Рішення

від 31.07.2013 по справі 910/6743/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6743/13 31.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Медіа Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Медіа Груп"

про стягнення 92 562, 65 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Пейкрішвілі М.Ш. за довіреністю б/н від 14.05.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Медіа Груп" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Медіа Груп" про стягнення 92 562, 65 грн., в тому числі 29 400, 00 грн. основного боргу, 307, 98 грн. інфляційних втрат, 2 965, 47 грн. пені, 59 220, 00 грн. штрафу, 669, 20 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 300811 на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях позивач надав відповідачу рекламні послуги, за які останній повністю не розрахувався, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/6743/13 та призначено її до розгляду на 14.05.2013 р.

14.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2013 р. на підставі заявленого представником позивача клопотання продовжено строк вирішення спору на 15 днів та, у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 11.06.2013 р. Зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо зазначення в спірних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) Договору 010811 від 01.08.2011 р., а не Договору № 300811 від 30.07.2011 р., на який позивач посилається у позовній заяві; всі додаткові угоди до спірного договору.

30.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі, в тому числі копії актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунків-фактур, податкових накладних по договору № 010811 від 01.08.2011 р., та письмові пояснення відносно того, що борг за Договором № 300811 від 30.07.2011 р. погашено ним платіжним дорученням № 52 від 19.03.2013 р.

11.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі, а саме: копії платіжних доручень по договору № 010811 від 01.08.2011 р., та відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов Договору № 300811 від 30.07.2011 р., проте як сторони в дійсності виконували інший Договір - № 010811 від 01.08.2011 р., що підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи документами. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що на виконання умов Договору № 300811 сторони не уклали жодного додатку, а борг за Договором № 010811 в розмірі 29 400, 00 грн., в свою чергу, було погашено 19.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника позивача, відкладено на 25.06.2013 р., зобов'язано позивача надати суду: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 45 240, 00 грн. та на суму 61 330, 40 грн. за поданим позивачем актом звірки взаєморозрахунків; письмові пояснення щодо зазначення в спірних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) Договору 010811 від 01.08.2011 р., а не Договору № 300811 від 30.07.2011 р., на який позивач посилається у позовній заяві; письмові пояснення щодо укладення або не укладення Договору 010811 від 01.08.2011 р., докази підтвердження викладеного; виписку банку по особовому рахунку позивача, як доказ погашення відповідачем основної заборгованості у розмірі 29 400, 00 грн.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р., у зв'язку з перебування судді Ломаки В.С. у відпустці, справу № 910/6743/13 передано для розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2013 р. суддею Любченко М.О. прийнято справу № 910/6743/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 16.07.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. справу №910/6743/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. суддею Ломакою В.С. справу № 910/6743/13 прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду на 16.07.2013 р.

15.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові доповнення до відзиву, в яких він вказує на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами обов'язку відповідача з оплати послуг саме за Договором, зазначеним у позовній заяві - № 300811 від 30.07.2011 р., у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 16.07.2013 р. від представника позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких він стверджує, що між сторонами ніколи не укладались ніякі договори, окрім Договору № 300811 від 30.07.2011 р., а посилання у відповідних актах на Договір № 010811 від 01.08.2011 р. пов'язане з викраденням носіїв електронної інформації у підприємства, що надавало позивачу послуги з бухгалтерського обліку в листопаді 2011 року. Відновлення первинних документів було здійснено з помилкою в номері договору та даті його укладення. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду копію Договору № 08/11 від 05.01.2011 р., укладеного з ТОВ "Тантал", предметом якого є ведення останнім бухгалтерського обліку на підприємстві позивача, та Довідку Красногвардійського РВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, яка однак містить посилання лише на те, що директор ТОВ "Тантал" Туров М.О. звертався до Красногвардійського РВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області з заявою за фактом таємного викрадення чужого майна за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: первинних документів та електронної бази даних фінансово-господарської діяльності ТОВ "Тантал" (жодного посилання на те, що серед викрадених документів або електронних баз даних були первинні документи та бази даних по підприємству позивача, - вказана довідка не містить).

У судовому засіданні 16.07.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 31.07.2013 р.

31.07.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові доповнення до відзиву, в яких він зазначає про безпідставність посилання позивача на обставини викрадення наприкінці 2011 року у підприємства, яке надавало послуги бухгалтерського обліку - первинної документації та електронних баз даних, оскільки сторони починаючи від моменту виникнення спірних правовідносин в серпні 2011 року оформляли відповідні первинні документи з посиланням на Договір № 010811 від 01.08.2011р.

Представник позивача в судове засідання 31.07.2013 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 31.07.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2011 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір № 300811 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, відповідно до п. 2.1. якого виконавець зобов'язався за дорученням замовника проводити рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з контрольними пакетами рекламного сюжету згідно з додатками до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.3. Договору № 300811 додатки до нього мають включати: адресну програму з конкретним сюжетом реклами в період її розміщення, вартість рекламної кампанії, її терміни, кількість рекламних поверхонь спеціальних конструкцій, їх формат, та ін.

