Постанова

від 25.07.2013 по справі 2а/2570/3565/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3565/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Томилка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Паритет-Агро" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Паритет-Агро" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003882320 від 25 жовтня 2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби №0003882320 від 25 жовтня 2012 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції постанову прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2012 року посадовими особами ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного виробничо-комерційного підприємства "Паритет-Агро" з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за серпень 2011 року з ТОВ «Футурама» та у деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у м. Чернігові складено Акт №2159/22/25572594 від 19.10.2012 р., який містить висновки про те, що позивачем порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2011 року у сумі 28600 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0003882320 від 25.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42900,00 грн., в т.ч. 28600,00 грн. - за основним платежем та 14300,00 грн. - за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, так як господарські операції позивача з контрагентами належним чином відображено у податковому обліку та у податковій звітності. Крім того право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та іншими первинними документами.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2011 року між ПВКП «Паритет-Агро» (замовник) та ТОВ «Футурама» (експедитор) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №280711.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що схема господарської операції була наступною: ПАТ «САН ІнБев Україна» замовляло послуги з перевезення пива ТОВ «Центр-Євро-Транс», а ТОВ «Центр-Євро-Транс» винаймав виконавця-експедитора ПВКП «Паритет-Агро» згідно договорів-заявок по відповідним маршрутам.

ПВКП «Паритет-Агро» в якості експедитора-замовника винаймав експедитора-виконавця ТОВ «Футурама» для виконання замовлення.

Так, відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору експедитор зобов'язується за винагороду і за рахунок замовника виконати чи організувати виконання відповідних послуг визначених цим договором з приводу організації перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом чи виконувати інше транспортно-експедиційне обслуговування. Замовник надає, а експедитор здійснює перевезення товару на підставі заявки на перевезення.

На підтвердження факту виконання договору позивачем надано податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, товарно-транспортні накладні та виписками з банку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали товарного (реального) характеру та вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не містять вказівок на місце складання, конкретні пункти відправлення/прибуття, будь які вказівки на об'єкти, що переміщувалися, а тому такі акти не відповідають вимогам ст. 9 вказаного Закону.

Товарно-транспортні накладні, надані позивачем не мають жодної інформації стосовно ТОВ «Футурама».

Крім того, Актом перевірки ТОВ «Футурама» від 18.09.2012 року № 326/22-2/3464773 встановлено, що співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі здійснено виїзд за адресою реєстрації засновника та головного бухгалтера ТОВ «Футурама» в одній особі, гр. ОСОБА_3, проте вказаної особи за даним місцем реєстрації встановлено не було. Відповідно до пояснень матері, її син ОСОБА_3 не може бути засновником підприємства, оскільки не реєстрував на своє ім'я підприємств та нікого не уповноважував це робити, в 2010 році втратив паспорт. Крім того в серпні 2010 року ОСОБА_3 виїхав до Російської Федерації на постійне місце проживання. Матеріальне становище останнього нижче середнього. На території України працював помічником повара в кафе, оскільки вищої освіти не мав.

Разом з тим, директора ТОВ «Футурама», гр. ОСОБА_4 працівниками податкового органу за місцем реєстрації ( м. Київ, вул. Суздальська, б. 4/6 (Будинок соціального піклування для осіб без визначеного місця проживання) також не було встановлено. Так, працівники «центру обліку безпритульних громадян» повідомили, що донька ОСОБА_4 в судовому порядку у 1999 році виселила батька з домашньої адреси, після чого ОСОБА_4 зареєструвався в «центрі обліку безпритульних громадян». Матеріальне становище ОСОБА_4 дуже тяжке, він веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, не має постійного місця проживання та багато років ніде не працює. Крім того, за період реєстрації в закладі ОСОБА_4 неодноразово втрачав паспорт та щоразу його відновлював.

Також, до ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДВС надійшла заява ОСОБА_4, який, згідно установчих та реєстраційних документів є директором ТОВ «Футурама», в якій повідомив, що до діяльності даного підприємства він відношення не має, ніяких доходів не отримував і ніяких документів не підписував.

Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в м. Києві сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 24.11.2011 р. № 1958, підписи в реєстраційних документах ТОВ «Футурама» від ім. гр. ОСОБА_4 ймовірно виконані іншою особою.

Так, відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. за № 969 та зареєстрованого Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (надалі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Отже, в зв'язку з викладеним, колегія суддів зазначає, що наведені правові норми не дають підстави вважати податкові накладні, виписані ТОВ «Футурама», первинними бухгалтерськими документами в розумінні Кодексу, тобто документи, які б могли підтверджувати фактичне придбання позивачем послуг у ТОВ «Футурама».

Крім того, відповідно до наказу ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 18.09.2012 р. № 597 та направлення на проведення позапланової документальної виїзної перевірки, співробітниками управління податкового контролю, з метою вручення наказу органу ДПС про проведення документальної виїзної позапланової перевірки та ознайомлення з направленням про проведення перевірки 18.09.2012 року здійснено виїзд за юридичною адресою ТОВ «Футурама» та встановлено відсутність суб'єкта господарювання за юридичною адресою, про що складено акт про неможливість вручення копії наказу та ознайомлення з направленням про проведення перевірки від 18.09.2012 р. № 278/22-2/34564773.

Підсумовуючи наведене, з урахуванням встановлених перевіркою обставин щодо фіктивного підприємництва ТОВ «Футурама», нездійснення останнім підприємницької діяльності та неможливості здійснення господарських операцій в силу відсутності управлінського та іншого персоналу, обладнання, колегія суддів приходить висновку, що доводи позивача не спростовують безпідставності включення ним сум ПДВ до складу податкового кредиту та заниження зобов'язання з податку на прибуток, законності і правомірності оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та невірно застосував норми податкового законодавства, що привело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог Приватного виробничо-комерційного підприємства "Паритет-Агро".

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби задовольнити .

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного виробничо-комерційного підприємства "Паритет-Агро" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Постанову в повному тексті виготовлено 30.07.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.