Постанова

від 31.07.2013 по справі 808/5798/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року о 16 год. 45 хв.Справа № 808/5798/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Плєшкова Д.В.

за участю представників

позивача - Спасибо В.В., Бідного Б.Т., Рижиченко Л.В., Тутової О.В., Котлицької Н.В., Кузіної С.Г.,

відповідача - Лисенко О.В., Златопольскої Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом концерну «Міські теплові мережі»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов концерну «Міські теплові мережі» (далі - позивач, концерн «МТМ») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000050028 від 21.01.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами планової перевірки позивача. Зазначає, що податковий орган дійшов хибного висновку про порушення позивачем пп.4.5.3 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.2 п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України, оскільки обмеження, передбачені цими статтями стосуються тільки випадків, коли товари (послуги) були надані особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, та були повернені у власність постачальника з наданням покупцям повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Щодо встановлених порушень підприємством п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно сформований податковий кредит у жовтні 2011 р. на суму 275000,00 грн., зазначає, що концерн «МТМ» надіслав запит на податкову накладну № 1788 та отримав витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 31. Відомості, наведені в витягу повністю співпадають з даними податкової накладної №1788, отриманої від постачальника в паперовій формі, а відтак податковий орган дійшов хибного висновку про порушення позивачем вказаних положень Податкового кодексу України.

Щодо завищення суми коригування податкового кредиту у розмірі 403849 грн. позивач зазначає, що нормами Податкового кодексу України не передбачено коригування податкового кредиту у відповідності до п. 199.1 ст. 199 ПКУ при отриманні субсидій з бюджету на покриття різниці в тарифах. Незважаючи на різну назву термінів «виробнича дотація» та «субсидії», наведених в ПКУ і бюджетному законодавстві, їх варто ототожнювати, так як за економічним змістом мають однакову правову природу - покриття збитків за наслідками державного регулювання цін.

Щодо порушення п.198.2., п.198.3., п.200.1.1, ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України та безпідставного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП БКФ «Паллада» та ТОВ «Запоріжспецкомплект» зазначає, що отримані від вказаних контрагентів товари використовувалися в господарській діяльності позивача, що підтверджується всіма первинними документами, передбаченими чинним законодавством, а податковий орган дійшов необґрунтованого висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства з огляду на діяльність інших осіб, а не позивача. Вказує, що податковий орган безпідставно пов'язує право позивача на формування податкового кредиту з діями третіх осіб, які є в ланцюгах постачання. В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що позивачем порушено вимоги пп.4.5.3 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.2 п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість при зміні суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання на загальну суму 70500 грн. Зазначає, що позивачем порушено п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно сформований податковий кредит у жовтні 2011 р. на суму 275000,00 грн., оскільки податкова накладна №1788, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та оригінал цієї податкової накладної, яка надана до перевірки, мають різну номенклатуру та обсяг поставки. Також податковий орган вказує на завищення позивачем суми коригування податкового кредиту у зв'язку з невірним перерахунком за підсумками 2011 року частки використання придбаних або виготовлених товарів/послуг в оподатковуваних операціях при декларуванні підприємством у липні та серпні 2011 року операцій, що не є об'єктом оподаткування - субвенцій з бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, у грудні 2011 року на суму 403849,00 грн. Щодо порушення п.198.2., п.198.3., п.200.1.1, ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України та безпідставного віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносина з ПП БКФ «Паллада» та ТОВ «Запоріжспецкомплект» зазначає, що проведеною перевіркою встановлено формування Концерном «МТМ» показників податкової звітності з податку на додану вартість на підставі недостовірних первинних документів, які не підтверджують факт придбання товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В період з 22.10.2012 р. по 21.12.2012 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС проведено виїзну планову документальну перевірку з позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р., за результатами проведеної перевірки складено акт №604/28-1/32121458 від 28.12.2012 р.

Вказаною перевіркою встановлено порушення концерну «МТМ» вимог:

п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.1, пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8, п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.3, пп.14.1.9, пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.81, пп.14.1.138 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.144.1 ст.144, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок н прибуток на загальну суму 77464,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 328790,00 грн.;

пп.4.5.3 п.4.5 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.46.1 ст.46, п.198.1, п.192.2 ст.192, п.198.2, п.198.3, абз.4 п.198.6 ст.198, п.199.1, п.199.4 ст.199, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 2926406,00 грн.;

п.119.2 ст.119, пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України подано податкову звітність (форма №1-ДФ) з недостовірними відомостями та помилками II-IV квартали 2011 р., І-ІІ квартали 2012 р.

21 січня 2013 року на підставі акту №604/28-1/32121458 від 28.12.2012 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000050028, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4364129,25 грн., в т.ч. за основним платежем 2926406,00 грн. та за штрафними санкціями 1437723,25 грн.

Концерном була подана скарга від 30.01.13 №491/13 (вх. ОДПС Центральний офіс з обслуговування ВПП ДПС від 04.02.13 № 2787/10) на податкове повідомлення-рішення №0000050028 від 21.01.2013 р. За результатами розгляду скарги, позивачем отримано рішення ОДПС Центральний офіс з обслуговування ВПП ДПС від 03.04.2013р. № 6207/10/10-233, згідно якого податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 21.01.2013 р. № 0000050028 оставлені без змін, скарга без задоволення. Позивачем подана скарга від 12.04.13 р. № 2011/13 до ДПС України. За результатами розгляду скарги, позивачем отримано рішення ДПС України від 13.06.2013 р. № 4881/6/99-99-10-01-15 (вх. Концерну від 17.06.2013 №4918), згідно якого податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 21.01.2013 р. № 0000050028 залишені без змін, скарга без задоволення. Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Щодо порушення позивачем пп.4.5.3 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.2 п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість при зміні суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання на суму 70500,00 грн., суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки (стор. 83) встановлено, що Концерн «МТМ» здійснював коригування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями - не платниками податку на додану вартість, а саме: зменшував попередньо нараховані податкові зобов'язання за підігрів води та теплопостачання на загальну суму 70500,00 грн. Дані про коригування податкових зобов'язань по контрагентах, які не є платниками податку на додану вартість наведено у додатку 3.2.1.1.

Як встановлено з вказаного додатку до акту перевірки, підставами для здійснення відповідного коригування були: зміна власника приміщення, коригування оплати в межах філії, коригування плати в межах концерну, коригування оплати у зв'язку з укладенням нового договору, згідно листа споживача, повернення попередньої оплати, повернення авансу, та інші. Відповідач вказує на порушення позивачем під час здійснення вказаних коригувань пп.4.5.3 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.2 п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.4.5.3 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише: а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості; б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів.

Відповідно п. 192.2 ст.192 ПК України зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору».

На думку податкового органу, лише при обов'язковому одночасному виконанні двох умов - повернення товарів та надання повної грошової компенсації їх вартості - може відбуватися коригування податкових зобов'язань у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, поставлених неплатникам податку на додану вартість.

Разом з тим, суд зазначає, що положення пп.4.5.3 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.2 п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України встановлюють умови, за яких платник податків може зменшити суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання. Отже, за змістом даних норм, вони застосовуються у разі, коли товари/послуги були надані, а згодом змінюється сума компенсації їх вартості.

Між тим, як підтверджується наданими до матеріалів справи доказами, підставами для коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість було здійснення наступних операцій: платежі, які раніше було віднесено до категорії необізнаних та за якими у звітному періоді встановлено платника; перенесення оплати з одного договору на інший, згідно з листом споживача (помилково перераховані кошти, зміна призначення платежу тощо); перерахування згідно з даними приладу обліку; помилково проведені суми по акту; самостійне виправлення помилок; коригування кількості наданих послуг з підігріву води теплопостачання (перерахування кількості наданих послуг за заявою споживача); інші коригування (у зв'язку із зміною власника приміщення тощо).

З наведеного вбачається, що перерахунки були здійснені з різних підстав, проте послуги з теплопостачання в таких випадках надані не були, що виключає можливість порушення вказаних норм, оскільки ними не регулюються спірні відносини.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 №151 «Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості» у разі ненадання послуг або надання їх в неповному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку. П.24 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. №1198 «Правила користування тепловою енергією» (далі Постанова № 1198) передбачено, що у разі коли обсяг постачання теплової енергії на межі продажу менший, чим зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору.

Отже, обов'язок здійснення перерахунку плати в разі ненадання або надання послуг не в повному обсязі позивачем встановлений вказаними постановами Кабінету Міністрів України.

Суд зазначає, що зі змісту п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України у випадку ненадання або неповного надання теплової енергії (відхилення якісних показників також є ненаданням теплової енергії в повному обсязі), відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість, оскільки відсутня поставка товару (теплової енергії) у відповідному до договору обсязі, що зумовлює здійснення відповідних коригувань.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про помилкове застосування до вказаних коригувань норм пп.4.5.3 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.2 п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України.

Суд також не приймає посилання відповідача на приписи абз. 2 п. 192.2 ст. 192 ПК України, відповідно до якого якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню, оскільки позивач є платником податку та відповідно має право проводити коригування податкового зобов'язання в разі повернення суми попередньої оплати.

Щодо тверджень податкового органу про необхідність в даному випадку виправлення позивачем помилок відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України, суд зазначає, що відповідно до вказаної норми у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Оскільки позивач відповідно до п.187.10 ст.187 ПК України використовує касовий метод обліку, то він правомірно формував суми податкових зобов'язань за фактом отримання передоплати або іншої компенсації, отже відсутні підстави для виправлення помилок на підставі п.50.1 ст.50 ПК України

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновок про порушення позивачем пп.4.5.3 п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.2 п.192.2 ст.192 Податкового кодексу України є необґрунтованим та зроблений при помилковому розумінні норм чинного законодавства.

Щодо порушення позивачем п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно сформований податковий кредит у жовтні 2011 р. на суму 275000,00 грн. за рахунок податкової накладної, виписаної ПАТ «Запоріжгаз» із порушенням її заповнення, суд зазначає наступне.

Як встановлено перевіркою, між Концерном «МТМ» та ПАТ «Запоріжгаз» укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 1 БО від 23.09.11 та Протокол узгодження розбіжностей до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 1 БО від 23.09.11 від 27.09.11. На виконання умов договору ПАТ «Запоріжгаз» була виписана податкова накладна від 27.10.11 № 1788. Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною у сумі 275000 грн. включена до податкового кредиту жовтня 2011 р., відображена в електронному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 р. Податкова накладна № 1788 від 27.10.2011 року зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 04.11.11. Проте, податкова накладна, що зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та оригінал цієї податкової накладної, який наданий до перевірки, мають різну номенклатуру та обсяг поставки.

Матеріалами справи підтверджується, що Згідно договору від 23 вересня 2011 р. № 1 БО на постачання природного газу за регульованим тарифом (п.2.5) споживання підтверджених обсягів газу протягом місяця здійснюється рівномірно, виходячи з середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця. Розрахунки за реалізований газ здійснюються за цінами, що встановлюються комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п.4.1). До ціни на природний газ додається (п.4.2): збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ; податок на додану вартість за ставкою; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування природного газу розподільчими трубопроводами; тариф на поставку природного газу.

Облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільчими мережами, а кількість реалізованого газу визначається на межі балансової належності об'єктів Концерну «МТМ» за допомогою вузлів обліку (пп. 3.2, 3.3 Договору).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд вважає за необхідне відмітити наступне. Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із п.13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, з метою отримання інформації, що міститься у ЄРПН, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі. Згідно з п.17 Порядку 1246 Державна податкова служба здійснює пошук зазначеної у запиті податкової накладної та складає витяг з Реєстру, у якому наводяться відомості щодо податкової накладної, а саме: номер та дата податкової накладної, ІПН продавця, дата внесення відомостей продавцем до Єдиного реєстру та сума ПДВ. Зазначений витяг надсилається покупцю.

Позивач надіслав запит на податкову накладну № 1788 та отримав витяг з ЄРПН № 31. Як встановлено з витягу, відомості є тотожними даним податкової накладної №1788, отриманої від постачальника в паперовій формі. Суд зазначає, що дані, які містяться у витягу, не дають можливості встановити зміст податкової накладної в повному обсязі, зокрема номенклатуру та обсяг поставки.

Згідно положень пункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час подання декларації) відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Отримавши на запит витяг з ЄРПН № 31, позивачем було встановлено порушення контрагентом строку реєстрації податкової накладної. Підприємство скористалось правом, передбаченим п.201.10 ст. 201 ПК України та відобразило у складі податкового кредиту суму ПДВ за податковою накладною №1788 від 27.10. 2011 р. з поданням до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2011 р. заяви зі скаргою (додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну або порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних»), з описом порушення «Реєстрація в Єдиному реєстрі 04.11.2011 р.

Враховуючи наведене, позивач, включивши суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту діяв у відповідності до положень ПК України.

Щодо висновків податкового органу про невідповідність даних податкової накладної №1788 від 27.10.2011 р., зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, з даними податкової накладної, виданої Концерну „МТМ" у паперовому вигляді, суд зазначає наступне.

Згідно п.4.1. договору № 1 БО від 23 вересня 2011 р. на постачання природного газу за регульованим тарифом, розрахунки за реалізований газ здійснюються за цінами, що встановлюються комісією, яка здійснює державне регулювання у сфер енергетики. Відповідно до п.4.2 цього ж договору, до ціни на природний газ додається: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ; податок на додану вартість за ставкою; тариф на транспортування природного газу магістральним трубопроводами; тариф на транспортування природного газу розподільчими трубопроводами; тариф на поставку природного газу.

Згідно з пп. «б» п.123 розділу 1 Закону України від 07 липня 2011 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності з 06.08.2011 р., підр. 2 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було доповнено п.22, яким встановлено, що тимчасово з 1 липня до 1 жовтня 2011 року операції з постачання природного газу за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000 (без урахування вартості послуг з його транспортування, розподілу і постачання), ввезеного на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (крім операцій з постачання такого газу для населення, установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету і місцевих бюджетів, підприємств теплоенергетики для виробництва теплової енергії для населення, та інших споживачів, що не є платниками цього податку) оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ. Законом України від 20 вересня 2011 року «Про внесення зміни до розділу XX Податкового кодексу України щодо застосування нульової ставки з податку на додану вартість», який набрав чинності з 11.10.2011, до зазначеного п.22 р. XX ПКУ внесені зміни, а саме слова та цифри «до 1 липня 2011 року» замінено цифрами та словами «2011 року до 31 грудня 2012 року», яким було продовжено дію цього пункту.

Отже, операції з постачання на митній території України імпортованого природного газу за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000 (без урахування вартості послуг з його транспортування, розподілу і постачання), ввезеного на митну територію України лише ПАТ НАК «Нафтогаз України»: в період з 01.10.2011 р. по 10.10.2011 р. включно - підлягали оподаткуванню ПДВ за основною ставкою; в періоди з 06.08.2011 до 01.10.2011 та з 11.10.2011 до 01.07.2012 - підлягали оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою ПДВ.

З матеріалів справи встановлено, що протягом жовтня 2011 року позивачу було поставлено природного газу 2848,791 тис.м/куб, в тому числі: за ставкою ПДВ 20% - 107,266 тим.м/куб., що оформлено податковою накладною № 1788 та актом №852600/10-11; за ставкою ПДВ 0% - 2741.525 тис.м/куб, що оформлено податковою накладною № 2677 від 31.10.2011 р. та актом № 852600/10-11/1 від 31.10.2011 р. Різниця в обсягах послуг транспортування складає 2696661 тис.м./куб. і була сплачена авансом за надання цих послуг в листопаді 2011 року, з простроченням терміну платежу (25.10.2011 р.), як це передбачено умовами п.4.6 Договору.

Щодо тверджень відповідача про різницю у вартості природного газу у податковій накладній № 1788, суд зазначає, що в акті № 852600/10-11 ціна газу визначена 3792,74 грн. До складу ціни входить: вартість газу природного - 3382 грн.; цільова надбавка до тарифу на природний газ - 67,64 грн.; транспортування природного газу розподільчими газопроводами - 146,3 грн.; тариф на постачання - 40,8 грн.; транспортування природного газу магістральними газопроводами - 156,0 грн.; що відповідає умовам п.4.2 договору на постачання газу.

Щодо зазначення в податковій накладній № 1788 послуг з транспортування газу за тарифом 343,1 грн., з матеріалів справи встановлено, що послуги з транспортування природного газу в обсязі, що перевищував 107,266 тис.м/куб та був поставлений в період з 01.10.2011 р. по 10.10.2011 р., відповідно до п.201.14 ст.201 ПК України обліковувалися окремо шляхом видання постачальником газу: податкової накладної № 2677 від 31.10.2011р. на поставку 2741.525тис. м/куб газу, акту № 852600/10-11/1 від 31.10.2011р. на приймання-передачу 2741.525 тис. м/куб газу, акту № 852600/10-11/2 від 31.10.2011 р. на приймання-передачу послуг з транспортування 2741.525тис.м/куб газу.

Отже, дані, вказані у податковій накладній № 1788 від 27.10.2011 року, підтверджуються наданими до матеріалів справи доказами.

Стосовно посилань податкового органу на невідповідність дати складання акту №852600/10-11 від 31.10.11 р. вимогам п.187.1 статті 187 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Згідно п.4.2.4 Технічної угоди між Концерном „МТМ" та ПАТ „Запоріжгаз" № З ЗП від 20.12.2010 р. про порядок обліку природного газу - 1-го числа місяця, наступного за звітним, Концерн „МТМ" зобов'язаний скласти з ПАТ „Запоріжгаз" двосторонні акти про обсяг спожитого газу за звітний місяць на підставі наданих первинних документів обліку газу (діаграми, роздруківки, та інші). Ці акти є підставою для розрахунків Покупця за спожитий природний газ з Постачальником. Контрактна година для всіх типів приладів обліку газу, з метою забезпечення синхронної роботи газодобувних, газотранспортних та газорозподільних підприємств, що здійснюють складання балансу надходження та розподілу природного газу, встановлюється о 9-00 за київським часом. Поточний звітний місяць закінчується о 9-00 першого числа наступного місяця. Обсяги газу, які газотранспортне підприємство поставило Концерну „МТМ" за звітний період (місяць), визначають в тис. куб. м (приведених до стандартних умов) і оформлюють двостороннім Актом приймання-передачі природного газу, який складається протягом п'яти днів місяця, наступного за звітним. Розрахунок пропорційного перераховування проводиться по методиці затвердженій Наказом Міністерства палива та енергетики України № 288 від 15.04.2010 р., приведеної до норм постанови національної комісії регулювання електроенергетики України № 813 від 13.07.2010 р. в частині визначення вартості обсягів природного газу, який використовується на виробничо-технологічні та власні потреби. Данні для розрахунку беруться зі звітів по окремому джерелу теплопостачання, що споживає природний газ, за звітний місяць, складених 1-го числа місяця, наступного за звітним, та довідок відділу збуту про обсяг спожитої теплової енергії різними категоріями споживачів, за звітний місяць. Згідно з договором, подавати такі звіти передбачено на кінець звітного періоду.

З наведеного вбачається, що складання актів приймання-передачі природного газу частіше ніж за звітний місяць передбачено Технічною угодою між Концерном „МТМ" та ПАТ „Запоріжгаз".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем п.198.1, п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в цій частині.

Щодо порушення позивачем п.199.1, п.199.4 ст.199 Податкового кодексу України, завищення суми коригування податкового кредиту у зв'язку з невірним перерахунком за підсумками 2011 в розмірі 403849,00 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено з акту, перевіркою відображених у рядку 16 (колонка Б) Декларацій «коригування податкового кредиту» показників за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р. у загальній сумі 5495341 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із коригування обсягів придбання та податкового кредиту, коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/ послуг.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р. у загальній сумі 5495341 грн. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 16 (Колонка Б) Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України, імпорт товарів, необоротних активів та отримання від нерезидента на митній території України послуг, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності», а саме: рядок 16.4 «коригування податкового кредиту у зв'язку з перерахунком частки використання товарів/послуг та або необоротних активів в оподатковуваних операціях» всього у сумі 403849 грн., у тому числі у грудні 2011 року у сумі 403 849 грн.

На порушення п.199.1, п. 199.4 ст.199 Податкового Кодексу Концерном «МТМ» завищено суму коригування податкового кредиту у зв'язку з невірним перерахунком за підсумками 2011 року частки використання придбаних або виготовлених товарів/послуг в оподатковуваних операціях при декларуванні підприємством у липні та серпні 2011 року операцій, що не є об'єктом оподаткування - операцій з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету у грудні 2011 року на суму 403849 грн.

Як вказує відповідач, перевіркою встановлено, що Концерном «МТМ» при отриманні субвенцій та відображенні їх первісно по рядку 3 Декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року та серпень 2011 року у відповідності до п. 199.3.Податкового кодексу України, у зв'язку з відсутністю протягом попереднього календарного року неоподатковуваних операцій проведено у липні 2011 року розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. Відповідно до Розрахунку частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями (Д7) за липень 2011 року частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях складає 56.77% (рядок 1 Декларації колонка А - 26 187 273 грн. / рядок 6 Декларації колонка А - 46 123 178 грн. х 100 %).

Концерном «МТМ» у відповідності до п. 199.1 Податкового кодексу України у липні та серпні 2011 року при отриманні субвенцій з бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, до податкового кредиту включена та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях. Концерном «МТМ» помилково віднесено до рядку 15 декларації тільки суми погашення заборгованості за природний газ за договорами №№136/503, 135/503 від 08.06.2011р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 №503. Податковий орган вважає, що операціями, що звільняються від оподаткування в такому випадку є операції з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету. Таким чином, по рядку 15 Декларації - придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення, ввезення) з податком на додану вартість товарів/послуг та необоротних активів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково в операціях, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу) у періодах отримання субвенцій з бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію необхідно було відображати не тільки вартість природного газу, сплаченого за договорами про взаєморозрахунки, а й вартість електроенергії, купованої теплової енергії, холодної води, матеріалів, запасних частин, тощо, вартість яких зазвичай відображається по рядку 10.1 Декларації. Тобто, усі придбані Концерном «МТМ» товари у липні та серпні 2011 року частково використовувались в оподатковуваних операціях, а частково в операціях, які звільнені від оподаткування і їх вартість повинна враховуватись при перерахунку частки використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях. Зазначена помилка призвела до невірного перерахунку частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями за підсумками 2011 року.

Суд зазначає, що відповідно до п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях. Згідно до п.199.4 ст.199 Податкового кодексу України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Підпунктом 197.1.28 п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України передбачено, що звільняються від оподаткування операції, зокрема, з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем отримано кошти на рахунки державного казначейства по коду бюджетної класифікації 1310 «Субсидії та поточні капітальні трансферти». Основним видом діяльності позивача є надання послуг теплопостачання (постачання теплової енергії) різним категоріям споживачів, в тому числі населенню, бюджетним установам, підприємствам різних форм власності.

Позивач протягом 2009-2010 років закуповував для власної господарської діяльності природний газ, який в подальшому використовувало для виробництва теплової енергії. При придбанні природного газу позивач відносив суми податку на додану вартість у складі вартості такого газу до податкового кредиту за правилом «першої з подій». Оскільки позивач реалізовував частину теплової енергії в 2009 році за регульованими тарифами (населенню), позивач мав право отримати суму компенсації в різниці між вартістю придбаних для виробництва теплової енергії товарів (природній газ) та встановленими тарифами на теплову енергію деяким категоріям споживачів. В липні, серпні 2011 року позивач отримав таку виробничу дотацію з бюджету на покриття різниці в тарифах. Отже, позивач у 2009 - 2010 роках сформував податковий кредит з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, в 2011 році отримав дотацію з бюджету.

Суд зазначає, що п.199.4 ст. 199 Податкового кодексу України та розділ ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не містять норм, які б вказували на необхідність перерахунку сум податкового кредиту, сформованих до набрання чинності цього кодексу. Теплова енергія була вироблена саме в 2009 році, а дотацію з бюджету за постачання товарів в 2009 році, позивач отримав в 2011 році. Таким чином, пункт 199.4 ст. 199 Податкового кодексу, з урахуванням пункту 197.1.28 ст. 197 Податкового кодексу України, не підлягає застосуванню, оскільки норми Податкового кодексу України не вимагають виконання перерахунку сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту до набрання чинності Податковим кодексом України, у зв'язку з настанням подій після набрання чинності Податковим кодексом України; протягом 2011 року позивач не здійснював постачання товарів, за які отримав компенсацію.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки коли позивач формував податковий кредит, одержання компенсації різниці в тарифах на теплову енергію не вважалось обставиною, що викликає необхідність здійснення перерахунку раніше віднесених до податкового кредиту сум податку на додану вартість, то положення п. 199.4 ст. 199 Податкового кодексу України не може бути застосована до податкових періодів, які передували даті набрання чинності цією нормою.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем п.199.1, п.199.4 ст.199 Податкового кодексу України.

Щодо порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.200.1.1, ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «БКФ «Паллада» у червні 2012 р. в розмірі 120056,00 грн., у квітні, травні та червні 2012 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Запоріжспецкомплект" в розмірі 2043953,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані для документального оформлення виконання умов договору, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, немає підстав для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ПП БКФ "Паллада" був укладений договір на постачання товару №450 від 20.06.2012 р. Згідно з п.1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити на адресу Позивача товар вказаний у специфікації № 1, а саме асфальт, люк гумовий, пломба люмисіл, катіоніт аквалайт, катіоніт КУ-2-8, трос пломбувальний, та за додатковою угодою № 1 та специфікацією № 2, високо глиноземний цемент та утеплювач Rockwool Rockmin 50 мм. Відповідно до 5.3 Договору поставка Товару здійснюється на умовах СРТ на складі Покупця за адресою м. Запоріжжя вул. Артема, 79-а.

На виконання умов договору позивачем сплачено 100% предоплати за поставку товару: асфальт, люк, пломби в розмірі 720335,84 грн. По факту отримання передоплати ПП БКФ "Паллада" видана податкова накладна №1 від 26.06.2012, яка відображена в податковому обліку позивача в періоді, що перевірявся.

На підтвердження подальшої реалізації товару отриманого від ПП «БКФ «Паллада» позивачем до матеріалів справи надано акти списання, акт списання матеріалів, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, довідки про вартість виконаних робіт (т. 16-24).

Суд не приймає посилання податкового органу на те, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту вартість утеплювача Rockwool Rockmin 50 мм., який не був передбачений умовами договору №450, оскільки поставка утеплювача Rockwool Rockmin 50 мм. здійснювалася за додатковою угодою №1 від 26.07.2012 на суму 70748,32 грн. В податковому обліку позивача вказана господарська операція відображена на підставі податкової накладної №3 від 27.07.2013 р., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Також судом не приймаються посилання податкового органу на систему співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України за червень 2012 року між ПП БКФ "Паллада" - ТОВ "ТОРГ КОНСАР" - ТОВ "КОМ ТРЕИД МТ" - ТОВ "КОМПРОМТРАНС" (код ЄДРПОУ 38210003) м. Донецьк - ТОВ "ВЕКС ІНВ" (код ЄДРПОУ 38034256) м. Донецьк - ТОВ "ТКФ "ВОСТОЧНИЙ РЕПОН-Р" (код ЄДРПОУ 38175336) м. Луганськ, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб контрагентів позивача.

Суд зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Також судом не приймаються посилання податкового органу на протокол допиту свідка від 06.06.2013 р. ОСОБА_10, оскільки до суду не надано доказів набрання законної сили рішенням суду по кримінальній справі в рамках якої проводився допит вказаного свідка.

З матеріалів справи встановлено, що 02.03.2009 р. між Концерном „МТМ" та ТОВ "Запоріжспецкомплект" укладено договір №014-ТМЦ на постачання товару, відповідно до якого Продавець зобов'язався продати покупцю товар (деталі трубопроводів, фітинги, запірна арматура, енергомеханічне обладнання, будівельні матеріали, металопрокат, контрольно-вимірювальна апаратура та розхідні матеріали), а Покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість.

Згідно п.1.2 Договору ТОВ „Запоріжспецкомплект" підтвердив, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави (у тому числі податкової застави) та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в України законодавством та має право вчиняти у відношенні до нього будь-які юридичні дії.

Відповідно до п.5.2 та 5.3 Договору поставка Товару здійснюється на умовах «Самовивезення зі складу Постачальника» або іншим зручним для Покупця способом, за домовленістю сторін, при цьому перехід права власності на Товар відбувається з моменту його отримання Покупцем. До складу товаросупроводжувальних документів входять видаткова та податкова накладні.

Перевіркою встановлено, що за поставлений ТОВ «Запоріжспецкомплект» товар Концерном „МТМ" було зроблено передплату в розмірі 12 263 717,92 грн., про що свідчить копії платіжних доручень № 6742 від 26.04.2012 р. на суму 5 000 000,00 грн., № 8376 від 25.05.2012 р. на суму 6 531 604,08 грн., № 9871 від 26.06.2012 р. на суму 60285,42 грн., № 9872 від 26.06.2012 р. на суму 6353,21 грн., № 9873 від 26.06.2012 р. на суму 39320,06 грн., № 9874 від 26.06.2012 р. на суму 27425,27 грн., № 9875 від 26.06.2012 р. на суму 38124,08 грн., № 9881 від 26.06.2012 р. на суму 560605,80 грн. Постачальником частково на виконання умов договору в перевіряємому періоді було поставлено продукцію на загальну суму 3843409,58 грн., що не заперечується відповідачем та зазначено в акті перевірки (стор. 117-120).

На підтвердження отримання та використання отриманого від ТОВ «Запоріжспецкомплект» товару до матеріалів справи надано видаткові накладні: №РН-2905-02 від 29.05.2012 р., №РН-2905-08 від 29.05.2012 р. та №РН-0606-01 від 06.06.2012 р. Так за видатковою накладною №РН-2905-02 від 29.05.2012 р. товар було отримано у ТОВ "Запоріжспецкомплект" представником Концерну „МТМ" Царьковою I.A. за довіреністю ААГ 746957/910 від 29.05.2012 р. та перевезено на склад на вантажному автомобілі ІЖ 2717 за подорожнім листом № 572996 від 29.05.2012 р., де він прийнятий комірником Кущ В.Г., про що свідчать картки складського обліку матеріалів. Зазначені матеріали були використані при улаштуванні теплових вводів на ж/б по Коммунарському району впродовж травня по серпень 2012 р., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт та вимогами на видачу зі складу ТМЦ матеріально відповідальній особі (форма М 11). За видатковою накладною №РН-2905-08 від 29.05.2012 р. товар було отримано у ТОВ "Запоріжспецкомплект" представником Концерну „МТМ" Царьковою I.A. за довіреністю ААГ 746957/910 від 29.05.2012 р. та перевезено на склад на вантажному автомобілі ІЖ 2715 за подорожнім листом № 857803 від 29.05.2012 р., де він прийнятий інженером з комплектації Книш О.Л. та надалі був переданий на склад старшому комірнику Романчук М.А., про що свідчать прибутковий ордер та картки складського обліку матеріалів. Зазначені матеріали були використані при поточному ремонті трубопровіду мережного котельні на біопаливі по вул. Військбуд, 1246 впродовж травня по серпень 2012 року, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт та вимогами на видачу зі складу ТМЦ матеріально відповідальній особі (форма М11). За видатковою накладною №РН-0606-01 від 06.06.2012 р. товар було отримано у ТОВ "Запоріжспецкомплект" представником Концерну „МТМ" Царьковою I.A. за довіреністю серія ААГ № 746985/938 от 06.06.12 року та перевезено на склад на вантажному автомобілі КРАЗ-256Б за подорожнім листом № 857820 від 06.06.2012 р., де він прийнятий старшому комірнику Пригородовой Т.І., про що свідчать прибутковий ордер та картки складського обліку матеріалів. Зазначені матеріали були використані при капітальному ремонті теплотраси по вул. Аматорська - заміна трубопроводу ГВП інв. №30144 впродовж червня 2012 р., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт та вимогами на видачу зі складу ТМЦ матеріально відповідальній особі (форма М 11).

Щодо твердження відповідача про не надання узгодженої номенклатури за додатковою угодою № 2 від 24.04.2012 р., судом встановлено, що копія додаткової угоди № 2 від 24.04.12 р. та специфікація до неї надавались реєстром від 14.12.2012 р. та були отримані ревізором Богдан О.І. В специфікації зазначені назва товару, кількість, одиниця виміру, кількість, ціна та сума. Специфікація узгоджена печатками та підписами сторін та є невід'ємною частиною договору.

