспорту, на думку колегії суддів, не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаними контрагентами товару та надання послуг позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, оцінка достатності або недостатності вказаних умов для ведення господарської діяльності та здійснення господарських операцій, зокрема, за угодою з позивачем, не відноситься до повноважень органів державної податкової служби.

Твердження акту ДПІ у Вишгородському районі м. Києва про результати перевірки ТОВ «Агентство Віасат», на який посилається відповідач в акті перевірки позивача № 5423/2202/36035881 від 26.11.2012 року на відсутність вказаного контрагента позивача за місцезнаходженням, не підкріплені жодними доказами, а тому не беруться колегією суддів до уваги.

Так, належним доказом відсутності за місцезнаходженням в розумінні положень ст. 70 КАС є дані про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації у Єдиному Державному Реєстрі підприємств та організацій України.

Однак, таких доказів відповідачем до матеріалів справи не надано.

Як встановлено пунктами 12.4 - 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту. Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про направлення такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 19-ОПП.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи - позивача - за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП. Крім того, доказів наявності таких даних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на час проведення зустрічної звірки до суду не надано.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

У відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідачем в акті перевірки не спростовується, що контрагент позивача у спірних правовідносинах на час видачі спірних податкових накладних був право- і дієздатною юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, тобто, у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України, мав право на нарахування податку та складання податкових накладних, за якими позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що реальність господарських операцій з надання послуг позивачеві контрагентом ТОВ «Агентство Віасат» повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи, а придбаний товар та результати наданих послуг використані позивачем у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання за спірним договором як позивачем, так і його контрагентом були виконані в повному обсязі та належним чином: надано послуги, за які сплачено відповідну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товарів, що є підставою вважати договір між позивачем та вказаним контрагентом укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки. Зміст прав та обов'язків сторін правочину положенням чинного законодавства не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, колегія суддів вважає висновок відповідача про безтоварність господарських операцій, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами та дослідженими у справі доказами.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу валових витрат 1-3 кварталів 2011 року суму в розмірі 334670 грн., а також до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість в загальному розмірі 66394 грн. по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачеві грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВУ, а також про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від № 5423/2202/36035881 від 26.11.2012 року порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 12.12.2012 року № 0009832202, № 0009822202 та № 0009842202, а також від 02.04.2013 р. № 0000142202 - такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року по справі № 820/4578/13-а через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, ненадання належної оцінки доказам у справі, що призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ТОВ «Кріан» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 12.12.2012 року № 0009832202, № 0009822202 та № 0009842202, а також від 02.04.2013 р. № 0000142202.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріан" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2013р. по справі № 820/4578/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріан" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 12.12.2012 року № 0009832202, № 0009822202, № 0009842202 та від 02.04.2013 року № 0000142202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріан" (код ЄДРПОУ 36035881, м. Харків, просп. Перемоги, 79, кв. 10) витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги в сумі 2393 (дві тисячі триста дев'яносто три) грн. 49 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Русанова В.Б.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст постанови виготовлений 12.11.2013 р.