Постанова

від 05.08.2013 по справі 908/1551/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.08.2013р. справа №908/1551/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Лебеденко В.В.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Русланова Г.М. за посвідченням;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Грутенко А.А. - керівник, Сосніна Л.І по дов.;

від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2013р. (повний текст від 25.06.2013р.) у справі №908/1551/13 (суддя Кагітіна Л.П.)

за позовом Прокурора Шевченківського району міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства «Авто», м. Запоріжжя

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України в Запорізькій області, м. Запоріжжя

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шевченківського району міста Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Авто», м. Запоріжжя, про внесення змін до п.9 договору оренди земельної ділянки від 26.11.2007р., укладеного між Запорізькою міською радою та ПАТ «Авто», площею 3,3360га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, с. Кремінь, 8а, для розташування автотранспортного підприємства, шляхом викладення його в такій редакції: «Пункт 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 234 247,25грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2012 року», а також про внесення змін до п.5 вказаного договору, шляхом викладення його в такій редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7 808 241,60грн. (в цінах 2012 року)».

Ухвалою від 06.06.2013р. господарський суд в порядку ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України в Запорізькій області, м. Запоріжжя.

18.06.2013р. господарським судом Запорізької області було прийнято рішення у справі №908/1551/13, яким позовні вимоги прокурора задоволено частково, внесено наступні зміни до спірного договору оренди земельної ділянки: викладено п.9 в такій редакції «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 56 755,37грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2012 року», а п.5 договору в такій редакції «нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 891 845,60грн. (в цінах 2012 року)».

Висновок про часткове задоволення позову господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що чинним законодавством передбачений розмір річної орендної плати не менший ніж 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормами чинного законодавства та умовами договору передбачена можливість зміни його умов за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін. Проте, суд не прийняв до уваги наданих прокурором розрахунків, оскільки в даному випадку остання технічна документація із землеустрою за спірним договором була виготовлена у 2007 році, містить інші коефіцієнти, ніж зазначені у наданих прокурором довідках, доказів виготовлення іншої технічної документації до матеріалів справи не надано, тому вніс до спірного договору зміни у відповідності з даними технічної документації із землеустрою 2007 року.

Не погодившись з винесеним рішенням, заступник прокурора Запорізької області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що висновок суду про неналежність витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки №09-05-12/2032 від 1004.2013р. в якості доказу у справі є безпідставним з огляду на приписи Закону України «Про оцінку землі», рішення Запорізької міської ради №79 від 03.03.2008р. Тобто, за висновком скаржника, прийнявши при винесенні рішення дані технічної документації із землеустрою 2007 року суд фактично застосував до спірних правовідносин коефіцієнти розрахунку, які вже втратили чинність з прийняттям Запорізькою міською радою рішення №79 від 03.03.2008р.

Крім того, з твердженням скаржника, необґрунтованим є висновок господарського суду про неналежність наданого прокурором витягу в якості доказу у справі з огляду на п.2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої Постановою КМУ №213 від 23.03.1995р.

Щодо тверджень господарського суду про невірно застосовані при розрахунку нормативної грошової оцінки землі коефіцієнти, прокурор спростовує їх шляхом надання до апеляційної скарги листа Головного управління Дерземагентства у Запорізькій області від 05.07.2013р. №02/05-10/4682, а також не погоджується із прийняттям судом першої інстанції до уваги листів комунальних підприємств, наданих відповідачем в якості обґрунтування своїх заперечень.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

02.08.2013р. на адресу апеляційного господарського суду надійшли пояснення позивача на апеляційну скаргу, в яких підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить її вимоги задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2007р. між Запорізькою міською радою (орендодавцем) та Відкритим акціонерним товариством «Авто» (згідно Статуту ПАТ «Авто» є правонаступником ВАТ «Авто») (орендарем) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,3360га для розташування автотранспортного підприємства, яка знаходиться у м. Запоріжжя, селище Кремінь, 8а. Договір укладається на 19 років (п.8).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за умовами пункту 5 договору становить 1 304 376,00грн. (в цінах 2007 року).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 19 565,64грн., що складає 1,5% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року (п.9 договору).

Відповідно до п.12 договору, розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором оренди; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно п. 32 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Зазначену у договорі земельну ділянку було передано орендарю за актом прийому-передачі від 26.11.2007р.

Додатковою угодою від 20.03.2008р. сторони вносили зміни до вказаного договору оренди землі в частині збільшення розміру орендної плати.

В подальшому, з набранням чинності Податковим кодексом України, відповідно до рішення Запорізької міської ради №9 від 18.01.2008р. «Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 27.12.2006р. №14 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі», рішення Запорізької міської ради №79 від 03.03.2008р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», а також рішення Запорізької міської ради №16 від 27.07.2011р. «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя», позивач, керуючись ст. 188 ГК України, звернувся до відповідача з пропозицією №01-21/02552 від 11.09.2012р. про внесення змін до договору оренди землі від 26.11.2007р. №040726101149 шляхом викладення п.5 у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7 808 241,60грн. ( в цінах 2012 року)», та шляхом викладення п.9 договору наступним чином: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 234 247,25грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2012 року».

У відповідь листом №1061 від 05.10.2012р. відповідач, ПАТ «Авто», відмовився від прийняття зазначеної пропозиції.

Листом №01/02-21/01548 від 13.05.2013р. позивач вдруге звертався до відповідача із зазначеною пропозицією, проте відповіді чи задоволення її від відповідача не отримав, що зумовило звернення прокурора до господарського суду з відповідним позовом.

Як зазначалось вище, господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив частково.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі у Україні є платним. Згідно ст. 126 вказаного кодексу, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, розмір орендної плати не може бути меншим трикратного розміру земельного податку для інших категорій земель.

Згідно п. 274.1 ст.274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

В силу перехідних положень Земельного кодексу України (чинні на момент укладення договору), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні та міські ради. Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо земель, які перебувають у державній та комунальній власності, є Запорізька міська рада, яка має повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2008р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно якого вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки, з 01.03.2008р. Також вказаним рішенням доручено управлінню земельних ресурсів у м. Запоріжжя до 01.05.2008р. розробити та затвердити заходи щодо взаємодії органів влади усіх рівнів по проведенню перерахунків вартості земельних ділянок у розрізі землекористувачів та землевласників.

Крім того, 27.07.2011р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення №16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі», згідно з додатком до якого визначення розміру орендної плати за всі земельні ділянки (за виключенням пунктів, зазначених у додатку) здійснюється з урахуванням коефіцієнту 3.

Пунктом 32 договору сторони передбачили можливість зміни його умов за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку. Згідно п.12 договору, розмір орендної плати переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з матеріалами справи, Запорізька міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства, проте матеріали справи не містять доказів вирішення цього питання у досудовому порядку.

Відповідно до приписів ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

У пункті 2.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) викладено правову позицію про те, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що пункти 5 і 9 договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем 14.11.2007р., не відповідають вимогам Податкового кодексу України в частині визначення нормативної грошової оцінки землі та встановленої орендної плати.

Згідно з матеріалами справи, звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор та позивач посилаються на Витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 09.04.2013р., відповідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 33360,0кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, сел. Кремінь, 8а, складає 7 808 241,60грн.

Разом з цим, правові засади проведення оцінки земель, в тому числі грошової, визначає Закон України «Про оцінку земель», яким встановлено, що нормативна грошова оцінка використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Статтею 15 Закону визначено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель виготовляється відповідними територіальними органами Державного агентства земельних ресурсів України.

Згідно з Положенням про Головне управління Держземагентства в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10.05.2012р. №258, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2012р. за № 852/21164, Головне управління Держземагентства в області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.

Пунктом 4.16 Положення визначено, що Головне управління здійснює підготовку земельно-кадастрової документації щодо земельних ділянок, які знаходяться на території міст та/або районів, відповідні управління/відділи Держкомзему в яких реорганізовані, шляхом утворення відповідного Головного управління.

