Рішення

від 01.08.2013 по справі 916/1572/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2013 р.Справа № 916/1572/13

За позовом Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт";

до відповідача Державна установа "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області"

про стягнення 11118,96грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Моісєєв Д.А. - за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду з позовною заявою до державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" про стягнення 10 643,82 грн. заборгованості, 395,95 грн. пені та 79,19 грн. 3% річних; а також витрат по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов укладених між сторонами договорів в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 14.06.2013р. було порушено провадження у справі №916/1572/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.07.2013 року представник позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 14 092,19 грн. заборгованості, 462,42 грн. пені та 93,07 грн. 3 % річних.

В обґрунтування заяви про збільшення позовних вимог позивач посилався на те, що після звернення до суду з позовом відповідачем були не сплачені рахунки за послуги, надані за квітень та травень 2013 року.

У судовому засіданні 01.08.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в жодне засідання суду не з'явився. Був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать своєчасно відправлені ухвали господарського суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, а також поштові повідомлення відповідача за наявною у справі адресою, які наявні у справі. Причини неявки відповідач суду не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за правилами ст. 75 ГПК України, тобто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 01 серпня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення в порядку статті 85 ГПК України .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.01.2007 року між сторонами укладено договір про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 186-О, згідно з п. 1.1 якого позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, 5-й термінал, адміністративна будівля контейнерно-автотранспортної площадки загальною площею 1598 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих позивачем за цим договором. Відповідач користується приміщенням, яке складається з однієї кімнати, загальною площею 22,7кв. м.

Згідно з п.п. 2.2.1-2.2.3 відповідач зобов'язаний дотримуватись вимог установлених правил користування будівлею та приміщенням за договором та не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним, вносити плату у розмірі, визначеному розрахунком з урахуванням ПДВ на рахунок позивача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відповідної вартості приміщення, а також за комунальні послуги згідно з додатком (розрахунком).

На виконання умов договору № 186-О від 01.01.2007 року позивачем були направлені на адресу відповідача рахунки № Пр/3036 від 31.01.2013 року; Пр/6147 від 28.02.2013 року; Пр/10839 від 31.03.2013 року; Пр/14391 від 30.04.2013 року; Пр/18336 від 31.05.2013 року на загальну суму 10 071,25 грн.

22.07.2011р. між сторонами був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 585-О, відповідно до п. 1.1 якого позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою : Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Північна, 4, загальною площею 1 542,7 кв. м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Згідно з п. 2.2.1-2.2.3 договору відповідач зобов'язується дотримуватись вимог установлених правил користування будівлею та приміщенням за цим договором, своєчасно інформувати позивача про виявлені недоліки елементів будівлі, приміщення; своєчасно інформувати позивача про виявлені неполадки елементів будівлі, приміщення; не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату у розмірі визначеному розрахунком з врахуванням ПДВ на рахунок позивача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги згідно з додатком (розрахунком).

На виконання умов договору позивачем були направлені на адресу відповідача рахунки № Пр/3037 від 31.01.2013 року; Пр/6148 від 28.02.2013 року; Пр/10840 від 31.03.2013 року; Пр/14392 від 30.04.2013 року; Пр/ 18337 від 31.05.2013 року на загальну суму 4 020,94 грн.

Таким чином, по вищезазначеним договорам за відповідачем виникла заборгованість на загальну суму 14 092,19 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Однак в порушення умов вищезазначених договорів відповідачем рахунки, які були направлені ДП „ІМТП", оплачені не були, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість перед позивачем за спожиті комунальні послуги та витрати на утримання будинку і прибудинкової території за договорами на загальну суму 14 092,19 грн.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України , укладені сторонами по справи договори № 186-О від 01.01.2007 року; №585-О від 22.07.2011 року, як правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом, і їх недійсність не була визнана судом, а тому зазначені договори в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним відповідно до приписів ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України мають виконуватися належним чином, відповідно до закону та умов договору.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 14 092,19 грн. відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України , суду не надав, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» в цій частині цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2.2.3 договорів, при несвоєчасному внесені плати, відповідач зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України , пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згадою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Положення ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачають, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідачем були порушені умови укладених договорів щодо строків оплати та перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновків, що вимога позивача про стягнення пені також підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновків щодо правильності зазначеного розрахунку.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема: письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як випливає з матеріалів справи приведені Позивачем обставини справи повністю підтверджуються наданими ним доказами. Проаналізувавши вказані докази, суд приймає їх до уваги як такі, що доводять правомірність вимог позивача. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Підсумовуючи викладене суд вважає вимоги позивача законними, обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому вони підлягають задоволенню в повному обсягу.

Відповідно до ст.. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" (65089, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 76/1, код ЄДРПОУ 00485227) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код 01125672) 14 092 /чотирнадцять тисяч девяносто дві/ грн. 19 коп. заборгованості, 462 / чотириста шістдесят дві/ грн. 42 коп. пені та 93 / девяносто три /грн. 07 коп. 3 % річних та 1 720 /одна тисяча сімсот двадцять/грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 5 серпня 2013 року

Суддя Гуляк Г.І.