Ухвала

від 02.08.2013 по справі 106/5233/13-ц

ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 106/5233/13-ц

провадження № 2/106/1409/2013

УХВАЛА

02 серпня 2013 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Володарець Н.М.

при секретарі - Нечуя Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Євпаторійської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення про виділ земельної ділянки у власність,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 до Євпаторійської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення про виділ земельної ділянки у власність. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Євпаторійської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення Євпаторійської міської ради №6-25/30 від 27.06.2012 року в частині виділу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0127 га, яка має статус прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку. Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК України земельна ділянка, яка виділена у власність ОСОБА_3, - є земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок та прибудинкова територія комунальної власності, у зв'язку з чим може надаватися у постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, а не в користування власників квартир та квартиронаймачів. Крім того зазначає, що згідно правовстановлюючих документів позивач мав право постійного користування приміщеннями, розташованими на переданій ОСОБА_3 земельній ділянці. Отже вважає, що позивач незаконно позбавлений можливості користуватися приміщеннями, які розташовані на спірній земельній ділянці. Враховуючи те, що ОСОБА_3 проводить будівельні роботи на цій земельній ділянці, існує велика ймовірність вчинення в подальшому ОСОБА_3 як юридичних, так і фактичних дій, спрямованих на порушення права користування позивача земельною ділянкою, які можуть призвести до виникнення нових судових спорів щодо витребування майна з незаконного володіння наступних набувачів, земля яким може бути передана відповідачем, визнання недійсними нових правовстановлюючих документів на землю, пред'явлення позову про знесення збудованих на ній будівель та споруд або ж приведення земельної ділянки до попереднього стану. Оскільки невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість ОСОБА_3 здійснювати будівництво житлового будинку, будівель чи споруд або ж відчужити землю на користь третіх осіб в будь-який час, і як наслідок призведе до неможливості позивачем поновити його порушені права та інтереси на земельну ділянку, просить суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,0149 га, розташовану по АДРЕСА_1, а також заборонити відповідачу ОСОБА_3 здійснювати будівництво житлового будинку чи інших будівель та споруд на зазначеній земельній ділянці.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд вважає заявлене представником позивача клопотання необґрунтованим та не підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Євпаторійської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення про виділ земельної ділянки у власність. Ухвалою суду від 2 серпня 2013 року провадження у справі за зазначеним позовом відкрито.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надала суду заяву про забезпечення зазначеного вище позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку, площею 0,0149 га, розташовану по АДРЕСА_1, а також заборони відповідачу ОСОБА_3 здійснювати будівництво житлового будинку чи інших будівель та споруд на зазначеній земельній ділянці.

Відповідно до ч.1, п. 3 ч.2 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заявляючи вимоги про забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку, площею 0,0149 га, розташовану по АДРЕСА_1, а також заборони відповідачу ОСОБА_3 здійснювати будівництво житлового будинку чи інших будівель та споруд на зазначеній земельній ділянці, представник позивача обґрунтовує їх тим, що ОСОБА_3 проводить будівельні роботи на цій земельній ділянці і існує велика ймовірність вчинення в подальшому ОСОБА_3 як юридичних, так і фактичних дій, спрямованих на порушення права користування позивача земельною ділянкою, які можуть призвести до виникнення нових судових спорів щодо витребування майна з незаконного володіння наступних набувачів, земля яким може бути передана відповідачем, визнання недійсними нових правовстановлюючих документів на землю, пред'явлення позову про знесення збудованих на ній будівель та споруд або ж приведення земельної ділянки до попереднього стану.

Проте, матеріали справи не містять даних, на підставі яких можна зробити висновок, що відповідач ОСОБА_3 здійснює будь-яке будівництво на виділеній їй земельній ділянці або має намір відчужити цю земельну ділянку, а також що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних наслідків, а також утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, дослідивши матеріали справи, виходячи з характеру та суті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, які стосуються скасування рішення Євпаторійської міської ради №6-25/30 від 27.06.2012 року в частині виділу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0127 га, суд вважає, що правових підстав для задоволення заяви представника позивача та забезпечення позову саме визначеним у заяві шляхом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 151 - 153 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Євпаторійської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення про виділ земельної ділянки у власність - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійській міський суд протягом 5 днів шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Володарець