За твердженням прокурора та позивача, земельна ділянка, яка передана відповідачу в оренду пройшла нормативну оцінку і на час звернення до суду із позовом складає відповідно даних Держкомзему 7808241,60грн. Відповідно до наданого розрахунку, розмір орендної плати за договором відповідно становить 234 247,25грн.

Згідно Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 09.04.2013р., для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки використовувалися такі коефіцієнти: Км2 = 0.97, локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони - прирейкова зона = 1.04, санітарно-захисна зона = 1.00, сукупний коефіцієнт Км3 = 1.04, коефіцієнт Кф = 1.00.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в даному випадку остання Технічна документація із землеустрою щодо укладання договору оренди землі з ВАТ «АВТО» для розташування автотранспортного підприємства була виготовлена в 2007 році. Витяг з технічної документації був виданий 24.09.2007р., з якого вбачається, що коефіцієнт місцерозташування Км2 = 0.47, сукупний коефіцієнт впливу локальних факторів - Км3 = 0.88.

Докази виготовлення іншої Технічної документації в матеріалах справи відсутні.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006р. №18/15/21/11 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006р. за №388/12262 ) затверджено «Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів».

В п. 1.3 Порядку визначено, що нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Цим документом визначені локальні коефіцієнти, які повинні застосовуватись при визначенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно Технічного завдання на розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:085:0003 та Витягу з технічної документації, коефіцієнти, встановлені рішенням Запорізької міської ради №16, застосовані невірно, а саме не враховано, що: земельна ділянка не є прирейковою зоною, тому необхідно застосовувати коефіцієнт = 1.04; підприємство, яке користується земельною ділянкою, не забезпечене централізованим тепло і газопостачанням та каналізацією; невірно застосований коефіцієнт місцезнаходження ділянки в санітарно-захисній зоні; не застосовано коефіцієнт знаходження ділянки в зоні перевищення припустимого рівня шуму від аеродрому; змінився більш, ніж вдвічі, коефіцієнт економіко-планувальної зони - з 0.47 в 2007 році до 0.97 - в 2012 році, земельної ділянки, що розташована за межами міста.

Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи листами Відокремленого структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» №ДНКМ-3 269 від 05.06.2013р., КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» №314 від 04.06.2013р., Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району №0683/01-27/02 від 14.06.2013р., ПАТ «Запоріжнерудпром» № 582 від 06.06.2013р.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що витяг з технічної документації, на який посилаються прокурором та позивач в обґрунтування заявленого позову, не може бути прийнятий в якості доказу підтвердження розрахунку розміру орендної плати, зміни щодо якого заявлено, оскільки він не містить всіх чинників, визначених рішенням Запорізької міської ради №79 від 03.03.2008р., які повинні бути застосовані до конкретної земельної ділянки.

Отже, оскільки єдина Технічна документація із землеустрою щодо складання договору оренди землі була виготовлена для розташування автотранспортного підприємства в 2007 році для укладання договору від 14.11.2007р., Витяг з технічної документації був виданий 24.09.2007р., з якого вбачається, що коефіцієнт місцерозташування Км2 = 0.47, сукупний коефіцієнт впливу локальних факторів - Км3 = 0.88, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом внесення наступних змін до спірного договору оренди земельної ділянки: викладення п.9 в такій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 56755,37грн., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2012 року», та п. 5 договору в наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1891845,60грн. (в цінах 2012 року)».

З огляду на наведене, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2013р. у справі №908/1551/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства, тому судовою колегією до уваги не приймаються. Крім того, судова колегія з огляду на приписи ст. 101 ГПК України не приймає до уваги наданого прокурором до апеляційної скарги листа ГУ Держземагентства у Запорізькій області №07-05-10/4682 від 05.07.2013р.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2013р. (повний текст від 25.06.2013р.) у справі №908/1551/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області, м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2013р. (повний текст від 25.06.2013р.) у справі №908/1551/13- залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

А.М М'ясищев

Надруковано примірників - 8

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-третій особі

2-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС