Рішення

від 23.07.2013 по справі 910/9893/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9893/13 23.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича

фірма "Енергопласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙОККА"

про стягнення 82 544,66 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Буханець Н.В. (дов. б/н від 17.06.2013 р.)

Від відповідача Даниленко Д. В. (дов. № 2207/1 від 22.07.2013 р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Енергопласт" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЕРПАМП" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 82 544,66 грн. за рахунком-фактурою № СФ - 0112/П1 від 01.12.2011 року, з яких 80 000, 00 грн. основного боргу, 2 544, 66 грн. 3% річних та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду від 29.05.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/9893/13, розгляд справи призначений на 18.06.13 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2013 року в порядку ст. 25 ГПК України судом здійснено заміну відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватерпамп» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Йоокка» та в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.07.2013 року, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі та заміною відповідача на правонаступника.

22.07.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог.

23.07.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення доказів по справі.

23.07.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

В судове засідання 23.07.2013 року представники сторін з'явились.

Відповідно до заяви про уточнення позовним вимог позивач просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 80 000, 00 грн. та 3 % річних у розмірі 2 544, 66 грн., у відповідності до ст. 1212 ЦК України.

Зазначену заяву про уточнення позовних вимог розцінено судом як заяву про зміну предмету позову та прийнято в порядку ст. 22 ГПК України. В подальшому позовні вимоги розглядаються судом з врахуванням поданої заяви про зміну предмету позову від 22.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по поверненню безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 80000, 00 грн.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що між сторонами було досягнуто домовленість по укладанню договору поставки на суму 357000, 06 грн. Відповідно до досягнутих домовленостей оплата товару здійснюється в три етапи: 80 000, 00 грн. авансу, 175625, 00 грн. протягом трьох днів з моменту повідомлення про наявність обладнання на складі постачальника, 101375, 00 грн. протягом тридцяти календарних днів з дати підписання видаткової накладної. Позивачем були виконані його зобов'язання по договору тільки в частині внесення авансу на розрахунковий рахунок відповідача, отже порушень договору з боку відповідача не було, і відповідно 80000, 00 грн. отримані ним не безпідставно, отже, зобов'язань по поверненню безпідставно отриманих грошових коштів у відповідача перед позивачем не має.

В судовому засіданні представника сторін надано усні пояснення по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2011 року відповідачем виставлено позивачу Рахунок - фактуру № СФ - 0112/П1 на загальну суму 357000, 06 грн. за засувки фланцеві та зворотні клапана шарові.

Позивач згідно зазначеного вище рахунку 02.12.2011 року сплатив відповідачу 80 000, 00 грн. відповідно до платіжного доручення № 779 від 02.12.2011 року.

В березні 2012 року позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 62 від 22.03.2013 року, яким просив відповідача поставити йому комплектуючі згідно взаємно узгодженої номенклатури на суму оплаченого авансу 80000, 00 грн. В іншому випадку позивач просив повернути кошти, як помилково перераховані.

У відповідь на лист вих. № 62 від 22.03.2012 року відповідач направив позивачу лист вих. № 02042012/1 від 02.04.2012 року, яким повідомив позивача, що кошти були перераховані йому на підставі умов договору та виставленого рахунку, з боку відповідача на суму 357000, 06 грн. була оформлена податкова накладна, яка була проведена відповідним чином в податкових органах, та виразив сподівання на відновлення фінансування з боку позивача та на плідну співпрацю у майбутньому між нашими товариствами.

Судом встановлено, що станом на момент винесення рішення по справі грошові кошти сплачені за рахунком № СФ - 0112/П1 від 01.12.2011 року позивачу не повернуті, товар на суму 80 000, 00 грн. відповідачем позивачу не поставлений.

Відповідно тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву між ним та позивачем в грудні 2011 року була досягнута домовленість про укладання договору поставки на суму 357000, 06 грн., за яким постачальник зобов'язується в порядку та на умовах погоджених сторонами поставити покупцю (позивачу) товар, а покупець зобов'язався оплатити поставлений товар в три етапи: 80 000, 00 авансу, 175 625, 00 грн. - протягом 3-ох днів з моменту повідомлення про наявність обладнання (товару) на складі постачальника, 101 375, 00 грн. - протягом 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної.

На підтвердження укладання договору поставки на зазначених умовах відповідач надав суду договір поставки № 0112/1 від 01.12.2011 року, підписаний тільки з боку відповідача. Укладання договору поставки на зазначених умовах з позивачем відповідач підтверджує виставленням позивачу рахунку - фактури № СФ - 0112/П1 на загальну суму 357000, 06 грн. та фактом внесення позивачем 80 000, 00 грн. на його рахунок на підставі виставленого йому рахунку - фактури та оформленням податкової накладної на 80 000, 00 грн.

Посилаючись на викладене, відповідач стверджує, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору, позивач зобов'язаний був оплатити йому 255526, 00 грн., і тільки після цього у відповідача виникає обов'язок по поставці товару. Таким чином, грошові кошти в розмірі 80000, 00 грн. отримані ним на підставі договору укладеного між сторонами, і порушень зобов'язань визначених договором з боку відповідача не було, отже і обов'язку по поверненню позивачу 80000, 00 грн., як безпідставно отриманих у відповідача не має.

Станом на момент прийняття рішення по справі відповідач жодних товарів позивачу не поставив, грошові кошти в розмірі 80000, 00 грн. позивачу не повернув, доказів іншого матеріали справи не містять.

Разом з тим, позивачем заперечується укладення договору поставки № 0112/1 від 01.12.2011р., він стверджує про те, що оплативши рахунок-фактуру № СФ-0112/П1 лише частково на суму 80000,00 грн. виявив бажав придбати у відповідача товар на 80 000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Статтею 646 ЦК України визначено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем позивачу в грудні 2011 року була напавлена пропозиція про укладання договору поставки на загальну суму 357 000, 06 грн. шляхом направлення позивачу Рахунку - фактури № СФ - 0112/П1 від 01.12.2011 року.

При цьому, прийняттям даної пропозиції у у повному та безумовному об'ємі була б оплата виставленого рахунку у повному обсязі.

Зазначена пропозиція, була відхилена позивачем і направлена пропозиція про укладання договору поставки на інших умовах, а саме на суму 80 000, 00 грн., адже оплата по рахунку - фактурі № СФ-0112/П1 від 01.12.2011 року надійшла від позивача не в повному обсязі, а лише на суму 80 тис. грн.

Враховуючи наявний в матеріалах справи Лист відповідача Вих. № 02042012/1 від 02.04.2012 року, суд дійшов всиновку, що пропозиція позивача щодо укладання з відповідачем договору поставки на суму 80 000, 00 грн. не була прийнята відповідачем, оскільки відповідач відмовився поставити позивачеві товар на вказану суму та вимагав здійснення оплати в суму по виставленому

Отже, між сторонами не було досягнуто згоди про укладання договору поставки, а відповідно не було досягнуто згоди щодо укладення жодного договору.

Доводи відповідача щодо укладання між сторонами договору поставки № 0112/1 від 01.12.2011 року, відхиляються судом, оскільки поданий відповідачем договір поставки не підписаний з боку позивача, і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували направлення проекту поданого суду договору поставки однією із сторін другій, погодження сторонами зазначеного проекту. Відповідно у суду не має підстав вважати, що між сторонами був укладений договір поставки саме на таких умовах про які стверджує відповідач. Крім того, поданий відповідачем договір поставки містить печатку правонаступника відповідача - ТОВ «ЙОККА», в той час, як рахунок - фактура № СФ - 0112/П1 від 01.12.2011 року містить відтиск печатки ТОВ «ВАТЕРПАМП», що свідчить про підписання поданого відповідачем договору поставки, начебто укладеного між сторонами 01.12.2011 року з його боку в 2013 році, адже саме в 2013 році у зв'язку з виробничою необхідністю змінено найменування ТОВ «ВАТЕРПАМП» на ТОВ «ЙОККА».

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості щодо укладання договору, 80000, 00 грн. відповідач отримав від позивача без достатньої правової підстави, і відповідно зобов'язаний, враховуючи положення ст. 1212 ЦК України повернути їх позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 22 березня 2012 року позивач направив відповідачу лист вих. №62 (отриманий відповідачем 02.04.2012 року), яким просив розглянути можливість постачання йому комплектуючих на суму оплаченого авансу 80000, 00 грн., в іншому випадку позивач просив відповідача повернути кошти в розмірі 80000, 00 грн., як помилково перераховані.

У відповідь на зазначений лист, відповідач надав позивачу лист вих. № 02042012/1 від 02.04.2012 року, яким повідомив, що не має змоги поставити товар, за умови перерахування лише авансового платежу (остаточно відмовився від укладання договору на умовах запропонованих позивачем).

Приймаючи до уваги положення ст. 530 ЦК України та той факт, що лист позивача, в тому числі про повернення помилково перерахованих 80 000, 00 грн. відповідач отримав 02.04.2012 року, суд дійшов висновку, що обов'язок по поверненню позивачу безпідставно отриманих 80 000, 00 грн. відповідач зобов'язаний був виконати у строк до 09.04.2012 року.

Доказів повернення відповідачем позивачу 80 000, 00 грн. безпідставно отриманих коштів, матеріали справи не містять.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 80 000, 00 грн. є обґрунтованими, доведеними і відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2544, 66 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 10.04.2012 року по 01.05.2013 року.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОККА» (04119, м. Київ, вул. Якіра, буд. 17-а; код ЄДРПОУ 36405126; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енергопласт» (18000, м. Черкаси, вул. Одеська, буд. 66; код ЄДРПОУ 22793863) 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 2 544 (дві тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 66 3 % річних та 1 721 (одну тисячу сімсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко