Ухвала

від 15.11.2017 по справі 826/11194/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року м. Київ К/800/42315/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014

у справі № 826/11194/13-а Окружного адміністративного суду міста Києва

за позовом Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг Тегра Україна ЛТД (далі - ДП Тегра Україна ЛТД , Підприємство)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013 № 12326552202 та № 00012426552202.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та розміру від'ємного значення податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової документальної виїзної перевірки від 21.06.2013 за № 15/26-55-22-02 з питань дотримання ДП Тегра Україна ЛТД вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Біаріс Плюс за квітень, травень 2012 року та СПД ОСОБА_2 за травень, липень 2012 року. Згідно з висновками, які наведені в акті від 21.06.2013 за № 15/26-55-22-02, Підприємство порушило норми статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК): завищило податковий кредит у податковому обліку за квітень, травень 2012 року за нікчемними договорами від 19.04.2012 № 40-02-12-0135, від 25.04.2012 № 40-02-12-0145, від 04.05.2012 № 40-02-12-0152, від 10.05.2012 № 40-02-12-0162 з ТОВ Біаріс Плюс на поставку сої товарної, у результаті чого завищило суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, в податковій декларації за квітень 2012 року на 300000,00 грн. та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в податковій декларації за травень 2012 року на 736254,00 грн.

Висновок про нікчемність правочинів позивача із ТОВ Біаріс Плюс зроблено на підставі інформації, наведеної в акті перевірки Кіровоградської ОДПІ від 27.11.2012 за № 1079/1520/38164738 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Біаріс Плюс щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень, травень 2012 року та акті перевірки від 17.09.2012 № 641/1520/38037429 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Айсберг Пром з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2012 року , які обґрунтовано відсутністю у ТОВ Біаріс Плюс та ТОВ Айсберг Пром матеріальних ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу товарів, і, як наслідок, наявністю ознак нікчемності по ланцюгу поставки до вигодонабувача. У свою чергу, такий висновок ґрунтується на результатах перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.08.2012 № 11738/7/22-811 контрагента ТОВ Айсберг Пром - постачальника ТОВ Бау Тек , податкові зобов'язання якого не підтверджено у зв'язку з ненаданням бухгалтерських документів, а також відсутністю трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Стосовно правомірності формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними СПД ОСОБА_2 на підставі договору транспортно-експедиційного обслуговування вантажів автомобільним транспортом від 01.09.2010 № 04/10-Т, в акті перевірки від 21.06.2013 за № 15/26-55-22-02 відсутні висновки, що позивачем порушено податкове законодавство при включенні сум ПДВ за цими податковими накладними до сум податкового кредиту.

На підставі акта перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.07.2013: № 12326552202, яким зменшено Підприємству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 300000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 150000,00 грн. № 00012426552202, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 736254,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки ТОВ Біаріс-Плюс на адресу Підприємства товару (сої) виписані податкові накладні, на підставі яких Підприємство сформувало податковий кредит в податкових деклараціях із ПДВ за вказані вище податкові періоди.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК ) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та розміру від'ємного значення податку на додану вартість, ДПІ посилається на безпідставне формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ Біаріс Плюс на операції з поставки сої товарної як безтоварні операції з огляду на відсутність у цього постачальника матеріальних ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а також на негативну податкову поведінку контрагентів по ланцюгу постачання - ТОВ Айсберг Пром , ТОВ Бау Тек .

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: завірених копій податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, - за відсутності доказів з боку контролюючого органу, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ Біаріс Плюс товару, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та розміру від'ємного значення податку на додану вартість. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220 , 221 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підпис І.В. Приходько