Постанова

від 08.07.2013 по справі 826/7943/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2013 року 17 год. 22 хв. № 826/7943/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Коренюгіна О.В., Бойка А.Д. (довіреність від 23.05.2013р. № 10), відповідача - Дибі Ю.Д. (довіреність від 16.01.2013р. № 393/9/10.2-09), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомПриватного підприємства «Еста» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року № 0005642208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Еста» (далі - ПП «Еста», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 квітня 2013 року № 0005642208.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що документальна позапланова невиїзна перевірка, результати якої оформлені Актом від 02.04.2013р. № 300/22-8/32309717, була проведена з порушенням законодавчо встановленого порядку її проведення (повідомлення про початок перевірки та наказ про проведення перевірки були направлені податковою інспекцією на адресу підприємства в день проведення перевірки та фактично надійшли до позивача в день закінчення перевірки). Також позивач категорично не погоджується із правомірністю та обґрунтованістю висновків відповідача, викладених в Акті від 02.04.2013р. № 300/22-8/32309717 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Еста» (код за ЄДРПОУ 32309717) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Росаріо» (код за ЄДРПОУ 37323055) за період з 01.12.2010р. по 31.12.2012р.». Оскільки висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва про нереальність і нікчемність господарських операцій між ПП «Еста» і названим контрагентом ґрунтуються лише на матеріалах документальної невиїзної перевірки ТОВ «Росаріо» (акт Бориспільської ОДПІ від 20.05.2011р. № 408/7/23-1/37323055) та матеріалах досудового слідства (протокол допиту свідка, висновок експертного дослідження), достовірність та правомірність яких в судовому порядку не підтверджені. При цьому працівниками відповідача зовсім не досліджувалися наявні у позивача первинна документація та банківські виписки, оформлені за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ «Росаріо». Крім того, в жодному із названих вище актів перевірок податкових органів відсутні посилання на рішення судів про визнання недійсними правочинів, укладених ТОВ «Росаріо» зі своїми контрагентами (в т.ч. з ПП «Еста»). В періоди укладення та виконання договору поставки від 10.01.2011р. № 38 обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 13.06.2013р. б/н і додаткові документи (т. 1 а.с. 182 - 239; т. 2 а.с. 227 - 235). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Еста» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Росаріо» (код за ЄДРПОУ 37323055) за період з 01.12.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 02.04.2013р. № 300/22-8/32309717. Згідно висновків цього Акта перевірки встановлено порушення ПП «Еста» наступних норм законодавства України: пп. 7.4.5 п, 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 89 372, 00 грн. Висновки Акта перевірки, на думку відповідача, являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах (а саме: акт Бориспільської ОДПІ від 20.05.2011р. № 408/7/23-1/37323055, складений за результатами проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Росаріо» (ідентифікаційний код 37323055) з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період лютий - квітень 2011 року; протокол допиту свідка ОСОБА_5 (засновника та директора ТОВ «Росаріо») від 29.12.2011р., отриманого в м. Пензі, Пенської області, Росії, в приміщенні кабінету СУ УМВС Росії, слідчим відділу № 1 капітаном юстиції Фроловим Д.В.; висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській обл. старшого експерта СТЕКЗР Броварського МВ, майора міліції Лавріненко Л.М. від 14.04.2011р. № 96).

За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва 25.04.2013 року прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0005642208 (форми «Р»), якими Товариству збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 90 208, 00 грн., що повністю відповідає вимогам законодавства.

В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 29.03.2013р. по 01.04.2013р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 29.03.2013р. № 993, у зв'язку з ненаданням у 10-ти денний строк пояснень та їх документального підтвердження на запит ДПІ від 25.10.2012р. № 9006/10/23-1011 та надходженням податкової інформації від ДПС у м. Києві (лист від 25.10.2012р. № 1228/7/22-207), працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Еста» (ідентифікаційний код 32309717) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Росаріо» (ідентифікаційний код 37323055) за період з 01.12.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 02.04.2013р. № 300/22-8/32309717 (далі - Акт перевірки)(т. 1 а.с. 19 - 29).

Проаналізувавши інформацію з бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та податкові декларації ПП «Еста» з податку на додану вартість з додатками № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до них, за період з 01.12.2010р. по 31.12.2012р., перевіряючий виявив, що ПП «Еста» сформувало податковий кредит в загальній сумі податку на додану вартість 89 372, 00 грн. за рахунок контрагента ТОВ «Росаріо» (ідентифікаційний код 37451105).

При цьому за результатами аналізу даних податкової звітності ТОВ «Росаріо» працівник відповідача зробив висновок про відсутність у цього підприємства матеріальних і трудових ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також до податкової інспекції надійшов ряд документів: лист ДПС у м. Києві від 25.10.2012р. № 1228/7/22-207 з доданим до нього протоколом допиту свідка ОСОБА_5, засновника та директора ТОВ «Росаріо» (ідентифікаційний код 37451105), від 29.12.2011р., отриманого в м. Пензі, Пенської області, Росії в приміщенні кабінету СУ УМВС Росії, слідчим відділу №1, капітаном юстиції Фроловим Д.В. Згідно цього протоколу ОСОБА_5 повідомив, що він не являється директором та засновником будь-яких підприємств на території України, оскільки ніколи не був за кордоном та не має закордонного паспорта. Також ОСОБА_5 зазначив, що ТОВ «Росаріо» йому не знайоме, де знаходиться офісне приміщення підприємства та його кількісний штат співробітників йому не відомо.

Згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській обл., старшого експерта СТЕКЗР Броварського МВ, майора міліції Лавріненко Л.М. від 14.04.2011р. № 96, при проведенні експертного дослідження було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_5 в договорі від 08.02.2011 року за № 59 від імені директора ТОВ «Росаріо» громадянина ОСОБА_5 виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

Крім того, акт Бориспільської ОДПІ від 20.05.2011р. № 408/7/23-1/37323055 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Росаріо», код за ЄДРПОУ 37323055, з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період лютий - квітень 2011р.», в тексті якого наявні наступні висновки про порушення ТОВ «Росаріо» норм чинного законодавства України: норм ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим зазначені в цьому Акті перевірки правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість; відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

З огляду на відомості наведені в перелічених вище документах, працівник ДПІ у Печерському районі м. Києва прийшов до висновку, що правочини між ПП «Еста» і ТОВ «Росаріо» здійснені без волевиявлення уповноважених осіб підприємства, а тому ПП «Еста» порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 02.04.2013р. № 300/22-8/32309717 перевіряючий встановив порушення ПП «Еста» наступних норм пп. 7.4.5 п, 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 89 372, 00 грн., в т.ч. за грудень 2010 року - 3 341, 00 грн., за січень 2011 року - 10 626, 00 грн., за лютий 2011 року - 24 716, 00 грн., за березень 2011 року - 6 570, 00 грн., за квітень 2011 року - 17 278, 00 грн., за травень 2011 року - 26 121, 00 грн., за червень 2011 року - 720, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач направив на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва письмові заперечення від 10.04.2013р. № 8 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (т. 1 а.с. 159 - 170).

Відповідач своїм листом від 22.04.2013р. № 18196/10/22.8-10 «Про розгляд заперечення до акту…» залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін (т. 2 а.с. 229 - 231).

25 квітня 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 02.04.2013р. № 300/22-8/32309717 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0005642208 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ПП «Еста» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 90 208, 00 грн., в т.ч. 89 372, 00 грн. - основний платіж, 836, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с. 30).

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР) та пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (почав діяти з 01 січня 2011 року) (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом/розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)(абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 вказаного Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Аналогічні положення також містились в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який діяв до 10 січня 2011 року).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, як Законом № 168/97-ВР, так і ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку .

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що 10 січня 2011 року між ПП «Еста» (Покупець), в особі директора Коренюгіна О.В., і ТОВ «Росаріо» (Постачальник), в особі директора ОСОБА_5, був укладений договір поставки за № 38 (т. 1 а.с. 31 - 33), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця насосне та вентиляційне обладнання (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар від Постачальника та оплатити його вартість. Загальна кількість, асортимент, номенклатура, одиниця виміру, ціна за одиницю товару та загальна ціна товару визначена Сторонами у рахунках та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.4 цього Договору разом з товаром Постачальник передає Покупцеві наступні документи: рахунок, видаткова накладна, податкова накладна.

Датою передачі Товару є дата підписання Сторонами видаткової накладної (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в готівковій та безготівковій формах, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на банківський розрахунковий рахунок, вказаний Постачальником в рахунку-фактурі.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товарів та оплати їх вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів :

- видаткових накладних датованих груднем 2010 року, січнем-червнем 2011 року, на загальну суму 536 232, 48 (в т.ч. ПДВ)(т. 1 а.с. 60 - 85). Згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень позивача (т. 2 а.с. 2 -3) передача важкого обладнання від Постачальника у власність Покупця здійснювалась у м. Бориспіль, вул. Київській шлях, а передача іншого малогабаритного товару здійснювалося шляхом кур'єрської доставки до ст. м. Харківська;

- рахунків-фактур (т. 1 а.с. 34 - 59);

- податкових накладних, датованих груднем 2010 року, січнем-червнем 2011 року на загальну суму податку на додану вартість 89 372, 08 грн. (т. 1 а.с. 86 - 114);

- витягу з журналу реєстрації довіреностей за спірний період (т. 2 а.с. 240 - 243);

- виписок ПАТ «ВТБ Банк» (МФО 321767) по особовому рахунку позивача № 26002301017672, ПАТ АБ «Укргазбанк» (МФО 320478) по особовому рахунку № 2600830218 (т. 1 а.с. 115 - 148). Оплата за придбані товари здійснювалася ПП «Еста» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товару з ПДВ) зі своїх рахунків у вказаних вище банках на рахунок свого контрагента № 260072462 в Філії АБ «Полтава-банк» (МФО 322562), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Росаріо» на адресу позивача за результатами виконаних робіт містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових пояснень позивача б/н і б/д, наданих у судовому засіданні 25 червня 2013 року (т. 2 а.с. 2 -3), замовлення та придбання у ТОВ «Росаріо» певних товарів здійснювалися позивачем з метою їх подальшого перепродажу іншим суб'єктам господарської діяльності.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПП «Еста» надало суду наступні копії документів (т. 1 а.с. 14; т. 2 а.с. 2 - 215. 244 - 254): статуту ПП «Еста»; довідку Головного управління регіональної статистики відносно ПП «Еста» станом на 19.06.2012р.; договорів поставки, укладених позивачем (Постачальник) з контрагентами-покупцями (ПП «Венткомплекс», ТОВ «ВКФ «БЕРКОМ», ПП «ЗІМ», ПП «Еко клімат», ТОВ «Фінансові ініціативи», ТОВ «ЕСТА комплект» та ін.) та пакету первинних документів до них - рахунків-фактур, видаткових і податкових накладних, довіреностей покупців на отримання товарно-матеріальних цінностей); виписок банку по особовому рахунку ПП «Еста» з відомостями про отримання коштів від контрагентів-покупців; штатний розклад ПП «Еста» станом на 01.01.2011р., 01.02.2011р., 08.04.2011р., 03.10.2011р. та 01.01.2013р.; договорів оренди нежилих приміщень для розміщення офісних приміщень, та оформлених до них первинних документів і додаткових угод.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Росаріо») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за грудень 2010 року, січень-травень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 02.04.2013р. № 300/22-8/32309717 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентами (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ПП «Еста» і ТОВ «Росаріо».

Зокрема, в Акті перевірки від 02.04.2013р. № 300/22-8/32309717 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам Товариства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до листа Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 18.06.2013р. № 1630/10/26-09 (т. 2 а.с. 238), наданого у відповідь на судовий запит від 30.05.2013р. за № 826/7943/13-а щодо надання інформації про порушення кримінальних справ відносно посадових осіб ТОВ «Росаріо», в тому числі за ознаками складів злочинів, передбачених ст. 205, ст. 212 Кримінального кодексу України, суду стало відомо, що в провадженні СВПМ Броварської ОДПІ та СВПМ Бориспільської ОДПІ відсутні вказані кримінальні справи.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ПП «Еста» або його контрагента - ТОВ «Росаріо», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

В контексті з вищенаведеним, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на протокол допиту в якості свідка ОСОБА_5 від 29.12.2011р. та висновок експертного дослідження від 14.11.2011р. № 96, як належні докази нікчемності спірного правочину позивача з контрагентом - ТОВ «Росаріо». Оскільки достовірність даних та правомірність складання протоколу допиту свідка в судовому порядку не перевірялися, а щодо того другого - то об'єктом експертного дослідження був договір від 08.02.2011р. № 59, який зовсім не стосується даних спірних правовідносин.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірне по справі податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 903, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Еста» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 25 квітня 2013 року № 0005642208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Еста» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, ідентифікаційний код 32309717) 903 (дев'ятсот три) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова