ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22 липня 2013 року 15 год. 09 хв. № 826/9274/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Ковальова Ю.Е. (довіреність від 06.06.2013р. б/н), відповідача - Пащенка В.А. (довіреність від 23.01.2013р. № 15/10-015), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння об'єднанню світових інформаційних мереж університетів «УНІНЕТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2013 року № 0001502230, № 0001512230, -
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння об'єднанню світових інформаційних мереж університетів «УНІНЕТ» (далі - ТОВ «УНІНЕТ», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2013 року № 0001502230, № 0001512230.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 01.02.2013р. № 54/1/22-04/25266785 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «УНІНЕТ» та його контрагентам - ТОВ «Компанія «Вайліс» (ідентифікаційний код 36445186) є нереальним (нікчемними), а тому позивач не має право врахувати в бухгалтерському і податковому обліках суми витрат і податку на додану вартість, сплаченого таким підприємством в ціні товарів протягом ІІІ-го кварталу 2010 року, нормативно та документально не підтверджуються.
Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 09.07.2013р. б/н, додаткові документи (а.с. 53 - 68). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «УНІНЕТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Вайліс» (ідентифікаційний код 36445186) за період жовтень 2010 року, за результатами якої складений Акт від 01.02.2013р. № 54/1/22-04/25266785. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «УНІНЕТ» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР та пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 і 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток підприємства за 3-ий квартал 2010 року на суму 15 170, 00 грн., заниження податку на додану вартість за жовтень 2010 року на загальну суму 18 963, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акті ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 13.02.2012р. № 281/23-1/36445186 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 року по 31.12.2011 року», згідно якого реальність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Компанія Вайліс» з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками (в т.ч. ТОВ «УНІНЕТ») документально не підтверджуються; постанові слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Небелюка В.І. про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного створення ТОВ «Компанія Вайліс» за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України.
За результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 14 лютого 2013 року прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення за № 0001502230 (форми «Р»), № 0001512230 (форми «Р»), якими Товариству збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 23 704, 00 грн. і податку на додану вартість у розмірі 18 963, 00 грн., що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.
В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 28.01.2013р. по 01.02.2013р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 16.11.2012р. № 2467, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «УНІНЕТ» (ідентифікаційний код 25266785) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Вайліс» (код за ЄДРПОУ 36445186) за період жовтень 2010 року, за результатами якої складений Акт від 01.02.2013р. № 54/1/22-04/25266785 (далі - Акт перевірки)(а.с. 9 - 13).
Відповідно до даних податкової звітності ТОВ «УНІНЕТ» з податку на додану вартість, первинних і розрахункових документів, що були надані позивачем до перевірки та відомостей з автоматизованих баз даних податкової інспекції перевіряючим відповідача встановлені взаємовідносини ТОВ «УНІНЕТ» з ТОВ «Компанія «Вайліс» за період жовтень 2010 року (договір від 01.09.2010р. № 105/2010 про надання послуг на загальну суму 91 020, 00 грн., крім того ПДВ - 15 170, 00 грн.).
При цьому до податкової інспекції надійшов Акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 13.02.2012р. № 281/23-1/36445186 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Компанія Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 22.05.2009 року по 31.12.2011 року», яким встановлено відсутність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Компанія Вайліс» з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками (в т.ч. ТОВ «УНІНЕТ») за перевіряємий період.
Крім того, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримала копію постанови старшого слідчого з ОВС Головного слідчого управління ДПС України підполковника податкової міліції Небелюка В.І. про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження по ТОВ «Компанія Вайліс», за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України. Згідно тексту даної постанови слідчого в провадженні Головного слідчого управління ДПС України знаходиться кримінальна справа, порушена відносно директора ТОВ «Євро класс трейд» ОСОБА_4 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, та відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів господарської діяльності (в т.ч. ТОВ «Компанія Вайліс») з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Євро класс трейд» ОСОБА_4 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ним в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Євро класс трейд» ОСОБА_4, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.
Згідно відомостей з бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» станом на 01 лютого 2013 року ТОВ «Компанія «Вайліс» (код ЄДРПОУ 36445186) значиться зареєстрованим ДПІ у Вишгородському районі Київської області (з 05 травня 2009 року), стан платника «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства було анульовано 05 січня 2012 року з причини відсутності платника податків за місцезнаходженням.
На підставі вищевикладеного працівник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи пред'явлені ТОВ «УНІНЕТ» по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Вайліс», визнавши їх такими, що не підтверджують реальність господарських операцій, а тому відповідно по своїй суті не являються первинними.
В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 01.02.2013р. № 54/1/22-04/25266785 перевіряючий встановив порушення ТОВ «УНІНЕТ» наступних норм податкового законодавства України:
- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження Товариством податку на прибуток підприємства за ІІІ-ій квартал 2010 року на суму 18 963, 00 грн.;
- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 і 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 15 170, 00 грн.
Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав до канцелярії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС письмові заперечення від 07.02.2013р. № 4 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (а.с. 14 - 16).
Відповідач своїм листом від 14.02.2013р. № 1671/10/22-30 «Щодо надання відповіді на заперечення на акт про результати перевірки ТОВ «УНІНЕТ» залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін (а.с. 17 - 21).
