Постанова

від 31.07.2013 по справі 820/4464/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 липня 2013 р. Справа №820/4464/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Русецькому І.В.,

за участю:

представника позивача - Машира В.О.,

представника відповідача - Яришкіної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-ГАЗсервіс" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-ГАЗсервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000250221 від 28.01.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" з питань взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Аркада і К» за листопад 2011 року щодо реальності та повноти відображення їх в обліку, з посиланням на який було винесено спірне податкове повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими. Порушень, які відображені в акті перевірки, ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" не вчиняло. Неправомірним є намагання податкового органу визнати укладені між ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" та ТОВ «Аркада і К» угоди такими, які не направлені на реальне настання юридичних наслідків. Висновок податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства також базується на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аркада і К», яким встановлена нікчемність первинних документів ТОВ «Аркада і К».

Протокольною ухвалою суду від 31.07.2013 року здійснено заміну відповідача - Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби його правонаступником - Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач, Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки відносно ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" було встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за накладними, отриманими від ТОВ «Аркада і К», відносно якого було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, тобто підприємство не підтвердило реальність здійснення господарських операцій. У зв'язку із встановленими обставинами Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обставини, вказані у заперечені проти позову, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 08.12.2003 року як юридична особа, ідентифікаційний код юридичної особи - 32760739, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" перебуває на обліку як платник податків у відповідача, що не заперечується сторонами по справі та підтверджується довідкою про взяття на облік платника .

Також, згідно довідки АА №595176 Головного управління статистики Харківської області, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; вантажний автомобільний транспорт; неспеціалізована оптова торгівля.

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.п.79.1 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Судом встановлено, що фахівцем Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на підставі наказу від 17.12.2012р. №1717, п.п. 78.1.4, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст.79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" (код ЄДРПОУ 32760739) з питань взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Аркада і К» (код ЄДРПОУ 37189154) за листопад 2011 року щодо реальності та повноти відображення їх в обліку.

За наслідками перевірки було складено акт від 27.12.2012р. №4964/22-104, згідно висновків якого було встановлено порушення ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість у розмірі 35712,13грн., що призвело до завищення від'ємного значення у листопаді 2011 року.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.01.2013р. №0000250221, яким ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 35712,00грн.

Судом встановлено, що мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про порушення ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" діючого податкового законодавства, є висновок акту Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Аркада і К» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2011 року по 31.08.2011 року, з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року, з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року, а саме: акт від 09.08.2012 року №570/22-104/37189154, згідно якого встановлено, що за вказаний період господарська діяльність ТОВ «Аркада і К» має ознаки нереальності здійснення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом за матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аркада і К» було укладено договір поставки №2784 від 01.11.2011р.

Згідно вказаного договору поставки постачальник - ТОВ «Аркада і К» зобов'язується поставити покупцю - ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" продукцію, а покупець - прийняти та сплатити його на умовах, визначених цим договором. Загальна сума договору складає 214272,76грн, у т.ч. ПДВ 35712,13грн.

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначений договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.2.1 договору поставки №2784 від 01.11.2011 року товар передається в асортименті та кількості згідно заявок.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного договору поставки постачальником ТОВ «Аркада і К» позивачеві поставлено товар (автозапчастини) згідно специфікації №1 від 01.11.2011р., що підтверджується видатковою накладною №155 від 01.11.2011р., яка містить перелік товару, їх кількість і ціну, по якій вони поставлені покупцеві, подорожним листом (транспортування товару здійснювалось позивачем власним транспортом) від 01.11.2011 року. Загальна сума поставленого товару складає 214272,76грн.

ТОВ «Аркада і К» було виписано покупцеві податкову накладну №15 від 01.11.2011 року на суму 214272,76грн., у т.ч. ПДВ - 35712,13грн. Зазначену суму податку було віднесено ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" до складу податкового кредиту за листопад 2011 року.

Згідно наданих представником позивача договорів та первинних документів, товар, придбаний ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" у ТОВ «Аркада і К» був реалізований ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7

Суд зазначає, що пунктом 7 договору поставки №2784 від 01.01.2011р. передбачено, що покупець здійснює сплату за поставлений товар протягом 32 календарних днів з моменту поставки товару. За взаємною згодою сторін договором передбачена зустрічна поставка товару на повну чи часткову суму товару.

Судом було встановлено, оплата за товаро-матеріальні цінності, отримані від ТОВ «Аркада і К», позивачем не здійснювалась.

Між позивачем та ТОВ «Аркада і К» відбувся взаємозалік зустрічних вимог відповідно до угоди №1 від 17.02.2012 року про залік зустрічних однорідних вимог у розмірі 214272,76грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом було виконано спірний договір та отримані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем по справі, підприємством надані всі первинні документи відносно взаємовідносин з вказаним в акті перевірки постачальником.

Суд зазначає, що копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи договорів та первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також суд зазначає, що сам факт отримання спірного товару, його належне оприбуткування тощо, не заперечується відповідачем та знайшло своє підтвердження під час проведення перевірки та відображено в акті перевірки.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит визнано як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначене згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно матеріалів справи, контрагентом ТОВ «Аркада і К» на адресу позивача виписана податкова накладна №15 від 01.11.2011 року, що відповідає вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною позивачем були включені до податкового кредиту за листопад 2011 року, дані відповідають додаткам до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішеня. Доказів фактичної відсутності операції по придбанню позивачем товарів у свого контрагента відповідач не подав.

За змістом ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договорами за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази, не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій ТОВ "Укрцентр-ГАЗсервіс" при оподаткуванні зазначених господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р.

В акті перевірки від 27.12.2012р. №4964/22-104 підтверджено надання позивачем усіх первинних документів.

Підприємством правомірно відображено в податкової звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Аркада і К».

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6 інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пунктом 2 р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010р. № 984 (далі, Порядок), визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку. Відповідно до п. 4-6 р.І Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених у п.6 Постанови № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору поставки не відповідає намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.71 КАС України не надано і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і його контрагентів за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає, що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагентів на підписання договорів тощо в момент їх укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки вказаного в акті контрагента позивача - ТОВ «Аркада і К», не декларування ним своїх зобов`язань, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагентів позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Суд також зазначає, що згідно з містом суджень відповідача, які викладені в акті перевірки, висновок суб`єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведені заходи податкової інспекції та обліку в якій знаходиться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб`єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Аналізуючи положення ст.ст.54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Суд зазначає, що в акті перевірки від 27.12.2012р. №4964/22-104 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Зооветеринарний центр" вимог діючого податкового законодавства.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Аркада і К».

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та ТОВ «Аркада і К» угода у судовому порядку оспорювалася, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу недійсності вказаних договорів.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 28.01.2013р. №0000250221 винесені Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 28.01.2013р. №0000250221, прийняте відповідачем, підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-ГАЗсервіс" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000250221 від 28.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцентр-ГАЗсервіс" (61058, м.Харків, вул. Данилевського,, буд. в„–27, кв. 11, код ЄДРПОУ 32760739, інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 358,00грн. (триста п'ятдесят вісім грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 05 липня 2013 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв