Рішення

від 01.08.2013 по справі 910/11325/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11325/13 01.08.13 За позовом підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБРАТ"

до приватного підприємства "Пан Коцький"

третя особа-1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець Петриченко І.А.

третя особа-2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Емаль"

про стягнення 26 050,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача - Гуменюк А.В.(ген. директор)

Від відповідача Котов С.О.(дов. від 01.01.2013)

Від третьої особи-1 не прибув

Від третьої особи-2 не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору-доручення на транспортно-експедиційне обслуговування б/н від 01.03.2013 у розмірі 26 050,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.06.2013 порушено провадження у справі №910/11325/13 та призначено до розгляду на 02.07.2013.

Представник відповідача в судове засідання 02.07.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 02.07.2013 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 18.07.2013.

В судове засідання 18.07.2013 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 18.07.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичну особу-підприємця Петриченко І.А.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що зобов"язання було виконане не позивачем, а ФОП Петриченко І.А. і саме останній відповідач оплатив кошти.

Суд, дослідивши матеріали справи, вирішив, що дане клопотання достатньо мотивоване, належно обґрунтоване, а тому його задовольнив.

Крім того, суд за власною ініціативою залучив до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Емаль", оскільки згідно договору-заявки № 05/03/2013/3 від 05.03.2013 саме ТОВ "Емаль" здійснювало перевезення вантажу відповідача.

Розгляд справи відкладено на 01.08.2013.

В судове засідання 01.08.2013 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представники третіх осіб в судове засідання 01.08.2013 не з'явилися.

Третя особа-1 через канцелярію суду подала письмові пояснення, в яких зазначила, що вона не отримувала ніяких коштів від приватного підприємства "Пан Коцький".

Третя особа-2 через канцелярію суду подала витребувані докази, а саме докази того, що автомобіль ДАФ д.н. АІ5931СТ належить третій особі-2, копію ЦМР від 07.03.2013 як доказ здійснення перевезень, наказ на прийняття Нікішина Павла Геннадійовича на роботу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що перевезення за замовленням відповідача здійснила ФОП Петриченко І.А. і саме їй відповідач оплатив кошти.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013 між підприємством з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБРАТ" (далі позивач, повірений) та приватним підприємством "Пан Коцький" (далі відповідач, довіритель) було укладено договір-доручення б/н на транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів в міжнародному сполученні(далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору повірений, діючи по дорученню довірителя в межах даного договору-доручення надає послуги по пошуку та підбору перевізників чи їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, а довіритель зобов'язується оплатити послуги повіреного.

В подальшому між позивачем та відповідачем було укладено заявку на перевезення вантажу, згідно якої відповідач доручив позивачу здійснити доставку вантажу з міста Парма, Італія до міста Києва, датою завантаження товару визначено 07.03.2013, дата розвантаження - 11.03.2013, отримувач вантажу ДП "Фрутаром Юкрейн".

На виконання вказаної заявки позивач 05.03.2013 уклав з ТОВ "Емаль" договір-заявку № 05/03/2013/3, якою було обумовлено умови перевезення вантажу на замовлення відповідача.

На виконання даного договору було здійснено перевезення вантажу згідно до заявки ПГІ «Пан Коцький» за маршрутом м. Парма (Італія) - м.Київ (Україна).

14.03.2013 дану заявку було виконано в повному обсязі автомобілем АІ5931СТ/АІ2510ХО, який належить ТОВ "Емаль".

Автомобіль було розвантажено 14.03.2013 з відміткою вантажоотримувача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR(копія в матеріалах справи).

На оплату послуг по перевезенню вантажу згідно заявки ПП «Пан Коцький» було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000021 від 14.03.2013 на суму 26050,00 грн.

14.03.2013 даний рахунок було відправлено за допомогою факсимільного зв'язку ПП «Пан Коцький» та разом із актом виконаних послуг №ОУ-0000021 від 14.03.2013 та CMR відправлено поштою.

Станом на день розгляду справи ПП «Пан Коцький» транспортно-експедиційні послуги згідно рахунка взагалі не сплатив.

Відповідно до п. 3.1. договору розмір оплати за транспортні послуги визначається сторонами в заявках чи додатках при погодженні виконання перевезень по факсу(електронній пошті), які являються невід"ємною частиною даного договору. Узгоджена сума включає в себе плату як за транспортні так і за експедиторські послуги.

Згідно п. 3.2. договору довіритель оплачує на рахунок повіреного за виконані транспортно-експедиційні послуги протягом 14 банківських днів від дати отримання оригіналів документів(договору, акту, рахунка, податкової накладної). Рахунок може бути наданий факсимільним чи електронним зв"язком.

ПІІ ТОВ «Автобрат» зверталось з проханням сплатити його транспортно-експедиційні послуги, а саме претензією № 21-05/13 від 22.05.2013 щодо оплати, але оплата так і не була виконана, а претензія залишена без відповіді.

Відповідач в судовому засіданні зазначив, що перевезення за договором з Італії до України було здійснено ТОВ "Емаль" і товар доставлено вантажоотримувачу, але він не отримував послуг транспортного експедирування від позивача, а такі послуги йому надала ФОП Петриченко І.А. і саме останній відповідач має оплатити кошти за перевезення, а відтак у відповідача відсутній обов'язок оплати перед позивачем.

Однак, вказані твердження не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

Поясненнями третьої особи-1, в яких зазначено, що ФОП Петриченко І.А. не отримувала ніяких коштів від приватного підприємства "Пан Коцький".

Поданими третьою особою-2, яка і здійснювала перевезення товару за замовленням позивача, доказами, зокрема докази того, що автомобіль ДАФ д.н. АІ5931СТ належить третій особі-2, копію ЦМР від 07.03.2013 як доказ здійснення перевезень, наказ на прийняття Нікішина Павла Геннадійовича, що особисто здійснював перевезення, на роботу.

Окрім того в судовому засіданні представник позивача наполягав, що саме він на виконання договору і заявки від відповідача здійснив послуги транспортного експедирування, саме він організував перевезення вантажу.

На підтвердження цього позивач надав копію договору-заявки № 05/03/2013/3 від 05.03.2013, укладену між ним та перевізником - ТОВ "Емаль", який і здійснив перевезення вантажу на замовлення відповідача.

Водночас ФОП Петриченко І.А. доказів наявності будь-яких договірних відносин з ТОВ "Емаль" не надала і в судове засідання не прибула.

Отже, станом на день розгляду справи приватне підприємство "Пан Коцький" не виконало свого обов'язку із погашення заборгованості.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Оцінюючи обставини справи, суд виходить з того, що між сторонами спору склалися правовідносини щодо надання послуг, зокрема перевезення, які регламентуються главами 63-64 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 929 ЦК України За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідачем не надано до суду документів за період до подання позивачем до суду позову, які б свідчили про заперечення відповідачем наданих позивачем послуг чи зауваження щодо їх якості.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 26 050,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором-дорученням б/н від 01.03.2013 в сумі 26 050,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБРАТ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Пан Коцький" (03040, м. Київ, Голосіївський район, вул. Васильківська, буд. 15/14, код ЄДРПОУ 38316049) на користь підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБРАТ" (04111, м. Київ, Шевченківський район, вул. Щербакова, буд. 53, код ЄДРПОУ 30856125) основну заборгованість в розмірі 26 050 (двадцять шість тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 05.08.2013