Постанова

від 06.06.2013 по справі 2а-5996/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

06 червня 2013 року справа № 2а-5996/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників:

від позивача: Байда В.В. (довіреність №04/832 від 29.12.2012 р.);

від відповідача: Гузенко А.М. (довіреність №6529/9/10-029 від 15.04.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв,54008

доСпеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одеса Державної податкової служби, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв,54017

проскасування податкового повідомлення - рішення від 27.07.2012р. № 0000410260, ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" звернулось з позовом визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби від 27.07.2012 р. №0000410260. Мотивуючи свої вимоги тим, що вказане податкове повідомлення-рішення є безпідставним та не ґрунтується на нормах законодавства України.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та підтримавши їх у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, діюче законодавство, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного:

В період з 23.04.12р. по 14.06.12р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності позивача з 01.01.11р. по 31.12.11р.

За наслідками перевірки складено акт від 13.07.12р. №76/26/05410263 (далі - Акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.12р. №0000410260 на суму на суму 1 934 417.00 грн. (один мільйон дев'ятсот тридцять чотири тисячі чотириста сімнадцять) гривень донарахованих зобов'язань з податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0000440260 на думку відповідача були наступні порушення з боку позивача:

1. п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5, пп.11.3.1 п. 11.3, п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.11 по 31.03.11 на загальну суму 599 619грн., в т.ч. по періодах:

- за 1 квартал 2011 року у сумі 599 619 грн.;

2. п.138.2 ст.138, п.п.139.1.5 п. 139.1 ст.139 п.п.146.12 ст.146, абз.2 пункту 7 підрозділу

4 розділу XX Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями , в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.11 по 31.12.11 па загальну суму 1 334 797 грн., в т.ч.:

II квартал 2011 року - завишено збитки на суму 1901965грн;

II - III квартали 2011 року - завишено збитки на суму 3 911 914 грн;

в т.ч III квартал 2011 року - завишено збитки на суму 2 009 949 грн.

II - IV квартали 2011 року - занижено податок на прибуток 1 334 797 грн., в т.ч IV квартали 2011 року занижено податок на прибуток 1 334 797 грн.

3. п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10, ст..201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-\Т зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.11 по 31.12.11 на загальну суму 15 637 575 грн.

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, пп. 3.1.2. Акту перевірки зазначено, що за результатами планової виїзної перевірки Управління по реалізації скрапленого газу Публічного акціонерного товариства "Миколаївгаз" (код ЄДРПОУ 35564376) акт від 14.06.12 №63/26/35564376 встановлено завищення задекларованих УРСГ ПАТ "Миколаївгаз" за І квартал 2011 року показників у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" всього у сумі 1 794 000 грн. та на порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. п.5.3.9 п.5.3. ст.5, пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями, далі - Закон про прибуток) товариством завищено валові витрати за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. по взаєморозрахункам УРСГ ПАТ "Миколаївгаз" з ТОВ "Газукраїна-2009" (код 36308214) на суму 1 794 000 грн. Також пп. 3.1.2. Акту перевірки встановлено завищення за II - IV квартал 2011 року задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 СВ Податкової Декларації "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 5 803 467 грн., та в частині взаєморозрахунків УРСГ ПАТ "Миколаївгаз" з ТОВ "Газукраїна-2009" (код 36308214) в порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп..138.1.1 п.138.1 ст.138, пп139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (зі змінами та доповненнями, далі - ПКУ) за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. підприємством завищено валові витрати на суму 5 199 071 грн. так, як за результатами проведеного аналізу наданих до перевірки документів, якими підтверджені взаємовідносини товариства з постачальником зрідженого газу (ТОВ "Газукраїна-2009") не встановлено фактичного отримання товару.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2. Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті." В свою чергу норми п.5.3 - 5.7 ст. 5 Закону про прибуток, які встановлюють виключний перелік випадків обмеження на включення до складу валових витрат понесених платником податку витрат. Крім того, встановлення додаткових обмежень по віднесенню витрат до складу валових витрат платника податку, крім зазначених в Законі про оподаткування прибутку підприємств згідно п. 5.11. ст. 5 цього закону, забороняється.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 цього ж Закону - "не належать до складу валових витрат будь-які витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку."

Також відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПКУ "витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПКУ зазначено, що до витрат операційної діяльності включаються собівартість реалізованих товарів, п. 138.2. зазначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2. Закону про прибуток встановлено, що: "до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті." В свою чергу норми п.5.3 - 5.7 ст. 5 Закону про прибуток, які встановлюють виключний перелік випадків обмеження на включення до складу валових витрат понесених платником податку витрат. Крім того, встановлення додаткових обмежень по віднесенню витрат до складу валових витрат платника податку, крім зазначених в Законі про оподаткування прибутку підприємств згідно п. 5.11. ст. 5 цього закону, забороняється.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 цього ж Закону е належать до складу валових витрат будь-які витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також відповідно до пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПКУ "витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПКУ зазначено, що до витрат операційної діяльності включаються собівартість реалізованих товарів, п. 138.2. зазначено, що "витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу."

Відповідно до ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями далі - Закон № 996) податкова звітності ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Також п.44.1, п.44.2 ст.44 ПКУ визначено для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку.

