Постанова

від 01.07.2013 по справі 808/1800/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року (14 год. 00 хв.)Справа № 808/1800/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Ширшові А.А.,

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробитсервіс»

до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122301 від 21.12.2012 форми «Р»,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробитсервіс» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду із адміністративним позовом до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000122301 від 21.12.2012 форми «Р», про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 24 017, 50 грн. (з яких основний платіж - 19 214 грн., штрафна фінансова санкція - 4803, 50 грн.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробитсервіс» проводилася з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Україна Ойл» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2011 по 31.10.2011. За результатами перевірки складено акт №769/2201/32318737 від 11.12.2012 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення п.198.1, 198.3, 198.6, п.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). В даному періоді від зазначеного підприємства, згідно договору поставки №0106 від 01.06.2011 ТОВ «Агробитсервіс» отримало запасні частини на суму 125106,3 грн., у тому числі ПДВ 20851, 05 грн. Найменування і кількість товару відображається в рахунках фактурах. За перевіряємий період позивач задекларував податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 20184 грн. Так, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 встановлено його завищення на суму 19214 грн. Крім того, ТОВ «Агробитсервіс» має всі необхідні первинні документи, які дають змогу відносити до податкового кредиту суми по фактично здійсненим господарським операціям, та відсутність в діючому законодавстві заборони такої підстави для віднесення до податкового кредиту сум, у зв'язку з незнаходженням контрагента за місцем реєстрації.

Ухвалою судді від 07.03.2013 відкрито провадження у справі №808/1800/13-а, закінчено підготовче провадження та справа призначена до розгляду на 01.04.2013. Розгляд справи зупинявся.

Відповідачем подані письмові заперечення на позов, відповідно до яких перевіркою встановлено, що згідно із даними системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжність по податковому кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Агробитсервіс» по контрагенту ТОВ «Україна Ойл» у жовтні 2011 року на суму податку на додану вартість 19214 грн. Отже, витрати для визначення права сум податку до податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Тому ТОВ «Агробитсервіс» в порушення пп.198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 19213,81 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином. Надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надіслав до суду заперечення в яких просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників сторін.

У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають до задоволення.

На підставі направлення від 28.11.2012 №686 та наказу Пологівської МДПІ від 28.11.2012 №777 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Агробитсервіс» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Україна Ойл» код ЄДРПОУ 37359046.

За результатами перевірки складений Акт №769/2201/32318737 від 11.12.2012.

Актом перевірки встановлено порушення: сторінка 8 Акту п.198.1, ст.198, п.198.3, ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV зі змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 19213,81 грн. В тому числі за жовтень 2011 року на суму 19214 грн.

На підставі акту перевірки Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення - рішення №0000122301 від 21.12.2012, яким визначений борг щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 24 017, 50 грн. (з яких основний платіж - 19 214 грн., штрафна фінансова санкція - 4803, 50 грн.).

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення було покладено висновок податкового органу про те, що до перевірки було надано лише такі первинні документи: видаткова накладна, податкова накладна, платіжні доручення, договір поставки, товаро - транспортні накладні, але інформацію щодо довіреностей на придбання і транспортування продукції не надавалась. Однак, таке ствердження є помилковим, оскільки перевіряючим було надано товаро - транспортні накладні, про що в акті зазначено, та в яких вказано, що 03.10.2011 (номер ТТП № 13) та 19.10.2011 (номер ТТП №14) на автомобілі ГАЗ НОМЕР_1, водієм ОСОБА_2, ТОВ «Агробитсервіс» (яке є одночасно і перевізником і замовником і вантажоодержувачем) отримало у вантажовідправника ТОВ «Україна Ойл» продукцію у вигляді запасних частин, на суму 46 747, 48 грн. та 78 358, 82 грн. відповідно

ТОВ «Агробитсервіс» не надало інформацію про використовування у своїй діяльності офісних, виробничих (торгівельних, складських) приміщень за період 01.10.2011 по 31.10.2011. Додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2011 не надавався, що свідчить про відсутність основних фондів. Однак, вказане твердження не може бути підставою неврахування в податковому обліку господарських операцій, так як законодавством не встановлено прямої залежності від наявності у Товариства основних фондів та права на віднесення до податкового кредиту сум по господарським операціям.

Необґрунтованими є висновки податкової щодо неможливості проведення економічно необхідних операцій по перевезенню та зберіганню товарів (у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Агробитсервіс» договорів оренди приміщень та транспортних засобів). Так, ТОВ «Агробитсервіс» не орендує ні транспортні засоби, ні складські приміщення, оскільки має власні.

Згідно із інформацією щодо контрагента позивача - ТОВ «Україна Ойл», яка розміщена на офіційному сайті ДПС України, а саме Реєстру платників ПДВ, станом на 08.01.2012 свідоцтво платника податків ПДВ анульовано, дата анулювання свідоцтва - 12.11.2012. Відповідно до вказаної інформації податковий борг у даного підприємства відсутній. Отже, всі дії необхідні для відображення в податковому обліку операцій щодо ПДВ, які ТОВ «Україна Ойл» або його контрагенти будуть показувати після 12.11.2012 - є незаконними, але до вказаної дати, віднесення до податкового кредиту, контрагентами будь - яких сум по операціям, які є законними, є правомірним. Отже, на час укладення вже вказаного договору постачання та видачею інших первинних документів, на виконання цього договору, у перевіряємий період, ТОВ «Україна Ойл» було зареєстровано належним чином, а тому всі угоди з цим контрагентом є законними. Варто зазначити, що віднесення ТОВ «Агробитсервіс» до податкового кредиту відповідних сум по цьому договору є законним.

Суд не може погодитися з позицією податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробитсервіс» пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 32318737, місцезнаходження: 70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Карла Лібкнехта, буд. 33.

Згідно із пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.2. ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Податковий Кодекс України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також вказаним Кодексом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, та згідно із договором постачання від 01.06.2011 №0106, постачальник (ТОВ «Україна Ойл») зобов'язується передати покупцю (ТОВ «Агробитсервіс») товар. Найменування товару та кількість кожної партії визначається сторонами цього договору на підставі прийомо - передавальних документів на весь товар (п.1,2 вказаного договору).

На підтвердження реальності вказаного правочину ТОВ «Агробитсервіс» до суду надані всі первинні документи, підтверджуючі реальність та законність здійснення правочину.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами податкового законодавства.

Враховуючи викладене, позивачем надані всі докази щодо фактичного здійснення господарської операції, складені на виконання операцій документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідають нормам законодавства та відображають реальність господарської операції позивача.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій.

Усі вищезазначені документи підтверджують господарську операцію, оскільки є первинними документами - письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції (п.1.2. ст.1, п.2.1. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88). А отже вони є доказами, що спростовують висновок зроблений відповідачем про те, що правочини не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Згідно зі ст. 180 цього ж Кодексу, платники податку, визначені у п.180.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Як вбачається з акту перевірки, то він не містить відомостей щодо анулювання свідоцтва платника ТОВ «Україна Ойл».

З урахуванням вимог ст.198 Податкового кодексу України покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може у подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету. Відповідно до абзацу першого підпункту 201.8 п.201 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів - таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету в Податковому кодексі України не передбачено.

Як встановлено матеріалами справи, транспортування та доставка товару у період, що перевірявся податковим органом ще здійснювалась, відповідно до умов договору поставки.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також слід врахувати, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11: Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Згідно із ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Виключення сум з податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування не - застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однієї зі сторін договору або постачальниками по ланцюгу поставок, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці нор ми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Крім того, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі №21-500 во08, від 01.06.2010 у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

У справі «БУЛВЕС А.Д. проти Болгарії» (заява №399/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Агробитсервіс» не повинно нести відповідальність за будь-яке порушення податкового законодавства контрагентом-постачальником ТОВ «Україна Ойл».

Відповідачем під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи ТОВ «Агробитсервіс», на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч.1 та ч.2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94,160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122301 від 21.12.2012, прийняте Пологівською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробитсервіс» (код ЄДРПОУ 32318737) судовий збір у розмірі 241 (двісті сорок одна гривня 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя М.П. Авдєєв