Вирок

від 06.08.2013 по справі 406/2084/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 406/2084/13-к

Провадження № 11кп/782/741/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді: Молчанова О.О.,

суддів: Кожушка М.В., Сахаріленко О.Г.,

при секретарі: Глусенко А.С.,

за участі прокурора: Тимошевської Л.В.,

захисника: ОСОБА_1,

потерпілого: ОСОБА_2,

обвинуваченого: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську апеляційну скаргу ст. прокурора прокуратури м. Алчевськ Шевцова О.М. на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 11 квітня 2013 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Зоринська Перевальського району Луганської області, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1, мешкаючого за адресою - АДРЕСА_2,

засуджено за ст.286 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України. З ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 8736 грн. та моральну у розмірі 30000 грн., на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центра ГУМВС України у Луганській області витрати з залучення експертів 588 грн., на користь Луганського відділення Донецього НДІСЕ 735 грн. 60 коп. Автомобіль ВАЗ 211040 реєстраційний номер НОМЕР_1 повернуто ОСОБА_5,-

В С Т А Н О В И Л А:

01 січня 2013 року приблизно о 03 годині 00 хвилин ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 211040 реєстраційний номер ІНФОРМАЦІЯ_2, не маючи при цьому права на управління транспортними засобами відповідної для цього категорії «В», порушуючи згідно з висновком експерта авто техніка № 167/18 від 13.02.2013 року вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, який наголошує: «водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей перевозимого вантажу та стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції і безпечного інтервалу», маючи при цьому технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді, шляхом належного виконання зі свого боку вимог пункту 13.1 ПДР України, для виконання яких у нього були відсутні фактори технічного характеру, грубо проігнорувавши вимоги ПДР України, навмисно виїхавши з проїжджої частини вулиці Леніна у м. Алчевську на площу «Советская», де не передбачено рух транспортних засобів, під'їхав до встановленої на площі конструкції новорічної ялинки, де в той час перебувало масове скупчення мешканців м. Алчевська, внаслідок чого спровокував конфлікт, під час якого громадяни почали висловлювати своє обурення поведінкою ОСОБА_3, в результаті чого ОСОБА_3 вирішив залишити площу та під час виїзду з площі на проїжджу частину вулиці Леніна, при якому повинен був керуватися можливістю безконтактного проїзду поруч з пішоходами, скоїв наїзд на потерпілого ОСОБА_2, внаслідок чого останній згідно з висновком судово-медичного експерта № 2 від 08.01.2013 року отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого осколкового перелому обох кісток лівої гомілки в середній третині зі зміщенням; саден правого колінного суглоба. Тілесні ушкодження у вигляді саден правого колінного суглоба відносяться до легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді осколкового перелому малогомілкової кістки відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я (так як для повного відновлення структури і функції малогомілкової кістки необхідно понад 21 добу). Тілесні ушкодження у вигляді відкритого осколкового перелому великогомілкової кістки відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. В умовах місця події дії водія ОСОБА_3, не відповідали вимогам пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, були умовою створення аварійної обстановки та, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

В апеляційній скарзі ст. прокурор прокуратури м. Алчевськ Шевцов О.М. вказує, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 остаточного покарання не враховано, що він не має права на управляння транспортними засобами, при цьому постійно їздить на автомобілі та порушує Правила дорожнього руху України, за що 14 разів притягувався до адміністративної відповідальності та у 2008 році притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, а також ті обставини, що ОСОБА_3 після вчинення кримінального правопорушення і до дати ухвалення судового рішення не вчинив ніяких активних дій щодо відшкодування завданої потерпілому матеріальної шкоди, не має постійного місця роботи. Також зазначає, що скоєне кримінальне правопорушення набуло суспільного резонансу. Вважає, що цивільний позов комунального закладу «Алчевська центральна міська лікарня» на суму 9 113 грн. безпідставно залишено без розгляду. Просив вирок суду скасувати повністю, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 6 років позбавлення волі, цивільний позов комунального закладу «Алчевська центральна міська лікарня» задовольнити в повному обсязі, в іншій частині вирок Алчевського міського суду від 11.04.2013 - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу ст. прокурора прокуратури м. Алчевська Шевцова О.М., обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово ОСОБА_3, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. №7, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Відповідно до п.9 вказаної Постанови рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 скоїв злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, не маючи права на управління транспортними засобами (а.с.144), у 2008 році вже притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України (а.с.130), у період з 24.06.2007 року по 10.07.2010 року 14 разів притягувався до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення на транспорті (а.с.140), завдану потерпілому матеріальну шкоду не відшкодував, не має постійного місця роботи, що фактично позбавляє потерпілого можливості отримати від нього відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Судом першої інстанції вказані дані про особу ОСОБА_3 та його поведінка після скоєння кримінального правопорушення враховані в повній мірі не були, внаслідок чого його необґрунтовано було звільнено від відбування призначено покарання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, комунальним закладом «Алчевська центральна міська лікарня» було заявлено позовну заяву до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 9 113,49 грн. (а.с.5). Проте, місцевим судом, в порушення вимог ст.368, ст. 374 КПК України, не вирішено питання чи підлягає задоволенню вказаний цивільний позов, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Відповідно до п.3 ч.1 та ч.2 ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно з п.2 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність призначеного покарання з застосуванням ст.75 КК України тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що є підставою для скасування вироку суду та ухвалення нового вироку.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, колегія суддів враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким, дані про особу ОСОБА_3, який за місцем проживання характеризується задовільно, скоїв злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, не маючи права на управляння транспортними засобами, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України та неодноразово до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення на транспорті, завдану потерпілому матеріальну шкоду не відшкодував, не має постійного місця роботи, не судимий. Обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні двох малолітніх дітей. Обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Судова колегія враховує також думку потерпілого ОСОБА_2 і вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, що на думку судової колегії є достатнім для його виправлення і запобігання здійснення ним нових правопорушень, а також пропорційним скоєному.

Цивільний позов комунального закладу «Алчевська центральна міська лікарня» до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 9 113,49 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Апеляційну скаргу ст. прокурора прокуратури м. Алчевськ Шевцова О.М. задовольнити частково.

Вирок Алчевського міського суду Луганської області від 11 квітня 2013 року відносно ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України в частині призначення покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком три роки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі комунального закладу «Алчевська центральна міська лікарня» р/р 35411003003636, УДКСУ у м.Алчевську, ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код 02006969 витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 9 113,49 грн.

В іншій частині вищевказаний вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_3 залишити без зміни.

На вирок апеляційного суду можуть бути подані касаційні скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення вироку судом апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: