Ухвала

від 26.08.2014 по справі 808/5798/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2014 р. м. Київ К/800/24644/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Муравйов О.В. Рибченко А.О. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р.

у справі № 808/5798/13-а

за позовом Концерну «Міські теплові мережі»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Концерн «Міські теплові мережі» (далі - позивач, Концерн «МТМ») звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ у м. Запоріжжі) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ у м. Запоріжжі №0000050028 від 21.01.2013 р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу Концерн «МТМ», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ у м. Запоріжжі проведено виїзну планову документальну перевірку Концерну «МТМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт №604/28-1/32121458 від 28.12.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.1, пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8, п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.3, пп.14.1.9, пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.81, пп.14.1.138 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.144.1 ст.144, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп.138.10.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 77464,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 328790,00 грн.; пп.4.5.3 п.4.5 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.46.1 ст.46, п.198.1, п.192.2 ст.192, п.198.2, п.198.3, абз.4 п.198.6 ст.198, п.199.1, п.199.4 ст.199, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2926406,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000050028 від 21 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4364129,25 грн., у тому числі за основним платежем - 2926406,00 грн. та за штрафними санкціями - 1437723,25 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

З акта перевірки вбачається, що Концерном «МТМ» безпідставно включено до складу кредиту по податковим накладним отриманим більше ніж через 60 календарних днів з дати сплати з банківського рахунка по підприємствам ТОВ «Харківпроменерго» у розмірі 3 822,20 грн., ТОВ «Торговий дім вогнетривів і теплоізоляцій» у розмірі 190,26 грн. та проведення заліку взаємних вимог з КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 11» у розмірі 414,13 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено що Концерном «МТМ» укладено договір підряду від 26.08.2010 р. № 354 з ТОВ «Харківпроменерго», за умовами якого Концерн «МТМ» (Замовник) доручає, а ТОВ «Харківпроменерго» (Підрядник) приймає на себе зобов'язання зі своїх матеріалів і обладнання, своїми силами, якісно і строк виконати роботи по утворенню Автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії Концерну «МТМ» котельної по вул. Артема, 79а, джерело електроживлення ВАТ «Центр торгівлі і відпочинку».

Позивач сплатив грошові кошти за виконані роботи на користь ТОВ «Харківпроменерго» двома платіжними дорученнями від 21.01.2011 р. та 26.01.2011 р.

При цьому податкові накладні виписані 01.03.2011 р. і віднесені позивачем до складу податкового кредиту у квітні 2011 року.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п.п.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПК України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Отже, право платника податку, який застосовує касовий метод, на включення до податкового кредиту сум ПДВ прямо пов'язано з фактом отримання податкової накладної і обмежно це право строком у 60 днів, який відраховується з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Харківпроменерго» був з 02.11.2010 р. позбавлений права виписувати податкові накладні, оскільки його свідоцтво платника ПДВ було анульовано податковими органами.

Даний факт анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Харківпроменерго» встановлений постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 р. у справі № 2-а-15696/10/2070. Також цією постановою суду встановлено факт протиправності рішення про анулювання.

Нове свідоцтво платника ПДВ на виконання судового рішення видане ТОВ «Харківпроменерго» лише 31.01.2011 р.

Таким чином, контрагент позивача лише з 31.01.2011 р. отримав можливість виписувати податкові накладні.

Тобто 60-тиденний термін в даному випадку має відліковуватись з дня поновлення прав контрагента позивача, як платника ПДВ, тобто з 31.01.2011 р.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не порушено абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України при взаємовідносинах з ТОВ «Харківпроменерго».

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Концерном «МТМ» укладено договір на постачання товару № 35-ТМЦ від 03.05.2010 р. з ТОВ «Торговий дім вогнетривів і теплоізоляцій», за умовами якого ТОВ «Торговий дім вогнетривів і теплоізоляцій» (Постачальник) зобов'язується передати Концерну «МТМ» (Покупець) товар (вогнетривку продукцію).

Підприємство сплатило грошові кошти за постачання товарів на користь ТОВ «Торговий дім вогнетривів і теплоізоляцій» 22.11.2010 р. На підставі видаткової накладної № РН-0000019 від 22.11.2010 р. була виписана податкова накладна № 7 від 22.11.2010 р. на суму 1 141,56 грн., у т. ч. ПДВ 190,26 грн.

При цьому позивач відніс суми ПДВ, сплачені у ціні придбання цих товарів, до складу податкового кредиту у червні 2011 року.

Отже, оскільки передоплати не існувало, а мала місце сплата грошових коштів по факту постачання товару, а всі операції (постачання і платіж) мали місце ще в період дії Закону України «Про податок на додану вартість», то застосування норми абз.4 п.198.6 ст.198 ПК України є неможливим і надає право позивачу застосувати норму абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України, яка надає право віднести до складу податкового кредиту грошові суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо права позивача застосувати норму абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України, яка надає право віднести до складу податкового кредиту грошові суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, у взаємовідносинах з КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 11».

Як також встановлено судами, Концерном «МТМ» та ПАТ «Запоріжгаз» укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 1БО від 23.09.2011 р., на виконання якого ПАТ «Запоріжгаз» була виписана податкова накладна від 27.10.2011 р. № 1788 на суму ПДВ 275 000 грн.

Вказана сума ПДВ включена позивачем до податкового кредиту жовтня 2011 р., відображена в електронному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, відповідає даним Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 р.

Податкова накладна № 1788 від 27.10.2011 зареєстрована в ЄДРПН 04.11.2011 р.

Відповідно до абз.1, абз.2 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно абз.1, абз.2 п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно абз.абз.9, 10, 11 п.201.10 ст.201 ПК відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав запит на податкову накладну № 1788 від 27.10.2011 р. та отримав витяг з ЄРПН № 31, згідно якого відомості є тотожними даним податкової накладної № 1788 від 27.10.2011 р., отриманої від постачальника в паперовій формі.

Крім того, після отримання витягу з ЄРПН № 31 позивачем встановлено порушення контрагентом строку реєстрації податкової накладної, у зв'язку з чим було подано до податкового органу заяву із скаргою.

Також, як вбачається з акта перевірки, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання рекламних послуг, які не використовуються в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків на загальну суму 5 183 грн., у т. ч.: січень 2012 року - 925 грн. (ПП «Штріх»); лютий 2012 року - 3 333 грн.(ТОВ «Рекламне агентство «С.Про.С»); березень 2012 року - 925 грн. (ПП «Штріх»).

Судами встановлено, що ПП «Штріх» надані позивачу рекламні послуги, які полягають у виготовленні, встановленні, демонтажі реклами з текстом, ТОВ «Рекламне агентство «С.Про.С» надані позивачу рекламні послуги, а саме: відеоролик.

Так, згідно положень п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів" (п.п."г" п.п.138.10.3 п.138.10 ст.137 ПК України).

Відповідно до п.п. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачаться, що Концерн «МТМ» є монополістом на ринку постачання тепла в м.Запоріжжі, не маючи конкурентів з виробництва теплової енергії, який у свої діяльності керується, зокрема, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Цивільним кодексом України та Статутом.

Згідно п.4 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Як встановлено судами, позивачем замовлено вищевказані рекламні послуги обґрунтовано, з метою: зменшення дебіторської заборгованості; зменшення судових витрат та витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на майно дебіторів (в судовому порядку стягується лише декілька процентів від загальної суми дебіторської заборгованості); збільшення та забезпечення систематичного і без затримки надходження фінансових коштів для сплати за природний газ тощо.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не порушено вимоги п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України при віднесенні до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні придбання позивачем рекламних послуг.

Щодо порушення позивачем п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що первинними документами належним чином підтверджено право Концерну «МТМ» на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з ПП «Вєнсан», ТОВ «Бриз», ПП «БКФ "Паллада», ТОВ «Запоріжспецкомплект».

Крім того, з акта перевірки вбачається, що Концерном «МТМ» завищено суму коригування податкового кредиту у зв'язку з невірним перерахунком за підсумком 2011 року частки використання придбаних або виготовлених товарі/послуг в оподатковуваних операціях при декларуванні підприємством у липні та серпні 2011 року операцій, що не є об'єктом оподаткування - субвенцій з бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію у грудні 2011 року на суму 403 849 грн.

Так, згідно положень п.199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

У відповідності до п.199.4 ст.199 ПК України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Відповідно до приписів п.п.197.1.28 п.197.1 ст.197 ПК України звільняються від оподаткування операції, зокрема, з постачання товарів/послуг у частині суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є надання послуг теплопостачання (постачання теплової енергії) різним категоріям споживачів, в тому числі населенню, бюджетним установам, підприємствам різних форм власності.

Позивач протягом 2009-2010 років закуповував для власної господарської діяльності природний газ, який в подальшому використовувало для виробництва теплової енергії.

При придбанні природного газу Концерн «МТМ» відносив суми податку на додану вартість у складі вартості такого газу до податкового кредиту за правилом «першої з подій».

З огляду на те, що позивач реалізовував частину теплової енергії в 2009 році за регульованими тарифами (населенню), у нього з'являлося право отримати суму компенсації в різниці між вартістю придбаних для виробництва теплової енергії товарів (природній газ) та встановленими тарифами на теплову енергію деяким категоріям споживачів.

В липні, серпні 2011 року позивач отримав таку виробничу дотацію з бюджету на покриття різниці в тарифах.

Тобто позивач у 2009-2010 роках сформував податковий кредит з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, а в 2011 році отримав дотацію з бюджету.

Отже, теплова енергія була вироблена саме в 2009 році, а дотацію з бюджету за постачання товарів в 2009 році отримано в 2011 році, тому не підлягає застосуванню п.199.4 ст.199 ПК України, з урахуванням п.п.197.1.28 п.197.1 ст.197 ПК України, оскільки норми Податкового кодексу України не вимагають виконання перерахунку сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту до набрання чинності Податковим кодексом України, у зв'язку з настанням подій після набрання чинності Податковим кодексом України.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Мін доходів залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді О.В. Муравйов

А.О. Рибченко