Пунктом 4.2. Договору № 300811 його сторони узгодили, що оплата проводиться замовником за кожний місяць проведення рекламної кампанії, але не пізніше 15 числа поточного місяця (якщо інший строк платежу не буде узгоджено в Додатках).

Згідно з п. 5.1. Договору № 300811 його сторони визначили, що він набирає чинності з 01.01.2011 р. та припиняється після виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за договором.

На підставі доданих до матеріалів позовної заяви документів, судом встановлено, що 26.10.2012 р. сторони уклали Додаткову угоду № 14 до Договору № 300811, відповідно до якої визначили умови проведення рекламної кампанії в м. Дніпропетровськ на період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. шляхом розміщення реклами на щиті формату 3х6 м за адресами: вул. Курчатова - пр.-т. К. Маркса, вул. Калинова - вул. Зразкова, пр.-т. К. Маркса (пам'ятник Леніну), вул. Запорізьке шосе - вул. Високовольтна, вул. Набережна Леніна - вул. Коцюбинського, загальною вартістю 24 360, 00 грн.

26.10.2012 р. сторони уклали Додаткову угоду № 15 до Договору № 300811, відповідно до якої визначили умови проведення рекламної кампанії в м. Дніпропетровськ на період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. шляхом розміщення реклами на щиті формату 3х6 м за адресами: Привокзальна, 1, вул. Калинова, ринок Зразковий, К. Маркча - вул. Короленка, вул. Джинчаразе, 38, вул. Запорізьке шосе - парк 40-ліття Звільнення, вул. Леваневського - вул. Курчатова, загальною вартістю 23 640, 00 грн.

05.11.2012 р. сторони уклали Додаткову угоду № 16 до Договору № 300811, відповідно до якої визначили умови проведення рекламної кампанії в м. Дніпропетровськ на період з 10.11.2012 р. по 30.11.2012 р. шляхом розміщення реклами на щиті формату 3х6 м за адресами: вул. Набережна Заводська, вул. Робітнича, 10, вул. Набережна Перрмоги, 118, вул. Набережна Заводська, вул. Косіора, вул. Чкалова-Виконкомівська, вул. Києво-Криворіжська, вул. Набережна Заводська, вул. Західне Шосе/вул. Шинна, вул. Передова, виїзд на Кайдакський міст, пр.-т. Калініна-ст. метро Металургів, вул. Г. Сталінграда - парк Писаржевського, Набережна Заводська - Червоний камінь, Донецьке шосе, вул. Свердлова, загальною вартістю 41 040, 00 грн.

26.11.2012 р. сторони уклали Додаткову угоду № 17 до Договору № 300811, відповідно до якої визначили умови проведення рекламної кампанії в м. Дніпропетровськ на період з 01.12.2012 р. по 31.12.2012 р. шляхом розміщення реклами на щиті формату 3х6 м за адресами: вул. Курчатова - пр.-т. К. Маркса, вул. Чкалова - вул. Лібкнехта, вул. Калинова - вул. Зразкова, пр.-т. К. Маркса (пам'ятник Леніну), вул. К. Маркса, вул. Запорізьке шосе - вул. Високовольтна, вул. Набережна Леніна - вул. Коцюбинського, загальною вартістю 29 400, 00 грн.

Інших додаткових угод, укладених в межах Договору № 300811 -суду не представлено.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору № 300811 ним були надані відповідачу послуги з проведення рекламних кампаній на загальну суму 465 890, 40 грн. відповідно до наступних актів здачі-прийняття робіт: № ОУ-0093 від 31.08.2011 р. на суму 12 240, 00 грн., № ОУ-0103 від 30.09.2011 р. на суму 12 000, 00 грн., № ОУ-0104 від 30.09.2011 р. на суму 21 400, 00 грн., № ОУ-0112 від 31.10.2011 р. на суму 21 400, 00 грн., № ОУ-0113 від 31.10.2011 р. на суму 12 000, 00 грн., № ОУ-0114 від 31.10.2011 р. на суму 73 880, 00 грн., № ОУ-00134 від 31.12.2011 р. на суму 19 080, 00 грн., № ОУ-0005 від 03.01.2012 р. на суму 11 520, 00 грн., № ОУ-0008 від 29.02.2012 р. на суму 3 480, 00 грн., № ОУ-0013 від 31.03.2012 р. на суму 13 800, 00 грн., № ОУ-0040 від 30.06.2012 р. на суму 7 080, 00 грн., № ОУ-0074 від 31.10.2012 р. на суму 45 240, 00 грн., № ОУ-0083 від 31.10.2012 р. на суму 33 000, 00 грн., № ОУ-0088 від 30.11.2012 р. 41 040, 00 грн., № ОУ-0091 від 30.11.2012 р. на суму 23 640, 00 грн., № ОУ-0093 від 30.11.2012 р. на суму 24 360, 00 грн., № ОУ-0097 від 31.12.2012 р. на суму 29 400, 00 грн.

Відповідно до пояснень позивача, відповідач частково розрахувався за надані послуги, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 29 400, 00 грн., та з огляду на що позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач вказує на те, що позивачем невірно визначено підставу позову в якості Договору № 300811, оскільки всі первинні документи, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог, складені на виконання укладеного між сторонами в спрощений спосіб Договору № 010811 від 01.08.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 300811 є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, за загальним правилом, згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

У свою чергу, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що посилаючись на прострочення відповідачем зобов'язань за Договором № 300811, позивач не надає не надає суду належних та допустимих доказів щодо їх виникнення саме на підставі вказаного Договору.

Так, відповідно до змісту наданих позивачем до позовної заяви актів здачі-прийняття робіт вбачається, що всі вони містять посилання як на підставу здійснення відповідних господарських операцій - Договір № 010811 від 01.08.2011 р.

Аналогічні дані наведені у наданих суду рахунках-фактурах та податкових накладних.

Жодних доказів того, що вказані дані є помилкою суду не представлено, як і не доведено того, що позивачем, як особою, яка складала відповідні податкові накладні в подальшому здійснювались відповідні виправлення.

Так, обов'язковість заповнення рядка "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної передбачено пп. "и" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

У разі укладання договорів в письмовій формі в податковій накладній проставляються вид цивільно-правового договору згідно з Цивільним кодексом (договір купівлі-продажу, міни, підряду, надання послуг, перевезення тощо) за операцією, на яку виписується податкова накладна, а також дата складання договору та його номер.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Заперечуючи проти доводів відповідача щодо виконання сторонами Договору № 010811 від 01.08.2011 р., позивач вказує на те, що відповідного договору між сторонами ніколи не укладалось, а відповідні дані внесені в силу допущених помилок після відновлення первинної документації після викрадення у організації, яка надавала позивачу послуги з бухгалтерського обліку - ТОВ "Тантал" комп'ютерної техніки, флеш-пристроїв та первинних документів у листопаді 2011 року.

Вказані зауваження позивача суд не може визнати обґрунтованими, оскільки по-перше, надані до матеріалів справи первинні документи, які складені до листопада 2011 року, також містять посилання на Договір № 010811 від 01.08.2011 р., а не Договір № 300811 від 30.07.2011 р., а по-друге, довідка Красногвардійського РВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, на яку посилається позивач, не містить жодного посилання на те, що серед викрадених документів або електронних баз даних ТОВ "Тантал" були первинні документи та бази даних по підприємству позивача.

Крім того, за своїм змістом довідка Красногвардійського РВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області лише вказує на факт звернення посадової особи ТОВ "Тантал" до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин, проте як обставини наявності складу злочину встановлюються лише в ході проведення досудового слідства та остаточно визначаються за результатами розгляду судом матеріалів відповідної кримінальної справи.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи і облікові регістри, що пройшли оброблення, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або закритих шафах, під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

При цьому, згідно зі ст. 315 розділу 4.2 "Бухгалтерський облік та звітність" чинного на момент виникнення спірних правовідносин Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.1998 р. № 41, для первинних документів і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій та є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків та переказні вимоги, банківські виписки, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання та списання майна і матеріалів, квитанції та накладні щодо обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти тощо), установлено строк зберігання в архіві підприємства протягом трьох років.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксації фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів та звітності протягом установленого строку, але не менше трьох років, покладається на керівників підприємств (п. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Дії суб'єкта господарювання у разі втрати первинної документації визначено пунктом 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, відповідно до якого у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

У свою чергу, подальше відновлення первинних документів відбувається шляхом направлення відповідних запитів до обслуговуючого банку щодо надання виписки-реєстру про проведені операції по розрахунковому рахунку (з надходження та списання коштів) та копій платіжних доручень; до контрагентів з проханням надати копії втрачених договорів, накладних, рахунків, рахунків-фактур, актів тощо; до податкової інспекції з проханням надати копії всіх утрачених звітів та податкових декларацій.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідні дані, наведені в представлених суду первинних документах (рахунках-фактурах, актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг)) та податкових накладних є помилкою, як і не доведено того, що такі помилки були допущені під час відновлення первинної документації після її втрати, так як не представлено суду документів, які б засвідчували таку процедуру: докази особистого звернення позивача до правоохоронних органів з повідомленням про викрадення належної йому документації, доказів прийняття наказу про призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення, доказів складання відповідною комісією акту за наслідками такого розслідування та його направлення відповідній державній податковій інспекції, доказів звернення до обслуговуючого банку щодо надання виписки-реєстру про проведені операції по розрахунковому рахунку (з надходження та списання коштів) та копій платіжних доручень за відповідний періож; до контрагентів з проханням надати копії втрачених договорів, накладних, рахунків, рахунків-фактур, актів тощо; до податкової інспекції з проханням надати копії всіх утрачених звітів та податкових декларацій, як і не надано обґрунтованих пояснень, яким чином було допущено відповідні помилки.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за представленими суду первинними документами саме на підставі Договору № 300811 від 30.07.2011 р.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, необґрунтованість заявлених позовних вимог, вони задоволенню не підлягають.

У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про стягнення відповідного боргу з відповідача (за умови його існування на момент такого звернення), вірно визначивши підставу виникнення відповідних зобов'язань та позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.08.2013 р.

Суддя В.С. Ломака