Постанова

від 30.09.2013 по справі 910/11325/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа№ 910/11325/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Гуменюк А.В. - директор;

відповідача:Котов С.О.., довіреність б/н від 01.01.2013;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:не з'явився ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:не з'явився ;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Пан Коцький"

на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2013

у справі № 910/11325/13 (суддя: Головатюк Л.Д. )

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБРАТ"

до Приватного підприємства "Пан Коцький"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа-підприємець Петриченко І.А.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Емаль"

про стягнення 26 050,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2013 у справі № 910/11325/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "Пан Коцький" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБРАТ" основну заборгованість в розмірі 26 050 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне підприємство "Пан Коцький" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2013 у справі № 910/11325/13 і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального права.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 № 910/11325/13 у справі № 910/11325/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/11325/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 30.09.2013 об 11:15.

30.09.2013 ФОП Петриченко І.А. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про розгляд справи за її відсутності.

30.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Емаль" в судове засідання не з'явилось, повноважного представника в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Емаль" повідомлено належним чином.

30.09.2013 представник позивача в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи надав відзив на апеляційну скаргу.

30.09.2013 в судовому засіданні розглянувши подане ФОП Петриченко І.А. клопотання про розгляд справи за її відсутності суд задовольнив його.

Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

30.09.2013 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

30.09.2013 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2013 у справі № 910/11325/13 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

01.03.2013 між Підприємством з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБРАТ" (позивач/повірений) та Приватним підприємством "Пан Коцький" (відповідач/довіритель) було укладено договір-доручення б/н на транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажів в міжнародному сполученні(далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору повірений, діючи по дорученню довірителя в межах даного договору-доручення надає послуги по пошуку та підбору перевізників чи їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, а довіритель зобов'язується оплатити послуги повіреного.

В п. 3.1. договору сторони визначили, що розмір оплати за транспортні послуги визначається сторонами в заявках чи додатках при погодженні виконання перевезень по факсу(електронній пошті), які являються невід"ємною частиною даного договору. Узгоджена сума включає в себе плату як за транспортні так і за експедиторські послуги.

Згідно п. 3.2. договору довіритель оплачує на рахунок повіреного за виконані транспортно-експедиційні послуги протягом 14 банківських днів від дати отримання оригіналів документів(договору, акту, рахунка, податкової накладної). Рахунок може бути наданий факсимільним чи електронним зв"язком.

В подальшому між позивачем та відповідачем було укладено заявку на перевезення вантажу, згідно якої відповідач доручив позивачу здійснити доставку вантажу з міста Парма, Італія до міста Києва, датою завантаження товару визначено 07.03.2013, дата розвантаження - 11.03.2013, отримувач вантажу ДП "Фрутаром Юкрейн".

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 307 ГК України.

Суд відмічає, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є зокрема відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії іепереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається вчиненим в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На виконання вказаної заявки позивач 05.03.2013 уклав з ТОВ "Емаль" договір-заявку № 05/03/2013/3, якою було обумовлено умови перевезення вантажу на замовлення відповідача.

Частиною 1 та ч. 2 ст. 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Згідно з ч. 1 ст. 194 ГК України виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

На виконання даного договору було здійснено перевезення вантажу згідно до заявки ПП "Пан Коцький" за маршрутом м. Парма (Італія) - м.Київ (Україна).

14.03.2013 дану заявку було виконано в повному обсязі автомобілем АІ5931СТ/АІ2510ХО належного ТОВ "Емаль", що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR.

На оплату послуг по перевезенню вантажу згідно заявки ПП "Пан Коцький" було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000021 від 14.03.2013 на суму 26050,00 грн., який в той же день було відправлено за допомогою факсимільного зв'язку ПП "Пан Коцький" та разом із актом виконаних послуг №ОУ-0000021 від 14.03.2013, а CMR відправлено поштою.

В зв'язку з несплатою наданих послуг позивач 22.05.2013 звернувся до відповідача з претензією № 21-05/13 в якій просив сплатити його транспортно-експедиційні послуги.

Проте, зазначена претензія залишилась без відповіді та виконання, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову скаржник стверджує, що перевезення за договором з Італії до України було здійснено ТОВ "Емаль" і товар доставлено вантажоотримувачу, але він не отримував послуг транспортного експедирування від позивача, а такі послуги йому надала ФОП Петриченко І.А. і саме останній відповідач має оплатити кошти за перевезення, а відтак у відповідача відсутній обов'язок оплати перед позивачем.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення, а також не надав жодного доказу на підтвердження того, яким чином перевізник отримав інформацію про спірне перевезення та на якій підставі відповідач як відправник надав йому товар для перевезення, а також на підставі яких документів ним було подано до митниці відомості про транспортний засіб.

Суд зазнає, що договір та заявка до нього підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь - яких зауважень і застережень та скріплені печатками.

До того ж суд відмічає, що договір не визнаний в судовому порядку не дійсним в зв'язку з чим є чинними, що є підставою для виникнення прав та обов'язків для сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

В ч. 2 ст. 306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція (ч. 4 ст. 306 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання вищезазначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову повністю.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва 01.08.2013 у справі № 910/11325/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Пан Коцький" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2013 у справі № 910/11325/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/11325/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Зеленін В.О.

Судді Синиця О.Ф.

Шевченко Е.О.