Постанова

від 05.11.2013 по справі 910/6743/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа№ 910/6743/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Петренку В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інтер Медіа Груп"

на рішення господарського суду м. Києва від 31.07.2013р.

у справі № 910/6743/13 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інтер Медіа Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Глобал Медіа Груп"

про стягнення 92 562,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Інтер Медіа Груп" (далі - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Глобал Медіа Груп" (далі - відповідач) про стягнення 92 562,65 грн., у тому числі: основного боргу - 29 400,00 грн., пені - 2 965,47 грн., інфляційних втрат - 307,98 грн., трьох відсотків річних - 669,20 грн., штраф - 59 220,00 грн. за неналежне невиконання умов договору № 300811 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях від 30.07.2011р. в частині проведення оплати наданих послуг.

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.07.2013р у даній справі в задоволенні позову відмовлено повністю. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та, у зв'язку з цим, відсутність підстав для задоволення вимог у даній справі.

Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду м. Києва від 31.07.2013р. у справі

№ 910/6743/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення не є законним, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, при цьому матеріали справи містять докази належного виконання договірних зобов'язань позивачем та порушення з боку відповідача, у зв'язку з чим скаржник вважає, що у суду першої інстанції були наявні законні підстави для задоволення позову, однак, на думку скаржника, суд не надав належної оцінки діям позивача, які були направлені на виконання договірних зобов'язань, та відповідним доказам, наявним у матеріалах справи, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

28.10.2013р. через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 05.11.2013р.

В судовому засіданні 05.11.2013р. представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду м. Києва від 31.07.2013р. без змін.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з таким.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Глобал Медіа Груп" (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Інтер Медіа Груп" (позивач, виконавець) укладено договір № 300811 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях (т. 1, а.с. 14-17), відповідно до п. 2.1 якого виконавець зобов'язався за дорученням замовника проводити рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з контрольними пакетами рекламного сюжету згідно з додатками до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно з п. 2.3 договору додатки до даного договору включають: адресну програму з конкретним сюжетом реклами в період її розміщення, вартість рекламної кампанії, її терміни, кількість рекламних поверхонь спеціальних конструкцій, їх формат, та інш. Додатки до даного договору підписуються сторонами договору та є його невід'ємною частиною.

У відповідності до п. 4.1 договору загальна сума по договору складається з сум за кожним додатком до договору.

Пунктом 4.2 договору № 300811 його сторони узгодили, що оплата проводиться замовником за кожний місяць проведення рекламної кампанії, але не пізніше 15 числа поточного місяця (якщо інший строк платежу не буде узгоджено в додатках).

Згідно з п. 5.1 договору визначено, що він набирає чинності з 01.01.2011р. та припиняється після виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до матеріалів справи, 26.10.2012р. сторони уклали додаткову угоду № 14 до договору № 300811, відповідно до якої визначили умови проведення рекламної кампанії в м. Дніпропетровськ на період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р. шляхом розміщення реклами на щиті формату 3х6 м за адресами: вул. Курчатова - пр.-т. К. Маркса, вул. Калинова - вул. Зразкова, пр.-т. К. Маркса (пам'ятник Леніну), вул. Запорізьке шосе - вул. Високовольтна, вул. Набережна Леніна - вул. Коцюбинського, загальною вартістю 24 360,00 грн. (т. 1, а.с. 18).

26.10.2012р. сторони уклали додаткову угоду № 15 до договору № 300811, відповідно до якої визначили умови проведення рекламної кампанії в м. Дніпропетровськ на період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. шляхом розміщення реклами на щиті формату 3х6 м за адресами: Привокзальна, 1, вул. Калинова, ринок Зразковий, просп. К. Маркса - вул. Короленка, вул. Джинчарадзе, 38, вул. Запорізьке шосе - парк 40-ліття Звільнення, вул. Леваневського - вул. Курчатова, загальною вартістю 23 640,00 грн. (т. 1, а.с. 18 зворот).

05.11.2012р. сторони уклали додаткову угоду № 16 до договору № 300811, відповідно до якої визначили умови проведення рекламної кампанії в м. Дніпропетровськ на період з 10.11.2012р. по 30.11.2012р. шляхом розміщення реклами на щиті формату 3х6 м за адресами: вул. Набережна Заводська, вул. Робітнича, 10, вул. Набережна Перемоги, 118, вул. Набережна Заводська, вул. Косіора, вул. Чкалова-Виконкомівська, вул. Києво-Криворіжська, вул. Набережна Заводська, вул. Західне Шосе/вул. Шинна, вул. Передова, виїзд на Кайдакський міст, пр.-т. Калініна - ст. метро Металургів, вул. Г. Сталінграда - парк Писаржевського, Набережна Заводська - Червоний камінь, Донецьке шосе, вул. Свердлова, загальною вартістю 41 040,00 грн. (т. 1, а.с. 19).

26.11.2012р. сторони уклали додаткову угоду № 17 до договору № 300811, відповідно до якої визначили умови проведення рекламної кампанії в м. Дніпропетровськ на період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. шляхом розміщення реклами на щиті формату 3х6 м за адресами: вул. Курчатова - пр.-т. К. Маркса, вул. Чкалова - вул. Лібкнехта, вул. Калинова - вул. Зразкова, пр.-т. К. Маркса (пам'ятник Леніну), вул. К. Маркса, вул. Запорізьке шосе - вул. Високовольтна, вул. Набережна Леніна - вул. Коцюбинського, загальною вартістю 29 400,00 грн. (т. 1, а.с. 19 зворот).

За твердженням позивача, ним на виконання умов договору № 300811 надано відповідачу послуги з проведення рекламних кампаній на загальну суму 465 890,40 грн. відповідно до наступних актів здачі-прийняття робіт: № ОУ-0093 від 31.08.2011р. на суму 12 240,00 грн., № ОУ-0103 від 30.09.2011р. на суму 12 000,00 грн., № ОУ-0104 від 30.09.2011р. на суму 21 400,00 грн., № ОУ-0112 від 31.10.2011р. на суму 21 400,00 грн., № ОУ-0113 від 31.10.2011р. на суму 12 000,00 грн., № ОУ-0114 від 31.10.2011р. на суму 73 880,00 грн., № ОУ-00134 від 31.12.2011р. на суму 19 080,00 грн., № ОУ-0005 від 03.01.2012р. на суму 11 520,00 грн., № ОУ-0008 від 29.02.2012р. на суму 3 480,00 грн., № ОУ-0013 від 31.03.2012р. на суму 13 800,00 грн., № ОУ-0040 від 30.06.2012р. на суму 7 080,00 грн., № ОУ-0074 від 31.10.2012р. на суму 45 240,00 грн., № ОУ-0083 від 31.10.2012р. на суму 33 000,00 грн., № ОУ-0088 від 30.11.2012р. на суму 41 040,00 грн., № ОУ-0091 від 30.11.2012р. на суму 23 640,00 грн., № ОУ-0093 від 30.11.2012р. на суму 24 360,00 грн., № ОУ-0097 від 31.12.2012р. на суму 29 400,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором № 300811 від 30.07.2011р. про проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, позивач посилається на те, що ним належним чином виконувались умови договору, відповідач в свою чергу не виконав зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати рекламних послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 29 400,00 грн. Крім того позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення оплати рекламних послуг, а саме: інфляційні втрати в сумі 307,98 грн., пеня в сумі 2 965,47 грн., штраф в сумі 59 220,00 грн., 3 % річних в сумі 669,20 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обов'язку з оплати наданих послуг за представленими ним первинними документами саме на підставі договору № 300811 від 30.07.2011р., тому вимоги про стягнення заборгованості за даним договором є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 3.2.14 договору закріплено обов'язок виконавця надати замовнику акти виконаних робіт до 20 числа поточного місяця за попередній місяць.