14 лютого 2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 01.02.2013р. № 54/1/22-04/25266785 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (а.с. 22):
- за № 0001502230 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 6 розд. ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу, за порушення вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, визначило ТОВ «УНІНЕТ» суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 23 704, 00 грн., в т.ч. 18 963, 00 грн. - основного платежу, 4 741, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- за № 0001512230 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ цього Кодексу, за порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 і 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, визначило ТОВ «УНІНЕТ» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18 963, 00 грн., в т.ч. 15 170, 00 грн. - основний платіж, 3 793, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Згідно рішень ДПС у м. Києві від 25.04.2013р. № 3860/10/12-1-03 (а.с. 62 - 64) та Міністерства доходів і зборів України від 30.05.2013р. № 3867/6/99-99-10-01-15 (а.с. 36 - 38) спірні податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013р. були залишені без змін, а скарги Товариства на такі податкові повідомлення-рішення - без задоволення.
При вирішення даного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.
Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.
В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 239 червня 1997 року за № 233/2037, (діяв до 10 січня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.
В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.
Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).
Отже, виходячи з аналізу наведених норм Закону № 168/97-ВР, законодавцем визначені окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).
В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).
Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.
В ході судового розгляду також встановлено, що в 01 вересня 2010 року між ТОВ «УНІНЕТ» (Замовник) і ТОВ «Компанія «Вайліс» (Виконавець) був укладений письмовий договір-підряду за 105/2010 (а. с. 31). Відповідно до п. 1.1 цього Договору Замовник доручає, а Виконавець надає ряд послуг у сфері інформатизації, а саме: супроводження спеціалізованої настройки програми « 1с-Підприємство версія 7.7» для здійснення автоматизованого обліку бухгалтерії Центру громадського харчування № 1, Центру громадського харчування № 2 та Центру громадського харчування № 3 Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Повний перелік наданих послуг затверджується згідно акта приймання-передачі послуг.
За умовами п. 2.2 Договору Замовник зобов'язаний забезпечити Виконавця необхідними умовами для надання послуг.
Договірна ціна по цьому Договору складає 91 020, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 15 170, 00 грн. Замовник сплачує надані послуги, підтверджені актами приймання-передачі послуг (п. 3.1 і 3.2 зазначеного Договору).
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, та діє до 30 вересня 2010 року.
На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (з виконання робіт та відповідно оплати вартості таких робіт і послуг) за вказаним Договором-підряду позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів (а.с. 28, 32 - 33, 84):
- акта приймання-передачі послуг від 30.09.2010р. по вказаному Договору на суму 91 020, 00 грн. (з ПДВ). Перелік наданих Виконавцем послуг на користь замовника наведений в цьому акті: супроводження спеціалізованої настройки програми « 1с-Підприємство версія 7.7» для здійснення автоматизованого обліку бухгалтерії Центру громадського харчування № 1, № 2 і № 3 Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, включаючи розбір поточних запитань по обліку складу, розробку комплексу виготовлення виробів, розбір проводок, впровадження змін по проводках, формування підсумкової звітності, внесення змін згідно змін законодавства;
- виписки банку (ПАТ КБ «Правекс-банк», МФО 321983) за особовим рахунком ТОВ «УНІНЕТ» за 12.10.2010р. щодо оплати вартості наданих послуг. Оплата за придбані послуги здійснювалася ТОВ «УНІНЕТ» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість послуг з ПДВ) зі свого рахунку № 2600000800011 у вказаному банку на рахунок свого контрагента № 26000262402168 в ПАТ «ВіЕБі Банк» (МФО 380537), що не заперечується відповідачем;
- податкової накладної від 30.09.2010р. № 300901 на суму 91 020, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 170, 00 грн.), виписаної ТОВ «Компанія «Вайліс» на користь ТОВ «УНІНЕТ».
За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Також наявна в матеріалах справи податкова накладна, виписана ТОВ «Компанія «Вайліс» на адресу позивача, за результатами виконаних робіт і наданих послуг містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Відповідно до письмових пояснень позивача від 08.07.2013р. б/н, наданих ним до суду під час розгляду даної справи, замовлення та придбання у ТОВ «Компанія «Вайліс» послуг здійснювалися позивачем з метою забезпечення якісного та оперативного виконання зобов'язань позивача як Виконавця за договором від 15.04.202010р. № 01/2010-057/09 про надання послуг з інформаційного та технічного обслуговування систем автоматизованого обліку, укладеного ТОВ «УНІНЕТ» з Київським національним університетом ім. Тараса Шевченка (а.с. 73 - 77).
Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «УНІНЕТ» надало суду наступні документи (а.с. 66 - 92): копії первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі договору від 15.04.202010р. № 01/2010-057/09; копії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.03.2005р. № 1550 (із змінами та доповненнями), укладеного ТОВ «УНІНЕТ» (Орендарем) з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавцем) щодо платного користування нерухомого майна, площею 80,49 м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 60, для розміщення офісного приміщення, актів приймання-передачі в оренду нерухомого майна.
Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Компанія «Вайліс») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за жовтень 2010 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, зокрема, орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .
Згідно положень п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Так, безпосередньо в Акті перевірки від 01.02.2013р. № 54/1/22-04/25266785 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем) шляхом позбавлення його права на податковий кредит.
Також згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».
Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками спірних господарських операцій.
В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між Позивачем і його контрагентом - ТОВ «Компанія «Вайліс».
Зокрема, в Акті перевірки від 01.02.2013р. № 54/1/22-04/25266785 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам Товариства за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
Представник відповідача в судовому засіданні 22 липня 2013 року пояснив суду, що кримінальна справа, на яку наявне посилання в Акті перевірки від 01.02.2013р. № 54/1/22-04/25266785, знаходиться на стадії досудового слідства.
В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.
У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сприяння об'єднанню світових інформаційних мереж університетів «УНІНЕТ» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 14 лютого 2013 року № 0001502230, № 0001512230.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .
Суддя О.В. Дегтярьова
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 22.07.2013 |
Оприлюднено | 06.08.2013 |
Номер документу | 32808394 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Дегтярьова О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні