Постанова

від 23.07.2013 по справі 913/560/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.07.2013 р. справа №913/560/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Поляков Г.Є. - головний лікар згідно розпорядження №267 від 23.05.2005р.; Пархомчук С.М. - довіреність №468 від 15.07.2013р.; Соколова С.В. - довіреність №467 від 15.07.2013р.; від відповідача: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЛуганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 18.04.2013р. (повний текст підписано 23.04.2013р.) у справі№913/560/13-г (суддя Єжова С.С.) за позовомКомунального закладу „Луганський міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2", м. Луганськ до відповідача Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", м. Луганськ простягнення зайво сплачених грошових коштів в сумі 52 213грн.62коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. у справі №913/560/13-г позовні вимоги Комунального закладу „Луганський міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2", м. Луганськ до Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", м. Луганськ про стягнення зайво сплачених грошових коштів в сумі 52 213грн.62коп. - задоволені в повному обсязі.

Луганським міським комунальним підприємством „Теплокомуненерго", м. Луганськ подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що при укладанні спірних договорів ЛМКП „Теплокомуненерго" діяло в межах чинних нормативних документів у відповідності до наданих позивачем технічних характеристик будівлі.

Представники позивача проти скарги заперечують та просять рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що також зазначили у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення суду не повідомив. Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Комунальний заклад „Луганська міська поліклініка №5", м.Луганськ звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", м. Луганськ про стягнення зайво сплачених грошових коштів в сумі 52 213грн.62коп.

Позовні вимоги до Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", м. Луганськ обґрунтовані тим, що згідно укладених з відповідачем договорів №426 від 28.02.2008р. на поставку теплової енергії та №426 від 17.01.2012р. про закупівлю за державні кошти відповідачем позивачу була поставлена у період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. теплова енергія, за яку позивач згідно з умовами договорів розрахувався на загальну суму 1 176 417,51грн., але ревізією фінансово-господарської діяльності позивача, проведеною Державною фінансовою інспекцією в Луганській області було встановлено, що в договорах на поставку теплової енергії за період з 01.01.2010р. по 01.09.2012р. завищено об'єм будівлі денного стаціонару поліклініки на 2 784 м 3 та, як наслідок, завищена кількість максимального теплового навантаження, що призвело до зайвої оплати за рахунок коштів загального фонду кошторису фактично не отриманих послуг з теплопостачання на суму 52 213грн.62коп.

В процесі розгляду справи в апеляційній інстанції позивачем надані документи, згідно яких вбачається, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради №257/1 від 11.12.2012р. перейменовано Комунальний заклад „Луганська міська поліклініка №5", м. Луганськ в Комунальний заклад „Луганський міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2", м. Луганськ, на підтвердження чого також надані копії виписки зі статуту підприємства, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №489835 та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №801380. Таким чином, належним позивачем у справі є Комунальний заклад „Луганський міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2", м. Луганськ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог з огляду на фактичне безпідставне завищення відповідачем об`єму будівлі денного стаціонару поліклініки на 2 784 кв.м.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

За твердженням позивача, 28.02.2008р. між Комунальним закладом "Луганська міська поліклініка №5" (споживач) та Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (постачальник) був укладений договір на поставку теплової енергії №426, за умовами якого постачальник зобов'язався подавати споживачу теплову енергію необхідної якості і в необхідних розрахункових договірних об'ємах до межі балансової приналежності, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію в повному об'ємі за встановленим тарифом в строки, визначені даним договором. Цей договір набирає сили з 01.02.2008р. і діє до 31.12.2008р.

Також позивач зазначає, що в додатку №1 до вказаного договору сторони передбачили адресу, за якою буде поставлятися теплова енергія, будівельний об'єм та визначили опалювальну площу приміщень, а також максимальне навантаження. Так, у вказаному додатку зазначено, що будівельний об'єм приміщення стаціонару за адресою: кв. Дружби, 18, м. Луганськ, складає 7 500 м 3 , а опалювальна площа - 1 729,30 м 2 .

Додатковою угодою №4 від 01.01.2009р. до вказаного договору сторони виклали додаток №1 договору в іншій редакції, та будівельний об'єм приміщення за адресою: кв. Дружби, 18, м. Луганськ визначений в розмірі 10 353 м 3 , а опалювальна площа - 2 464, 90 м 2 .

Додатковими угодами від №8 від 01.12.2009р. та №14 від 28.01.2012р. сторони продовжували строк дії договору до 31.12.2010р. та 31.12.2012р. відповідно.