Згідно з п.п. 3.4.6, 3.4.7 договору закріплено обов'язок замовника проводити своєчасно та в повному обсязі розрахунки з виконавцем відповідно до вимог цього договору та при виконанні виконавцем взятих на себе зобов'язань, прийняти виконані роботи (послуги) відповідним актом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт, всі акти містять посилання як на підставу здійснення відповідних господарських операцій - договір № 010811 від 01.08.2011р. (т. 1 а.с. 20-28), тоді як підставою позову про стягнення заборгованості у даній справі є договір № 300811 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях від 30.07.2011р.

Аналогічні дані наведені у наданих суду рахунках-фактурах та податкових накладних.

Зокрема, матеріали справи також містять акт звірки взаєморозрахунків від 14.03.2013р., підписаний в односторонньому порядку позивачем, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 29 400,00 грн. згідно договору № 010811 від 01.08.2011р.

Однак, позивач наполягає на тому, що договір № 010811 від 01.08.2011р. між сторонами не укладався, зазначення в первинних документах, як на підставу розрахунків договору № 010811 від 01.08.2011р. є технічною помилкою після відновлення первинної документації після викрадення у організації, яка надавала позивачу послуги з бухгалтерського обліку - ТОВ ,,Тантал", комп'ютерної техніки, флеш-пристроїв та первинних документів у листопаді 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вказаних тверджень позивача з тих підстав, що первинні документи, які складені до листопада 2011 року, також містять посилання на договір № 010811 від 01.08.201 р., а не на договір № 300811 від 30.07.2011 р.. Крім того, довідка Красногвардійського РВ Дніпропетровського МУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, на яку посилається позивач, не містить жодного посилання на те, що серед викрадених документів або електронних баз даних ТОВ ,,Тантал" були первинні документи та бази даних по підприємству позивача.

Відповідно до п. 3 ст.8 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з п. 6 ст. 8 даного Закону керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

У відповідності до п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи, письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк. Подальше відновлення первинних документів відбувається шляхом направлення відповідних запитів до обслуговуючого банку щодо надання виписки-реєстру про проведені операції по розрахунковому рахунку (з надходження та списання коштів) та копій платіжних доручень; до контрагентів з проханням надати копії втрачених договорів, накладних, рахунків, рахунків-фактур, актів тощо; до податкової інспекції з проханням надати копії всіх утрачених звітів та податкових декларацій.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до правоохоронних органів з повідомленням про викрадення належної йому документації, доказів прийняття наказу про призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення, доказів складання відповідною комісією акту за наслідками такого розслідування та його направлення відповідній державній податковій інспекції, доказів звернення до обслуговуючого банку щодо надання виписки-реєстру про проведені операції по розрахунковому рахунку (з надходження та списання коштів) та копій платіжних доручень за відповідний період; до контрагентів з проханням надати копії втрачених договорів, накладних, рахунків, рахунків-фактур, актів тощо; до податкової інспекції з проханням надати копії всіх утрачених звітів та податкових декларацій.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором № 300811 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях від 30.07.2011р., в зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що послуги, зазначені в актах здачі - прийняття робіт за договором № 010811 від 01.08.2011р. є ідентичними послугам, зазначеним в додаткових угодах до договору № 300811 від 30.07.2011р., а тому свідчать про технічний характер помилки в актах, судом відхиляються як необґрунтовані, виходячи, по - перше, з наведеного вище, по - друге, з того, що позивачем не надано взагалі будь - яких доказів надання послуг згідно з договором № 300811 від 30.07.2011р., який є підставою позову у даній справі.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 31.07.2013р. у справі № 910/6743/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Інтер Медіа Груп" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 31.07.2013р. у справі № 910/6743/13 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Агрикова О.В.

Чорногуз М.Г.

Повний текст складено та підписано 07.11.2013р.