Ухвала

від 30.07.2013 по справі 825/845/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/845/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

30 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маріца» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Маріца» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у м.Чернігові ДПС від 29 жовтня 2012 року №0003932320 та №0003942320.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та ТОВ «Хім-Агросервіс-Д», ТОВ «Хім-Агро-Сервіс», ТОВ «Норіус Компані», ТОВ «Інтерагро 2007» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05 жовтня 2012 року по 15 жовтня 2012 року ДПІ у м.Чернігові ДПС проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Маріца» з питань правильності нарахування податків, зборів та обов'язкових платежів при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Хім-Агросервіс-Д» за січень 2011 року, з ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» за квітень, травень 2011 року, з ПП «Еверест» за червень 2011 року, з ТОВ «Інтерагро 2007» за серпень 2011 року, з ТОВ «Норіус Компані» за вересень 2011 року, лютий 2012 року, за результатами якої складено акт від 15 жовтня 2012 року №2054/22/30647630, в якому встановлено порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1450690,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 220183,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 639073,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року - 1064213,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 1064213,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 166294,00 грн.

Крім того, встановлено порушення п.187.1, п.188.1, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1105453,00 грн., у тому числі за квітень 2011 року на суму 373003,00 грн., за травень 2011 року - 299787,00 грн., за червень 2011 року - 20544,00 грн., за липень 2011 року - 38515,00 грн., за серпень 2011 року - 196454,00 грн., за вересень 2011 року - 177150,00 грн.

На підставі акту перевірки №2054/22/30647630 від 15 жовтня 2012 року ДПІ у м.Чернігові ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2012 року №0003932320, згідно якого за порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1533838,00 грн., у тому числі 1450690,00 грн. за основним платежем та 83148,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0003942320, згідно якого за порушення п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1311513,00 грн. у тому числі 1105453,00 грн. за основним платежем та 206060,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується поставка товару та використання його у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 січня 2011 року між ТОВ «Хім-Агросервіс-Д» (продавець) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця цукор-пісок, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Відповідно до п.3.1 договору ціна за одну тону товару формується на момент поставки товару. Ціна на товар встановлюється у національній валюті України та вказується у рахунку-фактурі та видатковій накладній, що виписуються продавцем на кожну партію товару. Відповідно до п.5.1 договору передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі продавця. Доставка товару здійснюється за рахунок покупця.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано видаткові накладні на поставку цукру-піску від 18 січня 2011 року №РН-0000002, №РН-0000003, від 24 січня 2011 року №РН-0000006, №РН-0000007, від 08 лютого 2011 року №РН-0000012, №РН-0000013, податкові накладні №2 від 14 січня 2011 року, №4 від 19 січня 2011 року, №6 від 31 січня 2011 року, платіжні доручення від 14 січня 2011 року, від 19 січня 2011 року, від 31 січня 2011 року, що підтверджують перерахування коштів на рахунок продавця за поставлений товар, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та акти виконаних робіт, що підтверджують перевезення придбаного товару автотранспортом.

Також, між ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» (продавець) та позивачем (покупець) були укладені договори купівлі-продажу від 18 квітня 2011 року №05/Ц, від 22 квітня 2011 року №07/Ц, від 29 квітня 2011 року №08/Ц, від 04 травня 2011 року №09/Ц, від 23 травня 2011 року №11/Ц, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупцю цукор-пісок, а покупець прийняти і оплатити його на умовах, визначених у даних договорах. Відповідно до п.4.3 договорів датою передачі вважається дата одержання товару на складі вантажоодержувача (дата оформлення товарної накладної).

Виконання договорів підтверджується видатковими накладними на поставку цукру-піску від 21 квітня 2011 року №Х-000042, від 22 квітня 2011 року №Х-00000047, №Х-00000048, №Х-00000049, №Х-00000050, від 26 квітня 2011 року №Х-00000055, №Х-00000056, від 28 квітня 2011 року №Х-00000058, №Х-00000059, №Х-00000060, №Х-00000061, від 29 квітня 2011 року №Х-00000064, №Х-00000066, від 05 травня 2011 року №Х-00000067, від 10 травня 2011 року №Х-00000072, від 12 травня 2011 року №Х-00046, від 25 травня 2011 року №Х-00000084, №Х-00000085, від 26 травня 2011 року №Х-00000086; податковими накладними від 18 квітня 2011 року №17, від 19 квітня 2011 року №18, від 22 квітня 2011 року №27, від 28 квітня 2011 року №34, від 29 квітня 2011 року №35, від 04 травня 2011 року №1, від 06 травня 2011 року №6, від 11 травня 2011 року №8, від 24 травня 2011 року №17; копіями платіжних доручень від 18 квітня 2011 року, від 19 квітня 2011 року, від 22 квітня 2011 року, від 28 квітня 2011 року, від 29 квітня 2011 року, від 04 травня 2011 року, від 06 травня 2011 року, від 11 травня 2011 року, від 24 травня 2011 року щодо оплати поставленого товару, а також рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підтверджують перевезення придбаного товару.

Між ТОВ «Інтерагро 2007» (продавець) та позивачем (покупець) були укладені договори купівлі-продажу від 19 липня 2011 року №19/07, від 01 серпня 2011 року №1/08, від 02 серпня 2011 року №2/08, відповідно до умов яких продавець зобов'язаний передати у власність покупцю цукор білий кристалічний, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах відповідного договору. Відповідно до п.4.2 договорів сторони встановили, що в ціну товару включається вартість мішкотари та вартість доставки до станції Чернігів-Північний. Відповідно до п.5.2 договорів продавець відвантажує товар зі складу ВАТ «Горохівський цукровий завод» за адресою: смт.Мар'янівка, або зі складу ВАТ «Володимирцукор», який знаходиться за адресою: м.Володимир-Волинський, вул.Луцька, 230.

На підвердження виконання умов даних договорів позивачем подано видаткові накладні №6 від 02 серпня 2011 року, №7 від 02 серпня 2011 року, №61 від 24 серпня 2011 року, податкові накладні від 02 серпня 2011 року №6, №7, від 24 серпня 2011 року №123, залізничні накладні від 04 серпня 2011 року, від 26 серпня 2011 року, що підтверджують перевезення товару (Горохів - Чернігів-Південний, Володимир-Волинський - Чернігів-Південний), платіжні доручення від 08 серпня 2011 року, від 29 серпня 2011 року, що підвереджують перерахування коштів на рахунок контрагента за поставлений товар.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Норіус Компані» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №80 від 06 вересня 2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти цукор-пісок, вироблений із цукру-сирцю тростиного, та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Виконання умов даного договору підтверджується видатковими накладними від 06 вересня 2011 року №РН-0000246, від 07 вересня 2011 року №РН-0000240, від 08 вересня 2011 року №РН-0000233, від 09 вересня 2011 року №РН-0000239, №РН-0000335, від 12 вересня 2011 року №РН-0000290, від 08 лютого 2012 року №РН-0000094, від 22 лютого 2012 року №РН-0000120, від 23 лютого 2012 року №РН-0000121, від 24 лютого 2012 року №РН-0000122, від 28 лютого 2012 року №РН-0000130, від 29 лютого 2012 року №РН-0000132, видатковими накладними (повернення) цукру 3-ї категорії, що не відповідав якісним вимогам договору, від 09 лютого 2012 року №РН-0000001, від 22 лютого 2012 року №РН-0000002, від 27 лютого 2012 року №РН-0000003, від 28 лютого 2012 року №РН-0000004, від 29 лютого 2012 року №РН-0000005, податковими накладними від 06 вересня 2011 року №37, від 08 вересня 2011 року №52, від 09 вересня 2011 року №56, від 12 вересня 2011 року №62, від 08 лютого 2012 року №16, від 09 лютого 2012 року №27, від 22 лютого 2012 року №39, від 23 лютого 2012 року №45, від 27 лютого 2012 року №63, від 28 лютого 2012 року №71, від 29 лютого 2012 року №74, платіжними дорученнями щодо оплати товару від 06 вересня 2011 року, від 08 вересня 2011 року, від 09 вересня 2011 року, від 12 вересня 2011 року, від 13 вересня 2011 року, від 08 лютого 2012 року, від 22 лютого 2012 року, від 23 лютого 2012 року, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підтверджує перевезення придбаного товару.

Придбаний цукор-пісок був використаний в господарській діяльності позивача, основними видами якого є оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; виробництво макаронних виробів та подібних борошняних виробів; виробництво цукру; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; неспеціалізована оптова торгівля, та реалізований ВАТ «Щорський завод продовольчих товарів», ВАТ Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла», ЗАТ «Ритейлингова компанія «Євротек», ПАТ «Продовольча компанія «Ясен», ВАТ «Ічнянський молочно-консервний завод», а також через свій магазин-склад, що підтверджується звітами про переміщення номенклатури на складах, видатковими та податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на актах ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС №243/22-05/32822831 від 15 червня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Хім-Агросервіс-Д», №246/22-05/37412862 від 15 червня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» щодо підтвердження господарський відносин із платниками податків», акті ДПІ у Рогатинському районі Львівської області ДПС №00231/221/36552068 від 18 травня 2011 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Інтерагро 2007» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ «Агроторг-К» та податкових зобов'язань за серпень 2011 року», акті ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС №347/22-317/36509300 від 07 червня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Норіус Компані» щодо підтвердження господарський відносин із платниками податків», в яких зазначено, що діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивності.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на вищезазначені акти податкових органів, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Хім-Агросервіс-Д», ТОВ «Хім-Агро-Сервіс», ТОВ «Норіус Компані», ТОВ «Інтерагро 2007» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності контрагентами позивача та відсутності реального здійснення договорів, укладених між ТОВ «Хім-Агросервіс-Д», ТОВ «Хім-Агро-Сервіс», ТОВ «Норіус Компані», ТОВ «Інтерагро 2007» та позивачем.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Хім-Агросервіс-Д», ТОВ «Хім-Агро-Сервіс», ТОВ «Норіус Компані», ТОВ «Інтерагро 2007», до складу валових витрат включено понесені витрати на придбання товару, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, натомість, всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29 жовтня 2012 року №0003932320 та №0003942320, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 05 серпня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.