Ухвала

від 05.11.2013 по справі 826/7943/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7943/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Троян Н.М.,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря Золотоверх І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Еста» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005642208 від 25 квітня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Еста» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005642208 від 25 квітня 2013 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 08 липня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Приватне підприємство «Еста» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби як платник податку на додану вартість.

У період з 29 березня 2013 року по 01 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо» за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої було складено акт від 02 квітня 2013 року № 300/22-8/32309717.

Згідно з висновками зазначеного акту, відповідачем було встановлено порушення Приватним підприємством «Еста» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2012 року на загальну суму 89 372, 00 грн.

Висновки акту перевірки від 02 квітня 2013 року № 300/22-8/32309717 були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до відповідних органів Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарги висновки вказаного акту перевірки були залишені без змін, а скарга - без задоволення.

На підставі та на виконання акту перевірки від 02 квітня 2013 року № 300/22-8/32309717 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005642208 від 25 квітня 2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 90 208, 00 грн., в т.ч. 89 372, 00 грн. - основний платіж, 836, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

З матеріалів справи вбачаєтьтся та встановлено судом першої інстанції, між Приватним підприємством «Еста» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо» укладено договір поставки насосного та вентиляційного обладнання від 10 січня 2011 року № 38.

Здійснення фінансово-господарської діяльності сторін за даним договором підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: рахунками-фактури із детальною специфікацією товарів (а.с.34-59), видатковими накладними (а.с.60-85), податковими накладними (а.с. 86-114) та відповідними банківськими рахунками і виписками з особового рахунку позивача.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинна документація Приватного підприємства «Еста», яка міститься в матеріалах справи, відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та відображає рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо».

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент виникнення спірних правовідносин у період з 01 грудня 2010 року по 01 січня 2011 року, тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, був чинним Закон України «Про податок на додану вартість».

За правилами статтей 5, 6, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , платник податку повинен формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг).

Зі статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних.

Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росаріо» на момент здійснення господарських операцій із позивачем було зареєстровано ,як платник податку на додану вартість.

Оскільки, витрати позивача за договором, укладеним між Приватним підприємством «Еста» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо», були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із Товариством з обмеженою «Росаріо» є безпідставним.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом, а також подальший рух товарів, отриманих Приватним підприємством «Еста» за договором поставки, укладеним із Товариством з обмеженою «Росаріо», підтверджуються довідкою Головного управління регіональної статистики відносно Приватного підприємства «Еста» станом на 19 червня 2012 року, договорами поставки, укладеними позивачем (Постачальником) з контрагентами-покупцями (Приватним підприємством «Венткомплекс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «БЕРКОМ», Приватним підприємством «ЗІМ», Приватним підприємством «Еко клімат», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансові ініціативи», Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСТА комплект» та ін.) та пакетом первинних документів до них - рахунками-фактур, видатковими і податковими накладними, довіреностями покупців на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписками банку по особовому рахунку позивача з відомостями про отримання коштів від контрагентів-покупців, штатним розкладом Приватного підприємства «Еста» станом на 01 січня 2011року, 01 лютого 2011 року, 08 квітня 2011року, 03 жовтня 2011 року та 01 січня 2013 року, договорами оренди нежилих приміщень для розміщення офісних приміщень, та оформленими до них первинними документами і додатковими угодами.

Доводи апелянта стосовно встановлення податковими органами під час проведення перевірки контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Росаріо» порушень останнім вимог податкового законодавства не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на платник податку не несе відповідальності шляхом позбавлення його права на податковий кредит за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань

Таким чином, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Посилання відповідача на недійсність договору поставки, укладеного між Приватним підприємством «Еста» і товариством з обмеженою відповідальністю «Росаріо», як такого, що порушує публічний порядок також не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.

З положень цивільного законодавства, а саме: частини 1 статті 203, статті 204, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також статті 207 Господарського кодексу України, вбачається, що законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини такими, що порушують публічний порядок, і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Л.О. Костюк

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.