Постанова

від 10.03.2009 по справі 8/517

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 10.03.2009

р.                                                                                

№ 8/517

Окружний адміністративний суд міста

Києва в особі судді  Пилипенко О.Є.,  при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у

відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом

Прокурора Деснянського району м.

Києва

До

Деснянської районної у м. Києві

державної адміністрації

Про

визнання протиправним та

скасування розпорядження № 54 від 22.01.2008 р.

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1. за дов. № 27

к/2  від 04.02.2009 р.

від

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

          Прокурор Деснянського району м. Києва

звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до

Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання

протиправним та скасування розпорядження від 22.01.2008 р. № 54 «Про надання в

орендне користування нежитлового приміщення».

          Позовні вимоги мотивовані тим, що

відповідачем при прийнятті спірного розпорядження були порушені норми чинного

законодавства.

Відповідач відзиву на позов не

надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час

і місце розгляду справи був повідомлений.

У зв'язку з нез'явленням

представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів, відповідно до ст.

128 Кодексу адміністративного судочинства України, справа вирішується на підставі

наявних в ній доказів.

Проаналізувавши матеріали справи та

пояснення представника позивача, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про

визнання протиправним та скасування розпорядження від 22.01.2008 р. № 54 «Про

надання в орендне користування нежитлового приміщення».

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу

адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права,

свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення

до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства

є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів

державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових

осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на

основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До

адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність

суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи

бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок

судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист

його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу

адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в

адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в

наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними

нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом

лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача

(суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері

публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного)

порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними

та допустимими доказами саме позивач.

Прокуратурою Деснянського району м.

Києва проведено перевірку додержання законодавства при передачі в орендне

користування нежитлових приміщень середньої загальноосвітньої школи № 313, яка

знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 7-б.

При проведенні перевірки було

встановлено, що згідно розпорядження від    

22.01.2008 р. № 54 надано приватному підприємцю ОСОБА_1 в орендне

користування нежитлове приміщення, що знаходиться по вул. Лисківській, 7 б, СШЗ

№ 131, загальною площею 38 кв. м., для розміщення перукарні. В свою чергу СШЗ №

131 у десятиденний термін мала укласти договір оренди комунальної власності та

надання комунальних послуг на нежитлове приміщення, що знаходиться по вул.

Лисківська, 7 б, з приватним підприємцемОСОБА_1. на термін 364 дні.

Суд вважає позовні вимоги

обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п. 5 ст. 63 Закону України

«Про освіту», об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також, підрозділи,

технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають

приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

01.02.2008 р. між Спеціалізованою

середньою загальноосвітньою школою № 313 та приватним підприємцем -ОСОБА_1 було

укладено договір         № 313/4 про

передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району

міста Києва в оренду.

Приватний підприємецьОСОБА_1.

використовує орендоване приміщення для розміщення перукарні, що свідчить про

використання приміщення Спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи № 313

за адресою: м. Київ, вул. Лисківська, 7 б, не за призначенням.

Прокуратурою Деснянського району

міста Києва було винесено Протест від 20.06.2008 р. № 30/6-к, на розпорядження

№ 54 від 22.01.2008 р. про надання в орендне користування нежитлового

приміщення.

На адресу Прокуратури Деснянського

району міста Києва у відповідь на протест Деснянською районною у місті Києві

держаною адміністрацією було направлено лист від 20.06.2008 р., відповідно до

якого повідомлено, що приміщення, які передані в орендне користування згідно

спірного розпорядження надані без права приватизації орендарю та розміщені у

тимчасово вільних не задіяних під навчальний процес окремо стоячих будівлях та

вільних кімнатах. Метою передачі таких приміщень в оренду -поповнення бюджету

району та покращення матеріально-технічного стану будівель шкіл, на ремонт яких

недостатньо бюджетних коштів.

Отже, з вищенаведеного вбачається,

що діяльність приватного підприємця - ОСОБА_1. не пов'язана з

навчально-виховним процесом, орендоване приміщення використовується для

розміщення перукарні, що свідчить про порушення Закону України «Про освіту», що

в свою чергу виключає законність прийняття спірного розпорядження.

Відповідно до ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу

-це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який

породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших

суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного

законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям

відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до Постанови Пленуму

Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. за № 2 «Про практику

застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу

адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»,

протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником

до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У разі відхилення

протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до

суду про визнання акта незаконним. У цьому випадку прокурор у адміністративній

справі може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах

якої він звертається до суду з позовною заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків,

встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи

позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування  правомірності

свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він

заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам,

відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи,

суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та

скасування розпорядження від 22.01.2008 р. № 54 «Про надання в орендне

користування нежитлового приміщення», підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь

суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за

відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із

залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий

збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94,

158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов

задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та

скасувати розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації

за № 54 від 22.01.2008 р. «Про надання в орендне користування нежитлового

приміщення».

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному

обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              

О.Є. Пилипенко

Дата

підписання повного тексту постанови: 20.03.2009 р.