Стосовно посилань податкового органу на відсутність товаро-транспортних накладних, як на підставу виникнення сумнівів щодо реальності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Запоріжспецкомплект", суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.1 Договору позивач приймає товар на складі Постачальника та придбає усі ризики, пов'язані з переміщенням цього товару на свої склади. Потім, відповідно до п.5.3 договору, здійснює перевезення придбаного товару на свої склади для подальшого використання в господарській діяльності. Відповідно до п.6.2 договору ТОВ «Запоріжспецкомплект» повинен надати такі товаросупроводжувальні документи як видаткова та податкова накладні. На підтвердження здійснення операцій з перевезення придбаного товару, Позивачем під час розгляду скарги у електронному виді на адресу ОДС Центральний офіс з обслуговування ВПП ДПС надавались подорожні листи та сертифікати якості. Крім того, на стор. 123 акту перевірки зазначено, що до перевірки надано 55 видаткових накладних за період квітень-червень та тринадцять товаро-супроводжувальних документів.

Крім того, за результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність здійснення господарської операції з придбання товарів позивачем та ТОВ «Бриз». Вказаного висновку податковий орган дійшов за результатами отриманого від ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя акту перевірки ТОВ «Бриз». З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Бриз» укладено договір поставки №02-ТМЦ від 02.03.2009 р. На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні №7, 41, 24.

Також при проведенні перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення податковим органом пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем безпідставно завищено податковий кредит по операціях з ПП «Вєнсан» в листопаді 2010 року у сумі 283,00 грн.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ПП «Вєнсан» договір купівлі- продажу. На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано податкову накладну №2210-232 від 09.11.2010, а також видаткову накладну виписану ПП «Вєнсан».

Суд зазначає, що за наявності всіх передбачених чинним законодавством первинних документів податкового та бухгалтерського обліку по проведених господарських операціях, відсутність товаро-транспортної накладної не може слугувати підставою для висновків про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Щодо посилання податкового органу на акти перевірки ТОВ «Бриз», ПП «Вєнсан», акт ДПІ у Комунаровському районі у м. Запоріжжя «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПГТ «БКФ «Паллада» код за ЄДРПОУ 34156058 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків Концерном «МТМ» від 20.11.12 №225/2214/34156058, та листи ДПІ у Комунароівському районі у м. Запоріжжя від 19.10.2012 №2441/7/1411 та від 21.11.2012 №2882 7/22-1211, якими повідомлено, що згідно листа №2407-12 від 24.07.2012 р. всі документи ведення фінансово - господарської діяльності вилученні під час обшуку СВ ВПМ ДПІ у Жовтневому районі, згідно розрахунків 1ДФ за 2010-2011 р. на підприємстві працювало 2 особі, згідно розрахунків 1ДФ, наданих до ДПІ у 2012 р. на підприємстві у 2012 р. працювало 3 особи, основні засоби на підприємстві відсутні (додаток AM до податкових декларації з податку на прибуток за 2011р. - 2012р. не надавався.), виробничі потужності на підприємстві відсутні, суд зазначає що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагентів щодо порушення податкового законодавства. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Запоріжспецкомплект", ПП БКФ «Паллада», ТОВ «Бриз», ПП «Вєнсан», та правомірність формування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів.

Також з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Рекламне агентство «С.ПРО.С» укладено договір №84 від 30.01.2012. На виконання умов договору №84 від 30.01.2012, позивачу від ТОВ «Рекламне агентство «С.ПРО.С» надано послуги з виготовлення відео ролику. На підтвердження здійснення господарської операції надано податкову накладну №1 від 01.02.2012 р. З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ПП «Штріх» укладено договір №26.01.12 від 26.01.2012 р. На підтвердження здійснення господарської операції надано податкову накладну №ОУ-00000521 від 31.03.2012 р. на загальну суму 11100,00 грн. Фактичне здійснення вказаних господарських операцій податковим органом не заперечується та підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Разом з тим, з акту перевірки встановлено, що податковий орган дійшов висновку, що встановлення та демонтаж реклами з текстом «Дбайте про тепло! Сплачуйте вчасно» не є рекламними послугами, а відтак вказані послуги безпідставно віднесено до складу податкового кредиту.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки видом діяльності підприємства є теплопостачання і даний слоган є таким, що безпосередньо пов'язаний з господарською діяльністю підприємства і направлений на досягнення своєчасної сплати за надані послуги. Пов'язаність даного салогану з господарською діяльністю підприємства спростовує висновки відповідача щодо неправомірності віднесення сум до податкового кредиту.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог концерну «Міські теплові мережі».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов концерну «Міські теплові мережі» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби №0000050028 від 21.01.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Мінаєва