Постанова

від 01.08.2013 по справі 826/11194/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2013 року 11:57 № 826/11194/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача: Богатова Ю.М.,

представника відповідача: Харко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Таувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

У позовні заяві позивач просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013р. №12326552202 Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012р. у розмірі 300 000,00 грн. а також про стягнення штрафних санкцій в розмірі 150 000,00грн. у повному обсязі; скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013р. №00012426552202 Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012р. на загальну суму 736254,00грн. у повному обсязі.

В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, та зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що в період з 11.06.2013р. по 18.06.2013р., відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Таувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД» (код ЄДРПОУ 21670383), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Біаріс Плюс», код ЄДРПОУ 38164738 ЗА квітень, травень 2012р., з ОСОБА_3 код НОМЕР_1 за травень, липень 2012р., за результатами якої складено акт від 21.06.2013р. №15/26-55-22-02.

В ході перевірки встановлено порушення дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства Таувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД»: п.185, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, в результаті чого, завищено суму податку на додану вартість, та підлягає бюджетному відшкодуванню в квітні 2012 року на суму 3000000,0грн., та завищено суму від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в травні 2012р. на суму 736254грн.

На підставі акту перевірки від 21.06.2013р. №15/26-55-22-02, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.07.2013р. №12326552202, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2012р. у розмірі 300 000,00 грн. а також про стягнення штрафних санкцій в розмірі 150 000,00грн. та податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013р. №00012426552202, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012р. на загальну суму 736254,00грн.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Біаріс Плюс», відповідно до договору поставки від 19.04.2012р. №40-02-12-0135, договір поставки від 25.04.2012р. №40-02-12-045, договір поставки від 04.05.12р. №40-02-12-0152, договір поставки від 10.05.12. №40-02-12-0162.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до додатку №5 до податкової декларації з ДПВ та реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2012, ДП ЗАТ Таувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД», включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Біаріс Плюс», у розмірі 30000,00грн. та за травень 2012р. - у розмірі 736 254,3грн.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ОСОБА_3, відповідно до договору транспортно-експедиційного обслуговування вантажів автомобільним транспортом від 01.09.2010. №40/10-Т.

Відповідно до додатку №5 до податкової декларації з ДПВ та реєстру отриманих податкових накладних за травень 2012, ДП ЗАТ Таувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД», включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ОСОБА_3, у розмірі 4739,5 грн. та за липень 2012р. - у розмірі 41245,80грн.

При проведенні перевірки відповідачем використовувався акт Кіровоградської ОДПІ від 27.11.2012р. №1079/1520/38164738 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Біаріс Плюс» щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень, травень 2012р.»

Відповідно до даних розділу ІІ «Податковий кредит» податку №5 до декларації з ПДВ за квітень 2012 р. та за травень 2012 р. постачальником ТОВ «Біаріс Плюс» було ТОВ «Айсберг Пром».

Актом від 17.09.12 р. №641/1520/38037429 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Айсберг Пром» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2012» встановлено, що листом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 27.08.2012 № 11738/7/22-811 надійшов акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бау Тек" (код -ЄДПОУ 35263871) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 4.2012року по 31.05.2012року, для відпрацювання по ланцюгу постачання».

В ході перевірки ТОВ «Бау Тек» встановлено формування податкового кредиту підприємствами -купцями за рахунок ТОВ «Бау Тек» за період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року, в загальній сумі 48195898 грн., податкові зобов'язання якого не стверджено у зв'язку з ненаданням (відсутністю) у ТОВ «Бау Тек» підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань: головні книги, журнали - ордери та картки рахунків №311 «Поточні рахунки у національній валюті», №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», №64 «Розрахунки по додаткам і платежам», №643 «Податкові зобов'язання», №68 «Розрахунки по іншим операціям» №70 доходи від реалізації», податкові накладні, реєстри виданих податкові накладні, тощо.

З даного, відповідач зробив висновок про відсутність у ТОВ «Бау Тек» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Разом з тим, в акті зазначено, що відповідно до висновку ГВПМ Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 14.09.12 №1532/07-5023 зазначено, що ТОВ «Бау Тек» мав господарські відносини з ТОВ «Айсберг Пром», та зазначено, що стислий аналіз інформації свідчить про відсутність на даний час у ТОВ «Айсберг Пром» ознак фіктивності та про наявність ознак сумнівності факту реального здійснення господарської діяльності у квітні 2012 року.

З акту перевірки, відповідачем зроблено висновок, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «Айсберг Пром» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Враховуючи висновки перевірки контрагентів позивача, відповідачем зроблено висновок про те, що операції з придбання товарів ( робіт, послуг) ДП ЗАТ Таувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД», не мали та не могли мати юридичного змісту. А отже ДП ЗАТ Таувес Холдінг «Тегра Україна ЛТД», порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок та спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Також суд зазначає, що з 01.01.11 року набрала чинності ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів між позивачем та його контрагентами. (Ухвала ВАСУ від 09.07.13 р. справа №К/9991/67466/12)

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагент був зареєстрованай в податкових органах як платник ПДВ.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів перевірок контрагентів, оскільки, інформація, викладена в зазначених документах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013р. №12326552202 Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013р. №00012426552202 Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 02.08.2013р.

Суддя Є.В. Аблов