В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14 ПКУ "собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу

- ие витрати, прямо пов'язані з виробництвом і/або наданням реалізованих впродовж: звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаться відповідно до положень(стандартами) бухгалтерського обліку, вживаних в частині, яка не суперечить положенням цього розділу."

Звертаючись до норм П(С)БО 16 "Витрати" затвердженого наказом Мініфіну України від 31.12.1999 р. № 318 (із змінами та доповненнями) витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Контролюючим органом необгрунтовано зроблено висновок, щодо не встановлення фактичного отримання товару від ТОВ "Газукраїни-2009" у зв'язку із відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Відповідно до п.44.1, п.44.2 ст.44 ПКУ платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) , а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88 зазначено що: "Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції."

Отже, для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88, зокрема документи, що підтверджують здійснення господарської операції, яка в свою чергу і е фактом отримання послуг від іншої особи та факти підприємницької та іншої діяльності, що виливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Такі документи були надані за місцем проведення перевірки, а саме договір на поставку скрапленого газу від 01.06.2010р. № 01/06/03-10, акти приймання-передачі Товару до договору №01/06/03-10, видаткові накладні, прибуткові накладні, договір надання послуг зберігання від 01.07.2010р., акти прийманні-передачі Товару до договору щодо надання послуг зберігання б/н від 01.07.2010р., накладні на маршрут або групу вагонів. Надані до перевірки первинні документи містять у собі обов'язкові реквізити та свідчать про факт здійснення господарської операції.

Розрахунки за отриманий товар між товариством та ТОВ "Газукраїна-2009" (код ЄДРПОУ 36308214) проведено в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками рахунку. Зазначені документи надавалися за місцем проведення перевірки.

Податковим органом підтверджено укладання договору поставки нафтопродуктів з ТОВ "Газукраїна-2009" (код ЄДРПОУ 36308214) від 01.06.2010 №01/06/03-10.

При цьому податковий орган жодним чином не взяв до уваги факт надання посадовим особам, які проводили перевірку, первинних документів, які були складені на виконання умов вищезазначеного договору.

Щодо висновку ненадання товаротранспортних накладних які є підставою для оприбуткування СВГ, контролюючим органом не враховано той факт, що приймання передача СВГ здійснюється в пункті поставки, та у зв'язку із наданням товариством послуг зберігання відповідно до договору надання послуг зберігання від 01.07.10р. укладеного із ТОВ "Газукраїна-2009" відповідно до якого місцем зберігання СГ є Миколаївська ГНС ВАТ "Миколаївгаз", розташована за адресою: 54050, м. Миколаїв, вул. Ольшанців, 301. Тобто, місце зберігання та пункті поставки є одним і тим самим місцем, а саме Миколаївська ГНС ВАТ "Миколаївгаз", розташована за адресою: 54050, м. Миколаїв, вул. Ольшанців, 301.

На виконання умов договору на поставку скрапленого газу від 01.06.10р. №01/06/03-10, укладеного між позивачем та ТОВ "ГазУкраїна-2009", останнім було поставлено скраплений газ, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, а саме актами приймання-передачі товару до договору №01/06/03-10, видатковими накладними, прибутковими накладними тощо.

Крім того, розрахунки за отриманий товар між покупцем та контрагентом проведено в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками рахунку. Отже, на час існування взаємовідносин між підприємством та ТОВ "ГазУкраїна-2009", останнє мало цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника ПДВ та не було позбавлено права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Судом також було взято до уваги Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року по справі №2а-7985/11/1470 за позовом позивача до відповідача про скасування податкового повідомлення рішення від 08.07.2011 року №0000203900.

Зазначеною Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду було встановлено, що угоди між позивачем та ТОВ "ГазУкраїна - 2009" щодо постачання скрапленого газу були реальними та товарними.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у ТОВ "Газукраїна-2009", з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову діяльність в Україні" від 16.08.1999 року № 996, а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним договором.

Окрім вказаного суд звертає увагу, що згідно ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою відповідача, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Відповідачем не надано доказів, а так само судом не встановлено фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Газукраїна-2009" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Слід звернути увагу, що в акті відсутні докази, які б підтверджували що договір, який був укладений між позивачем та ТОВ "Газукраїна-2009" визнані судом недійсним.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне, правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Разом з тим, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже наявні у матеріалах справи документів на підтвердження реальності операції та податкові накладні є належними доказами по справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також взято до уваги, що позивач в судовому засіданні не заперечив проти податкового повідомлення - рішення в частині безпідставного заниження податку на прибуток в розмірі 290130грн . 67 коп. в результаті подвійного включення до складу податку на прибуток сум по певним постачальникам.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач не в повній мірі довів суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятого рішення.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають відповідному судовому захисту.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленн-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби від 27.07.2012 р. №0000410260 в частині нарахування податку на прибуток Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" у розмірі 1644286,33 грн.

. 3. В задоволені інших позовних вимог відмовити.

4. Відшкодувати судові витрати в сумі 2146,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 22440171) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (код ЄДРПОУ 05410263).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна

Постанова в повному обсязі

складена 18 червня 2013 року