Постанова

від 19.09.2013 по справі 916/1572/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р.Справа № 916/1572/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів : Лисенко В.А., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження заступника голови суду від 27.08.2013р. №644 прийняття апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Моісєєв Д.А., за довіреністю №76 від 26.06.2013р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області"

на рішення господарського суду Одеської області від 01 серпня 2013 року

по справі №916/1572/13

за позовом Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"

до відповідача Державної установи „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області"

про стягнення 11118,96 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ДП „Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" про стягнення 11118,96 грн., з яких 10643,82 грн. основної заборгованості, 395,95 грн. пені та 79,19 грн. 3% річних.

18.07.2013р. позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 14092,19 грн. заборгованості, 462,42 грн. пені та 93,07 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01 серпня 2013 року у справі №916/1572/13 (суддя Гуляк Г.І.) позовні вимоги ДП „Іллічівський морський торговельний порт" задоволено в повному обсязі: з відповідача на користь позивача стягнуто 14092,19 грн. основної заборгованості, 462,42 грн. пені, 93,07 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за спірними договорами, що призвело до утворення заборгованості, стягнення якої є обґрунтованим та правомірним. Окрім того господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих на заборгованість пені та 3% річних також є доведеними, правомірними та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП „Іллічівський морський торговельний порт" у повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, , з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.08.2013р.

Представник позивача (ДП „Іллічівський морський торговельний порт") у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні.

Згідно з розпорядженням заступника голови суду від 27.08.2013р. № 644 розгляд апеляційної скарги здійснювався судовою колегією у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Ярош А.І., Лисенко В.А.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.01.2007р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт" (позивач, балансоутримувач) та ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" (відповідач, орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №186-О (надалі - договір №186-О), за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, 5-й термінал, адміністративна будівля контейнерно-автотранспортної площадки загальною площею 1598 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих позивачем за цим договором. Орендар користується приміщенням, яке складається з однієї кімнати, загальною площею 22,7 кв. м.

Згідно з п.п.2.2.1-2.2.3 орендар зобов'язався дотримуватись вимог установлених правил користування будівлею та приміщенням за договором та не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним, вносити плату у розмірі, визначеному розрахунком з урахуванням ПДВ на рахунок балансоутримувача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відповідної вартості приміщення, а також за комунальні послуги згідно з додатком №1 (розрахунком). При несвоєчасному внесені плати орендар зобов'язався сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Відповідно до п.п.5.1, 5.4 договору даний договір набуває чинності з моменту вступу орендаря в користування приміщенням та діє до 31.12.2007р. включно. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, даний договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Вказаний договір підписано належними представниками сторін та скріплено печатками.

Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи, сторони пролонгували дію вказаного договору, відповідно до приписів п.5.4 договору, до 31.12.2013р.

На виконання умов договору №186-О від 01.01.2007р. позивачем були направлені на адресу відповідача рахунки №Пр/3036 від 31.01.2013р.; Пр/6147 від 28.02.2013р.; Пр/10839 від 31.03.2013р.; Пр/14391 від 30.04.2013р.; Пр/18336 від 31.05.2013р. на загальну суму 10071,25 грн. Факт отримання вказаних рахунків відповідачем не оспорюється.

22.07.2011р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт" (позивач, балансоутримувач) та ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" (відповідач, орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №585-О (надалі - договір №585-О), відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Північна, 4, загальною площею 1542,7 кв. м., а також утримання прибудинкової території, а відповідач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Згідно з п. 2.2.1-2.2.3 договору №585-О відповідач зобов'язується дотримуватись вимог установлених правил користування будівлею та приміщенням за цим договором, своєчасно інформувати позивача про виявлені недоліки елементів будівлі, приміщення; своєчасно інформувати позивача про виявлені неполадки елементів будівлі, приміщення; не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату у розмірі визначеному розрахунком з врахуванням ПДВ на рахунок позивача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги згідно з додатком (розрахунком).

Відповідно до п.4.2 договору №585-О за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги орендар сплачує пеню у розмірі 1% від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Даний договір набув чинності з дня його укладення сторонами (п.6.1 договору №585-О).

Вказаний договір підписано належними представниками сторін та скріплено печатками.

На виконання умов договору №585-О від 22.07.2011р. позивачем були направлені на адресу відповідача рахунки № Пр/3037 від 31.01.2013р.; Пр/6148 від 28.02.2013р.; Пр/10840 від 31.03.2013р.; Пр/14392 від 30.04.2013р.; Пр/18337 від 31.05.2013р. на загальну суму 4020,94 грн. Факт отримання вказаних рахунків відповідачем не оспорюється.

Несплата відповідачем вищезазначених рахунків стала підставою для звернення ДП „Іллічівський морський торговельний порт" до господарського суду Одеської області з відповідним позовом до ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" про стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту договорів №186-О від 01.01.2007р. та №585-О від 22.07.2011р., вказані договори за своєю юридичною природою є договорами про надання послуг.

За ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що договори №186-О від 01.01.2007р. та №585-О від 22.07.2011р., відповідно до вимог чинного законодавства, як правочини, є правомірними, оскільки на даний час їх недійсність прямо не встановлена законом і не була визнана судом, а тому зазначені договори в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним відповідно до приписів ч.1 ст. 193 ГК України мають виконуватися належним чином, відповідно до норм чинного законодавства та умов договору.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у зв'язку з несплатою рахунків №№Пр/3036 від 31.01.2013р.; Пр/6147 від 28.02.2013р.; Пр/10839 від 31.03.2013р.; Пр/14391 від 30.04.2013р.; Пр/18336 від 31.05.2013р. за договором №186-О від 01.01.2007р. та рахунків №№Пр/3037 від 31.01.2013р.; Пр/6148 від 28.02.2013р.; Пр/10840 від 31.03.2013р.; Пр/14392 від 30.04.2013р.; Пр/18337 від 31.05.2013р. за договором №585-О від 22.07.2011р. за відповідачем утворилась заборгованість на користь позивача у розмірі 14092,19 грн.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, у розумінні ст. 32-33 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості за спірними договорами, або на підтвердження погашення відповідної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДП „Іллічівський морський торговельний порт" в частині стягнення з відповідача 14092,19 грн. основної заборгованості з огляду на обґрунтованість, доведеність та правомірність таких вимог.

Стосовно посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом при винесенні рішення не було досліджено, що проведення розрахунків за спірними договорами здійснюється відповідно до приписів БК України, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідачем а ні до господарського суду першої інстанції, а ні до апеляційного господарського суду не надано жодних доказів, в розумінні ст. ст. 32-33 ГПК України, які б підтверджували що спірні правовідносини між сторонами по справі виникли поза межами відповідних бюджетних асигнувань, що, в свою чергу, не стало підставою для винесення неправомірного рішення місцевим господарським судом.

Щодо позовних вимог ДП „Іллічівський морський торговельний порт" в частині стягнення з ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" пені в розмірі 462,42 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд приймає його, як обґрунтований та здійснений згідно з вимогами діючого законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що з ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" на користь позивача підлягаються стягненню 462,42 грн. пені.

Щодо позовних вимог ДП „Іллічівський морський торговельний порт" в частині стягнення з відповідача 93,07 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд приймає його, як обґрунтований та здійснений згідно з вимогами діючого законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що з ДУ „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" на користь позивача підлягаються стягненню 93,07 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах було задоволено позовні вимоги ДП „Іллічівський морський торговельний порт".

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної установи „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" - без задоволення.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника (Державну установу „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області").

Враховуючи вимоги п.2 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" та приписи ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р., якою скаржнику надано відстрочку по сплаті судового збору до 19.09.2013р., приймаючи до уваги, що скаржником станом на 19.09.2013р. не надано жодних доказів на підтвердження сплати відповідного судового збору, апеляційний господарський суд приходит до висновку, що скаржник мав сплатити 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та стягує відповідні кошти до державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 01 серпня 2013 року у справі №916/1572/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної установи „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" - без задоволення.

Стягнути з Державної установи „Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області" (65104, м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 76/1, код ЄДРПОУ 00485227) до державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області; код ЄДРПОУ отримувача: 37607526; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО 828011; № рахунку: 31217206782002; код бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), символ звітності 206; код ЄДРПОУ суду 26016990) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 23 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов В.А. Лисенко А.І. Ярош