Як вказано у позовній заяві, 17.01.2012р. між Комунальним закладом "Луганська міська поліклініка №5" (замовник) та Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (учасник) був укладений договір №426 про закупівлю за державні кошти, за умовами якого учасник зобов'язався у 2012 році поставити замовнику (ДКПП 40.30.1 - послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) теплову енергію, належної якості, в об'ємах, визначених цим договором (додаток №1), до межі балансової та експлуатаційної належності, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити поставлену теплову енергію у повному обсязі, згідно із встановленими відповідно до діючого законодавства України тарифами, у строки, передбачені договором.

У додатку №1 до вказаного договору сторони визначили, що будівельний об'єм приміщення стаціонару за адресою: кв. Дружби, 18, м. Луганськ, складає 10 353 м 3 , а опалювальна площа - 2 464,90 м 2 .

За твердженням позивача, останнім за вказаними договорами сплачено відповідачу за надані послуги 1 176 417грн.51коп., в т.ч. в 2010 році - 388 496грн.64коп., в 2011 році - 338 987грн.46коп., в 2012 році - 448 933грн.41коп.

Як зазначив позивач, Державною фінансовою інспекцією в Луганській області здійснено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального закладу "Луганська міська поліклініка №5" за період з 01.01.2010р. по 01.09.2012р., за результатами якої складено акт ревізії №04-21/036 від 08.11.2012р., яким встановлено, що в договорах на поставку теплової енергії за період з 01.01.2010р. по 01.09.2012р. завищено об'єм будівлі денного стаціонару поліклініки на 2 784 м 3 та, як наслідок, завищена кількість максимального теплового навантаження, що призвело до зайвої оплати за рахунок коштів загального фонду кошторису фактично не отриманих послуг з теплопостачання на суму 52 213грн.62коп.

30.11.2012р. позивач звернувся до відповідача з листом №829, в якому вимагав здійснити перерахування зайво сплачених грошових коштів в сумі 52 213грн.62коп. Відповіддю на вказаний лист №15/42-7-2845 від 24.12.2012р. відповідачем було відмовлено в поверненні спірних коштів, що й стало підставою звернення до суду із відповідними позовними вимогами про стягнення з відповідача зайво перерахованих коштів у розмірі 52 213грн.62коп.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд не погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення позовних вимог та вважає позов необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до ст.4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно зі ст.32 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК України). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року №55, а в разі, якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством.

У разі невідповідності наданих суду копій документів вказаним вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи , яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Наразі, позивач в підтвердження своїх доводів надав світлокопії документів, які не можуть вважатись належними доказами в розумінні ст.36 Господарського процесуального Кодексу України, оскільки вони належним чином не засвідчені.

При цьому, ухвалою господарського суду Луганської області від 22.02.2013р. про порушення провадження у даній справі позивача було зобов`язано надати для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Втім, ані з матеріалів справи, ані з рішення суду не вбачається, що витребувані документи надавались позивачем, в тому числі не надані належним чином завірені копії відповідних додатків до позову. Також такі документи не надані до Донецького апеляційного господарського суду і на стадії апеляційного провадження.

За таких обставин, посилання місцевого суду у рішенні на документи, які не є належними доказами по справі, є неправомірними, а відповідні висновки, викладенні у рішенні суду на підставі неналежних доказів - не відповідають обставинам справи.

Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, допустив порушення норм процесуального права, зокрема, ст.ст.32, 33, 34, 36, 43 ГПК України, зробивши висновки на підставі документів, які не є належними доказами по справі, що призвело до неправомірного прийняття рішення по даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В свою чергу, додані до матеріалів справи світлокопії не є належними доказами відповідно до вищезазначених норм процесуального права, суду апеляційної інстанції не надані належним чином завірені копії відповідних додатків до позову, як і не обґрунтовано неможливість їх подання суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд безпідставно задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані невірно, оскаржуване рішення не відповідає приписам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, тому рішенням господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. у справі №913/560/13-г підлягає скасуванню, а позов - залишенню без задоволення у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню з мотивів, викладених у даній постанові.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судовий збір за подання апеляційної скарги підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", м. Луганськ задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2013р. у справі №913/560/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Комунального закладу „Луганський міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2", м. Луганськ до Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго", м. Луганськ про стягнення зайво сплачених грошових коштів в сумі 52 213грн.62коп.

Стягнути з Комунального закладу „Луганський міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2", м. Луганськ (91040, м. Луганськ, кв. Дружби, 1Б, р/р35423011000953 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 01984731) на користь Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго" (91055, м. Луганськ, вул. К.Маркса, 54, р/р260331300340 в Луганській філії АБ «Укргазбанк», МФО 304621, ЄДРПОУ 24047779) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 860,25грн.

Господарському суду Луганської області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 16.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 19.07.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко