Рішення

від 30.08.2013 по справі 106/5233/13-ц

ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 106/5233/13-ц

провадження № 2/106/1409/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Володарець Н.М.

при секретарі - Нечуя Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Євпаторійської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Євпаторійської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником ? частки квартири АДРЕСА_1. Будинок, у якому розташована належна йому квартира, є багатоквартирним житловим будинком. 27 червня 2012 року Євпаторійська міська рада прийняла рішення про передачу відповідачу ОСОБА_3 земельної ділянки, загальною площею 0,0149 га. При цьому 0,0127 га - це прибудинкова територія, на якій були розташовані сарай та літня кухня, якими він - позивач користувався. Враховуючи, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним житловим будинком, і земельна ділянка, на якій він розташований, має статус прибудинкової території, а нормами земельного законодавства не передбачена можливість передачі у власність чи користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки або її частини, вважає, що спірна земельна ділянка у цілому могла бути передана у власність або користування лише об'єднанню співвласників цього будинку для його обслуговування, а не частками конкретній особі, яка є співвласником даного житлового будинку та власником окремої його квартири. На підставі викладеного просить суд скасувати рішення Євпаторійської міської ради №6-25/30 від 27 червня 2012 року в частині виділу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0127 га, яка має статус прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, діюча на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення, аналогічно викладеному у позовній заяві, а також зазначила, що оскаржуваним рішенням Євпаторійської міської ради порушено право позивача ОСОБА_1, оскільки на переданій ОСОБА_3 земельній ділянці були розташовані сарай та літня кухня, якими користувався позивач. Проте на цей час вказаних будівель там не має, оскільки вони згоріли, але позивач має наміри їх відновлювати. За дозвільними документами до цього часу у відповідні інстанції не звертався, оскільки у його технічному паспорті ці будови зазначені і він їх буде зводити у попередніх розмірах нічого не порушуючи. Просила суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Представник відповідача Євпаторійської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, пояснивши, що оскаржуваним рішенням від 27 червня 2012 року Євпаторійською міською радою затверджено технічну документацію із землеустрою по складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,0149 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, для передачі у власність ОСОБА_3 Технічна документація по передачі у власність земельної ділянки, розроблена ФОП ОСОБА_4, містила всі передбачені чинним на момент звернення законодавством і необхідні для прийняття позитивного рішення документи та матеріали. Крім того, позивачем приховано, що рішенням Євпаторійського міського суду від 25.07.2012 року у справі №2/0106/1235/2012 йому - ОСОБА_1 відмовлено у визнанні права власності на зазначені ним літню кухню та частку сараю, тобто жодних прав у ОСОБА_1 на вищевказані господарські будівлі не має, а тому його права як власника при прийнятті міською радою оскаржуваного рішення не порушувалися. Також вважає, що позивачем не представлено жодного доказу у підтвердження створення ОСББ та належності цьому ОСББ земельної ділянки, а також взагалі, що передана ОСОБА_3 земельна ділянка є прибудинковою територією домоволодіння АДРЕСА_1. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, вважали їх необґрунтованими та безпідставними, пояснили, що на земельній ділянці, належній ОСОБА_3, крім її житлового будинку літ. «А» будь-які господарські споруди, в тому числі які знаходяться у користуванні позивача, відсутні. Просили суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 за недоведеністю ним порушення його прав оскаржуваним рішенням Євпаторійської міської ради.

Вислухавши доводи представників позивача та відповідача Євпаторійської міської ради, а також відповідача ОСОБА_3 та її представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 12 серпня 1996 року, виданого Євпаторійським об'єднанням санаторно-курортних установ профспілок «Євпаторія курорт», позивач ОСОБА_1 є одним з чотирьох співвласників квартири АДРЕСА_1.

З представленої позивачем копії технічного паспорту на зазначену вищу квартиру, виданого КРП «БРТІ м. Євпаторії» у березні 2012 року, вбачається, що за актом КП «Житловик-4» від 25 квітня 2009 року у користуванні власників цієї квартири знаходиться ? сараю літ. «В» площею 31,7 кв. м та літня кухня літ. «Б» площею 93,7 кв. м. При цьому у зазначеному технічному паспорті міститься схематичний план присадибної ділянки, у якому окрім житлового будинку літ. «А» нанесено розташування будівель літ. Б та літ. В та з зазначенням дати внесення поточних змін - 23 квітня 2009 року.

Рішенням Євпаторійського міського суду від 25 липня 2012 року, яке відповідно до ухвали Апеляційного суду АР Крим 12 листопада 2012 року набрало законної сили, ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні права власності на літню кухню літ. «Б» площею 93,7 кв. м та на ? частку сараю літ. «В» площею 31,7 кв. м по АДРЕСА_1 та зазначеними судовими рішеннями було встановлено, що вказані допоміжні приміщення розташовані на земельній ділянці, що належить територіальній громаді, та позивачами у справі не було надано доказів, що мали б свідчити взагалі про прийняття в експлуатацію спірних об'єктів нерухомості у спосіб, визначений Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, з урахуванням положень статей 186, 381 Цивільного кодексу України. Також не було представлено суду даних про те, чи звертались позивачі у тій справі, зокрема ОСОБА_1 з заявою до Євпаторійської міської ради про прийняття їх в експлуатацію, що сараї є завершеним будівництвом та відповідають будівельно-технічним нормам.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що рішенням Євпаторійського міського суду від 12 вересня 2008 року, у якому було виправлено описку ухвалою суду від 28 листопада 2008 року, відповідачу ОСОБА_3 виділено із домоволодіння АДРЕСА_1 житловий будинок літ. «А» загальною площею 13,5 кв. м, житловою площею 8,8 кв. м, присвоївши нову юридичну адресу - домоволодіння АДРЕСА_2 та визнано за ОСОБА_3 право власності у цілому на домоволодіння АДРЕСА_2, яке складається з літ. А - основна частина з прибудовою, приміщення №1 - підсобне площею 3,8 кв. м, приміщення №2 - вбиральня площею 0,9 кв. м, приміщення №3 - жила кімната площею 8,8 кв. м, загальною площею 13,5 кв. м, житловою площею 8,8 кв. м. Зазначене право власності ОСОБА_3 зареєстровано у встановленому порядку в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29 грудня 2008 року.

Рішенням Євпаторійської міської ради №6-25/30 від 27 червня 2012 року «Про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» у відповідності з пунктом 34 частини 1 статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 12, 40, 81, 118, 120, 121, 186 Земельного кодексу України, статті 56 Закону України «Про землеустрій», на підставі клопотання ОСОБА_3 від 12 червня 2012 року, за рекомендацією постійної комісії міської ради з питань архітектури, містобудування, землеустрою та земельних правовідносин (протокол №26-зем від 19 червня 2012 року) було затверджено технічну документацію із землеустрою по складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, кадастровий номер 0110900000:01:026:0015, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, код цільового використання згідно КВЦНЗ - 02.01, загальною площею 0,0149 га, в тому числі: забудовані землі житлової забудови (35) з них під одно-, двохповерхової забудови (35.1) - 0,0022, прибудинкова території (35.3) - 0,0127 га, за рахунок земель Євпаторійської міської ради, не переданих у власність чи користування, категорія земель - землі житлової та суспільної забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю фізичних та юридичних осіб гарантується у конституційному порядку. Це право набувається і реалізується громадянами та юридичними особами виключно відповідно до закону.

Згідно до статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Положеннями статей ст. ст. 18-21 ЗК України передбачено, що земельний фонд України відповідно до цільового призначення поділяється на дев'ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим залежно від характеру землекористування, системи державних органів, що здійснюють функції державного управління землями та обсягом компетенції цих органів у галузі управління використання земельних ділянок.

Цільове призначення земель - це встановлені законодавством порядок, умови та межі використання земель для конкретних цілей відповідно до їх категорій.

Цільове призначення конкретної земельної ділянки залежить від категорії земель, з яких її виділено, від планування та зонування території і є встановленою компетентним органом при наданні земельної ділянки межею її використання для конкретного призначення відповідно до затверджених планів розвитку території, зонуванням земель, а також правовим режимом відповідної категорії земель.

До однієї з таких категорій відносяться землі житлової та громадської забудови, до яких належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (п. "б" ч. 1 ст. 19, ст. ст. 38, 39 ЗК України).

Порядок використання вказаних земельних ділянок регулюється Законом України "Про основи містобудування", Законом України «Про планування і забудову територій", Типовими регіональними правилами забудови, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10 грудня 2001 року № 219, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 січня 2002 року за № 4/6292.

Як вбачається з матеріалів справи - будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним будинком.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (ч. ч. 2, 3 ст. 42 ЗК України).

При цьому під прибудинковою територією слід розуміти встановлену за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельну ділянку багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідну для розміщення й обслуговування жилого будинку та пов'язаних із ним господарських і технічних будівель і споруд, тобто нею є територія під жилим будинком, проїзди та тротуари, озеленені ділянки та ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів жителів будинку, для господарських цілей та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацією будинку.

Виходячи з аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК України, слід дійти висновку, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства не передбачена можливість передачі у власність окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.

З пред'явлених позивачем ОСОБА_5 позовних вимог вбачається, що ним оскаржується рішення міської ради про передачу відповідачу ОСОБА_3 земельної ділянки, яка розташована біля багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, та яка на думку позивача є прибудинковою територією цього будинку.

Відповідно до ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Проте у порушення зазначених норм позивачем ОСОБА_1 не представлено суду належних та допустимих доказів у підтвердження того, що передана відповідачу ОСОБА_3 земельна ділянка повністю чи частково є прибудинковою територією багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, що виділена відповідачу земельна ділянка повністю чи частково накладається на прибудинкову територію багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з чим правових підстав для застосування до спірних відносин ст. 42 ЗК України судом не встановлено.

Відповідно до повідомлення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №6149/02-22 від 19 серпня 2013 року за інформацією КП «Житловик-4» будинок АДРЕСА_1 на балансоутриманні знаходиться з 2003 року та відповідно акту прийому-передачі від 23 жовтня 2003 року був переданий без прибудинкової території, у інвентарній справі прибудинкова територія не зазначена. Рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради від 12 квітня 2013 року №205 за житловим будинком АДРЕСА_1 закріплена територія для благоустрою площею 1343 кв. м. Але доказів того, що ця закріплена за будинком №76 прибудинкова територія частково є земельною ділянкою, виділеною відповідачу ОСОБА_3, тобто повністю чи частково накладається одна на одну, позивачем ОСОБА_1 суду не представлено та зазначена обставина в ході розгляду справи судом не встановлена.

З повідомлення Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторії» від 29 липня 2013 року вбачається, що на земельній ділянці, належній ОСОБА_3 на підставі державного акту на землю серії ЯМ №155266, розташованій за адресою: АР Крим АДРЕСА_2, виходом на місце 29 липня 2013 року окрім житлового будинку літ. «А» господарських будівель не встановлено.

Крім того, відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України, передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою встановлені статтею 141 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 143 ЗК України примусове припинення права на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку.

Отже, з представлених сторонами доказів не вбачається, що спірна земельна ділянка накладається на земельну ділянку, закріплену за будинком АДРЕСА_1 для благоустрою, а також судом не встановлено, що як на час передачі відповідачу спірної земельної ділянки, так і на цей час, на ній розташовуються господарські будівлі, які знаходяться у користуванні позивача ОСОБА_1

При таких обставинах, виходячи зі змісту вказаних статей Земельного кодексу України, суд вважає, що у ході розгляду справи факт того, що зазначена земельна ділянка частково включила в себе земельну ділянку, яка перебувала у користуванні інших осіб, тобто що спірна земельна ділянка була видана відповідачу без вилучення у передбаченому законом порядку земельних ділянок у осіб, які правомірно ними користувалися, оскільки на них знаходяться належні їм на праві власності сараї, - не встановлено, а отже підстави для визнання незаконним та скасування рішення Євпаторійської міської ради №6-25/30 від 27 червня 2012 року відсутні.

Виходячи з наведеного, суд не може погодитися з доводами позивача ОСОБА_1 про те, що прийняттям рішення Євпаторійською міською радою №6-25/30 від 27 червня 2012 року були порушені його права, зазначені доводи позивача та його представника не підтверджені позивачем та його представником у встановленому законом порядку та не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи, а отже ґрунтуються лише на їх припущеннях та їх суб'єктивній думці.

Копію Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14 листопада 2012 року, представлену позивачем ОСОБА_1, суд не може прийняти до уваги, оскільки достовірність існування такого Акту викликає сумніви, оригінал такого акту суду представлено не було, клопотань щодо забезпечення доказів у встановленому порядку представником позивача не заявлялося. Підстав для визнання зазначеної копії Акту допустимим у розумінні ст. 59 ЦПК України доказом судом не встановлено. Так, з зазначеної копії акту вбачається, що його складено одноособово головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель - Державним інспектором сільського господарства в АР Крим без участі будь-кого, зокрема власників домоволодіння. Крім того з зазначеної копії вбачається, що до нього додається план-схема земельної ділянки, проте фактично вона відсутня, підпис особи, яка перевірялася, відсутній, відомості про ознайомлення з актом та отримання його копії також не зазначені, бланк, на якому складено акт не номерний, жодної печатки та штамп у на ньому не міститься. Така ж позиція суду і стосовно представленої копії клопотання Державної інспекції сільського господарства в АР Крим від 3 грудня 2012 року про приведення рішення Євпаторійської міської ради у відповідність до вимог земельного законодавства, яке адресовано Голові Євпаторійської міської ради Даниленко А.П. Порядок здобуття зазначеної копії цього клопотання позивачем не зазначений, а відповідно до ч. 1 ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 19 березня 2010 року роз'яснюється, що при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачачається з позовної заяви ОСОБА_1 заявлено позовну вимогу про скасування рішення Євпаторійської міської ради, проте вимоги про визнання його недійсним чи неправомірним заявлено не було.

Таким чином, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог позивача ОСОБА_1 в заявлених ним межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.

На підставі ст. ст. 12, 42, 83, 116, 118, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 11, 16, 316, 319, 321, 325, 328, 383, 386, 391 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212, 214 - 215 Цивільного процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Євпаторійської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Володарець